Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/1375/2015 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
		    03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а 
		 
		 
		Апеляційне провадження № 22-ц/796/1375/2015                   Головуючий в суді 1 інстанції  -  ПономаренкоН.В.
		                                                                                                                                              Доповідач  -  Ящук Т.І.
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2015  року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва  в складі:        
		                    головуючого  судді      Ящук Т.І. 
		                                     суддів                             Немировської О.В.,  Чобіток А.О. 
		                                     при секретарі                 Калініній Я.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу  за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		встановила: 
		 
		У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Лессор Груп», в якому просив поновити його на посаді директора товариства з 24 лютого 2014 року, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 628 грн. 20 коп. за березень-квітень 2014 року та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків та фактичного доступу керівника товариства до робочого місця за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, 16.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов задоволено частково : поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Лессор Груп» з 24.02.2014 року.
		В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Лессор Груп» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
		Не погоджуючись з рішенням, відповідач ТОВ «Лессор Груп» в особі директора ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати  рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на незаконність та  необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Вказував, що рішення про звільнення позивача з посади директора було прийнято на підставі п.п. в) п.6.3 Статуту товариства.  Жодних заяв на звільнення від особи, яка була раніше призначена на цю посаду, для реалізації загальними зборами учасників товариства цих виключних повноважень, ні законом, ні статутом товариства не вимагається.
		Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги  рішення Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України.  Апелянт вказував, що позивач втрутився у виключні повноваження вищого органу товариства щодо призначення виконавчого органу. Разом з тим,  загальні збори учасників товариства були скликані учасниками, які володіють 95 % голосів. Повідомлення позивача як директора товариства про проведення загальних зборів статутом не вимагається. 
		Крім того, зазначав, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку правовідносинам та розглянув позовні вимоги, керуючись та застосовуючи норми трудового права, але вказані спірні правовідносини регулюються виключно нормами господарського права та непідсудні місцевим районним судам, оскільки повинні розглядатись господарськими судами. 
		В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; позивач та його представник вважали доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. 
		  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  з наступних підстав.
		Звертаючись до суду з  позовом про поновлення на посаді директора товариства, свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він є співзасновником та директором ТОВ «Лессор Груп» з моменту його утворення в 2011 році і з того часу виконував всі повноваження, передбачені посадою. Однак, 13.03.2014 року, від'їхавши зі свого робочого місця, позивач отримав телефонний дзвінок з мобільного телефону від охоронців приміщення відповідача, які повідомили, що будинок захоплено групою озброєних невідомих осіб в масках, які виштовхали працівників та охоронців та забарикадувались в ньому. 
		Повернувшись до офісу, позивач викликав  працівників міліції,  після  прибуття  яких з будинку вийшов невідомий чоловік, який назвався ОСОБА_3 і пояснив, що він є директором ТОВ «Лессор Груп».  Від слідчого і державного реєстратора позивачу стало відомо, що нібито 24.02.2014 року проводились загальні збори товариства, на порядку денного яких стояло питання звільнення позивача з посади директора та призначення директором ОСОБА_3 
		На даний час позивачу не вручено копії наказу про звільнення та не видано трудову книжку, хоча позивач наполягає на тому, що він ніякої заяви про своє звільнення «за власним бажанням» не писав, крім того, порушені вимоги ст. 38, 47 КЗпП України.
		Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції вважав, що спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства, положення якого не були дотримані при звільненні позивача.  Оскільки протоколом № 2 загальних зборів ТОВ «Лессор Груп» вирішено звільнити позивача ОСОБА_2 за власним бажанням, то відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника ( ст. 38 КЗпП України), оскільки у даному випадку трудовий договір був укладений на невизначений строк. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 не писав заяву про своє звільнення з посади керівника товариства за власним бажанням, взагалі не знав про проведення будь-яких зборів з приводу свого звільнення із займаної посади, а також відповідно до ст. 38 КЗпП України не попереджав письмово власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні про майбутнє звільнення. 
		Будь-яких інших правових підстав звільнення відповідачем повідомлено не було і наказів про звільнення позивача за результатами зборів не видавалось, а посилання відповідача на те, що  формулювання в протоколі «за власним бажанням» малося на увазі бажання  відповідача, судом не прийнято до уваги, оскільки таке формулювання не передбачено вимогами чинного законодавства.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки був порушений порядок звільнення позивача із  займаної посади, передбачений ст. 38, 47 КЗпП України, позивач підлягає поновленню на посаді директора ТОВ «Лессор Груп» з 24.02.2014 року.
		Відхиляючи доводи представника відповідача, що ґрунтувались на положенні ч. 3 ст. 99 ЦК України, суд першої інстанції зазначив,  що у даному випадку  не розглядаються вимоги щодо відсторонення позивача від роботи, оскільки позивача було не відсторонено від посади, а було звільнено з посади з підстави -  «за власним бажанням».
		            Однак погодитись із висновками суду першої інстанції у повному обсязі  неможливо, оскільки  такі висновки не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення суду  та ухвалення нового рішення.
		Як вбачається з протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Лессор Груп» від 18.07.2011 року  позивач ОСОБА_2  створив Товариство з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп», сформувавши статутний капітал товариства у розмірі 1000 грн., що складає 100 % статутного капіталу ( а.с. 11).
		Наказом № 1 по особовому складу від 18.07.2011 року ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Лессор Груп» на підставі протоколу № 1 від 18.07.2011 року( а.с. 12).
		Як вбачається з розділу 5 Статуту ТОВ «Лессор Груп», затвердженого загальними зборами учасників товариства від 26.10.2011 року, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської РДА в м. Києві 24.11.2011 року, учасником товариства  стала компанія «Бенбері Есетс С.А.»  ( зареєстрована у РеспубліціПанама), частка якої  складає 95 % статутного капіталу та формується за рахунок майнового вкладу у вигляді нерухомого майна -   житлового будинку , загальною площею 1752 кв.м.,  що знаходиться за адресою  м. Київ, пров. Шевченка, 16, вартістю 13 847 821 грн. Частка ОСОБА_2  формується за рахунок грошового внеску в розмірі 728 882,68 грн.
		Таким чином, частки учасників товариства розподілились наступним чином : ОСОБА_2 - 5% статутного капіталу, компанія «Бенбері Есетс С.А.» - 95% статутного капіталу. 
		Відповідно до виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 10.10.2011 року та станом на 10.02.2014 року, керівником ТОВ «Лессор Груп» зазначений ОСОБА_2
		Відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Лессор Груп», а саме - корпорації «Бенбері Есетс С.А.»  в особі  уповноваженого належним чином представника ОСОБА_6, за результатами голосування вирішили звільнити ОСОБА_2 з посади директора з 24.02.2014 року за власним бажанням та призначити на посаду ОСОБА_3 ( а.с. 17). 
		Також з матеріалів справи встановлено, що наказ про звільнення позивача з посади директора відповідачем не видавався. Запис у трудову книжку здійснено не було, оскільки трудова книжка знаходиться на руках у позивача, який пояснив, що працював директором  товариства за сумісництвом.
		            Колегія суддів  не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо проведення  звільнення позивача з посади директора з порушенням порядку, визначеного ст. 38 КЗпП України,  які зроблені на підставі тих обставин,  що згоди позивача на звільнення його з посади не було, заяву про звільнення він не писав, оскільки відповідно до Статуту ТОВ «Лессор Груп», директор товариства має особливий правовий статус як виконавчий орган товариства. Регулювання  діяльності органу управління товариством входить до повноважень вищого органу управління - загальних зборів.
		Відповідно до п.п. в) п.6.3 Статуту ТОВ «Лессор Груп»,  до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься створення (призначення) та відкликання (звільнення) виконавчого органу товариства. Відповідно до п. 6.7 Статуту виконавчий орган товариства, що здійснює керування його поточною діяльністю, є директор, який призначається на посаду та звільняється з посади загальними зборами учасників товариства. 
		            Разом з тим, підстави усунення директора від виконання своїх обов'язків у Статуті  ТОВ «Лессор Груп»   не визначені. 
		Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства.
		            Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
		Конституційний Суд України у  Рішенні від 12 січня 2010 року  № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України  роз'яснив, що  реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його  управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або  позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.  
		У зв'язку з цим «усунення» відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері  управлінської діяльності.
		В зазначеному рішенні Конституційний Суд України вирішив: в  аспекті  конституційного  звернення  положення  частини  третьої статті   99   ЦК  України  "члени  виконавчого  органу  можуть бути  у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків" слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у  будь-який  час  і  з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу  за  умови,  якщо   в  установчих  документах  товариства  не  визначено  таких підстав.
		Усунення члена виконавчого органу  товариства  від  виконання своїх  обов'язків,  яке  передбачене ч. 3 ст. 99 ЦК України, не  є  відстороненням працівника  від  роботи  в розумінні статті 46 КЗпП України.
		Таким чином,  усунення члена виконавчого органу господарського товариства від виконання обов'язків за своєю правою природою і правовими наслідками не є предметом регулювання нормами трудового права.
		            Враховуючи наведене, колегія суддів  дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами,  мають вирішуватися  в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і його учасником, якому було довірено повноваження з управління товариством, за ст. 99 ЦК України, а не в межах трудових правовідносин.
		Разом з тим, поновлюючи на роботі директора товариства, суд першої інстанції  на вказану обставину уваги не звернув і втрутився у виключні повноваження вищого органу товариства щодо призначення виконавчого органу.
		З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів товариства від 24.02.2014 року щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора товариства, який одночасно є учасником товариства,  є чинним, в передбаченому законом порядку господарського судочинства, не оскаржувалось.
		Надання судом першої інстанції оцінки  рішенню загальних зборів  товариства, як ухваленого з порушенням порядку їх проведення, передбаченого п. 6.6 Статуту,  неповідомлення про них позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у даному спорі предметом оскарження зазначене рішення не було.
		Встановивши, що  трудові відносини з позивачем припинено на виконання рішення зборів учасників товариства від 24.02.2014 року, законність якого позивач в установленому законом порядку не оскаржував, при цьому обґрунтовуючи  неправомірність звільнення його з посади лише незаконністю зазначеного рішення, суд першої інстанції  дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді директора ТОВ «Лессор Груп».  
		            Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та необхідність скасування рішення суду про поновлення позивача на посаді директора ТОВ «Лессор Груп» і ухвалення нового рішення про відмову у позові.  У зв'язку з цим не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання  відповідача усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків.
		 Керуючись  ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218  ЦПК  України, колегія суддів 
		 
		вирішила: 
		            
		            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП» -  задовольнити.
		            Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року -   скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову   ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕССОР ГРУП», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити. 
		            Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, але може  бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		            Головуючий :                                   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...