Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0570/6396/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2015. Зареєстровано: 18.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		         "02" березня 2015 р.                                 м. Київ                                              К/9991/65417/11 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		головуючого судді          Пилипчук Н.Г.
		суддів                                  Ланченко Л.В.
		                                        Цвіркуна Ю.І.
		за участю секретаря          Ковтун О.С.
		представника відповідача Ясніцької Т.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
		на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011  
		у справі № 2а/0570/6396/2011
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу»
		до  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
		про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень, -
		                                                     
		                                                            ВСТАНОВИВ: 
		 
		Подано позов про визнання дій ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька щодо безпідставного проведення перевірки неправомірними, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька від 16.03.2011: № 0000602340 про визначення ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34465670 грн., в т.ч. 27572536 грн. основного платежу та в сумі 6893134 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000772340 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 59946 грн. за лютий 2010 року; № 0000592340 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29214313,75 грн., в т.ч. 23371451 грн. основного платежу та в сумі 5842862,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій. 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2011 в задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011: № 0000602340 про визначення ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34465670 грн., в т.ч. 27572536 грн. основного платежу та в сумі 6893134 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000772340 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 59946 грн. за лютий 2010 року; № 0000592340 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29214313,75 грн., в т.ч. 23371451 грн. основного платежу та в сумі 5842862,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. 
		Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови в частині задоволення позовних вимог норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, ст.ст. 203, ч. 1 с. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини. 
		ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Транспортний союз Донбасу» з питання нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.02.2011 № 201/23-2/32321802. На підставі акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.   
		Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000602340 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27572536 грн. основного платежу та в сумі 6893134 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за ІІІ квартали 2009 року в сумі 26491519 грн., за 2009 рік в сумі 64485308 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 19313314 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 22744207 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 4828329 грн.
		Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000592340 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23371451 грн. основного платежу та в сумі 5842862,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2011 № 0000772340 від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 59946 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97, що полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 23371451 грн., в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 1288583 грн., за вересень 2009 року в сумі 3995470 грн., за жовтень 2009 року в сумі 5029758 грн., за листопад 2009 року в сумі 6636907 грн., за грудень 2009 року в сумі 2101191 грн., за січень 2010 року в сумі 787031 грн. та за лютий 2010 року в сумі 3532511 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23371451 грн. та завищення залишку від'ємного значення з цього податку за лютий 2010 року в сумі 59946 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Згідно з актом перевірки позивач не має права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Укрмашпром» товарів за договорами від 04.01.2010 № ТСД-10, від 25.08.2009 № УМТ-25/08, від 14.12.2007 № УМП-12/14, оскільки такі договори  податковий орган вважає нікчемними в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України як такі, що спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. 
		Висновки про нікчемність договорів податковий орган обґрунтовує відсутністю істотних умов щодо номенклатури товару, ціни, кількості, строків поставки та умов постачання товару, відсутністю документів, які свідчать про фактичне перевезення товару, актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, документів на завантаженні та розвантаження товару, відсутністю ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою, посиланням на акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укрмашпром» від 16.06.2019 № 4077/23-3/32645813, в якому викладено висновки про безпідставне формування ТОВ «Укрмашпром» податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року у повному обсязі, та на встановлені на підставі бази даних автоматизованого співставлення розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Укрмашпром» та податковим кредитом позивача, а також висновками податкового органу про відсутність у позивача основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей.
		Також в акті перевірки податковим органом встановлено, що за серпень 2009 року податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 121916,33 грн. не підтверджено податковою накладною.
		При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин в межах касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить з такого.
		Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток та податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту відповідно необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.
		Аналіз положень п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави для висновку, що право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з поставки товарів (послуг) повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
		У податковому обліку понесені витрати на придбання товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість. 
		З метою дослідження фактичного придбання товарів судам необхідно аналізувати умови їх постачання, оплати, досліджувати та оцінювати всі наявні первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясовувати зміст операцій поставки відповідно до умов договорів, їх вартість, мету придбання товарів.
		Суд апеляційної інстанції належно дослідив обставини щодо придбання позивачем товару з метою використання в господарській діяльності лише щодо договору від 14.12.2007 № УМП 12/14, проте зазначені обставини щодо договорів від 25.08.2009 № УМТ-25/08 та від 04.01.2010 № ТСД-10 належним чином не досліджені. 
		Так, щодо договору від 14.12.2007 № УМП 12/14 суд апеляційної інстанції вказав, що на момент перевірки і на час розгляду справи судом строк поставки товару, визначений в специфікаціях до цього договору, ще не настав. Однак суд мав з'ясувати призначення операцій з придбання позивачем товару за цим договором на час їх придбання, адже умова щодо призначення використання в господарській діяльності товарів, що придбаваються, законом визначена як одна з основних. Ця обставина має бути з'ясована і щодо операцій за  договором  від 04.01.2010 № ТСД-10. 
		Щодо договору від 04.01.2010 № ТСД-10 суд апеляційної інстанції встановив, що у специфікації № 1 до цього договору сторони узгодили товарно-матеріальні цінності, які мають бути поставлені, їх вартість в сумі 5000000 грн. (в т.ч. ПДВ 833333,33 грн.). 
		Згідно з видатковою накладною від 05.01.2010 № РН-05/01 позивач отримав від ТОВ «Укрмашпром» товар, визначений у специфікації № 1 до цього договору. Разом з тим товар в сумі 2678127,47 грн. повернув постачальнику 01.02.2010, що оформлено видатковою накладною (повернення) від 01.02.2010 № ВП-0000001. 
		З огляду на те, що податковий орган наголошував на відсутності первинних документів, що підтверджують рух товарів (отримання та перевезення вантажів), заперечуючи таким чином факт реальної поставки товарів, суд мав з'ясувати порядок постачання такого товару в повному обсязі, зокрема його передачі позивачу. 
		Крім того, при вирішенні справи щодо податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток правова оцінка встановленим обставинам має бути надана на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), однак суд апеляційної інстанції норми цього закону, що врегульовують спірні відносини, не застосував. 
		Також, в акті перевірки податковим органом зафіксовано, що за серпень 2009 року податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 121916,33 грн. не підтверджено податковою накладною. Проте ця обставина судом апеляційної інстанції залишилась не з'ясованою. 
		Вимоги ст.ст. 195, 196, 159 КАС України покладають на суд апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний розгляд за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених законом для апеляційного розгляду, і може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, а також може дослідити докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу, обов'язок повно та всебічно з'ясовувати обставини, що є предметом доказування у справі.
		Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
		При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		У частині вирішення позовних вимог про визнання дій ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька щодо безпідставного проведення перевірки неправомірними, яка не оскаржується сторонами, суд касаційної інстанції, діючи у межах ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за правильне залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін. 
		Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково. 
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 в частині задоволення позову скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду.
		У решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в частині залишення постанови без змін з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          
		Головуючий суддя                                                   Н.Г. Пилипчук 
		 
		Судді                                                            Л.В. Ланченко 
		 
		                                                                      Ю.І. Цвіркун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...