Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/311/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2015. Зареєстровано: 16.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2015.

Результат оскарження 17.06.2015 Київський апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		12 березня 2015 року                           16 год. 45 хв.                                         № 826/311/15
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу митного оформлення № 2 митного поста "Спеціалізований" та Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним рішення, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 січня 2015 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської митниці ДФС Державної митної служби України - митного посту № 2 "Спеціалізований" (далі - відповідач-1) та Київської міської митниці ДФС Державної митної служби України (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2014 року № 100290002/2014/000058/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100290002/2014/00070 (далі - оскаржувані рішення), а також зобов'язання відповідача-1 здійснити митне оформлення транспортного засобу Mercedes-Benz G350 Bluetec (далі - транспортний засіб) зі звільненням від оподаткування, що належить позивачу.
		В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідачів суперечать нормам законодавства та, як наслідок, порушують права та законні інтереси позивача.
		Ухвалою суду від 29 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 09 лютого 2015 року судом, згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну неналежних відповідачів на належних, а саме відділ митного оформлення № 2 митного поста "Спеціалізований" (далі відповідач-1) та Київську міську митницю ДФС (далі - відповідач-2).
		У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.
		Представник відповідача-2 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію разом із доказами на їх обґрунтування 06 лютого 2015 року.
		Представник відповідача-1 у судове засідання 09 лютого 2015 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 09 лютого 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідачем-1 29 грудня 2014 року прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням методу 2а. Митна вартість транспортного засобу ґрунтується на митній вартості транспортного засобу, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за митною декларацією від 04 грудня 2014 року №100290002/2014/481425.
		Крім того, 30 грудня 2014 року відповідачем-1 видано уповноваженому представнику позивача оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.
		Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, уповноважений представник позивача звернувся до відповідача-1 з метою митного оформлення транспортного засобу.
		За результатами розгляду поданих уповноваженим представником позивача для митного оформлення документів прийнято/оформлено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Коригування митної вартості транспортного засобу здійснено відповідно до ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України) у зв'язку з тим, що надані для митного оформлення документи містять неповні відомості та розбіжності, а саме у висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження (КНДІСЕ) від 29 грудня      2014 року № 17793/14-54 як джерело довідкової ціни аналогічного автомобіля наведено сайт http://ww.dat.de. Поряд з цим, на вказаному сайті відсутня цінова інформація на подібні транспорті засоби.
		Тобто, саме відсутність на сайті http://ww.dat.de цінової інформації на подібні транспорті засоби стала підставою для коригування митної вартості транспортного засобу (метод визначення митної вартості за ціною договору змінено на метод 2а).
		З урахуванням вище викладених обставин суд зазначає, що зазначені доводи відповідача-1 не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах справи міститься копія роздруківки із сайту http://ww.dat.de, з якої вбачається, що на сайті наявна цінова інформація на подібні транспортні засоби.
		Крім того, суд зазначає, що для митного оформлення уповноваженим представником позивача надано відповідача-1 повний пакет документів, визначених нормами законодавства, необхідних для здійснення митного оформлення транспортного засобу.
		Згідно зі ст. 53, ч.ч. 1-3 ст. 54, ч. 1 ст. 55, ст. 57 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;          6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у ч.ч. 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи:               1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
		Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
		Отже, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення прийняті (оформлені) безпідставно, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Стосовно заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача-1 здійснити митне оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування, що належить позивачу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року     № 1369 "Про підтвердження суми, що виплачується працівникам дипломатичної служби України у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженням дипломатичної служби за кордоном, при ввезенні (пересиланні) ними на митну територію України транспортних засобів" (далі - Постанова № 1369), для підтвердження суми, що виплачується працівникам дипломатичної служби України, які перебували за кордоном у довготерміновому відрядженні або проходили дипломатичну службу за кордоном строком не менше одного року та повертаються в Україну, з метою звільнення від оподаткування відповідно до п. 11 ч. 10 ст. 374 МК України транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) ними на митну територію України, подається довідка, видана Міністерством закордонних справ за підписом першого заступника Міністра, а в разі його відсутності - одного із заступників відповідно до розподілу обов'язків та керівника фінансового підрозділу Міністерства. Форма довідки та порядок її видачі визначаються Міністерством закордонних справ.
		Довідка зберігається протягом 12 місяців у митному органі, що здійснював митне оформлення транспортного засобу, і передається до архівного підрозділу Держмитслужби.
		Згідно з п. 11 ч. 10 ст. 374 МК України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами: товари, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до               3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією), що ввозяться працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, за умови, що: а) працівник дипломатичної служби є власником цих товарів; б) товари були придбані працівником дипломатичної служби в межах строку відрядження або проходження дипломатичної служби, що підтверджується відповідним наказом Міністерства закордонних справ України; в) сукупна вартість товарів не перевищує 50 відсотків від суми, що виплачується працівнику дипломатичної служби у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженням дипломатичної служби за кордоном та підтверджується документами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З урахуванням вище викладених норм суд зазначає, що наказом Міністерства закордонних справ України від 13 грудня 2010 року № 3110-ос позивача переведено із         22 грудня 2010 року з посади третього секретаря відділу міжнародних договорів договірно-правового департаменту на посаду віце-консула Консульства України в Малазі на час довготермінового відрядження.
		У подальшому, наказом Міністерства закордонних справ України від 24 листопада  2014 року № 2774-ос позивача, віце-консула Консульства України в Малазі (Королівство Іспанія), відкликано в Україну 29 листопада 2014 року у зв'язку із завершенням довготермінового відрядження.
		Тобто, як вбачається з вище викладених норм та з'ясованих обставин, позивач проходив дипломатичну службу за кордоном строком більше одного року.
		Відповідно до довідки Міністерства закордонних справ України від 18 грудня 2014 року № 434, позивачу за час проходження дипломатичної служби за кордоном виплачено 104114,00 євро.
		Отже, враховуючи вище викладені норм та з'ясовані обставини, суд зазначає, що позивач на час звернення до митного органу для здійснення митного оформлення транспортного засобу мав право на звільнення від оподаткування митними платежами.
		Стосовно доводів відповідача-2 про те, що посилання представника позивача на постанову № 1369 є недоречними, оскільки така постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 462, суд зазначає, що постанова № 1369 дійсно втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 462. 
		Поряд з цим, датою втрати чинності є 01 січня 2015 року.
		Таким чином, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача-1 здійснити митне оформлення транспортного засобу зі звільненням від оподаткування, що належить позивачу, підлягає задоволенню шляхом зобов'язання митного органу вчинити дії, направлені на здійснення митного оформлення належного позивачу транспортного засобу, із дотриманням норм чинного законодавства.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		На підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до відділу митного оформлення № 2 митного поста "Спеціалізований" та Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним рішення, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині.
		Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу митного оформлення № 2 митного поста "Спеціалізований" від 29 грудня 2014 року № 100290002/2014/000058/1 про коригування митної вартості товарів, прийняте стосовно ОСОБА_1.
		3. Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100290002/2014/00070, складену стосовно ОСОБА_1.
		4. Зобов'язати відділ митного оформлення № 2 митного поста "Спеціалізований" вчинити вичерпні дії, направлені на здійснення митного оформлення належного ОСОБА_1 транспортного засобу Mercedes-Benz G350 Bluetec, із дотриманням норм чинного законодавства.
		5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
		 
		Копії постанови направити (вручити) сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
		 
		Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...