Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1421/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2015. Зареєстровано: 13.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2015.
Дата набрання законної сили: 17.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		  
		06 березня 2015 р.   Справа № 909/1421/14   
		Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді  Фрич М. М., при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		 
		за позовом:       Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина", 
		                          а/с 316,Львів,79000 
		до відповідача: Бистрецької сільської ради 
		                          с. Бистрець, Верховинський район, 
		                          Івано-Франківська область,78707
		до відповідача: Приватного підприємця Миронюк В.В.,
		                          с. Пробійнівка, Верховинський район,
		                          Івано-Франківська область, 78736
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер"
		                          с. Голошино, Верховинський район,
		                          Івано-Франківська область, 78735 
		 
		про визнання недійсним договору і зобов'язання до вчинення дій. 
		 
		за участю представників сторін:
		Від позивача: Панькевич М.Б - представник, (довіреність № 350 від 09.07.2014 року)
		Від відповідача: Хімчак М.М. - сільський голова Бистрецької сільської ради, (посвідчення № б/н 2010-2015р. )
		Від відповідача: ПП Миронюка В.В. - Олейник І.Ю - адвокат, (посвідчення № 421 від 26.05.09 року)
		Від відповідача: ТзОВ "Гідропауер", представники не з'явилися
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Бистрецької сільської ради, приватного підприємця Миронюк В.В. та товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 р., укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (зобов'язати ФОП Миронюка В.В. привести земельну ділянку в попередній стан, демонтувати прокладені труби та повернути земельну ділянку Бистрецькій сільській раді) та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді припинення договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 року, укладеного між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. і ТОВ "Гідропауер" щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко. 
		  Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 20.01.2015 року.     
		   Ухвалою суду від 20.01.2015 року відкладено розгляд справи на 04.02.2015 року. 
		   Ухвалою суду від 04.02.2015 року відкладено розгляд справи на 16.02.2015 року. 
		   Ухвалою суду від 16.02.2015 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до     11.03.2015 року і відкладено розгляд справи на 03.03.2015 року. 
		   Ухвалою суду від 03.03.2015 року відкладено розгляд справи на 06.03.2015 року.
		   Судові засідання 20.01.2015 року, 04.02.2015 року, 16.02.2015 року проводилися в режимі відеоконференції на підставі клопотань позивача Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" про участь представника у вказаних судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№278/15 від 13.01.2015, вх.№983/15 від 26.01.2015, вх.№1718/15 від 05.02.2015), запис судових засідань 03.03.2015 року та 06.03.2015 року проводився за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".  
		  20.02.2015 року від відповідача ФОП Миронюка В.В. надійшов відзив (вх. №678/15 від 20.01.2015) на позовну заяву. 
		   02.02.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №1436/15 від 02.02.2015) від відповідача по справі фізичної особи Миронюка Валерія Володимировича про перенесення розгляду справи призначеної на 04.02.2015 року та здійснення розгляду справи з обов'язковою участю відповідача. Вказане клопотання судом задоволено.
		  12.02.2015 року до суду поступили письмові пояснення (вх. №2159/15 від 12.02.2015) від представника позивача щодо відзиву ФОП Миронюка В.В. на позовну заяву. 
		 16.02.2015 року в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання (вх.№1777/15 від 16.02.2015) про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Вказане клопотання судом задоволено.    
		  27.02.2015 року до суду надійшла заява (вх. №2202/15 від 27.02.2015) від представника позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача. Згідно вказаного клопотання представник позивача просить суд залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача таких членів територіальної громади с. Дземброня: Феш Славомира Івановича, Ветощука Дмитра Дмитровича, Волинюка Василя Івановича, Кікінчука Миколу Миколайовича, Зеленчука Василя Миколайовича. Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений всупереч волі територіальної громади з порушенням законодавства і порушує право територіальної громади розпоряджатися земельної ділянкою та іншими природними ресурсами, які є їхньою власністю, а також інтерес в збереженні їхнього природного стану.  Вказане клопотання сторони не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін. У заявах про залучення третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. В спірному випадку, позивачем не доведено, що рішення по даній справі може якимось чином вплинути на права та обов'язки вказаних фізичних осіб, а відтак правові підстави для залучення вказаних третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача є необґрунтованими. Крім того, судом взято до уваги те, що в спірному випадку відповідачем по справі виступає Бистрецька сільська рада, яку представляє сільський голова. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади. Село Дземброня перебуває у підпорядкуванні Бистрецької сільської ради. Таким чином, інтереси вказаних членів територіальної громади, яких позивач просить залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача, представляє сільський голова Бистрецької сільської ради, яка є відповідачем по даній справі. За таких обставин, у разі задоволення вказаного клопотання інтереси територіальної громади будуть захищатися, як на стороні позивача, так і відповідача, що чинним законодавством не передбачено.   
		 27.02.2015 року до суду поступили письмові пояснення (вх. №3087/15 від 27.02.2015) від представника позивача щодо прав позивача на звернення до суду. 
		 27.02.2015 року представник позивача подав клопотання (вх. №3092/15 від 27.02.2015) про відеофіксацію судового процесу. Вказане клопотання судом відхилене з огляду на  відсутність згоди представника відповідача на таку віделфіксацію.
		 27.02.2015 року представником позивача подано заяву (вх. №3090/15 від 27.02.2015) про уточнення позовних вимог. Згідно вказаних уточнень позивач просить суд: 1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.08.2010 р., укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко, 2) визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 року, укладений між Бистрецькою сільською радою, ФОП Миронюк В.В. і ТОВ "Гідропауер" щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко, 3) зобов'язати ФОП МИронюка В.В. привести земельну ділянку площею 1,1421 га в попередній стан та повернути її Бистрецькій сільській раді. Вказані уточнення не можуть братися судом до уваги з огляду на таке. Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
		- подання іншого (ще одного) позову, чи
		- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
		- об'єднання позовних вимог, чи
		- зміну предмета або підстав позову.
		  У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
		  В спірному випадку, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог після початку розгляду справи по суті фактично є такою, що суперечить вимогам наведеної постанови. 
		  Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги позивача в тих межах, які викладені в позовній заяві (вх. №16409/14 від 23.12.2014).
		 
		  В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.
		 Представник відповідача фізичної особи-підприємця Миронюка В.В. проти позову заперечив. 
		  Представник Бистрецької сільської ради позовні вимоги визнав. 
		  Представники відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" в судові засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час проведення судового засідання. З приводу цього варто вказати таке.
		 Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. 
		  Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		  За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача ТзОВ "Гідропауер" за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
		  
		  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд по суті спору  встановив таке.
		 
		  Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.08.2010 року, укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко та застосувати наслідки недійсності правочину.
		  Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує такими аргументами.
		 1. Відсутність у договорі оренди всіх істотних умов договору. При цьому позивач посилається на:
		- ст.15 Закону України "Про оренду землі" - істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням  її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; ст.21 Закону України "Про оренду землі" - розмір, форма і строки  внесення орендної  плати  за  землю встановлюються  за  згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Позивач звертає увагу на те, що в п.11 договору оренди зазначено - строки внесення орендної плати не є сталими, тобто чітко не визначені строки внесення орендної плати;
		- ст.15 Закону України "Про оренду землі" - істотною умовою договору оренди землі є    умови  передачі  земельної ділянки у заставу. Позивач вказує на те, що така істотна умова в договорі відсутня;
		- ст.15 Закону України "Про оренду землі" - істотною умовою договору оренди землі є цільове призначення земельної  ділянки. Відповідно до п.15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції. Разом з тим, позивач звертає увагу га те, що у п.15 та п.30 договору оренди передбачено, що орендар має право  без письмової згоди орендодавця змінювати цільове призначення земельної ділянки. На думку позивача таке право орендаря є завідомо неправомірним і нівелює обов'язок передбачення усіх умов договору.   
		  Таким чином позивач вважає, що оскаржуваний договір оренди землі укладений всупереч вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі" та підлягає визнанню його недійсним.
		  2. Порушення вимог чинного законодавства про оренду землі (Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі") при укладенні договору оренди. При цьому позивач вказує на таке:
		- в п.4 договору оренди зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводилася. Проте, за словами позивача, конкретні показники не прописані, що на думку позивача є порушенням п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року N220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", де чітко вказано на обов'язковість зазначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у гривневому еквіваленті, оскільки чітке зазначення вартості земельної ділянки,  а також категорії земель, з яких надана земельна ділянка, впливають на встановлення розміру орендної плати;
		- відповідно до п.12 договору оренди передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. На думку позивача, це положення прямо суперечить вимога ст.22 Закону України "Про оренду землі" згідно якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.     
		- відповідно до п.31 договору оренди передбачено обов'язок орендаря здійснити заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки у обсягах і в строки, визначені окремою угодою сторін. Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" -  у разі  якщо  договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта  оренди,  до договору  додається  угода  щодо  відшкодування орендарю витрат на такі заходи. При цьому позивач стверджує, що договори про відшкодування орендарю витрат на такі заходи не укладалися.
		 Таким чином, позивач стверджує, що договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Типового договору оренди землі", що свідчить про його недійсність. Крім того, позивач посилається на п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 - на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.  
		 3. Неправомірність передачі земельної ділянки в оренду. При цьому позивач посилається на таке: 
		- відповідно до п.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - у разі відсутності плану зонування  або  детального  плану території, затвердженого відповідно  до  вимог цього Закону, передача (надання) земельних  ділянок  із  земель державної або комунальної  власності  у  власність  чи  користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. За твердженнями позивача, план зонування території Бистрецької сільської ради не розроблявся і не затверджувався.
		- відповідно до вимог Земельного кодексу України (ст.122-126) та п.5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду" - право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після  встановлення  меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа,  що  посвідчує  це право. При цьому, позивач вказує на те, що підтвердження щодо встановлення меж земельних ділянок відсутні. 
		- відповідно до Висновку Державного управління охорони навколишнього середовища в Івано-Франківській області про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування міні гідроелектростанції від 30.09.2009 року №07-10/4808 вказано, що погодження місця розташування земельної ділянки здійснюється для будівництва та обслуговування міні гідроелектростанції. Як стверджує позивач, відповідно до документів відповідачі планують будівництво малої гідроелектростанції, а вказані поняття, як вказав позивач, розмежовуються. 
		 Таким чином, позивач вважає, що земельна ділянка передана в оренду без достатніх правових підстав та дотримання належної процедури передачі і відповідно договір оренди підлягає визнанню недійсним.
		 4. Відсутність договору оренди земель водного фонду. Вказуючи на цей аргумент, позивач посилається на Висновок Державного управління охорони навколишнього середовища в Івано-Франківській області про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування міні гідроелектростанції від 30.09.2009 р. №07-10/4808, де зазначено, що ФОП Миронюку В.В. надано у користування для будівництва малої гідроелектростанції землі водного фонду. За словами позивача, функціонування малої ГЕС передбачає використання води із річки Дземброня. Вже тепер ФОП Миронюк В.В., як стверджує позивач, розпочав роботи із монтажу труб для закачування вод річки Дземброня з метою вироблення електроенергії. Така діяльність, на думку позивача, призводить до знищення прибережних захисних смуг, створення небезпечних умов для середовища риб, візуальної непривабливості річки та її берегів. При цьому, позивач посилається на ст.95 Водного кодексу України - діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду. Крім того, на думку позивача, в оренду мав би бути переданий водний об'єкт і відповідно до ст.51 Водного кодексу України, укладений договір оренди земель водного фонду.
		  Таким чином, позивач вважає, що відсутність договору оренди земель водного фонду із закріпленням відповідних зобов'язань щодо охорони водного об'єкта в майбутньому призведе до забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, що можуть погіршити умови водопостачання, спричинить зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу.
		  Окрім вказаних позивачем аргументів, позивач також звернув увагу і на право позивача на звернення до суду. При цьому позивач вказує на те, що право громадськості, до якої відносять громадські та благодійні організації, на звернення до суду з еколого-правових питань передбачено ст.21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.11 Водного кодексу України, ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. 
		 За словами позивача, Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" відповідно до своїх статутних завдань здійснює захист екологічних прав фізичних та юридичних осіб, захист довкілля, сприяє розвитку природоохоронної справи та розвитку екологічної освіти, науки та культури. Таким чином, позивач вважає, що враховуючи статус позивач, як еколого-правової організації, вбачається законний інтерес позивача в даній справі. На думку позивача потенційний результат виконання договірних зобов'язань (будівництво малих ГЕС) завдасть непоправної шкоди навколишньому середовищу загалом і водному об'єкту зокрема.          
		  Згідно поданої позовної заяви позивач просить суд: 1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.08.2010 р., укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко, 2) застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (зобов'язати ФОП Миронюка В.В. привести земельну ділянку в попередній стан, демонтувати прокладені труби та повернути земельну ділянку Бистрецькій сільській раді), 3) застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді припинення договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 року, укладеного між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. і ТОВ "Гідропауер" щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко. 
		 
		  Відповідач ФОП Миронюк В.В. з вказаною  позовною заявою не погоджується, подав суду відзив (вх. №678/15 від 20.01.20115) на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що в силу ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідач вважає, що на момент розгляду справи жодних прав позивача не порушено. Крім того, відповідач спростовує доводи позивача про те, що будівництво малих ГЕС порушить природоохоронне законодавство листом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 02.042013 року №03-10/1017, де зазначено, що під час розгляду дозвільної документації та в ході будівництва порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено. Разом з тим, відповідач вважає, що суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав. При цьому відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13, а також на висновок Верховного Суду України від 02.07.2014 року по справі №6-88цс14.
		  Відповідач також вказав на те, що договір оренди земельної ділянки є домовленістю двох сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зазначений договір не встановлює жодних прав чи обов'язків стосовно позивача, і тому, на думку відповідача, не може їх порушувати. Крім того, відповідач стверджує, що статутом позивача не передбачено звернення до суду стосовно цивільних спорів третіх осіб. Вказане відповідач виклав у письмових поясненнях від 03.03.2015 року. 
		  За словами відповідача в договорі чітко вказано істотні умови договору, а саме: цільове призначення (п. п. 1,15 договору) та орендна плата (п. п. 9,10.11 договору). Крім того, відповідач посилається на витяг з технічної документації про визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки головного управління Держкомзему у Верховинському районі від 16.08.2010 року №05-09/463. Відповідно до вказаного витягу він складений на підставі заяви Миронюка В.В. до договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 року. За словами відповідача орендна плата сплачується виключно у грошовій формі.
		 Посилання позивача на п.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач спростовує тим, що вказаний закон був прийнятий після укладення договору оренди та суборенди земельної ділянки. Крім того, у своїх доводах відповідач посилається на лист Про надання інформації Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 19.04.2013 року №06-13/501, відповідно до якого погоджено відведення в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування міні ГЕС.
		 Відповідач також у своєму відзиві вказав на те, що затверджений рішенням Бистрецької сільської ради (сесія №26 5 демократичного скликання від 15.08.2010 р.) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду приватному підприємцю Миронюку В.В. для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції на території с. Берестечко погоджений: Управлінням Держкомзему у Верховинському районі (висновок від 15.12.2009 №04-14/376); Верховинським відділом містобудування та архітектури Верховинської райдержадміністрації (висновок від 14.12.2009 №1264/04а); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області (висновок від 21.12.2009 №07-10/6502);Верховинською районною санітарно-епідеміологічною санстанцією (висновок від 15.12.2009 №336); Відділом культури і мистецтва Верховинської районної державної адміністрації (висновок від 14.12.2009 №129); Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (висновок від 16.12.2009  №01-12/м-272); Державним комітетом України із земельних ресурсів (висновок державної експертизи землевпорядної документації від 16 березня 201 р. №87-10).
		  З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог,  а також відшкодувати за рахунок позивача витрати по наданню правової допомоги в розмірі 4872 грн.
		 Відповідач Бистрецька сільська рада в особі сільського голови подав суду клопотання (вх.№1607/15 від 04.02.2015), згідно якого позовні вимоги позивача відповідачем визнаються та в повному обсязі підтримуються. Сільський голова просив суд розглядати справу без його участі.
		 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" відзиву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подало, в судові засідання представники жодного разу не з'явились. 
		  
		 Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.
		 16.08.2010 року Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюк В.В. було укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно вказаного договору Бистрецька сільська рада надала в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,1421 га для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції, яка знаходиться в с. Берестечко, що підпорядковане Бистрецькій сільській раді. Договір укладено на підставі рішення сесії Бистрецької сільської ради від 15 серпня 2010 року "Про надання земельної ділянки в оренду в с.Берестечко". 
		  Як вбачається з позовної заяви, позивач - Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" не будучи стороною (в т.ч. орендодавцем) оскаржуваного договору, звернувся до суду на підставі ч.2 ст.15 ЦК України як особа, інтереси якої порушені даним правочином, про визнання названого договору недійсним. 
		 Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.  
		 Пунктом 5 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу.
		 Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 Конституційний суд України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року по справі №1-10/2004 зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		 Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.Необхідно встановити, чи були порушені невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Вказана позиція відповідає правовому висновку Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, який викладений в постанові від 23.12.2013 року (а. с. 61).
		  Як вбачається зі Статуту Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" від 2011 р. метою створення і діяльності Організації є здійснення благодійної діяльності, яка полягає у наданні допомоги фізичним і юридичним особам у захисті їхніх екологічних прав, захисті довкілля в інтересах суспільства, сприянні розвитку природоохоронної справи та розвитку еколого-правової освіти, науки та культури (п.2.1. Статуту). 
		 Пунктом 2.3 передбачено форми здійснення благодійної діяльності Організацією. Відповідно до законодавства України та даного Статуту Організація здійснює таку діяльність, зокрема: надання правової допомоги (юридичних консультацій та ін.) (п.2.3.1.), представлення своїх інтересів та інтересів інших осіб в судах України у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства (п.2.3.2.), співробітництво з екологічними організаціями, науковими установами, у тому числі за кордоном (п.2.3.3.).
		 Таким чином, виходячи із основних засад статутної діяльності позивача, в основному діяльність позивача скерована на надання допомоги фізичним та юридичним особам щодо захисту  не будь-яких, а саме екологічних їх прав та інтересів, в тому числі і представлення цих інтересів в судах України у справах, пов'язаних  порушенням екологічного законодавства.
		  В цьому випадку слід розуміти, що представлення інтересів інших фізичних та юридичних осіб в судах не є тотожним поняттю захисту своїх прав та охоронюваних законом  інтересів і способи реалізації такої діяльності регламентовані законодавством і є різними. Так, представляти   інтереси третіх осіб, як це передбачено у п. 2.3.2. Статуту позивача -  сторона може у порядку та спосіб, визначений  главою 17 Цивільного кодексу  України. 
		   Захищаючи  своє порушене право та інтерес,  кожна особа має право  звернутися до суду.   
		  В спірному випадку позивач заявив позов від свого імені. Предметом спору є визнання  недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. 16.08.2010р.  Особа, яка не є стороною договору та заявляє такий позов - мала б довести першочергово не порушення законодавства при укладенні такого договору, а  що укладення такого договору є порушенням її прав або інтересу.
		  У своїх поясненнях з цього приводу позивач вказав, що МБО "Екологія-Право-Людина" є еколого-правовою організацією, місією якої є: "Верховенство права для захисту довкілля". Як вбачається з письмових пояснень (вх. №3792/15 від 10.03.2015) благодійної організації, законний інтерес позивача полягає в дотриманні норм природоохоронного законодавства зокрема суб'єктами господарювання, підприємницька діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів.
		 Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 Проте, позивач, заявляючи вимогу про визнання договору недійсним, посилається на порушення вимог діючого законодавства, не конкретизуючи та не прив'язуючи ці порушення  з приписами природоохоронного законодавства.
		 Так, позивач  вказує на відсутність у договорі істотних умов, які є необхідними для договору даного виду, а саме вказує, що оскаржуваний договір земельної ділянки не містить такої істотної умови, як цільове призначення, що є порушенням ч.1 ст.203, ч.1 ст.638 ЦК України, ч.1 ст.19, ч.4 ст.59 Земельного кодексу України, ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", про наявність в договорі такої умови як одностороння зміна орендарем цільового призначення земельної ділянки, вказує на редакцію п. 11 договору щодо строків внесення орендної плати, яка , на думку позивача, є такою, що порушує ст.15, ст.21 Закону України "Про оренду землі", про відсутність в  спірному договорі такої істотної умови як  передача земельної ділянки у заставу/ст.15 ЗУ "Про оренду землі"/, вказує на невідповідність діючому законодавству п.12 договору в частині передачі продукції та надання послуг в рахунок орендної плати, відсутність у висновках органів  охорони  культурної спадщини та водного господарства інформації про погодження проекту землеустрою, вказує на негативний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 16.03.2010р. № 87-10, вказує на відсутність угоди відповідно до  п.31 договору оренди, який передбачає  обов'язок орендаря здійснити заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки у обсягах і в строки, визначені окремою угодою, на фактичну передачу земельної ділянки при відсутності  плану зонування території Бистрецької сільської ради, що, на думку позивача,  є порушенням п.3 ст.24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", про відсутність встановлення меж в натурі спірної земельної ділянки,  про неправомірне ототожнення таких понять як "міні гідроелектростанція" та  "мала гідроелектростанція", відсутність договору оренди земель водного фонду.
		 Доводи та аргументи позивача вивчались в судових засіданнях та спростовані відповідачем наступним чином.
		 Суду  відповідачем по справі - підприємцем Миронюк В.В.  надано такі докази:
		- лист Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №03-10/1017 від 08.04.2013 року, згідно якого під час розгляду дозвільної документації та в ході будівництва порушень вимог природоохоронного законодавства не виявлено;
		- висновок Управління Держкомзему у Верховинському районі №04-14/376 від 15.122009 року;
		- висновок Верховинського відділу містобудування та архітектури №1264/04а від 14.12.2009 року, згідно якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції погоджується за умови додержання містобудівних, архітектурних, будівельних, екологічних, санітарних та інших норм і правил;
		- висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області №07-10/6502 від 21.12.2009 року, згідно якого Держуправління охорони навколишнього природного середовища вважає за можливе погодити проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції;
		- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №336 від 15.12.2009 року, згідно якого проект землеустрою відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений;
		- висновок відділу охорони культурної спадщини Верховинського району вих.№129 від 14.12.2009 року, згідно якого орган охорони культурної спадщини Верховинського району погоджує ділянку;
		- лист №37 від 08.04.2010 року відділу культури і мистецтв Верховинської районної державної адміністрації, згідно якого орган охорони культурної спадщини у Верховинському районі вказаним листом підтверджує, що висновок №129 від 14.12.2009 року являється погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Миронюку В.В. для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції;
		- висновок Івано-Франківського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству №01-12/М-272 від 16.12.2009 р., згідно якого погоджено проект землеустрою;
		- лист Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів №06-13/501 від 19.04.2013 р., згідно якого під час розгляду дозвільної документації порушень водоохоронного законодавства не виявлено.
		- висновок державної експертизи землевпорядної документації від 16 березня 2010р. № 87-10, яка в підсумковій оцінці вказала, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємцю не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, згодом на документі зроблено відмітку, що "зауваження враховані, оцінений позитивно". З цього приводу судом враховано ст.37 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", яка передбачає, що висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який  їх  видав,  у разі виявлення обставин,  що могли вплинути на об'єктивність оцінки висновку. Проте, таких доказів суду не надано.
		   Крім того,  відповідачем спростовано окремі доводи та твердження позивача, як от:
		-  спростовано твердження позивача про відсутність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки
		- спростовано посилання позивача на Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також на Закон України "Про електроенергетику", оскільки вказані нормативні документи в момент укладення договору не були прийняті, 
		- спростовано твердження позивача про відсутність у договорі визначення цільового використання земельної ділянки /самим текстом договору/,
		- строків внесення орендної плати/ текстом договору/
		  Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність договору оренди земель водного фонду,  неукладення сторонами угоди , яка випливає із ст.31 договору 
		жодним чином не впливає на недійсність договору оренди земельної ділянки.  
		   Верховний Суд України,  вирішуючи спір між сторонами, постановою від 25.12.2013 року (а. с. 63) вимагає від судів дослідження того, чи дійсно порушується право позивача у зв'язку із відсутністю в договорах оренди відповідних умов, їх істотності для позивача та яким чином відсутність визначення істотних умов у договорі порушує законні права позивача. Вказані вимоги доводились до відома сторін по справі.
		  Проте, позивачем не доведено перед судом, яким чином договір оренди земельної ділянки в цілому, а також редакція окремих пунктів договору порушує не будь-яке, а саме природоохоронне законодавство, а відтак права та інтереси позивача.
		 З огляду на викладене, з урахуванням того, що частина аргументів позивача спростована матеріалами справи, а інша частина аргументів не знайшла своє підтвердження нормами чинного  законодавства України - в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 р., укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко. З огляду на це, в суду також відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (зобов'язати ФОП Миронюка В.В. привести земельну ділянку в попередній стан, демонтувати прокладені труби та повернути земельну ділянку Бистрецькій сільській раді) та у вигляді припинення договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 року, укладеного між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. і ТОВ "Гідропауер" щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко. 
		   Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповідача ФОП Миронюка В.В. про те, що пояснення та доводи позивача стосовно порушених його інтересів ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. 
		   Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  
		 Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		  В силу ст.49 ГПК України судовий збір слід залишити за позивачем. 
		 Крім того, відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при відмові в позові - на позивача. 
		  Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
		 Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2013 року між фізичною особою-підприємцем Миронюклм В.В. і адвокатом Олейником І.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги. Платіжним дорученням №1625 від 19 січня 2015 року було сплачено гонорар адвокату за надані послуги в розмірі 4 872 грн., що підтверджується також актом виконаних робіт від 20.01.2015 року.
		 Враховуючи вимоги Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, витрати по наданню правової допомоги в розмірі 4872 грн. слід  відшкодувати приватному підприємцю Миронюк В.В. за рахунок Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина".
		 
		  Керуючись ст.124 Конституції України, п.5 ч.1 ст. 3, ч.2 ст.15 Цивільного кодексу України, ст.1, 32, 43, 49, 82  Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		     В позові Міжнародній благодійній організації "Екологія Право Людина" / а/с 316,м. Львів,79000 / до Бистрецької сільської ради / с. Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78707 /, Приватного підприємця Миронюк В.В. / с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78736 /, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" / с. Голошино,      Верховинський район, Івано-Франківська область, 78735 / про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 р., укладений між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко, застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (зобов'язати ФОП Миронюка В.В. привести земельну ділянку в попередній стан, демонтувати прокладені труби та повернути земельну ділянку Бистрецькій сільській раді) та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді припинення договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 року, укладеного між Бистрецькою сільською радою та ФОП Миронюком В.В. і ТОВ "Гідропауер" щодо надання в користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції в с. Берестечко - відмовити.
		 
		 Відшкодувати Приватному підприємцю Миронюк В.В. витрати по наданню правової допомоги в розмірі 4872 грн. за рахунок Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" наступним шляхом:
		 
		 стягнути з міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" /а/с316, м. Львів, 79000, код 20848991 / на користь приватного підприємця Миронюк В.В. / с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78736, код 2773704579 / витрати по наданню правової допомоги в розмірі 4 872 грн. 00 коп. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.).
		 
		  Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
		 
		 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		  Повне рішення складено 13.03.15 
		 
		Суддя                                                                           Фрич М. М. 
		Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
		________________ Гавінська Л.Д.   13.03.15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...