Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9291/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2015. Зареєстровано: 06.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2015.
Дата набрання законної сили: 09.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.03.2015Справа №910/9291/14За позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва
		до Київської міської ради
		За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 
		відповідача Колективу забудовників "Південний" Харківського району міста Києва, Державного 
		управління справами, Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", Державного підприємства "Санаторій "Конча-Заспа".
		про визнання незаконним та скасування рішення
		За участю Заступника Генеральної прокуратури України
		                                                                                          Суддя           Грєхова О.А.
		Представники сторін:
		від прокуратури Голосіївського району міста Києва та Генеральної прокуратури України: Одуденко А. В. - посвідчення № 006616 від 27.09.2012
		від відповідача: Глобенко Л.В. - представник за дов. № 225-КР-4 від 12.01.2015р. 
		від третьої особи 1: Ярош С.В. - представник за дов. б/№ від 13.06.2014р.
		від третьої особи 2: не з'явився
		від третьої особи 3: Кирийчук І. М. - представник за дов. № 14/03 від 26.02.2015р.
		від третьої особи 4: не з'явився
		 
		СУТЬ СПОРУ :          
		Прокурор Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району міста Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва", посилаючись на приписи статей 121, 144 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статтю 16 Цивільного кодексу України, статей 149, 152 Земельного кодексу України, статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на передачу земельної ділянки в користування без вилучення її від попереднього землекористувача та без його згоди, погодження всупереч існуючих законодавчих заборон розміщення об'єкта житлово-громадської забудови на ландшафтно-рекреаційних територіях (в зоні охоронюваного ландшафту) та на територіях Держлісфонду без погодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, порушення порядку зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення, відсутність у проекті землеустрою належних висновків Головного управління містобудування та архітектури КМДА та Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві про погодження проекту відведення земельної ділянки, відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, та вказав, що оспорюване рішення прийнято всупереч вимогам законодавства та порушує інтереси держави, які полягають у скасуванні прийнятих органом місцевого самоврядування незаконних рішень про розпорядження землею, яка є основним національним багатством та перебуває під охороною держави.
		Рішенням Господарського суду м. Києва № 910/9291/14 від 04.08.2014 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №550/710 від 26.06.2003 р. "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва".
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 рішення Господарського суду м. Києва № 910/9291/14 від 04.08.2014 скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 рішення Господарського суду м. Києва № 910/9291/14 від 04.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 скасовано та справу направлено на новий розгляд.
		          Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий господарський суд України вказав, що для правильного вирішення спору щодо спірного правового акта судам належить на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати зміст прав, на захист яких подано позов, відповідність правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, чинному законодавству, здійснення реального захисту порушених прав в разі задоволення позовних вимог.
		          За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/9291/14 передано для розгляду судді Грєховій О.А.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.01.2015 призначено розгляд справи на 16.02.2015.
		Представник відповідача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.
		Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Санаторій "Конча-Заспа".
		Враховуючи нез'явлення представників сторін в засідання суду та залучення до участі у справі третьої особи, господарський суд відклав розгляд справи на 02.03.2015.
		Відповідач та Колектив забудовників "Південний" Харківського району міста Києва заперечили проти позову, вказавши, що зі змісту позовної заяви не вбачається, чим порушено інтереси держави, при прийнятті рішення змінено цільове призначення земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, проект відведення земельної ділянки погоджено у встановленому порядку, на зазначеній земельній ділянці вже було здійснене будівництво бази відпочинку; позов подано поза межами строку, встановленого для захисту порушеного права.
		Представник Державного управління справами та Державне підприємство "Санаторій "Конча-Заспа" в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
		Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте Державне управління справами та Державне підприємство "Санаторій "Конча-Заспа" не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін судом обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.03.2015 року за відсутності представників Державного управління справами та Державного підприємства "Санаторій "Конча-Заспа" .
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, представника відповідача, третьої особи та її представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.
		Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
		Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
		Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. 
		За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").
		Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7. 
		          П. 9 рішення сесії Київради від 28.03.2002 № 381/1815 «Про погодження місць розташування об'єктів» колективу забудовників «Південний» Харківського району міста Києва погоджено місце розташування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва. Відповідач зазначає, що згідно зазначеного рішення укладено договір резервування земельної ділянки та отримано АПХ на розробку проектно-кошторисної документації.
		26.06.2003 р. Київською міською радою було прийняте рішення №550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення").
		Пунктом 1 Рішення відповідачем затверджено проект відведення земельної ділянки КЗ "Південний" для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва".
		Пунктами 2 та 3 вказаного Рішення віднесено частину земель рекреаційного призначення площею 11,21 га та частину земель міської забудови площею 0,77 га до земель запасу житлової та громадської забудови; передано КЗ "Південний" за умови виконання цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 11,98 га за рахунок земель громадської та житлової забудови для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва".
		Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання рішення незаконним та його скасування.
		Зокрема, як на підставу для скасування вказаного Рішення прокурор вказує не те, що оспорюване Рішення було прийнято Київською міською радою без отримання згоди попереднього землекористувача, а також за відсутності погодження проекту землеустрою з визначеними законодавством органами управління. Крім того, прокурор зазначає, що Рішення було прийняте відповідачем всупереч приписам ст. 149 Земельного кодексу України, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки належить виключно Кабінету Міністрів України.
		Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
		У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. 
		Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
		У силу ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.
		Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. 
		Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема розпорядження землями комунальної власності.
		Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. (п.п. 1-2 ст. 90 Земельного кодексу України).
		Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Оскільки, Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади на підставі рішень Київської міської ради.
		Тобто, вирішення питання про передачу землі у користування є виключним правом ради і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2003 р. Київською міською радою було прийняте рішення № 550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва".
		Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. 
		Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. 
		Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. 
		До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. 
		Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. 
		Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. 
		При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. 
		При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України. 
		Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку. 
		Відповідно до положень ч. 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення. 
		Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок). 
		Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок). 
		Згідно з пунктом 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок. 
		Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
		Відповідно до статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки або уповноваженого ним органу.
		Відповідно до Розділу 2 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 р. № 313/1747, який діяв в 2004 р., у разі якщо земельна ділянка відводиться за рахунок земель, що перебувають у користуванні іншої юридичної або фізичної особи, у рішенні Київської міської ради має бути пункт про припинення права користування земельною ділянкою (її частиною) за згодою землекористувача, в тому числі шляхом розірвання Договору оренди чи внесення змін до договору оренди в частині розмірів земельної Ділянки та про віднесення земельної ділянки до відповідної категорії у разі її зміни.
		Позивач в позовній заяві зазначає про відсутність письмової згоди користувача переданої земельної ділянки Клінічного санаторію «Конча-Заспа» на одержання земельної ділянки у користування колективу забудовників «Південний».
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящихся від 31.08.1965 р. № 1497 за Клінічним санаторієм "Конча-Заспа" було закріплено біля 65 га по Столичному шосе для будівництва санаторію.
		На момент прийняття вказаного рішення № 1497 земельні відносини в Україні регулювалися Земельним кодексом УСРР 1922 р. та Положенням про земельні розпорядки в межах міст та містечок, затверджене Постановою ВУЦВК РНК УСРР від 23.10.1925 р. (далі - Положення 1925 р.).
		Відповідно до п. 4 розділу І Положення 1925 р. підставою для передачі земельної ділнки в користування була постанова відповідного виконавчого комітету. При цьому відповідно до розділу II Положення 1925 р. така земельна ділянка підлягала державній реєстрації, для проведення якої було необхідно виготовити її план та експлікацію.
		Відповідно до статті 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчуються записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. 
		Як вбачається з статей, 22 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 p. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. 
		Земельним кодексом України від 25.10.2015 в ст. 125 зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. 
		Проте, ні позивачем ні третьою особою 4 не було надано суду доказів державної реєстрації за третьою особою 4 будь-яких прав на спірну земельну ділянку на період винесення рішення №550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва". Також позивачем не надано доказів державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку на період винесення рішення за будь-яким іншими особами.
		За таких обставин не відповідають дійсності посилання прокурора на те, що частина земельної ділянки, що була відведена КЗ "Південний" була вилучена з користування Клінічного санаторію "Конча-Заспа" без його згоди.
		Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до Указу Президента України від 23.02.2000 р. № 278/2000 у відання Державного управління справами Президента України було передано Базу відпочинку "Конча-Заспа", якій належали літні будиночки бази відпочинку вихідного дня, що були розташовані на спірній частині земельної ділянки. Станом на 01.03.2002р. вказані будиночки разом із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, були передані Управлінню житлово-комунального господарства Державного управління справами. Відповідно до договору купівлі-продажу будівель від 01.03.2002р. КЗ "Південний" придбав у Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами 39 літніх дерев'яних будиночків, які були розташовані на земельній ділянці бази відпочинку вихідного дня "Конча-Заспа".
		З огляду на зазначене КЗ "Південний" звернувся до Київської міської ради за відведенням відповідної земельної ділянки.
		На той період часу діяв Порядок набуття прав на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 р. № 313/1747.
		Розділом 4 Порядку набуггя прав на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 р. № 313/1747, було врегульовано процедуру передачі в оренду та надання в постійне користування земельних ділянок при переході права на будівлі і споруди із зміною цільового призначення землі або за рахунок земель запасу для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд.
		Відповідно до п. 4.3 вказаного порядку згода попереднього землекористувача на вилучення у нього земельної ділянки мала подаватися виключно у випадку, якщо право користування земельною ділянкою посвідчене договором оренди чи договором тимчасового користування землею або державним актом на право постійного користування землею.
		Вказані приписи повністю узгоджуються з положеннями ст.ст. 142, 149 ЗК України 2001 р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), які передбачали необхідність одержання згоди землекористувачів лише у випадку, наявності у них права постійного користування землею (відповідно до ст 125 ЗК України 2001 р. таке право виникає після отримання відповідного державного акту та його державної реєстрації).
		З наведеного вбачається, що під час прийняття Київрадою спірного рішення про відведення КЗ "Південний" земельної ділянки не було порушено прав землекористувачів.
		Відповідно до статті 151 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. 
		Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться у встановленому порядку юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. 
		Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України. 
		Погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також місць розташування об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України. 
		Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. 
		До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки. 
		Відповідна сільська, селищна, міська рада, місцева державна адміністрація розглядає у місячний строк клопотання і дає юридичній особі дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта. 
		Юридичні особи погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, які погоджують місце розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку. 
		Якщо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. 
		Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погодження місця розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації. 
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку. 
		Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України. 
		Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції. 
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради подають до Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель із земель комунальної власності. 
		Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення. 
		У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку. 
		У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки. 
		У відповідності до частини 5 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення Київської міської ради) передбачено погодження проекту відведення земельної ділянки із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Погодження колективу забудовників «Південний» Харківського району міста Києва місця розташування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му кілометрі Столичного шосе (в урочищі «Конча-Заспа») у Голосіївському районі надане Київським міським управлінням земельних ресурсів, в якому зазначено, що розглянувши матеріали та висновки відповідних служб  Київське міське управління земельних ресурсів вважає за можливе погодити колективу «Південний» Харківського району міста Києва місця розташування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му кілометрі Столичного шосе (в урочищі «Конча-Заспа») у Голосіївському районі на земельних ділянках не наданих у власність чи користування, за умови виконання вимог викладених в листах Головного управління містобудування та архітектури від 17.01.2002 № 18-31, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 01.03.2002 № 08-8-13/1235 та Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 27.02.2002 № 172 та вирішення майново-правових питань в порядку, встановленому законодавством.
		28.02.2013 Головне управління містобудування та архітектури надало висновок № 18-593 в якому не заперечувало проти оформлення права користування земельною ділянкою для малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення.
		14.03.2003 Головний державний санітарний лікар м. Києва листом № 1600 не заперечував проти відведення земельної ділянки для забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва в урочищі «Конча-Заспа», в межах визначеної Київземом і Головкиївархітектурою, тільки при умові виконання п. 9.1.4 рішення Київради від 28.03.2002 № 381/1815 в повному обсязі і виключення цієї ділянки в установленому законодавством порядку з земель, рекреаційного призначення та зеленої зони міста, з природо-заповідної території регіонального ландшафтного парку «Голосіївський» з земель курорту «Конча-Заспа».
		В листі Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві № 08-8-13/1235 від 01.03.2002 зазначено, що ділянка для проектування, орієнтовною площею 127747,58 м2, розташована на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва, відведена під базу відпочинку Державного управління справами Президента України. Передпроектними матеріалами передбачається реконструкція бази з розміщенням малоповерхової забудови. Земельна ділянка, на якій знаходиться база відпочинку, розташована в межах курортної зони "Конча - Заспа» і своєю північною частиною межує з кв. 15 Конча-Заспівського лісництва РЛП «Голосіївський". Разом з тим, дана територія включена до переліку земель, на основі яких має бути створений національний природний парк (НПП) "Голосіїв", затвердженого рішенням Київської міської Ради від 17.02.94р. №14. На земельній ділянці існують зелені насадження цінних порід, які обстежені КП «Краєвид» Голосіївського району (акт від 11.02.02р. №470). Виходячи з вищенаведеного Держуправління не заперечує проти реконструкції з будівництвом малоповерхової забудови (з метою збереження зелених насаджень цінних порід) бази відпочинку Управління справами Президента України в урочищі "Конча - Заспа" на 21 км Столичного шосе в Голосіївському районі при умові безумовного дотримання вимог природоохоронного законодавства. 
		В листі Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 1373 від 18.03.2003 зазначено, що відповідно до рішення Київської міської ради №920 від 16.07.79, розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.02 вказана земельна ділянка входить до зони охоронюваного природного ландшафту. В зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту. Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища вважає можливим погодити КЗ «Південиий» відведення земельної ділянки для малоповерхової адміністративно-побутового та житлового призначення 21км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва.
		Головне управління земельних ресурсів листом № 03-18/47-В від 11.04.2013 повідомило, що розглянувши матеріали проекту відведення земельної ділянки, керуючись ст. 20, 51, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, Головне управління земельних ресурсів вважає за можливе віднести частину земель рекреаційного призначення площею 11,21 га та частину земель міської забудови площею 0,77 га до земель запасу житлової громадської забудови, та передати колективу забудовників «Південний» Харківського райну" м.Києва в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 11,98 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови для будівництва, експлуатації та обслугоговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та готового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі.
		Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка має рекреаційний характер і відноситься до зеленої зони міста, а також розташована в межах Держлісгоспу, частини природно-заповідної території регіонального ландшафтного парку «Голосіївський», курорту «Конча-Заспа», в супереч вимогам закону частину земель рекреаційного призначення віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови без рішення Кабінету Міністрів України.
		За приписами статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. 
		Відповідно до статті 19 цього Кодексу визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 
		Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.  Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. 
		Статтею 41 цього Кодексу (в редакції станом на день прийняття радою рішення) передбачено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.  Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами. 
		За приписами статті 55 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		Статтею 56 цього Кодексу визначено, що землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. 
		Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).
		За приписами статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Поняття Єдиний державний лісовий фонд (Держлісфонд) та "землі державного лісового фонду" використовувалися в Лісовому кодексі УРСР 1979 p., який втратив чинність 13.04.1994 р. та Земельному кодексу УРСР 1970 p., який втратив чинність 15.03.1991 р. З наведеного вбачається, що на момент прийняття спірного рішення Київради в 2003 році законодавство України не містило поняття "Держлісфонд", а отже посилання прокурора на належність спірних земель до Держлісфонд не обґрунтовані.
		Вимога щодо погодження проекту землеустрою територіальним органом виконавчої влади з питань лісового господарства була запроваджена лише Законом України № 5395-УІ від 02.10.2012 р. і поширювала дію виключно на випадки відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.
		Відповідно до ст. 52 ЗК України 2001 р. до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зайняті територіями будинків відпочинку. Враховуючи, що спірна частина земельної ділянки була зайнята територією бази відпочинку вихідного дня "Конча-Заспа", то вказані землі відповідно до ст. 52 ЗК України підлягали віднесенню до земель рекреаційного призначення.
		В той же час КЗ "Південний" діючи відповідно до розділу 4 Порядку набуття прав на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 р. № 313/1747 звернувся до Київської міської ради із клопотанням про відведення йому земельної ділянки не для рекреаційних, а для містобудівних потреб.
		Відповідно до чч. 1, 2 ст. 21 ЗУ "Про основи містобудування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно- господарського устрою за погодженням спеціально уповноважених органів з питань містобудування та архітектури.
		Головне управління містобудування та архітектури КМДА листом від 17.01.2002 р. погодило місце розташування на спірній земельній ділянці малоповерхової забудови.
		Пунктом 9 рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 381/1815 було погоджено для КЗ "Південний" розташування на спірній земельній ділянці малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення.
		Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 26.06.2003 р. № 550/710 частину земель рекреаційного призначення площею 11,21 га та частину земель міської забудови площею 0.77 га було віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови, за рахунок яких в подальшому і відбувалося відведення спірної земельної ділянки КЗ "Південний".
		Твердження прокурора про те, що всупереч вимогам ст. 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки мало прийматися Кабінетом Міністрів України, а не Київською міською радою судом не приймається до уваги з огляду на те, що повноваження з вилучення земельних ділянок рекреаційного призначення належать Кабінету Міністрів України виключно в частині земель державної власності, в той час як спірна земельна ділянка належить до власності територіальної громади міста Києва.
		Національний природний парк "Голосіївський" був створений на підставі Указу Президента України від 27.08.2007 р. № 794.
		Таким чином на момент прийняття спірного рішення Київради в 2003 р. спірні землі не могли бути частиною Національного природного парку створеного в 2007 р.
		17.02.1994 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 14, яким погоджено проект Указу Президента України про створення Національного природнього парку "Голосіївський" та затверджено перелік цінних природних територій та об'єктів, що резервуються для заповідника. Згідно з додатком до проекту вищевказаного Указу Президента України до теритрій, які резервувалися для створення НПП "Голосіївський" входили 2121,1 га територій курорту "Конча-Заспа", які перебували у віданні МОЗ України.
		Оскільки Державне підприємство "Клінчний санаторій "Конча Заспа", та державне підприємство "База відпочинку "Конча-Заспа" підпорядковувалися Управлінню справами KM України, а згодом Державному управлінню справами Президента України, то відповідна спірна земельна ділянка не входила до складу територій, які резервувалися для створення НПП "Голосіївський".
		Відповідно до ст. 11 Закону України "Про курорти та курортну справу" рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. В той же час прокурор не надав  будь-які відомості про прийняття Верховною радою України чи Київською міською радою рішень про створення курорту Конча-Заспа та включення до нього територій, на яких розташована спірна земельна ділянка.
		Прокурор стверджує, що відповідно до рішення Київської міської ради № 920 від 16.07.1979 р. та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 р. спірна земельна ділянка входить до зони охоронюваного природного ландшафту та всупереч п. 2.8 Порядку визначення меж зон охорони пам'яток, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26.02.2001 р. № 41, листом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища було погоджено відведення КЗ "Південний" земельної ділянки для малоповерхової забудови.
		Відповідно до п. 4.1 розділу 3.4 рішення Київської міської ради № 920 від 16.07.1979 р. (п. 3.4.1 додатку № 1 до розпорядження КМДА № 969 від 17.05.2002 р.) до зони охоронюваного ландшафту входить Жуків острів і прибережна захисна смуга до південної межі міста.
		Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення рішення) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації. 
		Проте прокурор не надав доказів того, що спірна земельна ділянка розташована на відстані більше 100м. від річки Дніпро, та не надав доказів що зазначена земельна ділянка входить до її прибережної захисної смуги і відповідно не є зоною охоронюваного ландшафту.
		Крім того, Порядок визначення меж зон охорони пам'яток, на який посилається прокурор був скасований 21.11.2002 р. як такий що суперечить законодавству України і не діяв на момент прийняття спірного рішення Київською міською радою від 26.06.2003 р.
		Водночас, суд звертає увагу, що КЗ «Південний» Харківського районі м. Києва отримано позитивний висновок від Головного управління земельних ресурсів.
		Прокурор стверджує, що підставою для складання проекту відведення є лист- доручення першого заступника голови КМДА від 07.02.2003 р. № 3410, що є порушенням вимог ст. 22 ЗУ "Про землеустрій", згідно якої дозвіл на розробку проекту відведення надається рішенням органу місцевого самоврядування.
		Закон України "Про землеустрій" набрав чинності 08.07.2003 р. і не діяв на момент прийняття спірного рішення Київради від 26.06.2003 р.
		Частина 5 ст. 123 ЗК України 2001 р. передбачала, що проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі згоди місцевої ради, але не встановлювала в якій саме формі має надаватися така згода.
		14.03.2012 р. Київська міська рада рішенням № 313/1747 затвердила Порядок набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві. Пунктом 2.2 цього Порядку Київрада делегувала право надавати згоду на розроблення проектів відведення міському голові та його заступникам.
		Розпорядження земельною ділянкою здійснювалось Київською міською радою. Тому прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки не є порушення прав жодних осіб та не заборонено законом.
		Таким чином, не є порушенням норм чинного законодавства передача в оренду КЗ «Південний» Харківського району м. Києва земельної ділянки. 
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно ст. 34  Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35, 26.01.2000 р. із змінами "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняття відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. 
		Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що законні підстави для визнання рішення Київської міської ради від 26.06.2003 р. №550/710 "Про передачу колективу забудовників "Південний" Харківського району м. Києва земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування малоповерхової забудови адміністративно-побутового та житлового призначення на 21-му км Столичного шосе (урочище Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва" у суду відсутні, спірне рішення прийнято відповідно до вимог земельного законодавства.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в позові.
		Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України слід зазначити наступне.
		Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.      
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. у справі №П-9/161-16/165.
		З огляду наведеного, а також враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі у зв'язку з недоведеністю позивачем факту невідповідності спірного рішення вимогам земельного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		Дата підписання рішення: 06.03.2015
		Суддя                                                                                                                                                О.А.Грєхова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...