У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,
Костенка А.В., Перепічая В.С.,
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до Студентської профспілкової асоціації, Київського
славістичного Університету, треті особи: управління виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Києві, Головне управління по фізичній культурі та
спорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, міжрайонна
медико-соціальна експертна комісія, про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29
жовтня 2008 року,
в с
т а н
о в и
л а :
У березні 2004 року ОСОБА_1.
звернувся до суду з позовом до Студентської профспілкової асоціації, Київського
славістичного Університету, треті особи: управління виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Києві (далі - Фонд), Головне управління по фізичній
культурі та спорту виконавчого органу Київської міської державної
адміністрації, міжрайонна медико-соціальна експертна комісія, про встановлення
факту каліцтва на спортивних змаганнях,
які проходили 17 жовтня 2003 року; зобов'язання міжрайонної МСЕК встановити
ступінь втрати професійної та загальної працездатності ОСОБА_1. та зобов'язання
Фонду відповідно до ступеня втрати професійної та загальної працездатності,
виплатити матеріальну шкоду, витрати на лікування та одноразову допомогу, стягнення з Фонду у рахунок відшкодування
моральної шкоди 5 тис. грн., посилаючись на те, що 17 жовтня 2003 року під час
проходження спортивних змагань, які проходили між командами Київського
славістичного університету та МАУП, в яких він брав участь як гравець
команди КСУ, з ним стався нещасний
випадок, який був зафіксований у
складеному на місці акті про нещасний випадок, засвідченому відповідними
підписами тренерів, присутніх на змаганнях.
Після отриманої травми він був
направлений до лікарні з відповідними
документами, однак у наданні акта про нещасний випадок йому відмовлено, що
позбавляє його права звернутись до МСЕК для встановлення ступеня втрати
професійної та загальної працездатності, а також звернутись до Фонду для
отримання страхових виплат, передбачених йому чинним законодавством.
Крім того, позивач посилався, що у
відповідності до Закону України № "Про охорону праці" та Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку", він підлягає обов'язковому страхуванню, чого
відповідачами зроблено не було.
Неодноразово змінюючи позовні вимоги
ОСОБА_1. просив зобов'язати Студентську профспілкову асоціацію м. Києва та
Київський славістичний університет
видати акт про нещасний випадок (форми Н-Н), встановити факт його
каліцтва на спортивних змаганнях, які проходили 17 жовтня 2003 року, стягнути з відповідачів на його користь солідарно у
рахунок відшкодування моральної шкоди
113 760 грн., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8 500 грн.
Рішенням Деснянського
районного суду м. Києва від 23 червня 2005 року у задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного
суду м. Києва від 23 вересня 2005 року рішення Деснянського районного суду м.
Києва від 23 червня 2005 року в частині
відмову ОСОБА_1. у позові про
зобов'язання Київського славістичного університету скласти акт про нещасний
випадок, відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано, ухвалено в
цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Київський
славістичний університет скласти акт про нещасний випадок (форми Н-Н), який
стався 17 жовтня 2003 року з ОСОБА_1. під час проведення спортивних змагань з
баскетболу в спортивному комплексі Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.
Стягнуто з Київського
славістичного університету на користь ОСОБА_1. у рахунок відшкодування
матеріальної шкоди 8 420 грн., у
рахунок відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн. та 92 грн. 70 коп. сплаченого державного мита.
У решті рішення
районного суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2006
року рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2005 року в частині
задоволення вимог ОСОБА_1. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
скасовано, справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного
суду м. Києва від 19 вересня 2006 року рішення Деснянського районного суду м.
Києва від 23 червня 2005 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів
Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14
травня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_1. задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду
м. Києва від 19 вересня 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного
суду м. Києва від 29 жовтня 2008 року рішення Деснянського районного суду м.
Києва від 23 червня 2005 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог
щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано, справу в цій
частині направлено на новий розгляд.
У касаційній скарзі ОСОБА_1.
ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині направлення
справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення
позовних вимог, постановлення окремої ухвали.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої
інстанції в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив з положень
ч. 2 ст. 33 ЦПК України, оскільки Фонд до участі у справі залучений третьою
особа, а не відповідачем.
При цьому суд апеляційної інстанції
послався на мотиви суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі від 14 травня
2007 року про те, що при повторному розгляді справи суду апеляційної інстанції
необхідно визначитись з питання відшкодування шкоди потерпілому на підставі ст.
ст. 21, 28, 34 Закону України
«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності» (далі - Закон).
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції
погодитися не можна з таких підстав.
Зазначений Закон відповідно до
Конституції України та Основ
законодавства України про
загальнообов'язкове державне
соціальне страхування визначає правову
основу, економічний механізм
та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального
страхування громадян від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати
працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Відповідно до ст. 8 цього Закону обов'язковому
страхуванню від нещасного випадку
підлягають учні та студенти
навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти,
залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять.
З матеріалів справи убачається, що в 2003-2004 роках
ОСОБА_1. був студентом ІІІ курсу Київського славістичного університету ( а. с. 14).
Згідно заявки Київського славістичного університету на
участь у змаганнях з баскетболу до цих змагань було допущено ОСОБА_1. (а. с. 8).
Під час змагань у спорткомплексі поАДРЕСА_1 17 жовтня 2003 року о 16 годині ОСОБА_1. отримав травму (а. с. 13).
Оскільки позивач
не обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що він був залучений до будь-яких робіт під час, перед або після занять
і при цьому отримав травму, то висновок суду апеляційної інстанції
про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі
в справі відповідачем Фонду є помилковим і не грунтується на вимогах Закону.
За таких
обставин постановлену в справі ухвалу суду апеляційної інстанції вважати
обґрунтованою немає підстав, така ухвала підлягає скасуванню з направленням
справи на новий апеляційний розгляд.
При цьому суду
необхідно врахувати, що відповідно до правил ч.2 ст. 37 Закону України « Про фізичну культуру
і спорт» адміністрація фізкультурно -
оздоровчих і спортивних споруд та організатор спортивного заходу або занять
фізичною культурою забезпечують належне обладнання місць проведення
фізкультурно - спортивних занять і змагань відповідно до правил їх проведення,
вимог техніки безпеки, санітарно - гігієнічних, екологічних та інших державних
вимог і несуть відповідальність, встановлену законодавством України, за шкоду,
заподіяну здоров»ю гшлядачів та осіб, які займаються в них фізичною культурою і
спортом.
Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати
у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва
від 29 жовтня 2008 року скасувати, справи передати на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.