Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 189/649/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2015. Зареєстровано: 12.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2015.
Дата набрання законної сили: 06.03.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 189/649/15-к
		1-кп/189/76/15
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06.03.2015 року Покровський районний суд Дніпропетровської області
		в складі головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря  ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		учасники процесу:
		обвинувачений  ОСОБА_4 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015161300000037 від 17.02.2015 року по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, одруженому, уродженцю Вінницької області, Теплицького району, с. Стражгород, з середньою спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , призваному на військову     службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшину 3 реактивної батареї військової частини польова пошта НОМЕР_1 , прапорщику,
		- за ч. 1 ст. 402 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини польова пошта НОМЕР_1 прапорщик ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України (далі по тексту - Статуту) зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, не допускати протиправних дій, берегти державне майно. 
		3 серпня 2014 року підрозділи військової частини польова пошта НОМЕР_1 завдання за призначенням у зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій області з місцем дислокації АДРЕСА_2 .
		5 лютого 2015 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 заступив на пост несення бойового чергування старшим варти маючи в підпорядкуванні : особовий склад, відповідно до графіку, затвердженого командиром батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини польова пошта НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_5 . 
		В подальшому командир батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини польова пошта НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 о 19 годині 30 хвилин 05 лютого 2015 перебуваючи в розташуванні табору зайшов до бліндажу старшини батареї прапорщика ОСОБА_4 . 
		Так, останній мав ознаки алкогольного сп`яніння та знаходився поруч зі сторонньою цивільною особою жіночої статі, яку він провів у розташування табору перевищуючи свої службові повноваження під час здійснення бойового 
		чергування. 
		У зв`язку з вищезазначеним капітан ОСОБА_5 , попередив прапоршика ОСОБА_4 про порушення ним статутних правил поведінки під час військового часу та наказав йому вивести цивільну сторонню особу з розташування табору та приступити до виконання службових обов`язків. Через 10 хвилин капітан ОСОБА_5 повторно зайшов до бліндажу прапорщика ОСОБА_4 , однак стороння цивільна особа досі перебувала поруч з ОСОБА_4 . На зауваження та накази капітана ОСОБА_5 прапоршик ОСОБА_6 не реагував. 
		В подальшому через деякий час капітан ОСОБА_5 зайшов до бліндажу з командиром взводу молодшим лейтенантом ОСОБА_7 і разом з ним попросив сторонню цивільну особу покинути розташування табору, на що дана особа відреагувала адекватно та покинула розташування табору. В цей час прапорщик ОСОБА_4 намагався утримати вказану особу у бліндажі. 
		Приблизно через 15 хвилин капітан ОСОБА_5 вишикував батарею і усунув прапорщика ОСОБА_4 від виконання службових обов`язків несення вартової служби, на що останній почав ображати капітана ОСОБА_5 нецензурною лайкою в присутності особового складу батареї. 
		Через 3 хвилини прапорщик ОСОБА_4 самовільно вийшов зі строю та намагався нанести удар капітану ОСОБА_5 , проте не зміг реалізувати свій злочинний умисел з підстав, що не залежали від його волі, а саме через те, що його вчасно зупинили та відтягли від капітана ОСОБА_5 їх співслужбовці. Всі накази капітана ОСОБА_5 щодо припинення неправомірних дій, які приведуть до порушення статутних правил несення служби в добовому наряді прапорщик ОСОБА_4 демонстративно не виконував та ігнорував в грубій формі, чим відкрито відмовився виконувати наказ начальника.
		23 лютого 2015 року між Військовим прокурором 30 військової прокуратури Південного регіону України підполковником юстиції ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст.394, 424, 468, 469, 472, 473, 474 КПК України.
		Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, а також сприяв проведенню кримінального провадження щодо нього протягом всього досудового розслідування.
		Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 402 КК України - «Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника», істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_4 .
		Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 402 КК України. Обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України, сторони узгоджують вид і розмір покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік з відрахуванням 10 відсотків із суми його грошового забезпечення в дохід держави.
		Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст.476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
		Обвинувачений розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості сторін є: для прокурора і обвинуваченого  обмеження їх права оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачений п.1 ч.4 ст.474 КПК України. Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода в апеляційному порядку, що визначені п.1 ч.1 ст.394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч.3 ст.424 КПК України, обвинуваченому роз`яснені та зрозумілі. 
		Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік з відрахуванням 10 відсотків із суми його грошового забезпечення в дохід держави. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.
		В судовому засіданні обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі.
		Під час перевірки угоди судом встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання. 
		Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують або обтяжують його покарання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене між обвинуваченим та прокурором покарання, цілком відповідає тяжкості, обставинам вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Узгоджена міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
		По справі цивільний позов не заявлявся. 
		Керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
		ЗАСУДИВ:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 лютого 2015 року, укладену між Військовим прокурором 30 військової прокуратури Південного регіону України підполковником юстиції ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України та призначити покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік з відрахуванням 10 відсотків із суми його грошового забезпечення в дохід держави.
		Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.
		Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до апеляційного суду Дніпропетровської області.
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.1,2 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України.
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...