Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12053/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2015. Зареєстровано: 20.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 березня 2015 року Справа № 910/12053/14                                        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
		головуючого      Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - Найденко І.О., Мітічкін А.С.,відповідача- Оленічева М.В., Терновий Р.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу  ТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело"на рішення  та постановугосподарського суду м.Києва від 16.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014у справі№910/12053/14 за  позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу  "Атомкомплект"доТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело"про  стягнення 1258721,19 грн. пені та 1662461,19 грн. штрафувстановив:
		Рішенням господарського суду м.Києва від 16.09.2014 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 (судді: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення змінено шляхом стягнення з ТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" 1187472,82 грн. пені та 1662461,19 грн. штрафу, нарахованих за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по поставці продукції за договором від 29.04.2013 №11-16-1-13-973. В решті позовних вимог відмовлено з мотивів неправильного розрахунку позивачем розміру пені.
		ТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело" в поданій касаційній скарзі та уточненні до неї просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.526,613 ЦК України та ст.221 ГК України. Зокрема, скаржник вказує на наявне прострочення виконання позивачем зобов'язання по перерахуванню авансового платежу, що, на думку заявника, потягло обґрунтоване перенесення ним строку поставки товару та, в свою чергу, призвело до помилкового нарахування позивачем пені та штрафу.
		Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2013р. між ДП ,,НАЕК ,,Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу ,,Атомкомплект" (далі - покупець, позивач) та ТОВ ,,Інвестиційна група ,,Перше Джерело" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №11-16-1-13-973 (далі - договір, а.с.19-24), згідно п.п.1.1,1.2 якого постачальник взяв на себе зобов'язання в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити систему неперервного контролю виробництва ПАТ ,,Запорожтрансформатор" для ВП ,,Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК ,,Енергоатом", а покупець - в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни та належність до СВБ зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
		Згідно п.п.3.1,4.1,4.2 договору ціна договору становить 23749456,50  грн. з ПДВ. Покупець сплачує вартість продукції за цінами, вказаними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата продукції, що поставляється згідно специфікації, здійснюється покупцем в наступному порядку: покупець перераховує аванс в розмірі 30% суми договору (7124836,95  грн. з ПДВ), за умови надання постачальником гарантійного документу згідно п.4.4 договору. Дозволяється оплата авансу частинами; оплата у розмірі 70% вартості поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання передачі продукції.
		Відповідно до п.4.4 договору з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов договору з боку постачальника, останній зобов'язується до моменту здійснення авансового платежу надати покупцю банківську гарантію або гарантію страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК ,,Енергоатом", на суму авансового платежу.
		Згідно п.п.5.1,5.4 договору строк поставки продукції - протягом 180 днів від дати укладання договору. Допускається дострокова поставка продукції за умови погодження сторонами. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. 
		На виконання умов договору відповідачем 18.12.2013р. поставлено позивачу Систему SAFE-T TM (CHK) неперервного контролю у кількості 1 шт. вартістю 23749456,50 грн., що підтверджено видатковою накладною №5 від 18.12.2013р.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідачем поставку здійснено з простроченням встановленого терміну, а період прострочення складає 53 дні. Зокрема, позивач вказує на те, що в силу положень п.5.1 договору, яким погоджено строк поставки продукції протягом 180 днів від дати укладання договору, зважаючи на дату підписання договору (29.04.2013р.), товар мав бути поставлений до 26.10.2013р.
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
		Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
		В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання виконав лише 18.12.2013р., допустивши прострочення, у зв'язку з чим, у нього перед позивачем виник обов'язок сплати штрафних санкцій. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині строку поставки товару підтверджується матеріалами справи, тому нарахування штрафу та пені не суперечить чинному законодавству та відповідає умовам договору.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що штраф в розмірі 1662461,19 грн. позивачем нарахований вірно, так як період прострочення поставки становить більше 30 днів, тому дану позовну вимогу задоволено в заявленому розмірі. 
		Стосовно позовних вимог про стягнення 1258721,19 грн. пені, нарахованої відповідно до п.7.2 договору з огляду на 53 дні прострочення поставки товару, апеляційна інстанція правильно визнала невірним визначення позивачем періоду прострочення відповідача, з огляду на таке.
		Частиною 5 ст.254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. 
		За розрахунком позивача, з яким погодився суд першої інстанції, період прострочення строку поставки складає 53 дні (з 27.10.2013р. по 18.12.2013р.). 
		З врахуванням вимог п.5.1 договору останнім днем строку поставки є 26.10.2013р., що припадає на суботу, яка є вихідним днем. 
		Враховуючи приписи ч.5 ст.254 ЦК України, днем закінчення строку поставки є 28.10.2013р. (понеділок), тому відлік першого дня прострочення слід здійснювати з 29.10.2013р.
		Товар відповідачем поставлено 18.12.2013р., що підтверджується видатковою накладною №5 від 18.12.2013, тому день фактичного виконання зобов'язань (18.12.2013р.) не може враховуватись до періоду прострочення. Таким чином, період прострочення поставки товару має обраховуватися з 29.10.2013р. по 17.12.2013р. та становить 50 днів. Відтак, нарахування пені має здійснюватись з дотриманням п.7.2 договору та розраховуватись наступним чином: 23749456,50 грн. (вартість непоставленого товару) х 0,1% х 50 днів = 1187472,82 грн.
		З огляду на викладене, за розрахунком суду апеляційної інстанції, пеня за порушення строку поставки становить 1187472,82 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, правильність розрахунку пені не перевірив, що стало підставою для обґрунтованої зміни рішення суду в цій частині.   
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначав про те, що відповідно до п.4.2 договору покупець зобов'язався перерахувати аванс у розмірі 30% суми договору за умови надання постачальником гарантійного документу. Необхідність в авансовому платежі пов'язана з необхідністю придбання виробником необхідних для виготовлення продукції комплектуючих. Страхова гарантія була передана покупцю 03.07.2013р., після чого останній мав сплатити авансовий платіж, враховуючи приписи ч.2 ст.530 ЦК України, на протязі семи днів. Скаржник зазначає, що фактично авансовий платіж позивачем сплачено лише через 60 днів (03.09.2013р.), тобто має місце прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань на 53 дні. Лише після отримання авансу 03.09.2013р. відповідач уклав договір з ТОВ ,,Востокенерго" про поставку продукції, передбаченої умовами договору. Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем зобов'язань за договором щодо сплати авансового платежу та стало причиною порушення строків поставки з боку відповідача. 
		Відхиляючи вказані доводи скаржника, апеляційний суд правомірно послався на те, що зі змісту п.п.4.2,4.4,5.1 договору поставки не вбачається, що поставку продукції відповідачем поставлено в залежність від отримання ним авансового платежу від позивача, а також що сторонами визначено строк, протягом якого має бути надана банківська гарантія або гарантія страхової компанії, так само як і строк, в який має бути сплачено авансовий платіж після надання гарантії. Положення ч.2 ст.530 ЦК України у даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки, по-перше, доказів надіслання позивачу страхової гарантії та дати її отримання матеріали справи не містять, по-друге, вимога про сплату авансового платежу відповідачем позивачу заявлена не була. Також авансовий платіж за умовами договору не має цільового призначення, тому безпідставними визнано доводи відповідача щодо перерахування даного платежу на адресу ТОВ ,,Востокенерго" з метою закупівлі комплектуючих для Системи SAFE-T TM (CHK) неперервного контролю за договором поставки №11-16-1-13-973.
		Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Колегія погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у стягненні 71248,37 грн. пені, зважаючи на помилкове неврахування судом першої інстанції приписів ст.ст.251,253,254 ЦК України, внаслідок чого період прострочення поставки продукції було визначено неправильно, а, відтак, невірним є наданий позивачем розрахунок пені у відповідній частині. Адже, за змістом ст.ст.599,612 ЦК України день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.
		Водночас, касаційна інстанція не може не погодитися з висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1187472,82 грн. пені та 1662461,19 грн. штрафу, оскільки факт порушення 180-денного строку поставки, передбаченого п.5.1 договору поставки №11-16-1-13-973, достеменно встановлено судами та не заперечується скаржником.
		При цьому, судами враховано той факт, що настання строку поставки продукції відповідачем не поставлено в залежність від певної відкладальної обставини, зокрема, від отримання ним авансового платежу від позивача.
		Згідно з ч.ч.1,3 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
		Зважаючи на зміст п.п.5.1,5.4 договору поставки №11-16-1-13-973, колегія вважає, що виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару позивачу не є зустрічним по відношенню до зобов'язання позивача по сплаті авансового платежу в розумінні ст.538 ЦК України.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України, на які посилається заявник в обґрунтування своїх заперечень, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
		Однак, внесення авансового платежу не є в розумінні ст.613 ЦК України встановленою договором дією кредитора (позивача), невчинення якої унеможливлює виконання боржником (відповідачем) свого обов'язку по поставці товару у строк, чітко встановлений договором №11-16-1-13-973. 
		Більше того, апеляційний суд, врахувавши невизначеність договором конкретного терміну внесення позивачем авансового платежу, достовірно встановив, що відповідач не надав доказів звернення з вимогою про сплату такого платежу в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, в зв'язку з чим, прострочення виконання позивачем (кредитором) свого зобов'язання по передоплаті товару не мало місця. Крім того, договір поставки не містить умов, які б передбачали відстрочення виконання постачальником свого зобов'язання на період прострочення перерахування авансового платежу покупцем.
		Вищезазначене виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.613 ЦК України та ст.221 ГК України, якими врегульовані правові наслідки прострочення кредитора.
		За таких обставин, касаційна інстанція не приймає до уваги недоречні твердження скаржника про наявне прострочення виконання позивачем зобов'язання по перерахуванню авансового платежу, що, на думку заявника, потягло обґрунтоване перенесення ним строку поставки товару та, в свою чергу, нібито призвело до помилкового нарахування позивачем пені та штрафу.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 у справі №910/12053/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна група "Перше джерело" - без задоволення.
		 
		Головуючий, суддя                                                                                                                    В.Овечкін
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                                                              Є.Чернов
		 
		 
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          В.Цвігун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...