Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/6129/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2015. Зареєстровано: 18.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2015.
Дата набрання законної сили: 12.03.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/6129/14-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/239/15   Доповідач у 2 інстанції  ОСОБА_2 Категорія 34    12.03.2015 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		 Іменем України
		 
		 12 березня 2015 року м. Київ 
		   
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді: ОСОБА_3 , 
		суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		при секретарі: ОСОБА_6  
		за участю прокурорів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8  
		обвинувачених: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 
		захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		потерпілих: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та їх представника  ОСОБА_16 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора, обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , захисників  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , потерпілої ОСОБА_15 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року, яким:
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , сербку, громадянку України, не заміжню, з незакінченою вищою освітою, студентку 5 курсу факультету психології Київського міжнародного університету, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму, -
		засуджено за ч. 3 ст. 136 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
		засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком три роки;
		за ч.1 ст.135 КК України на два роки позбавлення волі.
		 На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
		 Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.
		 Цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 задоволено частково. 
		 Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 41080 (сорок одну тисячу вісімдесят) грн. майнової шкоди та 200 000 (двісті тисяч) моральної шкоди.
		 Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_15 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. завданої моральної шкоди. 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 За вироком суду, 22 вересня 2013 року в період часу з 05 години 42 хвилин по 05 годину 48 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушеннч пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, керуючи в присутності ОСОБА_9 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, технічно-справним автомобілем «Lexus RX 400h», транзитний номерний знак НОМЕР_1 та виїжджаючи з вул. Білогородської через м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області в напрямку м. Вишневе, діючи необережно в порушення вимог: пп. «б», «д» п. 2.3; п. 11.2; п. 12.1; п. 34.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, допустив перетинання лінії 1.3 дорожньої розмітки та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_17 , який сидів в лівій смузі для руху в напрямку до перехрестя з круговим рухом, після чого водій ОСОБА_10 та пасажир ОСОБА_9 зникли з місця пригоди.
		Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_17 від отриманих тілесних пошкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
		Сукупність допущених водієм ОСОБА_10 грубих порушень Правил дорожнього руху України, , перебувають в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків  спричинення смерті ОСОБА_17 .
		Крім того, 22.09.2013 року в період часу з 05 години 42 хвилин по 05 годину 48 хвилин водій ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час керування технічно-справним автомобілем «Lexus RX 400h», транзитний номерний знак НОМЕР_2 , в присутності ОСОБА_18 , виїжджаючи з вул. Білогородської через перехрестя з круговим рухом на вул. Магістральну поблизу будинку № 1-А в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області в напрямку м. Вишневе, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, допустив перетинання лінії 1.3 дорожньої розмітки та виїзд на зустрічну смугу руху, де відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_17 , який сидів в лівій смузі для руху в напрямку до перехрестя з круговим рухом. Після цього, ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що вищевказаними протиправними діями поставив ОСОБА_17 в небезпечний для життя стан, умисно не надав останньому першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги з метою уникнення кримінальної відповідальності та зник з місця пригоди. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_17 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди. 
		Також, 22.09.2013 року в період часу з 05 години 42 хвилин по 05 годину 48 хвилин водій ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, під час керування технічно-справним автомобілем «Lexus RX 400h», транзитний номерний знак НОМЕР_3 , в присутності пасажира ОСОБА_9 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, виїжджаючи з вул. Білогородської через перехрестя з круговим рухом на вул. Магістральну поблизу будинку № 1-А м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області в напрямку м. Вишневе, діючи необережно в порушення вимог пп. 2.3, 11.2, 12.1, 34.1.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, допустив перетинання лінії 1.3 дорожньої розмітки та виїзд на зустрічну смугу руху, де відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_17 , який сидів в лівій смузі для руху в напрямку до перехрестя з круговим рухом. Після чого водій ОСОБА_10 разом з пасажиром ОСОБА_9 зникли з місця пригоди в порушення пп. «а» п. 2.10 Правил дорожнього руху України. 
		Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_17 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
		 ОСОБА_9 , перебуваючи в якості пасажира автомобіля Lexus RX 400h», транзитний номерний знак НОМЕР_3 , яким в період часу з 05 годин 42 хвилин по 05 годину 48 хвилин, під керуванням ОСОБА_10 здійснено наїзд на ОСОБА_17 , розуміючи характер тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_17 , маючи можливість, умисно не повідомила медичну установу, міліцію та інших осіб про отримання ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.
		 В апеляційних скаргах: 
		прокурор не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити за ч.3 ст.136 КК України на п`ять років позбавлення волі.
		 Вважає, що судом не враховано те, що в ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачена ОСОБА_9 сою вину не визнала. З метою уникнути відповідальності за вчинений злочин обвинувачена надавала непослідовні та суперечливі показання щодо обставин вчинення нею та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень. Вказує, що ОСОБА_9 не було вжито заходів по відшкодуванню шкоди потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . На думку апелянта, призначене ОСОБА_9 покарання у вигляді трьох років позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.
		 Потерпіла ОСОБА_15 просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання за ч.3 ст.136 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років. Також просить вирок суду змінити в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_15 , яким стягнути солідарно з ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на користь ОСОБА_15 майнову шкоду в розмірі 41080 гривень та моральну шкоду в розмірі 500000 гривень. 
		 Вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання є надто м`яким та не відповідає особі засудженої. Вказує, що судом не були враховані обставини, що свідчать про явну суспільну небезпеку її дій та зневажливе відношення до наслідків. Зазначає, що суд безпідставно не визнав обтяжуючою покарання обставиною, вчинення ОСОБА_9 злочину в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що визначений судом розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди не відповідає понесеним психологічним стражданням. Потерпіла також вказує, що внаслідок злочинних дій обвинувачених вона втратила свого єдиного сина, який постійно допомагав їй та був опорою на майбутнє, що призвело до постійного плачу та тривоги. Всі ці переживання і хвилювання викликали погіршення стану її здоров`я. 
		 Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_10  просять вирок суду скасувати в зв`язку з неповнотою судового розгляду, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обвинувачений ОСОБА_10 просить запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
		 В обґрунтування своїх вимог апелянти вказують, що 04.12.2014 року прокурором ОСОБА_8 в судовому засіданні раніше висунуте обвинувачення щодо ОСОБА_10 , який обвинувачувався за ст.287 КК України та ОСОБА_9 обвинуваченої за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України було змінено на нове обвинувачення щодо ОСОБА_10 за ч.2.ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України та ОСОБА_9 за ч.3 ст.136 КК України. Проте, в порушення вимог кримінального процесуального закону не було прийнято процесуального рішення за первісним обвинуваченням і копія постанови з даним рішенням обвинуваченим, захисникам та іншим учасникам процесу вручена не була, що призвело до порушення права обвинувачених на захист.
		 Дані порушення, як про це зазначають апелянти, позбавили обвинувачених на захист та в цілому порушено порядок судового розгляду кримінального провадження, оскільки після даної процесуальної дії прокурора, судове провадження повинно було бути розпочате з підготовчого засідання.
		 Також апелянти вказують, що в зв`язку зі зміною обвинувачення стороною захисту заявлялися неодноразові клопотання про допит в судовому засіданні очевидців подій ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , показання яких повністю спростовують версію обвинувачення про перебування за кермом в момент наїзду саме ОСОБА_10 , а не ОСОБА_9 . Однак суд першої інстанції в задоволенні даних клопотань та допиті вказаних свідків відмовив, що призвело до неповноти судового розгляду.
		 Захисник зазначає, що показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які суд першої інстанції визнав правдивими та узгодженими і які були покладені в основу вироку як доказ вини спростовуються іншими доказами по справі, а саме цифровим диском DVD-R № 2 (т.2 а.с.117) та протоколом слідчого експерименту від 09.09.2014 року, який проводився за участю свідка ОСОБА_26 . Показання неповнолітнього свідка ОСОБА_27 , які містяться в протоколах допиту спростовуються його показаннями в суді, в яких він вказав, що дані зазначені ним під час досудового слідства йому стали відомі зі слів ОСОБА_9 , родичами якої йому надавалась матеріальна допомога.
		 Вказує на невідповідність висновків суду про правдивість показів ОСОБА_9 в частині того, що вона не була за кермом автомобіля, що на думку суду, підтверджує висновок №117 від 17.04.2014 року психофізіологічної експертизи із застосуванням поліграфа. 
		 Вважає, що вказаний висновок не є належним та допустимим доказом по справі оскільки ОСОБА_28 , який проводив дану експертизу не атестований та не має кваліфікації експерта з певної спеціалізації і дані висновки крім іншого спростовуються висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 143 проведеної щодо ОСОБА_9 , в якому зокрема вказано, що її самооцінювальні судження диференційовані, але недостатньо щирі.
		 Вказує, що в матеріалах справи відсутні записи судових засідань від 01.07.2014 року та 03.07.2014 року, а на аудіозапису судового засідання від 09.12.2014 року відсутня частина запису. Також апелянт зазначає, що відсутній запис судового засідання від 10.07.2014 року, про що працівниками суду складено комісійний акт лише 25.11.2014 року.
		 Зазначає, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання суд незаконно врахував наслідки вчиненого ним діяння та ставлення до вчиненого як обтяжуючі обставини та не послався на жодний доказ, який би вказував, що ОСОБА_10 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.
		 Апелянтом також вказано, що при конфіскації автомобіля марки «Lexus RX 400h», транзитний номерний знак НОМЕР_1 судом першої інстанції було застосовано закон, який не підлягає застосуванню.
		 Обвинувачений ОСОБА_10 вказує, що судом невірно трактовані покази свідків, що не відповідають фактичним даним, які зафіксовані аудіозаписами до протоколів судових засідань та є надуманими. Апелянт зазначає, що судом не надано оцінки та не враховано те, що пішохід ОСОБА_17 в стані сильного алкогольного сп`яніння, знаходився на проїжджій частині дороги в сидячому положенні, чим порушив Правила дорожнього руху. Така поведінка з боку пішохода, на думку обвинуваченого є прямим першо- причинним зв`язком між порушенням правил безпеки дорожнього руху та суспільно небезпечними наслідками, що настали. Вказує, що суд безпідставно взяв до уваги, як доказ висновок психо-фізіологічної експертизи із застосуванням поліграфа проведеної до ОСОБА_9 . Зазначає, що судом необґрунтовано визнано той факт, що в момент вчинення злочину він перебував за кермом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки будь-яких експертиз щодо виявлення вмісту в крові ОСОБА_10 алкоголю проведено не було. 
		 Зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували що саме він керував транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди під час досудового слідства та судового розгляду здобуто не було та не наведено у вироку. Фактичні докази з камер відеоспостереження кафе Кабачок та покази свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 свідчать про те, що за кермом автомобіля в момент наїзду на пішохода ОСОБА_17 перебувала ОСОБА_9 . 
		 Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис до протоколу судово засідання від 10.07.2014 року, що є грубим порушенням вимого кримінального процесуального законодавства.
		 Захисник ОСОБА_13 та обвинувачена ОСОБА_9  в своїх апеляційних скаргах просять вирок суду скасувати в зв`язку з неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду обставинам кримінального провадження, та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. 
		 Вказують, що мотивувальна частина вироку не містить посилання та аналізу оцінки доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, що її бездіяльність, яка виразилась у ненаданні допомоги особі спричинила смерть потерпілого і причинний зв`язок між бездіяльністю обвинуваченої та настанням смерті не встановлений.
		 Апелянти зазначають, що згідно висновку комісійної експертизи № 32-к від 17-25.03.2014 року тілесні ушкодження отримані ОСОБА_17 були несумісними для життя і призвели б до його смерті і в разі надання кваліфікованої медичної допомоги і також апелянт зазначає, що судом у вироку було виключено з зазначеного висновку слово «своєчасність», що призвело до зміни суті даного висновку у бік обтяження стану ОСОБА_9 .
		 Вважають, що вказаний висновок експертизи № 248/д447, показання самої обвинуваченої та показання свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та дані карти виїзду екстреної медичної допомоги вказують на те, що смерть ОСОБА_17 настала відразу після наїзду на нього автомобілем та спростовують висновки суду в частині настання смерті потерпілого внаслідок бездіяльності ОСОБА_9 .
		 Крім того, апелянти стверджують, що судом не було прийнято до уваги покази ОСОБА_9 в частині неможливості надання допомоги потерпілому в зв`язку з її насильницьким утримуванням за адресою проживання ОСОБА_33 що повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_33 та підсудного ОСОБА_35 .
		 Зазначають, що стороною захисту обвинуваченої ОСОБА_9 неодноразово заявлялися клопотання про виклик та допит в судовому засіданні експертів ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , а також про необхідність призначення та проведення низки експертиз, в тому числі і щодо обставин настання смерті потерпілого ОСОБА_17 , що на думку апелянта дало б можливість усунути всі розбіжності у експертизах про механізм наїзду на потерпілого однак судом у задоволенні даних клопотань було безпідставно відмовлено.
		 Вказують, що судом не було враховано протиправну поведінку потерпілого на дорозі та не надано його діям належної правової оцінки, не враховано що на момент наїзду ОСОБА_17 знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння, а також не взято до уваги психологічний тиск з боку потерпілих та інших осіб на ОСОБА_9 та її захисника, що на думку апелянта також вплинуло на ухвалений судом вирок.
		 Захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.136 КК України. Цивільний позов ОСОБА_15  про стягнення на її користь 50000 гривень моральної шкоди просить залишити без розгляду.
		 На думку апелянта, висновок суду в частині засудження ОСОБА_9 не відповідає дійсним обставинам справи, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
		 Вказує, що судом в порушення вимог закону конкретно не зазначено місця, часу, способу вчинення засудженою ОСОБА_9 злочину, який був мотив і якими доказами підтверджується висновок суду. Висновок суду щодо умисного неповідомлення ОСОБА_9 медичну установу та інших осіб про небезпечний стан потерпілого спростовується матеріалами справи. Зазначає, що доказами перевіреними судом не доведено, що ОСОБА_9 мала можливість і умисно не повідомила медичну установу, міліцію чи інших осіб про отримання ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим наступила його смерть, оскільки були обставини, що не залежали від її волі та відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у її діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.136 КК України. 
		 Вказує, що судом встановлено те, що ОСОБА_9 вчинила злочин в стані алкогольного сп`яніння, проте даний висновок суду не підтверджується будь-якими доказами і є припущенням суду. Захисник стверджує, що суд безпідставно скасував запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_9 замінивши його на тримання під вартою, при цьому відсутні будь-які посилання на порушення обвинуваченою раніше обраного запобіжного заходу чи наявність ризику ухилення від суду.
		 
		 Потерпіла ОСОБА_15 в запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 , обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_13 просить залишити їх без задоволення.
		 
		 Захисник ОСОБА_11 в запереченнях на апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_15 просить залишити їх без задоволення.
		 Заслухавши доповідача, пояснення прокурорів, обвинувачених, захисників, потерпілих та їх представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
		 Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінально  процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		 У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 Згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		 Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.
		 Разом із тим, при перевірці матеріалів кримінального провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що на технічному носії інформації 01.07.2014р. із записом підготовчого судового засідання від будь-яка інформація відсутня, як і на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження підготовчого судового засідання від 03.07.2014 р. за результатами якого судом було постановлено ухвалу від 03.07.2014 року.
		 Також не прослуховується аудіо запис на компакт диску на якому зафіксовано результати судового розгляду від 10.07.2014р. під час якого було проведено допит в суді обвинуваченої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 .
		 Крім того, на компакт диску на якому зафіксовано результати судового розгляду від 09.12.2014р запис є неповним та переривається на значні проміжки часу, що також унеможливлює з`ясування всіх обставин які досліджувалися в ході даного засідання.
		 До того ж, як видно з матеріалів провадження в судовому засіданні прокурором ОСОБА_8 було змінено обвинувачення щодо ОСОБА_10 , який обвинувачувався за ст.287 КК України та ОСОБА_9 обвинуваченої за ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України на нове згідно якого ОСОБА_10 обвинувачується за ч.2.ст. 286, ч.1ст. 135 КК України, а ОСОБА_9 за ч.3 ст.136 КК України.
		 Відповідно до ст.340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст.341 КПК України повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Проте, прокурор в порушення вимог закону, не прийняв процесуального рішення у своїй постанові за первісним обвинуваченням щодо ОСОБА_10 за ст.287 КК України та ОСОБА_9 за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, не вручив копію постанови учасникам процесу.
		 Згідно ст.339 КПК України у разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно пов`язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, прокурор після виконання має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням. Суд у разі задоволення такого клопотання прокурора зобов`язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором вимог, передбачених ст.ст.276-278, 290-293 цього Кодексу, після чого судове провадження повинно бути розпочато з підготовчого судового засідання.
		 Як убачається з матеріалів провадження врученням обвинувального акту від 19 листопада 2014 року ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.286, ч. 1 ст. 135 КК України та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 136 КК України, прокурором фактично висунуто нове обвинувачення, яке до цього не висовувалось ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_9 , яке тісно пов`язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий. 
		 
		 Разом з тим, в судовому засіданні не були дотримані наведені вище норми закону, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та право обвинувачених на захист.
		 Крім того, судом першої інстанції при винесенні вироку змінено запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у вигляді застави на тримання під вартою.
		 З даним висновком суду, колегія суддів не погоджується та вважає його передчасним.
		 Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 раніше не судима, будь-яких даних про те, що вона порушувала обраний щодо неї запобіжний захід у вигляді застави матеріали справи не містять та не встановлено наявність ризиків ухилення ОСОБА_9 від правосуддя.
		 Зважаючи на обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає за необхідне змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_9 з тримання під вартою на попередньо обраний у вигляді застави.
		 Підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 апеляційний суд не вбачає.
		 Враховуючи наведене, апеляційні скарги прокурора, обвинувачених, захисників та потерпілої мають бути задоволені частково, а вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
		Під час нового судового розгляду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам в їх сукупності, врахувати доводи апеляційних скарг і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 376 КПК України, колегія суддів, 
		У Х В А Л И Л А :
		 Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10  скасувати.
		 Призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
		 
		 Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у виді тримання під вартою змінити на попередньо обраний у виді застави, звільнивши її з-під варти в залі суду негайно.
		 Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 у виді тримання під вартою залишити без змін.
		 
		 
		 Головуючий: 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...