Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-535а14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2015 року           м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В.,  суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., −
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «ШАУН-ДСК» (далі - Підприємство) до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - ОДА), треті особи: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління), державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» (далі - Лісгосп), про часткове скасування розпорядження,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У грудні 2010 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило частково скасувати розпорядження голови ОДА від 21 травня 2010 року № 102 «Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації» (далі − розпорядження № 102) в частині відміни підпункту 1.1 пункту 1, пунктів 2, 3 розпорядження ОДА від 22 березня 2010 року № 65 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок» (далі − розпорядження № 65).
		На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що голова державної адміністрації не вправі скасовувати попередні розпорядження цієї адміністрації, оскільки відповідно до положень частини восьмої статті 118 Конституції України та статті 43 Закону України від 9 квітня 1999 року               № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 586-XIV) розпорядження голови державної адміністрації скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2011 року позов задовольнив.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.
		Суд касаційної інстанції, погодившись із висновком апеляційного суду, виходив із того, що положення Закону № 586-XIV не забороняє головам місцевих державних адміністрацій змінювати чи скасовувати винесені ними розпорядження. Перегляд головою місцевої адміністрації власних рішень можливий за протестом прокурора.
		Суди встановили, що у 2009 році Підприємство звернулося до ОДА з заявою про надання підприємству у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих цілей лісової ділянки площею 0,8 га, що перебуває в постійному користуванні Лісгоспу.
		Управління та Лісгосп погодили надання Підприємству у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісової ділянки площею 0,8 га.
		22 березня 2010 року ОДА прийнято розпорядження № 65, зокрема, пунктом 1.1 цього розпорядження передбачено надання Підприємству лісової ділянки площею 0,8 га, що знаходиться в постійному користуванні Лісгоспу в адміністративних межах Коробівської сільської ради Золотоніського району для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років.
		Пунктами 2, 3 зазначеного розпорядження визначено обов'язок Підприємства використовувати лісові ділянки відповідно до заявленої мети згідно із Лісовим кодексом України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_09/pravo1/T385200.html?pravo=1> (далі − ЛК) та доручено Лісгоспу укласти договори довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, забезпечити їх нотаріальне посвідчення і реєстрацію в Управлінні.
		На виконання розпорядження  № 65, 16 квітня 2010 року між Лісгоспом та Підприємством укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, за умовами якого позивач прийняв у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 0,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Коробівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років. Зазначений договір посвідчено нотаріусом Канівського міського нотаріального округу (реєстраційний № 503) та зареєстровано в Управлінні.
		14 травня 2010 прокурор Черкаської області у порядку нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства вніс до ОДА протест № 07/4-2197-10 про скасування розпорядження від 20 березня 2010 року № 61 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок», яке, на думку прокурора, видане з порушенням вимог закону, а саме: цим розпорядженням ряду приватних підприємств надано у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісові ділянки, що знаходяться в постійному користуванні Лісгоспу в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області площею 22 га та Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області площею 10 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років, з порушенням вимог статей 37 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825458/ed_2014_04_09/pravo1/T385200.html?pravo=1>, 38 Л <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825472/ed_2014_04_09/pravo1/T385200.html?pravo=1>К та статей 85 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_536/ed_2014_04_09/pravo1/Z950213.html?pravo=1>, 88 Водного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825274/ed_2014_04_09/pravo1/Z950213.html?pravo=1>.
		За результатами розгляду протесту прокурора ОДА переглянула ряд своїх розпоряджень на предмет їх законності, а також дотримання порядку та процедури їх прийняття, в тому числі й розпорядження № 65, та прийняла розпорядження № 102, згідно із яким скасовано ряд розпоряджень щодо надання земельних ділянок, у тому числі й розпорядження № 65.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Підприємство зазначило, що в доданих до заяви копіях рішень Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року (справа № К/9991/34709/11), 19 березня (справа № К/9991/44357/11), 27 березня (справа № К/9991/20942/11), 13 червня (справа № К/9991/24194/12), 13 квітня 2013 року (справа № К9991/91008/11), інакше, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 118 Конституції України та статті 43 Закону № 586-XIV. Просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Підприємства підлягає задоволенню з таких підстав.
		У справах, рішення в яких надано на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд виходив із того, що згідно з положеннями статті 43 Закону № 586-XIV розпорядження голови державної адміністрації можуть бути скасовані лише Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, і дійшов висновку, що місцеві державні адміністрації не можуть скасовувати свої попередні рішення, зокрема на підставі протесту прокурора, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. 
		Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку з огляду на те, що положеннями частини восьмої статті 118 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_469/ed_2011_02_01/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та статті 43 Закону № 586-XIV хоча й визначено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації, проте голова місцевої державної адміністрації може переглянути власні розпорядження за протестом прокурора з підстав та у порядку, що визначені Законом України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_12_22/pravo1/T178900.html?pravo=1> «Про прокуратуру». 
		Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував положення статті 43 Закону             № 586-XIV.  
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, колегія суддів виходить із такого.
		Статтею 43 Закону № 586-XIV встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		Таке узгоджується з положеннями частини восьмої статті 118 Конституції України про те, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
		Таким чином, на думку колегії суддів, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у справі, яка розглядається, голова ОДА вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження, на підставі якого у Підприємства виникли правовідносини із іншим суб'єктом − Лісгоспом.
		Крім цього, в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. 
		Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
		У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі розпорядження № 65 між Підприємством та Лісгоспом укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами. 
		Зазначене вище розпорядження є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути у подальшому скасований державною адміністрацією.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 25 грудня 2012 року (справа № 21-412а12), 3 червня 2014 року (справа № 21-144а14).
		Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду. 
		Згідно зі статтею 243 КАС якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення.
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву приватного підприємства «ШАУН-ДСК» задовольнити. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до цього ж суду.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий             В.В. Кривенко
		 
		Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко І.Л. Самсін     М.Б. Гусак      О.В. Кривенда       О.Б. Прокопенко      О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...