Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/11304/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження нормативно-правових актів, виданих (усього), у тому числі:; Іншими міністерствами.
Надіслано судом: 04.03.2015. Зареєстровано: 04.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2015.
Дата набрання законної сили: 17.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		17 лютого 2015 рокусправа № 804/11304/13-а 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю 
		                    суддів:                     Бишевської Н.А.  Семененка Я.В. 
		за участю секретаря судового засідання:          Новошицька О.О. 
		за участю представників:
		позивача:                    - Кривошеїна І.О. дов від 22.12.2014
		відповідача:                    - Резніков Ю.М. дов від 23.01.2015 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
		апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року
		у справі  № 804/11304/13-а
		за позовом публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів
		про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів  від 16.07.2013 № 1262/233-14.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  у зв'язку із виникненням потреби правильного оподаткування операцій по договору комісії товариство звернулось із запитом до податкового органу за отриманням індивідуальної податкової консультації. Надана відповідачем  податкова консультація сама по собі фактично не є податковою консультацією і не має індивідуального характеру, тобто не  може бути практично використана позивачем, оскільки не містить роз'яснень щодо конкретної ситуації, і крім того, суперечить податковим нормам та порядку оподаткування договорів комісії. Відповідач, посилаючись на норми підпункту «ж» п.186.3 ст. 186, п.п. «а», «в» п.п. 186.2.1 п.186.2 ст. 186 ПК України, ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», зазначив, що витрати, які підлягають відшкодуванню компанії «EAST METTALS AG» за договором комісії, є об'єктом оподаткування з ПДВ. Позивач в момент оплати суми фрахту, виставленої компанії «EAST METTALS AG» за договором комісії, не звільняється від сплати податку, оскільки отримувач доходу компанія «EAST METTALS AG» не є бенефіціарним власником доходу. 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 16.07.2013  № 1262/233-14 у частині надання консультації на питання позивача щодо того, чи витрати, відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Постанову суду в частині задоволених позовних вимогах мотивовано тим, що витрати, відшкодовані товариством комісіонеру «EAST METTALS AG», Швейцарія, які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», у рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України.
		Постанову суду в частині відмовлених у задоволенні позовних вимогах мотивовано тим, що відповідачем наведені лише загальні умови використання положень Податкового кодексу України щодо порушеного позивачем питання, відповідачем не надано відповіді на питання, яке зазначено у запиті від 17.06.2013 р. № 3444, про надання письмової податкової консультації, тобто не надано допомоги щодо практичного використання положень Податкового кодексу України відносно певної операції.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм суду першої інстанції матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Позивач зазначає, що відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд в порушення п.3 ч.1 ст.163 КАС України, не навів мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положень закону, яким суд керувався, тобто обґрунтування відмови по вищенаведеному питанню - відсутні. Крім того, судом першої інстанції проігноровано той факт, що позивачем було поставлено питання щодо оподаткування комісійної винагороди (винагороди за послуги, які надані за межами митної території України), та не враховано, що відповідач, посилаючись на норми підпункту «ж» пункту 186.3 ст.186, п.п.«а», «в» п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК України, а також на ст.8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», безпідставно зазначив, що витрати, які підлягають відшкодуванню Компанії «EAST METTALS AG» за договором комісії, є об'єктом оподаткування ПДВ.
		Не погодившись з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм суду першої інстанції матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Доводи апеляційної скарги в частині доводів про порушення судом першої інстанції норм матеріального права повністю повторюють зміст спірної індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту. В частині доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржником зазначається про неповноту і необґрунтованість оскарженого судового рішення, та про правомірність висновків, зроблених податківцями  за актом перевірки.
		Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. 
		Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, між позивачем - ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» (Комітент) та компанія «EAST METTALS AG»   (Швейцарія) (Комісіонер) укладено контракт № 2908-12 від 10.09.2012 (а. с.17-21).
		За умовами п.1.1 Контракту Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені   та за рахунок комітента у строки та у порядку, встановленому контрактом зовнішньоекономічні угоди по продажу на експорт в будь-яку країну товар, переданий йому комітентом.
		Згідно п.5.2 Контракту Комісіонер зобов'язується надати Комітенту на протязі 15 календарних днів зі дня вступу діючого контракту в силу довідку з податкових органів Швейцарії з інформацією за 2011 рік, яка підтверджує, що Комісіонер є резидентом Швейцарії. По закінченню 2012 року Комісіонер зобов'язується надати Комітенту на протязі 15 календарних днів довідку з податкових органів Швейцарії з інформацією за 2012 рік. У разі ненадання Комісіонером вказаної довідки за відповідний календарний рік, сторони домовились, що Комітент буде утримувати з комісійної винагороди Комісіонера, яка виплачується Комітентом по діючому контракту податок на доходи комісіонере від суми виплат у розмірі 15 % згідно діючого законодавства України.
		При цьому, у відповідності до п.п.4.1.2 Контракту Комітент перераховує Комісіонеру суму комісійної винагороди, належну йому за цим Контрактом і суму витрат Комісіонера по виконанню комісійного доручення одночасно із підписанням Звіту Комісіонера, Акту наданих послуг, Акту про відшкодування витрат Комісіонера та прийняття Комітентом звіту Комісіонера про виконання комісійного доручення у термін, зазначений у п.5.6 даного Контракту.
		Згідно додатку 4 до контракту до складу витрат, що підлягають відшкодуванню комісіонеру віднесено перевалку вантажу, фрахт наземний, фрахт морський. 
		Із складеного акту про відшкодування витрат комісіонера за березень 2013 року від 08.04.2013  вбачається, що сторони за контактом  (ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» та компанія «EAST METTALS AG»   (Швейцарія)), визначили, що у зв'язку з виконанням контракту Комісіонером понесені наступні витрати: перевалка вантажу, фрахт наземний, фрахт морський (а. с.22-27).                   
		З огляду на умови вищевказаного Контракту та з метою правильного оподаткування операцій за вказаним договором комісії, позивач звернувся листом № 3444 від 17.06.2013 до за індивідуальною податковою консультацією, оскільки вважав, що відповідач надасть можливість практичного застосування цієї консультації при оподаткуванні витрат позивача за вказаним Контрактом у вигляді суми комісійної винагороди та у вигляді  суми витрат Комісіонера по виконанню комісійного доручення (а. с.10-12).
		Згідно додатку до вказаного листа позивачем надано відповідачу копії Контракту, звіту комісіонера, акту про відшкодування витрат, акту про надання послуг.  
		У листі від 17.06.2013 позивачем поставлені питання, чи правильно позивач розуміє, що:
		          - комісійна винагорода, сплачена товариством Компанії «EAST METTALS AG»,  не є
		імпортом послуг, тому що місце поставки послуг знаходиться за межами митної
		території України?
		- витрати, відшкодовані товариством Комісіонеру («EAST METTALS AG», Швейцарія), які понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт», в рамках Податкового кодексу України, та не є об'єктом оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України?
		16.07.2013 відповідачем  надана позивачу індивідуальна податкова консультація, оформлена  листом № 1262/233-14 (а. с.13-16), згідно якої: 
		1) Щодо оподаткування податком на додану вартість  винагороди та витрат, що підлягають відшкодуванню за Контрактом № 2908-12 від 10.09.2012, зазначено, що частина послуг (за Контрактом), що відповідає п.п.«а» та «в» п.186.2.1, п.«ж» п.186.3 ст.186 ПК України підлягає оподаткуванню податком на додану вартість .
		2) Щодо оподаткування суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту, зазначено, що для цілей оподаткування відповідно до міжнародного договору нерезидент не може бути посередником, який діє на субліцензійних умовах, він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.
		З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає наявними підстави для визнання судом такої податкової консультації недійсною.
		За визначенням, наведеним у п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України,  податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган;
		У відповідності до приписів статті 52 ПК України:  
		- за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1 вказаної статті);
		- податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 вказаної статті);
		- за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі (п.52.3. вказаної статті);
		- консультації надаються контролюючими органами (п.52.4. вказаної статті).
		Стаття 53 ПК України визначає наслідки застосування податкових консультацій.
		Так, у п.53.1 ст.53 ПК України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
		Згідно п.52.2 ст.53 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
		При цьому, п.53.3 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
		Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		Отже, за наведених вище норм вбачається обґрунтованість доводів позивача, що податкова консультація повинна відповідати таким ознакам, як індивідуальність, можливість практичного застосування, допомога платнику податків. 
		І при наданні такої індивідуальної податкової консультації податковий орган повинен виходити із тих умов та інформації - конкретної ситуації (господарської операції), яка наведена платником податків у запиті, щодо якої у останнього виникли (чи можуть виникнути) труднощі при її обліку за нормами податкового законодавства. 
		Отже, посилання відповідача  в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій підприємства можуть надаватись за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх документів, оформленням яких вони супроводжувались, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що нівелюють мету введеного законодавцем інституту податкових консультацій, як допомоги органу державної податкової служби конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону і невиконання відповідачем, як органом державної податкової служби, однієї з своїх функцій. 
		Зі змісту податкової консультації відповідача, викладеної у листі від 16.07.2013, вбачається обґрунтованість доводів позивача, що дана консультація не відповідає визначенню, наведеному у пп.14.1.172 п.14.1 ст.14, п.52.2 ст.52 ПК України, висновки індивідуальної податкової консультації суперечать нормам Податкового кодексу  України.
		Стосовно суті поставлених питань, виходячи з інформації (документів), наданої позивачем відповідачу для отримання консультації, колегія суддів зазначає, що визначальним для правильного вирішення поставлених позивачем питань щодо оподаткування витрат за зовнішньоекономічним Контрактом № 2908-12 від 10.09.2012  (комісійної винагороди і відшкодування витрат, зроблених комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії) є встановлення правової природи договору комісії та договору перевезення. 
		За визначенням, наведеним у ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
		Тобто договір комісії є договором з надання посередницьких послуг, за яким комісіонер діє від свого імені, вчиняючи правочини для свого клієнта - комітента, для виконання умов договору комісії.
		При цьому згідно ч.1 ст.1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений  строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
		Стаття 1013 ЦК України «Комісійна плата» передбачає, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії договорі комісії.
		Стаття 1024 ЦК України «Право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору комісії» передбачає, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
		Отже, договір комісії передбачає для комітента два види витрат, що  здійснюються на користь комісіонера: 
		- комісійна винагорода, як плата за надання безпосередньо комісіонером комітенту посередницьких послуг за договором комісії;
		- відшкодування витрат, зроблених комісіонером у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії (які, наприклад, можуть полягати у реалізації товару комітента, придбання для комітента послуг тощо).
		Як зазначено вище, за умовами Контракту Комітент (ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського») доручає, а Комісіонер (Компанія «EAST METTALS AG») зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені   та за рахунок Комітента у строки та у порядку, встановленому контрактом зовнішньоекономічні угоди по продажу на експорт в будь-яку країну товару, переданого  йому комітентом.
		Тобто Компанія «EAST METTALS AG» повинна виконати певні дії, спрямовані на реалізацію товару, який належить  ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського», результатом виконання доручення комітента (кінцевим результатом) є  реалізація товару позивача не експорт. 
		При цьому, виходячи з умов зовнішньоекономічного контракту, комісіонер при виконанні договору комісії вільний у виборі контрагентів та умов виконання доручення, сам визначає обсяг правочинів, необхідних  для реалізації договору комісії.  
		Окремі доручення щодо укладення та здійснення угод перевезення, перевалки товару позивачем як комітентом  Компанії «EAST METTALS AG» не давались. 
		Відповідно до п.2.1 контракту Комісіонер зобов'язується отримати в узгоджений сторонами строк товар, зазначений у відповідному комісійному дорученні до даного контакту, у відповідному  порту/місці його зберігання, зазначеному у комісійному дорученні. Передача товару Комісіонеру оформлюється актом прийому-передачі. 
		Отже і за умовами контракту у позивача не виникає жодного обов'язку щодо перевалки (перевезення) вантажу, фрахту наземного та фрахту морського.  
		Згідно доданого позивачем до листа-запиту від 17.06.2013 акту про відшкодування витрат Комісіонера за березень 2013 року від 08.04.2013 сторони, а саме: ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» та Компанія «EAST METTALS AG» (Швейцарія), визначили, що в зв'язку із виконанням Контракту Комісіонером понесені наступні витрати: перевалка вантажу, фрахт наземний, фрахт морський (а. с.27).
		Тобто Компанією «EAST METTALS AG» (Швейцарія) на виконання умов контракту щодо реалізації товару позивача самостійно придбавались послуги з перевалки вантажу, фрахт наземний, фрахт морський, що не суперечить цьому контракту. 
		Стаття 912 ЦК України наводить визначення договору чартеру (фрахтування).
		Так, згідно ч.1 вказаної статті за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
		У відповідності до ст.203 Кодексу торгового мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. 
		Відповідно до статті 133 Кодексу торгівельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
		Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
		У п.п.4.1.260 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:
		перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
		Відповідно до п.п.14.1.12 п.14.1 ст.14 ПК України базова ставка фрахту - сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодованих) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
		Стаття 160 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) визначала особливості оподаткування нерезидентів.
		Так, згідно п.160.1 ст.160 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
		Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:
		г) фрахт та доходи від інжинірингу;
		з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів.
		У відповідності до п.160.5 ст.160 ПК України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
		При цьому, базою для оподаткування є: 
		базова ставка такого фрахту;
		особами, уповноваженими нараховувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
		Отже, фрахт - плата за перевезення вантажу за договором, обумовлена договором або встановлена законом. 
		Таким чином, з огляду на поняття договору комісії та договору  фрахтування  слід враховувати, що договір комісії та договір чартеру (фрахтування) є окремими видами зобов'язань та є різними за своєю правовою природою.
		В даному випадку, як встановлено вище, договір комісії укладався у вигляді Контракту між ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського» та Компанією «EAST METTALS AG», при цьому предметом договору комісії є вчинення комісіонером з третіми особами за рахунок комітента правочинів продажу. 
		Придбання послуг фрахтування (перевезення) товару умовами вказаного Контракту не передбачено. 
		За даних обставин визначена згідно акту про відшкодування витрат комісіонера за березень 2013 року від 08.04.2013 сума, належна до сплати позивачем  користь комісіонера,  - є сумою  витрат Компанії «EAST METTALS AG», понесених у зв'язку з виконанням договору комісії, а не витрати, що підлягають відшкодуванню позивачем за придбані ним послуги з перевезення (фрахтування), оскільки такі послуги за умовами договору комісії не передбачені, фактично позивачем не придбавались.
		Приймаючи до уваги, що витрати, відшкодовані позивачем як Комітентом Комісіонеру - «EAST METTALS AG» (Швейцарія), понесені останнім при реалізації вантажу кінцевому покупцеві, зокрема, витрати з фрахту, не підпадають під поняття «фрахт» у розумінні податкового законодавства України внаслідок чого оскаржувана податкова консультація  в цій частині не відповідає  правовим нормам, що регулюють питання оподаткування податком на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, застосування положень Податкового кодексу України стосовно оподаткування сум фрахту, що сплачуються резидентом нерезиденту за договорами фрахту, не є правильним.  
		З цих же підстав є невірною податкова консультація стосовно іншого питання позивача, поставленого у листі-запиті від 17.06.2013, - чи є комісійна винагорода, сплачена товариством Компанії «EAST METTALS AG», імпортом послуг, якщо місце поставки послуг знаходиться за межами митної території України, оскільки обґрунтована  положеннями п.п.«а» та «в» п.186.2.1, п.«ж» п.186.3 ст.186 ПК України.
		Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
		За правилами п.186.4 ст.186 ПК України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
		Відповідно до п.п. «а», «в» пп.186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК України місцем постачання послуг є:
		місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:
		послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;
		послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;
		Відповідно до п. «ж» п.186.3 ст.186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать надання транспортно-експедиторських послуг.
		Як встановлено вище, ні предметом,  ні умовами договору комісії - Контракту № 2908-12 від 10.09.2012 не передбачено вчинення Комісіонером на користь позивача (Комітента) правочинів  перевезення, надання транспортно-експедиційних послуг, або фактичне надання позивачу таких або допоміжних у транспортній діяльності послуг.
		Згідно укладеному позивачем Контракту комісійна винагорода виплачується Комісіонеру за виконання доручення комітента, яким є реалізація товару позивача не експорт, тобто в даному випадку Комісіонер надає послуги з продажу товару Комітента за межами митної території України. 
		Отже при вирішенні питання щодо оподаткування виплаченої позивачем комісійної винагороди за вказаним вище Контрактом, податковий орган невірно застосував норми Податкового кодексу України, внаслідок чого податкова консультація, викладена в листі від 16.07.2013, суперечить положенням податкового законодавства стосовно  оподаткування податком на додану вартість.   
		З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної податкової консультації недійсною в повному обсязі, позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню. 
		При цьому колегія суддів також враховує надані суду Кодексом адміністративного судочинства України повноваження та встановлені п.53.3 ст.53 ПК України наслідки визнання судом податкової консультації недійсною.
		Відповідно до вказаної норми визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		Приймаючи до уваги, що виключно до повноважень податкового органу у межах і формах, визначених Податковим кодексом України, належить надання консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, суд, вирішуючи спір між сторонами з приводу невідповідності оскаржуваної податкової консультації нормам права, не може своїм рішенням вирішувати питання, яке віднесено до компетенції іншого органу держави. 
		Відповідно до положень ч.1 ст.202 КАС України такими підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що  постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» задовольнити.
		Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі № 804/11304/13-а скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. 
		Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 16.07.2013 № 1262/233-14.
		          Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий:                                                                      І.Ю. Добродняк 
		 
		          Суддя:                                                                      Н.А. Бишевська 
		 
		          Суддя:                                                                      Я.В. Семененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...