Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10685/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2015. Зареєстровано: 06.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2015.
Дата набрання законної сили: 03.03.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/10685/14-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/144/15   Доповідач у 2 інстанції  ОСОБА_2 Категорія 48    03.03.2015 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		 Іменем України
		03 березня 2015 року м. Київ 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі: 
		головуючого  ОСОБА_3 
		суддів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		при секретарі  ОСОБА_6 
		за участю: 
		прокурора  ОСОБА_7 
		захисників обвинуваченого  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілого  ОСОБА_10 , 
		представника потерпілого  ОСОБА_11 
		обвинуваченого  ОСОБА_12 , 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року, яким 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрівськ Пермської області, Російська Федерація, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 
		   
		В С Т А Н О В И Л А:
		вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов`язаних з виконанням функцій представника влади строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_12  від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
		Цим же вироком цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено, та стягнуто та його користь 10000 тисяч гривень моральної щкоди. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу. Вважає вирок незаконним, таким, що ухвалений з порушенням норм ст. 370 КПК України, оскільки судом було неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а викладені в ньому обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року скасувати, ухвалити новий, яким його виправдати у зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України характеризується лише прямим умислом і особа має усвідомлювати, що інформація, яку вона вносить до офіційного документа є неправдивою не було доведено в суді першої інстанції й не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом не зазначено, яка саме неправдива інформація щодо потерпілого була внесена до офіційного документу та не наведено доказів, які б спростовували викладену в рапортах інформацію, на підставі яких було складено протоколи про адміністративне правопорушення. 
		Звертає увагу, що зі змісту вироку вбачається, що йому інкримінуються протиправні дії не лише стосовно ОСОБА_10 , а й відносно інших осіб, зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , однак у самому вироку не міститься інформація, що вказані особи є потерпілими у даному провадженні, також відсутні будь-які відомості щодо винесення постанов про відмову у визнанні даних осіб потерпілими.
		Зазначає, що у мотивувальній частині вироку суд викладаючи обвинувачення, зазначає, що обвинувачений ОСОБА_25 склав протоколи на підставі рапортів інспекторів взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , однак з урахуванням того, що до відповідальності притягується лише він, посилання на конкретних осіб: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31 і відсутність даних про їх правовий статус у даному кримінальному провадженні не відповідають вимогам закону. 
		На думку обвинуваченого висновок суду про те, що він порушив вимоги ст.ст. 7, 245, 251, 256 КУпАП України, Інструкцію з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не підтверджується доказами, а тому такий вирок не відповідає фактичним обставин справи. 
		Звертає увагу, що судом неповно встановлені фактичні обставини справи, оскільки на момент винесення оскаржуваного вироку, рапорти, які містять інформацію про порушення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_32 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 Правил дорожнього руху у встановленому порядку не визнані неправомірними, а дії службових осіб, які їх складали, не були оскаржені та визнані незаконними.
		Зазначає, що вищенаведене є свідченням недоведеності в його діяннях складу кримінального правопорушення та є підставою ухвалення виправдувального вироку, адже він не вчиняв злочину, який йому інкримінується, а навпаки, дотримувався положень Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС та інших норм, визначених законами України. 
		   За вироком суду,  ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді начальника відділення Державної автомобільної інспекції Києво-Святошинського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, будучи службовою особою, вчинив службове підроблення за наступних обставин.
		В період з 07.01.2014 року до 19.02.2014 року ОСОБА_12  на підставі рапортів інспекторів дорожньо патрульної служби УДАІ ГУ МВС в Київській області про невиконання вимог про зупинку водіями автомобілів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_36 , в порушення вимог ст. ст. 7, 245, 251, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не провівши перевірку фактів, викладених у рапортах, не переконавшись, що дані особи, дійсно перебували саме у тих місцях та в час зазначений у рапортах інспекторів ДАІ, вніс до протоколів про адміністративні правопорушення, які є офіційними документами завідомо неправдиві відомості про те, що вказані особи являючись власниками автомобілів не виконали вимогу про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушили вимоги п.2.4. Правил дорожнього руху, що тягне за собою відповідальність передбачену ст. 122 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
		Вказані протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_12 направив до Києво - Святошинського районного суду Київської області. 
		Заслухавши суддю  доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, думку потерпілого та його представника які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, при цьому зазначали про неповноту досудового і судового розгляду кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог КПК України. 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Вказані вимоги судом першої інстанції не були дотримані. 
		Відповідно до приписів п. 5 ст. 27 КПК України, під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		Відповідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		У матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_12 наявний технічний носій інформації, однак на ньому не зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 29 жовтня 2014 року, що відповідно до положень ст. 412 КПК України є підставою скасування судового рішення. 
		Крім того, відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, що передбачено ч. 5 ст. 469 КПК України. 
		Згідно положень ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди, переконується, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону і затверджує угоду або відмовляє, продовжуючи розгляд кримінального провадження в загальному порядку. 
		У матеріалах кримінального провадження є угода про визнання винуватості від 29 жовтня 2014 року, яка укладена між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області  ОСОБА_7 та підозрюваним  ОСОБА_12 . В журналі судового засідання від 29 жовтня 2014 року зазначено, що «суд відкладає вирішення питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що підтверджують вину обвинуваченого, а саме допиту обвинуваченого та дослідження долучених до матеріалів кримінального провадження документів». Тобто, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 474 КПК України не вирішив питання щодо поданої угоди про визнання винуватості і продовжив розгляд справи в загальному порядку. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено ряд вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Щодо доводів обвинуваченого в частині ухвалення виправдувального вироку у зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК України унеможливлюють прийняття рішення по суті в частині вказаних обвинуваченим вимог. 
		   Згідно статей 412, 415 КПК України, відсутність зафіксованого судового провадження в суді першої інстанції на технічному носії інформації, є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		       Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року необхідно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_12 в суді першої інстанції.
		       Що стосується інших доводів апеляційної скарги обвинуваченого, в тому числі і його вини, доказів по справі, то відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 Вирок Києво - Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року щодо ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 366 КК України - скасувати.
		 Призначити новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_12 в суді першої інстанції. 
		 
		 
		 
		Головуючий 
		Судді
		 
		З оригіналом згідно: /підпис/
		Головуючий                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...