Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5019/726/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2015. Зареєстровано: 20.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 березня 2015 року Справа № 5019/726/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є.розглянувши  касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київна ухвалу від 09.10.2014 господарського суду Рівненської області та постановувід 08.12.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№5019/726/12  господарського суду Рівненської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград", м. Рівне пробанкрутствоарбітражний керуючий  Гонтар Н.Б., (ліквідатор) м. Рівне в судовому засіданні взяли участь представники:
		скаржника ліквідатораЯрунчев В.А., довір.; Туревич О.О., довір.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.05.2012  за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області порушено провадження у справі № 5019/726/12  про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції , чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
		Постановою господарського суду Рівненської області від 07.06.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, зобов'язано його вчинити певні дії та інше. 
		Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.10.2014 (суддя Заголдна Я.В.) відмовлено в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії ліквідатора щодо порядку реалізації майна банкрута.  
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 (судді: Бригинець Л.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Демидюк О.О.) вказану ухвалу залишено без змін.
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії ліквідатора. 
		Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI). 
		Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника; заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.
		Отже, за правилами статті 52 Закону про банкрутство справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. При цьому грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у будь-якому випадку повинні мати безспірний характер.
		Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.
		Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).
		Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
		При цьому ч. 3 ст. 18 Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. 
		У силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Проте станом на момент порушення справи про банкрутство до Єдиного державного реєстру не було внесено відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням, про що свідчить наданий ініціюючим кредитором витяг (а.с. 11, 12, том 1). 
		У підтвердження факту безспірності вимог до боржника ініціюючий кредитор надав власну вимогу від 30.03.2011 про сплату недоїмки зі страхових внесків та штрафних санкцій на загальну суму 111 829,22 грн. (а.с. 6, том 1).
		          У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
		Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.
		За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. 
		Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).
		          Однак у даному випадку до заяви ініціюючого кредитора не були додані документи в підтвердження ознак неплатоспроможності боржника, як цього вимагає частина 3 статті 6 Закону про банкрутство, з урахуванням вимог ст. 52 цього Закону (рішення суду, виконавчий документ, постанова державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після винесення постанови про визнання боржника банкрутом. 
		          Вищезазначене у сукупності дає підстави для висновку, що боржника визнано банкрутом, як відсутнього, без наявності правових підстав, із якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство, а саме без наявності доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора. 
		Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.
		За таких обставин оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у даній справі - припиненню, як безпідставно порушене відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, положення якої належить застосовувати з урахуванням вимог ст. 41 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.
		У зв'язку із припиненням справи про банкрутство втрачають юридичну силу всі прийняті судом у даній справі процесуальні документи.
		Колегія суддів також звертає увагу, що місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи -  ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград" згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
		З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 34, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.
		2.          Ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.10.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 5019/726/12 скасувати.
		3.          Провадження у справі № 5019/726/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград" припинити. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                        Б.М. Поляков
		       Судді                                                                                                В.М. Коваленко
		                                                                                                       О.Є. Короткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...