Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/4164/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2015. Зареєстровано: 06.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2015.

Результат оскарження 11.11.2015 Вищий господарський суд України: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  30/98/14
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		26.02.2015                                                                     Справа №  908/4164/14
		 
		за позовом: Прокурора Приазовського району Запорізької області (72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Фрунзе, 2-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15) 
		до відповідача-1: Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 31)
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (72453, с.Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського,  буд. 108)
		про визнання недійсними розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006р. № 259, повернення земельної ділянки;
		 
		Суд, у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області -  головуючий суддя Кагітіна Л.П.,  судді: Алейникова Т.Г., Колодій Н.А.
		 
		За участю представників сторін та учасників процесу:
		від прокуратури: Дядюшева К.Є., посвідчення №023838 від 24.12.2013р.;
		від позивача: Гайдаржийський В.С., довіреність №58 від 13.11.2014р.; в минулому судовому засіданні Кісь Р.Б., довіреність №56 від 12.11.2014р.;
		від відповідача-1: не з'явився; в минулому судовому засіданні Лакейхін С.В., довіреність №01-06/644 від 27.06.2010.11.2014р.; 
		від відповідача-2: Муліка О.О., доручення б/н від 24.09.2014р.; 
		від третьої особи: Мунтянова А.М., довіреність №2 від 05.01.2015р.;
		 
		 
		Прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (відповідач-2) про визнання недійсними розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006р. №259, повернення земельної ділянки.
		В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 4, 10, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 84, 93, 96, 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та матеріали перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області. Вважає, що в порушення ст. 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України, розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 531 від 21.10.2005 р. було незаконно вилучено  земельну ділянку площею 71,76 га із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано у користування ТОВ «Агрофірма «Ольвія».  При цьому посилається на наступне. Згідно з додатком до рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 р. № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря" затверджено ширину прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря на території Ботієвської, Степанівської Першої, Новокостянтинівської, Чкалівської та Приморсько-Посадської сільських рад Приазовського району Запорізької області, а саме 50 метрів. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2013 у справі № 908/1719/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03.09.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2013, доведено законність та чинність рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 № 15, яким на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області вздовж берега Азовського моря затверджено довжину 3664 метрів, ширину 50 метрів та площу 18,32 прибережної захисної смуги. За доводами прокурора, відповідно до інформації відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області від 24.06.2014 № 696/02-08 відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок: площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів, площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів та площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:02:0147 складає приблизно 19 метрів, що свідчить про знаходження спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги Азовського моря. Вважає, що з наведених обставин розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" є незаконним та підлягає визнанню недійсним. Також зазначає, що 06.02.2006 на підставі вищевказаного розпорядження, між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ "Агрофірма "Ольвія" укладено договір оренди земельної ділянки, яким передано ТОВ "Агрофірма "Ольвія" в оренду земельну ділянку загальною площею 71,76 га, у тому числі: 16,43 га ріллі, 15 га ріллі та 40,33 га ріллі, при укладанні якого сторонами не було дотримано вимог частини 1 статті 203 ЦК України. Посилаючись на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.11.2011 р. та підпункт 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, яким встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності, строк позовної давності за наведеними вимогами вважає не пропущеним.  
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4164/14, присвоєно справі номер провадження № 30/98/14, розгляд якої призначено на 06.11.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. 
		На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 06.11.2014 р. зв'язку з неподанням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів розгляд справи відкладався на 04.12.2014 р. та 15.12.2014 р.
		Відповідач-1 - Приазовська районна державна адміністрація - у відзиві на позов проти заявлених прокурором вимог заперечує, оскаржене розпорядження ради вважає законним, а договір оренди землі, таким, що відповідає вимогам закону. При цьому відзначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2013 у справі №908/1719/13, постановою Донецького апеляційного суду від 03.09.2013 та постановою Вищого господарського суду від 07.11.2013 доведено законність та чинність рішення Приазовської районної ради від 27.06.2002 № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря", проте, зазначене рішення районної ради не виконане і не породжує юридичних наслідків, не встановлює межі прибережної захисної смуги та не змінює цільове призначення земельних ділянок, визначених у рішенні Приазовської районної ради від 27.06.2002 № 15, на землі водного фонду. Вважає, що прибережна захисна смуга на території Чкалівської сільської ради не встановлена, оскільки окремий проект землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги не розроблявся; проект землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги не міг бути розроблений, оскільки відсутній нормативний акт, який регламентує виготовлення такого виду землевпорядної документації; районний відділ земельних ресурсів не встановлював межі земельної ділянки в натурі, оскільки не мав на те повноважень; зміни до кадастрової документації по переведенню земель до категорії "землі водного фонду" не вносилися, оскільки такі зміни можуть бути внесені виключно на підставі
		відповідної землевпорядної документації. З наведених підстав, за доводами відповідача-1, земельна ділянка була правомірна надана в оренду ТОВ "Агрофірма" Ольвія" за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зауважує, що після розроблення проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги на території Чкалівської сільської ради не відбудеться зміна цільового призначення орендованих земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення у землі водного фонду, а будуть діяти обмеження, передбачені для прибережних захисних смуг Земельним і Водним кодексами України та іншими нормами законодавства, тому для припинення чинних договорів оренди землі чи визнання їх недійсними підстави відсутні навіть після розроблення проекту землеустрою та встановлення меж прибережної захисної смуги. Надану прокурором в якості доказу по справі довідку № 696/02-07 від 24.06.2014р., видану відділом Держземагентства у Приазовському районі Запорізької області, вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 33, 34 ГПК України, оскільки в довідці наведена приблизна відстань від земельної ділянки до урізу води, в ній міститься інформації станом на 24.06.2014 року, а не на момент прийняття розпорядження 21.10.2005 року, що не може бути однаковим.
		Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» - у відзиві на позов проти доводів позовної заяви заперечує, вказує, що прокурором не надано належних доказів та не доведено, що передані за договором оренди земельні ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги Азовського моря. Також, за доводами відповідача-2, прокурором не надано доказів здійснення ТОВ «Агрофірма «Ольвія» жодного з видів дійсності, передбачених ст. 62 Земельного кодексу України. При цьому посилається на п. 12 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 р., згідно з яким прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених ст.ст. 89 та 90 Водного кодексу України. 
		Також, відповідачем-2 подано письмову заяву від 06.11.2014 р. про застосування судом позовної даності. Вказує, що договір оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. №259, укладений між відповідачами, є майново-господарським зобов'язанням, тому до вимог про визнання його недійсним повинен застосовуватися загальний строк позовної даності, який в даному випадку сплинув 06.04.2010 р. Наведене, на думку відповідача-2, є підставою для відмови в позові. 
		У зв'язку із наявною виробничою необхідністю та складністю предмету спору, а також, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 15.12.2013 р. № 01-04/136/14 справу №908/4164/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів  господарського суду Запорізької області: головуючий  суддя  -                   Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Мойсеєнко Т.В.
		Ухвалою суду від 15.12.2014 р. справу № 908/4164/14 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 22.01.2015 р.
		У зв'язку із наявною виробничою необхідністю (знаходження судді Мойсеєнко Т.В. на час розгляду справи на лікарняному) розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 22.01.2015 р. № 01-04/22/15 справу №908/4164/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів  господарського суду Запорізької області: головуючий  суддя  -  Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Колодій Н.А.
		Ухвалою суду від 22.01.2015 р. справу № 908/4164/14 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 22.01.2015 р.
		На підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 26.02.2015 р.
		За письмовим клопотанням прокурора, представників позивача, відповідача-2 та третьої особи фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася. 
		Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви прокурора Приазовського району Запорізької області. 
		Прокурором до матеріалів справи надано додаткові пояснення та практику Вищого Господарського Суду України по спірному питанню. За доводами прокурора, відсутність проекту землеустрою та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води. Відзначає, що згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, передбачено, що за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги при розгляді матеріалів щодо надання земельних ділянок у власність ураховується установлений законодавством розмір прибережної захисної смуги. Стверджує, що у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України.
		Також, до початку судового засідання прокурором надано до матеріалів справи викопіювання з кадастрової карти земельних ділянок на території Чкалівської сільської ради, складені за результатами геодезичного дослідження земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ «Агрофірма «Ольвія». Наданими викопіюваннями, на думку прокурора, підтверджується факт знаходження земельної ділянки площею 16,43 га на відстані 2,12 м відрізу води, земельної ділянки площею 15 га - на відстані 10,31 м - 23,69 м, земельної ділянки площею 40,33 га - на відстані 46,07 м.
		Представник позивача у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у наданих суду раніше письмових поясненнях. Позивач підтверджує, що з 01.01.2013 р. повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності наділено Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, тому, враховуючи, що земельні ділянки, які є предметом спору по справі № 908/4164/14, належать до земель сільськогосподарського призначення державної власності, повноваження щодо їх передачі у власність або у користування належать Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області. При цьому звертає увагу, що наявний у справі письмовий доказ - розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області від 21.10.2005 р. № 531 не містить відомостей про зміну цільового призначення оспорюваних земель. Головне управління погоджується з позицією прокурора, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні відповідача, належать до земель сільськогосподарського призначення, а відтак, відносини пов'язані з використанням таких земель регулювалися главою 5 та ст. 124 Земельного кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та іншими нормативно-правовими актами. Відзначає, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні відповідача згідно укладеного договору належать до земель сільськогосподарського призначення, склад угідь - рілля, і зазначені землі були надані в користування саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, на думку позивача, обставини встановлення розміру та меж прибережної захисної смуги в розумінні ст. 34 ГПК України можуть бути підтверджені лише розробленим відповідно до норм ст. 60 Земельного кодексу України проектом землеустрою, який в даному випадку не розроблявся.
		Відповідач-1 у судове засідання 26.02.2015 р. представника не направив, в адресованому суду письмовому клопотанні від 16.02.2015 р. за вих. № 0156/01-34 посилаючись на відсутність коштів просить справу розглянути за відсутності його представника. В попередньому судовому засіданні представник відповідача-1 був присутній та в повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, проти задоволення позову заперечує.
		Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
		Присутній у судовому засіданні представник третьої особи підтвердив обставини, наведені у письмових поясненнях. 
		За поясненнями Державної інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, в ході проведеної на підставі вимоги прокуратури м. Приморськ Запорізької області перевірки щодо додержання Приазовською районною державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було виявлено наступне: розпорядженням голови Приазовської РДА від 21.10.2005р. №531 «Про наданні земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Агрофірма Ольвія» було надано в оренду строком на 25 років земельну ділянку, загальною площею 71,76 га (15,0 га,16,43 га, 40,33 га) із земель запасу Чкалівськоі сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважає, що вищезазначене розпорядження не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме, ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України. При цьому відзначає, що згідно рішення Приазовської районної ради Запорізької області №15 від 27.06.2002р. «Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря» затверджено розміри і площі прибережних захисних смуг вздовж берега Азовського моря згідно додатку, яким затверджено ширину прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря на території Ботієвської, Степанівської, Першої, Новокостянтинівської, Чкалівської та Приморсько-Посадської сільських рад Приазовського району Запорізької області, а саме 50 метрів. Разом з тим вказує, що з відповіді, наданої відділом Держземагенства у Приазовському районі від 24.06.2014 р. земельні ділянки на теперішній час розміщуються від урізу води Азовського моря на відстані від 0,5 м до 19 м. Крім того, зауважує, що у зв'язку з тим, що порушень, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлено не було, адміністративні матеріали відносно ТОВ «Агрофірма Ольвія» державним інспектором не складались. Позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі. 
		В судовому засіданні 26.02.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд
		 
		                                                   ВСТАНОВИВ:
		 
		21.10.2005 головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято розпорядження № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", пунктом 1 якого затверджено технічні матеріали по встановленню меж земельної ділянки площею 71,76 га земель запасу Чкалівської сільської ради.
		Пунктом 2 даного розпорядження, вилучено земельну ділянку площею 71,76 га, в т.ч. ріллі - 71,76 га, із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» у користування на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Згідно з пунктом 3 вказаного розпорядження, встановлено орендну плату в розмірі 1,5 відсотка від вартості гектара ріллі по Чкалівській сільській раді з урахуванням діючого коефіцієнту інфляції.
		Пунктами 4, 5, 6 Розпорядження зобов'язано ТОВ «Агрофірма «Ольвія» у двомісячний строк, після затвердження розпорядження, оформити договір оренди на земельну ділянку та надати його для державної реєстрації, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, а також визначено, що приступати до використання земельної ділянки до одержання документів, що посвідчують право на неї та державної реєстрації забороняється.
		На підставі вказаного рішення 24.06.2004 між Бердянською міською радою та ТОВ «АКОС» укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2007 р, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 02.08.2004 р. за №2694. 
		06.02.2006 р. на підставі вказаного Розпорядження між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ «Агрофірма «Ольвія» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого передано ТОВ "Агрофірма "Ольвія" в оренду земельну ділянку загальною площею 71,76 га, у тому числі: 16,43 га ріллі, 15 га ріллі та 40,33 га ріллі.
		05.04.2007 договір оренди земельної ділянки від 06.02.2006 № 259 зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДЗК, Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 за № 040727700242.
		Позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.02.2006 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія», зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242, а також зобов'язання ТОВ «Агрофірма «Ольвія» повернути  на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області,   за   межами   села   Чкалове   Приазовського   району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим    номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі, є предметом судового розгляду у даній справі.  
		Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
		Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
		Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні  прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також  підприємств та інших юридичних  осіб. Згідно приписів ст. 36-1  Закону   України  «Про   прокуратуру»  підставою   для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент підписання оскарженого Розпорядження, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Разом з цим, на теперішній час, згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Отже, на даний час органом уповноваженим розпоряджатися спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, яке є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - Головного управління Держземагентства у Запорізькій області. 
		За доводами прокурора, за результатами перевірки щодо додержання Приазовською районною державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було виявлено, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України. За змістом позовної заяви, допущені при прийнятті вказаного Розпорядження порушення, а саме: вилучення земельних ділянок площею 71,76 га без дотримання вимог ст. 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України, є достатньою підставою для визнання недійсним Розпорядження, а також, як наслідок, є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №259 від 06.02.2006 р. та повернення земельної ділянки за належністю.
		Розпорядження Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 р. № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яке оспорюється прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ТОВ «Агрофірма «Ольвія», отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
		Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. 
		Отже, позивач ( в даному випадку прокурор) повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів ( в даному випадку порушує інтереси держави). 
		Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.  
		Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верхової Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
		Згідно з статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними та фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		В якості підстави для визнання недійсним Розпорядження райдержадміністрації прокурор посилається на те, що в ході проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області за дорученням прокуратури перевіркою щодо додержання Приазовською районною державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було встановлено, що земельні ділянки, які надані у користування ТОВ «Агрофірма «Ольвія», знаходяться на відстані від урізу води Азовського моря від 0,5 м до 19 м, що є порушенням вимог ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Статтею 1 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) дано визначення поняття «прибережна захисна смуга», а саме - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
		Згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття Розпорядження) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Відповідно до частини 3 статті 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
		Згідно з частиною 4 статті 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
		Відповідно до частини 5 статті 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання розпорядження) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
		Судом встановлено, 27.06.2002 р. Приазовською районною радою Запорізької області прийнято рішення № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря", пунктом 1 якого затверджено розміри і площі прибережних захисних смуг вздовж берега Азовського моря згідно додатку. Згідно з додатком до зазначеного рішення затверджено ширину прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря на території Ботієвської, Степанівської Першої, Новокостянтинівської, Чкалівської та Приморсько-Посадської сільських рад Приазовського району Запорізької області, а саме 50 метрів.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2013 р. у справі №908/1719/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03.09.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2013 р., відмовлено у задоволенні позову прокурора Приазовського району про визнання незаконним рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря".
		Отже, висновками судів у господарській справі № 908/1719/13 доведено законність та чинність рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря", яким на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області вздовж берега Азовського моря затверджено довжину 3664 метрів, ширину 50 метрів та площу 18,32 прибережної захисної смуги.
		Відповідно до інформації відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області від 24.06.2014 № 696/02-08 відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок: площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів, площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів та площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147 складає приблизно 19 метрів.
		Таким чином, з урахуванням рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря" та вищевказаних рішень судів, спірні земельні ділянки загальною площею 71,76 га розташовані в межах прибережної захисної смуги Азовського моря.
		Згідно з частиною 1 статті 90 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
		Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в порушення статті 90 Водного кодексу України та статті 59 Земельного кодексу України, 21.10.2005 головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області винесено розпорядження № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яким незаконно вилучено земельну ділянку площею 71,76 га, в т.ч. ріллі - 71,76 га із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано ТОВ «Агрофірма «Ольвія» у користування на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Вказаний факт підтверджується перевіркою, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на виконання вимоги прокуратури району від 23.05.2014 р. № 63-1225вих-14.
		З огляду на наведене, суд вважає, що спірний акт - Розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" є незаконним та підлягає визнанню недійсним.
		Щодо доводів відповідачів про відсутність проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
		В даному випадку вирішується питання щодо законності передачі в оренду відповідачу-2 земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва без урахування обмежень, визначених для земель прибережних захисних смуг ст. ст. 84, 87, 88, 90 Водного кодексу України, ст. ст. 56, 59, 60 Земельного кодексу України.
		Наведеними приписами діючого законодавства передбачено, що створення водоохоронних зон навколо водних об'єктів, у межах яких виділяються зони суворого обмеження - прибережні захисні смуги, є одним із напрямів запобігання деградації екосистем і водних ресурсів, руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, а тому прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення та землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню.
		Як вже зазначалося вище, ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України, ч. З ст. 60 Земельного кодексу України та становить уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води.  Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.
		Згідно зі ст. ст. 1, 20 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об'єктів землеустрою.
		Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.
		Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
		Водночас, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та, відповідно, не визначає можливість до її встановлення передавати у приватну власність земельні ділянки, які підпадають під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.
		Наведені висновки узгоджуються також із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.04 № 434, яким передбачено, що за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги при розгляді матеріалів щодо надання земельних ділянок у власність ураховується установлений законодавством розмір прибережної захисної смуги.
		Сукупний аналіз усіх указаних вище законодавчих актів свідчить про те, що у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.
		Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.05.2014 (справа № 6-16цс14), від 09.09.2014 (справа № 3-74гс14), від 02.09.2014 (№ 3-41гс14), які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
		Зважаючи на встановлення судом невідповідності прийнятого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області розпорядження № 531 від 21.10.2005 р., також суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренду земельної ділянки, який було укладено на підставі цього розпорядження. 
		Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).
		Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з п. 2 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Так, в пунктах 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними відповідними постановами Вищого господарського суду) зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з  вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. 
		Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України «Про оренду землі»; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Отже, наявність розпорядження або рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.
		Правовою підставою для укладення спірного договору оренди є розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
		Згідно з статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК,  іншим законам України,  які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
		Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, враховуючи встановлення судом підстав для визнання недійсним розпорядження Приазовської райдержадміністрації, наявні правові підстави для визнання відповідного договору оренди недійсним. 
		Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та укладений на його підставі договір підлягають визнанню недійсними, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню.
		Щодо зави відповідача-2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
		За доводами ТОВ «Агрофірма «Ольвія», договір оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. №259, укладений між відповідачами, є майново-господарським зобов'язанням, тому до вимог про визнання його недійсним повинен застосовуватися загальний строк позовної даності, який в даному випадку сплинув 06.04.2010 р.
		Прокурором Приазовського району Запорізької області позов подано з посиланням на обставини, встановлені в ході перевірки з питань законності передачі земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «Ольвія». 
		Оскільки чинне законодавство не передбачає винятків відносно строків позовної давності до позовів про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, то з цього приводу слід зазначити наступне. 
		Вимоги про визнання недійсним договору не віднесені до переліку вимог, відносно яких ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, отже на такі вимоги розповсюджується загальний строк у три роки. (ст. 257 ЦК України).
		В свою чергу, ст. 261 ЦК України визначає початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зазвичай, коли позов ініціюється стороною договору, такий день збігається з днем вчинення спірного договору.
		Законодавство України (Конституція України та Закон України "Про прокуратуру"), яке регламентує функції прокуратури, хоча і передбачає відповідні повноваження прокуратури із отримання відомостей та документів у фізичних і юридичних осіб, проте не встановлює жодних обов'язків суб'єктів господарювання автоматично і у всіх випадках попереджати органи прокуратури про наміри укласти певну угоду, або звітувати (повідомляти) про факт її укладення, так само, як і обов'язку органів прокуратури здійснювати автоматичний контроль і перевірку всіх укладених угод.
		Зазначене нормативне врегулювання повноважень прокуратури і її відносин із суб'єктами господарювання в цій частині у повній мірі узгоджується із принципами, закріпленими в ст. 19 Конституції України, не включає автоматичну обізнаність (можливість обізнаності) прокуратури про факт укладення спірного договору в день його укладення. Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 16.12.2009 р. по справі № 44/53пд. 
		Також слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.11.2011 з числа позовних вимог, на які не поширюється позовна давність, виключено   вимоги   про   визнання незаконними правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушено право власності або інше речове право (пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України). Разом з тим, підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності. Вказана правова позиція підтверджена постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (пункт 1.1).
		Таким чином, суд вважає, що в спірних правовідносинах строк позовної давності пропущений не був.  
		Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Доводи відповідача-1 та відповідача-2, викладені ними у відзивах на позов та додаткових поясненнях, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
		Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору  покладаються на відповідача-2, оскільки в даному випадку відповідач-1 - Приазовська районна державна адміністрація - виступає в якості суб'єкта владних повноважень, делегованих йому Державою, а не суб'єкта господарювання. 
		Згідно п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
		Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).
		Відповідно до інформації відділу Держземагентства у Приазовському районі Запорізької області від 21.07.2014 р. № 821/02-08 грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 1723421,23 грн. Сума позовних вимог майнового характеру становить 34468,42 грн. 
		Вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору оренди є немайновими вимогами, тому судовий збір за кожну з цих вимог становить 1218,00 грн. 
		На підставі вищевикладеного, загальна сума судового збору за даним позовом становить 36904,42 грн. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського   процесуального кодексу України, суд
		 
		                                                             ВИРІШИВ:
		 
		Позов Прокурора Приазовського району Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (м. Запоріжжя) до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (с. Чкалове Приазовського району Запорізької області) задовольнити повністю.
		Визнати недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
		Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2006 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія», та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242.
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» (72453, с.Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 03750807) повернути  на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, код ЄДРПОУ 38461250) земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області,   за   межами   села   Чкалове   Приазовського   району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим    номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (72453, с.Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 03750807; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО  813015; ЄДРПОУ  38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206, з використанням параметру RR-83) суму 36904  (тридцять шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. 42 коп. судового збору. 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		             Головуючий                                                                        Л.П. Кагітіна
		 
		                         Судді                                                                                     Т.Г. Алейникова 
		                                                                                                                       
		                                                                                                                        Н.А. Колодій 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  03.03.2015 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...