Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8541/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2015. Зареєстровано: 02.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2015.

Результат оскарження 08.02.2016 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції не набрало законної сили
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 201/8541/14-ц
		                                                                    2/201/645/2015                                                                                          
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		24 лютого 2015 року                         м. Дніпропетровськ
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого судді                     Демидової С.О.
		при секретарі                         Пєронкові М.Ф.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору та повернення банківського вкладу, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми вкладу, 3% річних, індексу інфляції та пені, в якому з уточненням своїх позовних вимог посилається на те, що 30 серпня 2013 року та 02 вересня 2013 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» були укладені договори банківського вкладу, за якими банк прийняв грошову суму вкладу у розмірі 183 535 грн. та 200 000 грн. відповідно. 23 квітня 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про повернення вкладів (про дострокове розірвання договору). Оскільки протягом двох місяців не нараховувались проценти по вкладам та були заблоковані вкладні рахунки. Листами від 21 травня 2014 року та від 18 червня 2014 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяви. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси. А тому позивач просить суд розірвати договір банківського вкладу № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року та додаткову угоду до нього від 30 серпня 2013 року; розірвати договір банківського вкладу № SAMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року, що були укладені між ним та ПАТ КБ «Приватбанк»; стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 201 780, 54 грн. за договором від 30 серпня 2013 року, проценти за користування коштами в розмірі 36 552, 68 грн., 3% річних в розмірі 4 842, 73 грн., індекс інфляції в розмірі 38 943, 73 грн. та пеню в розмірі 35 485, 74 грн.; стягнути з відповідача за договором банківського вкладу від 02 вересня 2013 року 202 887, 67 грн. суму вкладу, проценти за користування коштами в розмірі 36 763, 24 грн.; 3% річних в розмірі 4 869, 30 грн., індекс інфляції в розмірі 39 157, 38 грн. та пеню в розмірі 35 680, 43 грн. Окрім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті автобусних квитків в розмірі 385, 02 грн., витрати по оплаті на проживання в готелі м. Дніпропетровська в розмірі 399, 30 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2150 грн.     
		Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просили їх задовольнити в повному обсязі. 
		Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що територія АР Крим визначена як тимчасово окупована територія, та відокремлені підрозділи «Приватбанку», що розташовані на окупованій території, позбавлені можливості належним чином здійснювати банківську діяльність, а також обслуговувати договори банківських вкладів та рахунків. Окупаційна влада здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим відповідач не має доступу до договорів клієнтами, платіжних документів. Проти стягнення з них коштів вони заперечують, вважають позовні вимоги до них безпідставними. 
		Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється  на  всі правовідносини, що виникають у державі.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: "1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…".
		      Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії заяви, що міститься в матеріалах справи /а.с.8/ 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою № SAMDN25000737371749 на оформлення вкладу «Депозит Плюс на 12 міс.», сума вкладу відповідно до якої склала 183 535 грн. строком до 30 серпня 2014 року зі сплатою 17% річних. Згідно додаткової угоди до договору № SAMDN25000737371749 від 30 серпня 2013 року банк зобов'язався збільшити процентну ставку за вкладом на 2% річних /а.с.9/. 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою № SAMDN25000737383624 на оформлення вкладу «Депозит Плюс на 12 міс.», сума вкладу за якою склала 200 000 грн. строком до 02 вересня 2014 року /а.с.10/. Згідно копії додаткової угоди до договору № SAMDN25000737383624 від 02 вересня 2013 року банк зобов'язався збільшити процентну ставку по вкладу на 2 % річних /а.с.11/.
		Згідно копій квитанцій 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 було внесено на рахунок 183 535 грн., 02 вересня 2013 року - 200 000 грн. та 05 вересня 201 року - 15 465 грн. /а.с.12/
		На підтвердження доводів про існування на час розгляду справи невиконаних грошових зобов'язань ПАТ КБ «Приватбанк» позивачем до суду надано копію довідки від 26 травня 2014 року № 4303162, відповідно до якої ОСОБА_1 має у ПАТ КБ «Приватбанк» рахунок НОМЕР_1 залишок грошових коштів на якому 201 780, 54 грн., та рахунок НОМЕР_2, залишок грошових коштів на якому 202 887, 67 грн. /а.с.19/. Також позивачем додано до позовної заяви копії виписки по картковим рахункам від 24 червня 2014 року /а.с.20-23/ 
		23 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про дострокове повернення суми вкладів /а.с.13/
		За загальними положеннями про договір (ч.1 ст. 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку , встановлених договором.
		Відповідно до ч.1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. 
		Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
		Проте, в матеріалах справи наявні копії квитанції про внесення грошових коштів, які не містять відбиток печатки. 
		      У відповідності до положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.
		З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, беручи до уваги Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення України», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України», враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя».
		Згідно з п. 5 вказаної Постанови Національного банку України № 260, банки, у тому числі ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
		Рішенням Центрального банку Російської Федерації (Банк Росії) № РН-33/I від 21 квітня 2014 року, також було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПриватБанк». За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконанню. В той же час, наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Таким чином, відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АРК та міста Севастополя. А тому надані позивачем копія довідки № 4303162 від 26 травня 2014 року та копії виписок по рахункам не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази розміщення на зазначених рахунках зазначеної суми коштів.  
		Крім того, окупаційна влада ще з травня 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, банкоматів, транспортних засобів та т.і. У зв'язку з цим відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Були арештовані також права за зобов'язаннями банку, у тому числі і права вимоги, і борги за всіма зобов'язаннями. Крім того, відповідно до Постанов ДР Республіки Крим № 2085-6/14 від 30 квітня 2014 року, № 2474-6/14 від 03 вересня 2014 року, до майна, яке підлягає націоналізації, та обліковується як власність Республіки Крим, віднесено також майно ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться на території АРК та міста Севастополя. З цих причин відповідач також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території. У засобах масової інформації неодноразово оприлюднювалася офіційна інформація, що майно ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться на території Криму, буде реалізоване, а за рахунок цих коштів здійснюватиметься розрахунок з клієнтами відповідача.
		Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Таким чином, Законом України встановлено, на кого саме покладається відповідальність за відшкодування шкоди у результаті окупації.
		02 квітня 2014 року було прийнято Федеральний Закон № 39-ФЗ «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя». Метою цього Закону є забезпечення захисту інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, що зареєстровані та (чи) діють на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя станом на 16 березня 2014 року. У відповідності до ст. 4 цього Закону, Державна корпорація «Агентство з страхування вкладів» заснувало Агента у формі автономної некомерційної організації з метою реалізації цього Федерального закону, передає йому майно, видає щодо Агента розпорядчі акти та здійснює інші повноваження, що передбачені цим Федеральним законом.
		Як вказано вище, Банком Росії було прийнято рішення № РН-33/I від 21 квітня 2014 року про припинення з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		Вказане було підставами для придбання автономною некомерційною організацією «Фонд захисту вкладників» (АНО «ФЗВ») прав (вимог) по зобов'язанням банку і здійснення компенсаційних виплат у порядку, встановленому статтями 7 та 9 Федерального Закону від 2 квітня 2014 року № 39-ФЗ. Згідно з ст. 7 Федерального Закону № 39-ФЗ Банком Росії направлено на адресу АНО «ФЗВ» повідомлення про виникнення підстав для придбання АНО «ФЗВ» прав (вимог) по вкладам, що розміщені в структурних підрозділах банків.
		Таким чином, АНО «ФЗВ» законодавством РФ було призначено, а АНО «ФЗВ» взяв за зобов'язання, здійснювати компенсаційні виплати у тому числі клієнтам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», поза волею відповідача. 
		Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 року АНО «ФЗВ» було передано в довірче управління майновий комплекс Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим АНО «ФЗВ» користується, володіє розпоряджається всім майном ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться на території АРК та міста Севастополя: нерухомістю, транспортом, банкоматами, терміналами, грошовими коштами, правами за всіма зобов'язаннями, а не лише депозитами. Вказана обставина підтверджується інформацією, розміщеною на сайті АНО «ФЗВ» - http://www.fzvklad.ru/news/27/. Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 04 червня 2014 року АНО «ФЗВ» призначено управляючим майном банку за всіма договорами (у тому числі депозитними, кредитними, іншим залученим коштам, орендними та т.і.), а також АНО «ФЗВ» ухвалою суду уповноважено здійснювати угоди щодо майна банку. Також в ухвалі вказано, що АНО «ФЗВ» передано права виконавчих органів банку щодо майнового комплексу банку на території АРК та міста Севастополя.
		Отже, викладені факти у сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами з ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь. До АНО «ФЗВ» позивач не звертався, ця організація не відмовила позивачу у видачі вкладу, а отже і спору зараз, з огляду на вказане, немає.
		Окрім того рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 16 вересня 2014 року зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Кримського регіонального управління припинити протиправні дії (бездіяльність), що виразилися у невиконанні перед мешканцями території Кримського федерального округу, що витікають з укладених договорів банківських вкладів та договорів банківського рахунку.     
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми депозитних вкладів в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.    
		Судові витрати розподілити відповідно ст. 88 ЦПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору та повернення банківського вкладу - відмовити.
		    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		                   
		Суддя                                         С.О.Демидова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...