Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2941/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2015. Зареєстровано: 13.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2015.
Дата набрання законної сили: 31.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-2941/11
		Провадження №2/761/6/2015
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		20 січня 2015 року  Шевченківський районний суд м. Києва в складі:  
		головуючого   -           судді                               Пономаренко Н.В.  
		при секретарі                                                         Гладкому Р.В.
		з участю представника позивача                        ОСОБА_1
		представника відповідача                                    ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення вартості поліпшень майна, суд, - 
		в с т а н о в и в :
		представник  позивача ОСОБА_3 за дорученням - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення на його користь відшкодування вартості поліпшень майна, а саме проведених ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 241090,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача (а.с.74).
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що, 7.07.2008 позивач ОСОБА_3 придбав квартиру у ОСОБА_5 із використанням кредитних коштів, які вні отримав у ВАТ КБ "Надра". З вересня по грудень 2008 року ним проводився ремонт у вказаній квартирі вартістю 241090,00 грн. Однак, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2013 року попереднє рішення суду першої інстанції скасоване та винесено нове - про задоволення позовних вимог в якому позивача ОСОБА_3 визнано добросовісним набувачем в якого вендикаційним позовом було витребувана вказана квартира в якій він зробив капітальний ремонт. Тому, посилаючись на норми ч.4 ст.309 ЦК України, з урахуванням того, що здійснені ним ремонтні роботи не можуть бути відокремлені від квартири, вважає, що він має право на відшкодування вартості затрачених на поліпшення житла. 
		    Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачка до вказаної квартири    доступу не має, на експертизу сторона позивача не з"явилась, доказів на яку саме збільшилась вартість квартири немає. 
		          Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
		          Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		            Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		При цьому, згідно ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню та є встановленими наступні обставини.
		Так, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2013 в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна із володіння добросовісного набувача та виселення без надання іншого жилого приміщення позовні вимоги задоволені, а попереднє рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2013 скасоване. Визнано довіреність від 5.10.2006 по якій ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_7 продати належну їй квартиру АДРЕСА_1, посвідчену державним нотаріусом П"ятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. за реєстровим №5-3118, недійсною. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7,я кій діяв на підставі довіреності, та ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №3738, недійсним. А також, витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Виселити ОСОБА_3 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення (а.с.56-57).
		Цим же рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 являється добросовісним набувачем, а вищевказана квартира вибула із володіння власника ОСОБА_4 не з її волі, іншим шляхом, а тому вона повинна бути витребувана у добросовісного набувача на користь власника.
		Разом із тим, згідно реєстраційного посвідчення №014469 Київського БТІ від 29.07.2008, підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.182 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (а.с.5).
		Представники сторін в судовому завідуванні повідомили, що і наразі право власності на вказану квартиру все ще зареєстровано за позивачем по вказаній справі ОСОБА_3 і що до цього часу у вказану квартиру ОСОБА_4 не вселилась, там не проживає, а вищевказане рішення Апеляційного суду м. Києва фактично не виконано і право власності на вказану квартиру не зареєстроване за ОСОБА_4 
		Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України  добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
		Натомість, згідно вимог ч.1 ст.182 ЦК України (в діючий редакції), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		У вищевказаному рішенні Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2013 року встановлено, що ОСОБА_4 не бажала відчужувати спірну квартиру, вона вибула із її володіння поза її волею.
		Однак, в даному випадку, до цього часу власником вищевказаного нерухомого майна являється ОСОБА_3, оскільки право власності на вказану квартиру зареєстроване за ним, а не за ОСОБА_4, а тому його вимоги до ОСОБА_4, із володіння якої поза її волею вибуло майно, в даному випадку пред"явлені не до належного відповідача в розумінні ч.3 ст.390 ЦК України.
		             Із наданих позивачем документів, а саме договору №03 від 3.09.2008 року між ОСОБА_3 як замовником, та ТОВ "Техноукрресурс-М" як підрядником вбачається, що загальна вартість ремонтних робіт квартири АДРЕСА_1 становить 241090,80 грн. (а.с.10).
		     В пунктах 2.2, 2.3 вказаного договору вказано, що розрахунок виконується згідно акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та справки КБ-3, які надаються підрядником.
		     Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки сторін платіжним дорученням.
		     Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		            Стороною позивача не надано доказів щодо зміни умов договору в частині здійснення взаєморозрахунків.
		            Виходячи із вказаного, суд не вважає належними і допустимими доказами понесення ОСОБА_3 витрат на ремонт квартири в розмірі 241090,00 грн.: квитанції до прибуткового касового ордера на суми 73501,20 грн., 70000,00 грн., 37850,00 грн. та 59739,60 грн., - оскільки останні не являються обумовленими договором формою оплати проведених робіт, а доказів тому, що позивачем було у відповідності до умов п.2.3. договору у безготівковій формі перераховано кошти на відповідні рахунки платіжним дорученням - суду надано не було.
		Крім того, згідно п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) майна має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна, або на передання доходів (частина третя статті 390 ЦК). У цьому разі необхідними є такі витрати, без яких стан майна істотно погіршився би, унаслідок чого його не можна було б використати за прямим призначенням.
		     До того ж, суд враховує, що відповідно до ухвали суду від 28.03.2014 року не було проведено будівельно-технічну експертизу по вказаній цивільній справі оскільки не виконані вимоги експертів щодо надання технічної та проектно-кошторисної документації на проведення ремонтних робіт, а також не забезпечено доступ до об"єкта дослідження квартири (а.с.105-106).
		            В даному випадку суду не надано доказів і на підтвердження того, що вартість квартири збільшилась за рахунок здійснених позивачем витрат, а також що здійснене поліпшення майна не може бути відокремлене від майна без завдання йому шкоди і не надано доказів того, що такі витрати були необхідними.
		       Враховуючи вищезазначене, суд, оцінивши надані докази в їх сукупності, виходячи із об'єктивності та неупередженості розгляду позовних вимог, приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача ОСОБА_3
		     Судові витрати розполідені за правилами ст.88 ЦПК України.
		            Керуючись ст. 629, ч.3 ст.390 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 60, 86-88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 292, 294 ЦПК України, -
		в и р і ш и в :
		в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення вартості поліпшень майна - відмовити.
		           Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
		     Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		         Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...