Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/343/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2015. Зареєстровано: 16.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10.03.2015 р.                                                                              Справа № 914/343/15 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.
		при секретарі Петровській Н.Я.
		розглянув матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром", м. Львів
		до відповідача-1: Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство", м. Бершадь, Вінницька область
		до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів
		про стягнення 454 831,08 грн. заборгованості
		за участю представників: 
		від позивача: Косик Т.О. - представник 
		від відповідача-1: Тищенко Р.В. - представник 
		від відповідача-2: не з'явився
		          Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
		 
		Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром" до відповідача-1 Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство",  відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на суму 454 831,08 грн.
		Ухвалою суду від 05.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.02.2015 р.
		Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 16.02.2015 р.
		10.03.2015 р. представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 05.02.2015 р. та 16.02.2015 р. виконав частково, не надав суду транспортних накладних на відвантаження продукції, зазначивши, що таких немає, оскільки доставка вугілля кам'яного марки Г 0-200 у кількості 1  500 тонн не проводилась, продукція була отримана позивачем від ПП «Укрінвесткапітал», що підтверджується накладною про повернення постачальнику товару № 25 від 26.03.2014 р. та актом передачі-приймання від 26.03.2014 р. Крім того, позивач не надав суду доказів надання замовнику належно оформленого рахунку з додатками відповідно до п. 4.2 договору. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях до позовної заяви, поданих на адресу суду 05.03.2015 р., поясненнях наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 450 282,77 грн., з відповідача-2 заборгованість у розмірі 4 548,31 грн.
		10.03.2015 р. представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 05.02.2015 р. та 16.02.2015 р. виконав частково, не надав товарно-транспортні накладні, за якими поставлялось вугілля, зазначивши у судовому засіданні, що таких не було, проте, не заперечив, що поставка вугілля фактично відбулась, проте не обґрунтував в яких саме обсягах. Позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (за вх. № 6448/15 від 16.02.2015 р.), поясненнях, наведених у судовому засіданні, зокрема, посилаючись на те, що позивач не надав відповідачу оригінали чи належним чином засвідчені копії посвідчень якості, товарно-транспортних та залізничних накладних, належно оформленого рахунку з додатками відповідно до п. 4.2 договору, чим порушив істотні умови договірних зобов'язань. 
		10.03.2015 р. представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги, викладених в ухвалах суду від 05.02.2015 р. та 16.02.2015 р. виконав, 13.02.2015 р. подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає вимоги позивача в межах ліміту відповідальності поручителя відповідно до п. 2.2 договору поруки № 25/03/2014-01 від 25.03.2014 р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ «Укр-вуглепром».
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, суд встановив:
		25 березня 2014 року між ТзОВ «Укр-вуглепром» (надалі - позивачем) та  КП «Бершадське житлово-комунальне господарство» (надалі - відповідачем-1) укладено договір № 11 про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язався у березні 2014 року поставити товар, зазначений у п. 1.2 договору, а саме: код 05.10.1 вугілля кам'яне (марки ГР 0-200), кількість товару - 1500,0 тонн, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. 
		Згідно з п. 3.1 договору ціна одиниці товару з ПДВ становить 930,00 грн. Загальна вартість товару відповідно до договору становить 1 395 000,00 грн. з ПДВ, у тому числі з урахуванням вартості навантаження, розвантаження та доставки.
		Як зазначає позивач, зобов'язання за вказаним договором ТзОВ «Укр-вуглепром» виконало в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 75 від 26 березня 2014 року, яка підписана сторонами, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідно до вказаної видаткової накладної ТзОВ «Укр-вуглепром» поставило КП «Бершадське житлово-комунальне господарство» кам'яне вугілля марки Г (0-200) на суму 1 395 000,00 грн.
		Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться у безготівковій формі щомісячно протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) з дати надання учасником замовнику належним чином оформленого рахунку на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства.
		Відповідно до п. 4.2 договору до рахунку додаються: оригінал чи копія посвідчень якості на кожну партію товару; накладна; податкова накладна. Без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу в більшій кількості, ніж передбачено договором.
		25 березня 2014 року між ТзОВ «Укр-вуглепром» (надалі - позивачем) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - відповідачем-2) укладено договір поруки № 25/03/2014-01, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" щодо оплати вартості товару, що поставляється боржнику кредитором відповідно до договору № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з п. 2.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання боржником щодо оплати вартості товару, поставленого кредитором, в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 1 % (один відсоток) від боргу боржника згідно з договором № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти. Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності поручителя. При отриманні вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 1 % (один відсоток) від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора.
		01 квітня 2014 року між ТзОВ «Укр-вуглепром» та КП «Бершадське житлово-комунальне господарство» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якої розділ 3 договору доповнювався пунктами 3.3 та 3.4, згідно з якими сума договору могла бути відкоригована в залежності від фактично виділених бюджетних асигнувань, сума бюджетних призначень на момент виконання договору становила - 1  000  000,00 грн. Позивач у поясненнях, поданих на адресу суду від 05.03.2015 р. за вих. № 02/03/2015-01 від 02.03.2015 р. зазначив, що ініціатором укладення додаткової угоди № 1 від 01.04.2014 р. був відповідач-1, оскільки оплата згідно з договором № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти здійснювалась з казначейського рахунку відповідача-1, а казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями для здійснення перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача орган державної казначейської служби вимагав надання додаткової угоди, в якій повинна була бути вказана сума бюджетних призначень на момент виконання договору у розмірі 1  000  000,00 грн.
		01.04.2014 р. та 08.04.2014 р. відповідачем-1 здійснено оплату заборгованості за укладеним договором відповідно до додаткової угоди № 1 до договору на суму 1 000  000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
		30.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією за вих. № 29/07/14 від 29.07.2014 р. На вказану претензію позивач отримав відповідь відповідача-1 за вих. № 195 від 11.08.2014 р., у якій КП «Бершадське житлово-комунальне господарство» визнає заборгованість на суму 395 000,00 грн. Проте, станом на день подання позову претензія не була задоволена.
		Позивач звернувся з вимогою за вих. № 14/01/2015 від 14.01.2015 р. до відповідача-2 - поручителя ФОП ОСОБА_2 щодо оплати позивачу суми в розмірі 1 % (одного відсотка) від боргу боржника - КП "Бершадське житлово-комунальне господарство", що становило 3  950,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду з позовною заявою вимога не була задоволена.
		16.02.2015 р. відповідач-1 подав на адресу суду відзив на позовну заяву за вих. № 61 від 11.02.2015 р. (за вх. № 6448/15 від 16.02.2015 р.), в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 посилається на те, що згідно з п. 4.1 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться у безготівковій формі щомісячно протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) з дати надання учасником замовнику належним чином оформленого рахунку на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства. Відповідно до п. 4.2 договору до рахунку додаються: оригінал чи копія посвідчень якості на кожну партію товару; накладна; податкова накладна. Без зазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачено договором. Позивач не виконав вказані умови договору та не надав відповідачу-1 оригінали чи належним чином засвідчені копії посвідчень якості, товарно-транспортних та залізничних накладних, належно оформленого рахунку з додатками, чим порушив істотні умови договірних зобов'язань. До відзиву відповідач-1 долучив копію акту перевірки Бершадської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 01.10.2014 р., що підтверджує неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань, а саме відсутність документального підтвердження поставки вугілля на заявлену суму. В обґрунтування обсягів закупівлі вугілля за державні кошти суду не надано відповідачем повного обсягу тендерної документації у зв'язку з вилученням її згідно з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.05.2014 р. (додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.05.2014 р.).
		Позивач стверджує, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти щодо оплати отриманого вугілля, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 450 282,77 грн., з відповідача-2 заборгованість у розмірі 4 548,31 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути становить 454 831,08 грн., з яких: 395 000,00 грн. - сума основного боргу; 8 311,23 грн. - 3 % річних за період з 16.05.14 р. до 26.01.2015 р.; 51 519,85 грн. - втрат від інфляції за період червень-грудень 2014 р.
		При винесенні рішення суд виходив з наступного.
		У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобо'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
		Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. 
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		Договір № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки, оскільки відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити товар.
		За договором поставки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Факт укладення (наявності) договору - не єдиний юридичний факт, необхідний для розвитку договірного правовідношення. Факт укладення договору  найчастіше  тягне за собою тільки виникнення договірного правовідношення. Подальший розвиток договірного правовідношення має місце внаслідок конкретних юридичних фактів, які передбачені нормами права чи умовами договору, що визначають зміст  договірного правовідношення.
		Тобто, факт проведення господарських операцій щодо поставки вугілля на виконання умов договору № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.
		Нормою  статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Отже, підставою  для  бухгалтерського  обліку  господарських  операцій  є первинні  документи, які  фіксують факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи  відповідно до  ст. 9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинні бути  складені  під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Первинні документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;  назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції, одиницю  виміру  господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні  господарської операції.  
		Позивачем долучено до позовної заяви копію видаткової накладної № 75 від 26 березня 2014 року, яка підписана, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні.
		Актом Бершадської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 01.10.2014 р. № 92/22/33837215 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки КП «Бершадське житлово-комунальне господарство» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТзОВ «Укр-вуглепром» за період з 01.03.2014 р. до 31.03.2014 р.», копія якого долучена до відзиву відповідача-1, встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України КП «Бершадське ЖКГ». До складу податкового кредиту за період з 01.03.2014 р. до 31.03.2014 р. віднесено суми податку на додану вартість згідно з податковою накладною отриманою від ТзОВ «Укр-вуглепром», яку складено з порушенням вимог чинного законодавства, яка не підтверджує фактичного здійснення господарських операцій між КП «Бершадське ЖКГ» та ТзОВ «Укр-вуглепром». Проведеною перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій та непов'язаність їх із веденням господарської діяльності підприємства на суму ПДВ 232 500,00 грн., в томі числі за березень 2014 року на суму 232 500,00 грн.
		Бершадською ОДПІ у Вінницькій області отримано від ДПІ в Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області довідку за вих. № 192/13-05-04/31526887 від 23.09.2014 р. «Про результати зустрічної перевірки ТзОВ «Укр-вуглепром» з питань правових відносин з КП «Бершадське ЖКГ» за березень 2014 р.», якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТзОВ «Укр-вуглепром» та КП «Бершадське ЖКГ» за березень 2014 р. У вказаній довідці зазначено, що на підставі документів фінансово-господарської діяльності, які були вилучені та надані до перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Львівській області, а саме: оборотно-сальдова відомість щодо рахунку 281 «Товари на складі», накладна та податкова накладна на реалізацію, реєстру виданих податкових накладних встановлено, що ТзОВ «Укр-вуглепром» не відображено у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції, щодо придбання кам'яного вугілля Г(0-200), а саме: у оборотно-сальдовій відомості по Дт та Кт рахунку 281 «Товари на складі» не відображено оборот у номенклатурі товару  - «кам'яне вугілля Г(0-200)» на суму 1  395 000 грн., в кількості 1500 т. До перевірки не надано та у вилучених документах відсутня інформація та документи, які підтверджують придбання кам'яного вугілля Г (0-200). Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Укр-вуглепром» не одержало кам'яне вугілля Г(0-200) на суму 1  395 000 грн., в кількості 1  500 т. та відповідно не відбувся факт реалізації його КП «Бершадське ЖКГ».
		Відповідно до п. 5.3 договору № 11 від 25.03.2014 р. про закупівлю товарів за державні кошти товар поставляється учасником, його власним або орендованим спеціалізованим транспортним засобом у строки, погоджені із замовником. 
		У випадку якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то документом, що підтверджує надання послуг з перевезення є товарно-транспортна накладна, оскільки за даними заповненої товарно-транспортної накладної можна повністю ідентифікувати перевезення певного виду вантажу від постачальника до покупця.
		Закон України „Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
		Товарно-транспортна накладна  - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).
		                   Відповідно до пункту 11.1 Правил основним   документом   на   перевезення  вантажів  є 
		товарно-транспортна накладна,  форму  якої  наведено  в  додатку 7 до  цих  Правил. Згідно з п. 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом  Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в  кількості не менше чотирьох екземплярів.  Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри  товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). 
		Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Разом з тим, товарно-транспортні накладні є одним з основних первинних документів, який підтверджує рух товару та засвідчує факт його постачання від продавця до покупця, а також передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей. 
		Позивач та відповідач-1 не надали товарно-транспортні накладні, за якими поставлялось вугілля на вимогу ухвал суду від 05.02.2015 р. та 16.02.2015 р.
		Позивачем не подано до справи належні та допустимі докази, які підтверджують здійснення поставки відповідачу-1 вугілля у встановленому законодавством і договором порядку. Позивачем з листом за вих. № 02/03/2015-02 від 02.03.2015 р. долучено акт приймання-передачі кам'яного вугілля марки Г 0-200 в кількості 1  500 тон від 26.03.2014 р. про те, що право власності на кам'яне вугілля переходить від ПП «Укрінвесткапітал» до ТзОВ «Укр-вуглепром» та повернення вугілля постачальнику № 25 від 26.03.2014 р., які підтверджують відсутність у позивача вугілля на момент укладення договору про закупівлю товарів за державні кошти. Крім того, наведені документи не можуть слугувати належним доказом поставки вугілля відповідачу, оскільки позивачем не підтверджено фактичне здійснення поставки вугілля за договором від 02.12.2013 р. № 10813-01; в обґрунтування наведеної операції не подано інших первинних документів обліку, зокрема податкових накладних тощо.
		У порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		          Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача-1, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 450 282,77 грн., з відповідача-2 заборгованості у розмірі 4 548,31 грн. є необґрунтованою належним чином та не підтверджена матеріалами справи, позивач не надав суду належних доказів, які б слугували підставою для задоволення позовних вимог. Відтак, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		В И Р І Ш И В : 
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		У судовому засіданні 10.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 13.03.2015 р.
		 
		 
		 
		      Суддя                                                                                           Гутьєва В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...