Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20564/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2015. Зареєстровано: 02.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2015.
Дата набрання законної сили: 02.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" лютого 2015 р.           Справа№ 910/20564/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Калатай  Н.Ф.
		суддів:            Рябухи  В.І. 
		          Ропій  Л.М. 
		при секретарі           Царук І. О.
		 
		За участю представників:
		від позивача:           Данко А. Б. - представник за довіреністю № 229 від 25.12.2014
		від відповідача:          Прокопенко Т. Ю. - представник за довіреністю від 06.10.2014
		від третьої особи:          не з'явились 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні
		апеляційну скаргу          Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» 
		на рішення                    Господарського суду міста Києва  від 21.11.2014 
		у справі                     № 910/20564/14 (суддя Смирнова Ю. М.) 
		за позовом                    Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»
		до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 
		                              Шкарупа Вікторія Леонідівна 
		про                               визнання правочинів нікчемними
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у позивача звернулася до суду з позовом про визнання нікчемними укладених між позивачем та відповідачем  договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права за іпотечним договором від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2719.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що вартість переданого права грошових вимог за оспорюваним договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а тому, з огляду на положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», такий правочини є нікчемним, що зумовлює нікчемність похідного від нього договору про відступлення права за іпотечним договором від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2719.
		21.11.2014 позивачем до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 131-136 т. 1), в якій позивач просить збільшити заявлені позовні вимоги та визнати оспорювані договори недійсними з тих підстав, що вони підписані особою, яка не мала на це повноважень.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2014, повний текст якого складений 26.11.2014, у справі № 910/20564/14 в позові відмовлено повністю.
		Зі змісту вказаного рішення слідує, що судом першої інстанції не було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, що колегія суддів вважає правомірним з огляду на таке.
		Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є визнання спірних договорів нікчемними, а підставою - невідповідність договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 приписам чинного законодавства, оскільки вартість переданого права грошових вимог за вказаним договором є значно заниженою, що, в силу приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зумовлює його нікчемність.
		Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
		Заявлення вимог про визнання оспорюваних договорів недійсними з тих підстав, що вони підписані особою, яка не мала на це повноважень, за своєю суттю є зміною предмету та підстав позову, право на що за приписами ст.22 ГПК України позивачу не надано.
		У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (ч. 6 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
		З огляду на вказані обставини та враховуючи, що у  поданій заяві позивач одночасно змінює, як предмет - у позові він просив визнати договори нікчемними, а в заяві недійсними, так і підстави позову, суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті такої заяви  та розглядав вимоги про визнання оспорюваних договір нікчемними з заявлених в позовній заяві підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявний звіт про оцінку права грошової вимоги, яке було відчужено за спірним правочином, вказаний звіт було рецензовано в порядку, встановленому ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», матеріали справи містять документи на підтвердження повноважень суб'єктів оціночної діяльності на здійснення такої діяльності, а позивачем жодних доказів, які б містили суперечливі вказаному звіту відомості щодо вартості відчужених прав вимоги не надано, а відтак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що вартість переданого права грошових вимог за спірним договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою та, відповідно, не доведено існування підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчать про нікчемність правочину.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у позивача звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  рішення  Господарського суду міста Києва  від 21.11.2014 по справі № 910/20564/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі позивач послався на ті саме обставини, що й при розгляді справи в суді першої інстанції, а саме на те, що спірні договори, з огляду на положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемними.
		Крім того, у апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірні договори є також недійсними, з огляду на те, що вони  підписані особою, яка не мала на це повноважень, та на порушення при їх укладення вимог банківського законодавства.
		Ухвалою від 14.01.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
		Третя особа в судове засідання представників не направила, про причини неявки суду не повідомила.
		Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
		13.02.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти прийняття додаткових доказів, в яких відповідач заперечив проти розгляду апеляційним судом доказів, що подані позивачем під час апеляційного розгляду, а саме - звіту про експертну оцінку права вимоги.
		В судовому засіданні 25.02.2015 представник відповідача відізвав вказане клопотання, пославшись на помилковість його подання.
		Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
		 
		31.10.2007 позивач як банк в особі тимчасово виконуючого обов'язки Голови правління Калужського О. А. та третя особа як позичальник уклали кредитний договір № 9.1.07/ІЖ-1 (далі Кредитний договір) (а.с. 108-110 т. 1), відповідно до умов якого позивача зобов'язався надати третій особі кредит в сумі 1 513 000 грн. на купівлю квартири, та сплатою за користування кредитом 14% річних та комісією за обслуговування кредиту 0,16% щомісячно на суму кредиту.
		В пункті 1.3 Кредитного договору сторонами погоджено, що зобов'язання третьої особи по цьому договору забезпечуються заставою іпотеки.
		В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позивачем як іпотекодержателем та третьою особою як іпотекодавцем 31.10.2007 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського  нотаріального округу Гончаренко Н. О. та зареєстрований в реєстрі за № 573 (далі Іпотечний договір) (а.с. 104-105 т. 1), за яким третя особа для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за Кредитним договором передала в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Осиповського, 9, кв. 69, жилою площею 66 кв. м., загальною площею 113,2 кв. м.
		01.09.2014 позивач як первісний кредитор та відповідач як новий кредитор уклали договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (далі Договір 1) (а.с. 10-12 т. 1), відповідно до якого позивач, в порядку та на умовах, визначених Договором 1 та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором 1, відступає, а відповідач набуває права грошових вимог позивача в розмірі та в обсязі визначеному Договором 1 за Кредитним договором, рішенням Оболонського районного суду м. Києва, та договорами, що забезпечують зобов'язання третьої особи за Кредитним договором, а саме: 
		1. Кредитним договором  з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між позивачем та третьою особою;
		2. Іпотечним договором, що укладений між позивачем та третьою особою, згідно якого в іпотеку позивачу передано трикімнатну квартиру загальною площею 113,20 кв.м, жилою площею 66,0 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Осиповського, будинок 9, квартира 69;
		3. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 2-1380/09, згідно з яким з третьої особи  стягнуто заборгованість за Кредитним договором, а саме 1 513 000 грн. заборгованості за кредитом, 127 055,86 грн. заборгованості за процентами, 9 682,40 грн. заборгованості за комісією, 51 427,46 грн. неустойки (пені та штрафу), судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн., а всього 1 702 896,52 грн. На виконання рішення Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-1380/09 від 30.11.2009, на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №19917602;
		4. Судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 10.02.2009 у справі № 2-н-77, згідно з яким з третьої особи  стягнуто заборгованість за Кредитним договором, а саме 144 520,44 грн., 722,61 грн. судових витрат та 15,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 145 258,05 грн. На підставі судового наказу Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №19343021.
		Згідно з п. 1.2 Договору 1 відповідач одержує замість позивача право вимагати від третьої особи належного виконання зобов'язань, визначених Кредитним договором, Іпотечним договором, судовими рішеннями, зокрема:
		- за Кредитним договором право вимагати сплати грошових коштів у розмірі 1 655 632,33 грн.
		- до відповідача переходить право нараховувати проценти за користування кредитом, наданими відповідно до умов Кредитного договору та право вимоги  його плати після дати укладення Договору 1;
		- до відповідача переходить право за Договором 2 звертати стягнення на предмет іпотеки, що належить третій особі, у випадку невиконання  останньою своїх обов'язків сплатити грошові кошти за Кредитним договором;
		- у виконавчих провадженнях ВП №19917602 та ВП №19343021 до відповідача переходять права стягувача після процесуальної заміни позивача на відповідача.
		Згідно з п. 1.3 Договору 1 відповідач повідомлений про наявність рішення Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 758/3274/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, яке не набрало законної сили в зв'язку з його апеляційним оскарженням  третьою особою.
		Згідно з п. 2.1 Договору 1 позивач та відповідач домовились, що вартість відступленого права вимоги за Кредитним договором складає 200 000 грн. та повинна бути сплачена відповідачем відповідно до п. 2.2 Договору 1. 
		02.09.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ « Актив-банк» (а.с. 9, 9 зворот т. 1), згідно з яким з 03.09.2014 розпочато процедуру виведення позивача з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, тимчасову адміністрацію запроваджено на три місяці строком з 03.09.2014 по 03.12.2014 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у позивача провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича.
		Частина 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3).
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що Договір 1 та Договір 2 є нікчемними в силу положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вартість переданого права грошових вимог за Договором 1 є значно занижено.
		Суд першої інстанції не погодився із зазначеними посиланнями позивача,  з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
		Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). 
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Частина 3 ст. 656 ЦК України встановлює, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом ст.ст. 512 - 515 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
		За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір 1 є договором купівлі-продажу права вимоги.
		Стаття  190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Статтею 632 ЦК України визначено, що:
		- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1);
		- у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2);
		- якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4).
		Як встановлено судом, за Договором 1 позивач передав відповідачу, в тому числі, право вимагати від третьої особи сплатити грошові кошти за Кредитним договором в сумі 1 655 632,33 грн. та право за Договором 2 звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить тертій особі, у випадку невиконання нею своїх обов'язків сплатити грошові кошти за Кредитним договором (п. 1.2 Договору 1).
		У п. 2.1 Договору 1 сторони домовились, що вартість відступленого права вимоги за Кредитним договором складає 200 000 грн.
		На підтвердження факту відповідності ціни, за якою було продано спірне право вимоги, відповідачем до матеріалів справи залучено копії:
		- Звіту про оцінку грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 30-75 т. 1) (далі Звіт), виконаного за замовленням відповідача Суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірфіл» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12428/11, виданий Фондом державного майна України 06.09.2011) та безпосередньо оцінювачем Червінською Т. М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № МФ 2277 від 13.11.2004, сертифікат ЕОк-24 від 04.09.2001, свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 4090 від 01.11.2005), згідно з яким ринкова вартість права грошової вимоги до третьої особи за Кредитним договором станом на 01.09.2014 становить 199 400 грн.;
		- рецензії суб'єкта оціночної діяльності на звіт про оцінку № 03-09/14-3Р від 03.09.2014 (далі Рецензія), складеної Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Істерн консалтинг груп» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12093/12, виданий Фондом державного майна України 13.03.2012) та безпосередньо оцінювачем - рецензентом Черепаніним В. В. (кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ ЦМК № 262 від 10.12.2011) (а.с. 79-79 т. 1), якою встановлено, що Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
		Суд першої інстанції при вирішення спору по суті врахував встановлені у Звіті та Рецензії висновки щодо ринкової вартості спірної грошової вимоги, що  колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
		Частина 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлює, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
		Стаття 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлює, що:
		- професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (ч. 1);
		- оціночна діяльність може здійснюватися у, серед іншого, й у формі практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна та у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна (ч. 2); 
		- практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону (ч. 3). 
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» до суб'єктів оціночної діяльності, серед інших, віднесені й суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
		За змістом ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. 
		Водночас ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлює, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.
		З матеріалів справи слідує, що Звітом та Рецензією визначено, що ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором на 01.09.2014 складає 199 900 грн., тобто визначена за результатами оцінки вартість права грошової вимоги за Кредитним договором є меншою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчуженої на користь відповідача за Договором 1.
		Вказані Звіт та Рецензія складені суб'єктами  оціночною діяльності та безпосередньо оцінювачами, які набули цього статуту у встановленому чинним законодавством порядку (склали відповідні іспити та отримали відповідні свідоцтва), а отже, у суду відсутні підстави вважати недостовірними висновки щодо ринкової вартості спірної грошової вимоги, які містяться у вказаних документах.
		Вказані вище обставини спростовують доводи позивача щодо того, що  вартість переданого права грошових вимог за Договором 1 є значно заниженою.
		За правилами ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		В цьому спору саме на позивача покладений обов'язок  довести, що вартість переданого права грошових вимог за Договором 1  є меншою, аніж вартість, за якою було відчужено відповідне право вимоги до боржника, проте жодного доказу на підтвердження зазначених обставин ним суду не надано, в той час як відповідач на підтвердження власної позиції долучив до матеріалів справи Звіт та Рецензію. 
		Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності правових підстав для призначення у цій справі судової експертизи, оскільки пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»  встановлено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування та що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи, в той час як наявними в матеріалах справи доказами встановлено ринкову вартість переданого права грошових вимог за Договором 1, і вказані докази не є взаємно суперечними.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати укладений між позивачем та відповідачем  договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 нікчемним в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
		Щодо вимог про визнання нікчемним договору відступлення права за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2719  (далі Договір 2), слід зазначити таке.
		02.09.2014 позивач як первісний іпотекодержатель та відповідач як новий іпотекодержатель уклали Договір 2 (а.с. 13, 13 зворот т. 1), відповідно до якого позивач відступає відповідачу своє право за Іпотечним договором.
		Згідно з п.  1.2 Договору 2 його укладено на підставі ст. 24 Закону України «Про іпотеку» у зв'язку з тим, що між відповідачем та позивачем укладено Договір 1 за основним договором (Кредитним договором), та внаслідок укладення цього договору до відповідача переходять всі права позивача за Іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором (Кредитним договором).
		Позовна вимога про визнання нікчемним Договору  2 також не підлягає задоволенню, оскільки вона не сформульована як самостійна, не містить окремого правового обґрунтування і доказів, а є наслідком задоволення позовних вимог про визнання нікчемним Договору 1, а тому, за відсутності підстав для такого також не може бути задоволена. 
		Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання нікчемним договору відступлення права за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2719. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
		Обставини, пов'язані з наявністю чи відсутністю права на підписання спірних договорів виконуючим обов'язки голови правління позивача та на порушення при їх підписанні вимог банківського законодавства, в силу приписів ст. 34 ГПК України, згідно з якою господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, колегією суддів не досліджуються, як такі, що не впливають на вирішення по суті спору сторін про визнання спірних договорів нікчемними.
		Водночас колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних правочинів з інших підстав.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»  задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2015 у справі № 910/20564/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою  покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»  на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у справі № 910/20564/14 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у справі № 910/20564/14 залишити без змін.
		3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи  № 910/20564/14.
		 
		Повний текст постанови складено:           02.03.2015
		 
		Головуючий суддя                                                            Н.Ф. Калатай 
		 
		Судді                                                                                В.І. Рябуха
		 
		                                                                                Л.М. Ропій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...