Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 680/726/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2015. Зареєстровано: 20.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2015.
Дата набрання законної сили: 17.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                               КОПІЯ
		УКРАЇНА
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________________
		Справа №          680/726/14-ц
		Провадження №  22-ц/792/341/15
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 березня 2015 року                                                                         м. Хмельницький
		  Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах   
		                                 апеляційного суду Хмельницької області   
		                                в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,
		                                суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,
		                                 при секретарі: Сацюк Г.О. 
		               за участю: прокурора   Василенка Д.М., представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
		                                            
		розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_6 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом виконувача обов'язків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації до державного підприємства «Красилівський агрегатний завод», ОСОБА_6, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області, Хмельницька обласна державна адміністрація, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Новоушицьке районне управління юстиції в особі реєстраційної служби, ОСОБА_7, про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним та скасування його реєстрації, визнання недійсними та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності, знесення нерухомого майна.
		          Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
		в  с  т  а  н  о  в  и л а:           
		            У червні 2014 року виконувач обов'язків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ДП «Красилівський агрегатний завод», ОСОБА_6, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,  Новоушицьке районне управління юстиції в особі реєстраційної служби, про визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним та скасування його реєстрації, визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та реєстрації права власності, знесення нерухомого майна. В обґрунтування якого зазначав, що розпорядженням голови Новоушицької РДА від 17.05.2007 року №355/07-р ДП «Красилівський агрегатний завод» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки для облаштування пляжу за рахунок земель державної власності на територiї Вiльховецької сiльської ради. Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адмiнiстрацiї №347/2012-р вiд 20.11.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для рекреаційного призначення (облаштування пляжу). На пiдставi цього розпорядження між Новоушицькою РДА та підприємством було укладено договiр оренди земельної дiлянки №184/2012 вiд 24.12.2012 року. При укладенні договору сторони погодили, що земельна ділянка водного фонду, яка передана орендареві вільна від забудов, а зводити жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та проводити будівництво водогосподарських будівель та меліоративних систем орендар вправі лише за письмовою згодою орендодавця. Посилався на те, що орендарем, в порушення умов договору оренди земельної ділянки, ст.8 ЗУ «Про оренду землі», 16.08.2013 року укладено договір суборенди земельної ділянки №06-203, площею 0,0111 га, з ОСОБА_6, за умовами якого суборендарю надано право також на встановлення споруд, що не передбачено договором оренди земельної ділянки. А тому, позивач вважає, що договір суборенди земельної ділянки на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, є недійсним, а його реєстрація підлягає скасуванню. Також підлягає визнанню недійсною декларація та скасуванню її реєстрація про готовність об'єкта до експлуатації на самочинно збудований ОСОБА_6 елінг з кімнатами відпочинку та відповідна реєстрація права власності на нього. Оскільки будівництво елінга з кімнатами відпочинку проведено відповідачем з порушенням чинного законодавства на земельній ділянці, яка не надавалась для будівництва, тому спірне нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.
		           Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 30.10.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Хмельницьку ОДА та в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7
		           Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №06-203 суборенди земельної ділянки площею, 0,0111 га, кадастровий номер: 6823386500:07:001:0584, що розташована на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, укладений 16.08.2013 року між ДП «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_6 та скасовано його державну реєстрацію. Скасовано реєстрацію 29.10.2013 року декларації за №ХМ202133010985 подану ОСОБА_6 про готовність об'єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-2). Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №221156068233 від 23.11.2013 року елінг з кімнатами відпочинку за адресою АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_6 знести самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Красилівський агрегатний завод», Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області та ОСОБА_6 в рівних частках на користь держави судовий збір в сумі 243 грн..60 коп., по 81 грн. 20 коп. з кожного. 
		           В апеляційній скарзі ДП «Красилівський агрегатний завод» не погоджується рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що на укладення договору суборенди підприємством було отримано попередню згоду Хмельницької ОДА. Апелянт вважає, що на час укладення договору суборенди земельної ділянки підприємство діяло винятково на підставі положень договору оренди, яким передбачено можливість облаштування пляжу та встановлення інших споруд на орендованій земельній ділянці. На думку апелянта, позовна азява подана прокурором в інтересах неналежного позивача, що є підставою для відмови в позові. 
		           Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому посилається на те, що при задоволенні позовних вимог щодо визнання договору №06-203 суборенди земельної ділянки, площею 0,0111 га, недійсним, судом не було взято до уваги діючого розпорядження голови Хмельницької ОДА від 20.11.2012 р. №347/2012-р, на підставі якого передано в оренду земельну ділянку, загальною площею 1,1781 га, водного фонду для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд). Відповідне трактування цільового призначення землі міститься і договорі оренди земельної ділянки, екземпляр якого зберігався на підприємстві. Вказує, що  суд задовольнив позов прокурора в інтересах Новоушицької РДА, яка відповідно до вказаної норми не є власником чи розпорядником відповідних земель, а відтак її інтереси діями відповідача не порушені. Зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_6 на час прийняття рішення не був власником елінгу з кімнатами відпочинку, що знаходиться на території Вільховецької сільської ради. А тому, зобов'язавши ОСОБА_6 знести елінг з кімнатами відпочинку, суд порушив право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно. Крім того, на думку апелянта, позовні вимоги щодо скасування реєстрації договору суборенди земельної ділянки, визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та визнання недійсною та скасування реєстрації права власності підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		        На підставі ст. 37 ЦПК України, апеляційний суд залучив до участі у справі правонаступника Інспекції ДАБК в Хмельницькій області - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
		         В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали.
		         Прокурор в судовому засіданні просив апеляційні скарги відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		         Представники третіх осіб в судовому засіданні зазначили, що при вирішенні спору покладаються на думку суду.
		         Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
		         Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		         Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. 
		        Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		         Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір суборенди земельної ділянки суперечить вимогам закону, відповідач ОСОБА_6 самочинно побудував в межах прибережної захисної смуги елінг з кімнатами відпочинку, і як наслідок, Інспекція ДАБК незаконно зареєструвала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідно, реєстрація права власності ОСОБА_6 на нерухоме майно підлягає скасуванню, а самочинно побудований елінг з кімнатами відпочинку підлягає знесенню. 
		         Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.  
		         Встановлено, що розпорядженням голови Новоушицької районної державної адміністрації №355/07-р від 17.05.2007 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду ДП «Красилівський агрегатний завод» земельної ділянки за рахунок земель державної власності на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області для облаштування пляжу орієнтовною площею 2,0 га (а.с. 7 т. 1).
		        Розпорядженням голови Хмельницької облдержадміністрації від 20.11.2012 року № 347/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Рудківці на території Вільховецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, в користування на умовах оренди ДП «Красилівський агрегатний завод» для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд), вирішено передати в оренду ДП «Красилівський агрегатний завод» земельну ділянку, загальною площею 1,1781 га, за рахунок земель водного фонду строком на 49 років і надано повноваження райдержадміністрації на укладення договору оренди вказаної земельної ділянки (а.с. 238-239 т. 1).
		        24.12.2012 року між Новоушицькою райдержадміністрація та ДП «Красилівський агрегатний завод» було укладено договір оренди земельної ділянки №184/2012, за умовами якого райдержадміністрація передала вказаному підприємству в строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,1781 га, для рекреаційного призначення (облаштування пляжу). При цьому, орендар зобов'язався виконувати обмеження щодо об'єкту оренди, передбачені законом або договором, і дотримуватися режиму використання земель рекреаційного призначення. Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Новоушицькому районі Хмельницької області за № 682330006003772. Дана земельна ділянка (кадастровий номер 6823386500:07:001:0584) розташована уздовж річки Дністер і відноситься до земель водного фонду та рекреаційного призначення (облаштування пляжу) (а.с. 251-254 т. 1).
		        16.08.2013 року між ДП «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_6 було укладено договір суборенди земельної ділянки №06-203, за умовами якого підприємство передало ОСОБА_6 в строкове платне користування частину орендованої ним земельної ділянки, площею 0,0111 га, для рекреаційного призначення (облаштування пляжу і встановлення інших споруд) строком на 48 років з моменту державної реєстрації цього договору (а.с. 16-18 т. 1). 
		        19.09.2013 року реєстраційною службою було зареєстровано договір суборенди земельної ділянки за № 6045723 (а.с. 21 т. 1). 
		       Згідно листа №99/68-26-4450/2013 від 13.08.2013 року Хмельницька облдержадміністрація погодила укладення відповідачами договору суборенди земельної ділянки (а.с. 250 т. 1).
		       Протягом 2009-2010 років ОСОБА_6 та ОСОБА_8 побудували елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ), загальною площею 181,7 кв.м. на земельній ділянці за межами с. Рудківці Вільховецької сільської ради Новоушицького району, Хмельницької області, що не була відведена їм для цієї мети, без належного дозволу.
		        29.10.2013 року Інспекція ДАБК у Хмельницькій області зареєструвала їх декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. 24.11.2013 року реєстраційна служба прийняла рішення про державну реєстрацію права власності та видала відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 свідоцтва про право власності серії САВ № 508942 і № 508941 на 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку кожному. При цьому була здійснена державна реєстрація права власності останніх на нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 (запис №№ 3518400, 3518414) (а.с. 128-131 т. 1).
		.    22.08.2014 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продали ОСОБА_7 елінг з кімнатами відпочинку, а той, у свою чергу, за договором іпотеки від 08.09.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, передав ОСОБА_10 указане нерухоме майно в іпотеку (а.с. 126, 127 т. 1). 
		          Згідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		     Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є однією з істотних умов договору оренди землі.
		          У відповідності до ст. 50, ч. 3 ст. 52 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		         Як передбачено ч. 1, п. «в» ч. 2, ч. 3 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
		         Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ч. 1, п. «г» ч. 2 ст. 61 ЗК України).
		        Аналогічні положення містяться у ст.ст. 88, 89 ВК України.
		     Зі змісту положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 8 Закону «Про оренду землі» вбачається, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. 
		          Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		         В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		         З матеріалів справи вбачається, що ДП «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_6 уклали договір суборенди земельної ділянки з метою легалізації вже існуючого самочинного будівництва. При цьому, окрім умови про облаштування пляжу, вони включили до договору умову щодо права суборендаря на встановлення на орендованій земельній ділянці споруд. Отже, відповідачі, всупереч положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», вийшли за межі обмежень, установлених договором оренди земельної ділянки.
		        А тому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що договір суборенди земельної ділянки суперечить нормам чинного законодавства, внаслідок чого його слід визнати недійсним зі скасуванням державної реєстрації цього правочину.
		         Доводи ДП «Красилівський агрегатний завод» і ОСОБА_6 щодо законності та правомірності укладення останніми договору суборенди землі не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи.
		         Безпідставними є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо віднесення даного спору до адміністративної юрисдикції. Оскільки, Інспекція ДАБК здійснила реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ), яка в подальшому стала підставою для оформлення ОСОБА_6 права власності на це нерухоме майно, отже між сторонами виник спір про право цивільне, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		        У відповідності до роз'яснень п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		           Посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що елінг з кімнатами відпочинку є гідротехнічною спорудою, яка могла бути споруджена у прибережній захисній смузі, не відповідають фактичним обставинам справи.
		         Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29 березня 2004 року № 251 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 року № 932/9531), Правилами безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 3 квітня 2012 року № 661 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2912 року за № 633/20946), Методикою обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженою наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 (у редакції наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10 вересня 1996 року № 165; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за № 466/1002), установлено, що гідротехнічною спорудою є інженерна споруда, призначена для використання водних ресурсів і керування водним режимом або для боротьби зі шкідливою дією води, зокрема до гідротехнічних споруд відносяться: греблі, дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.   
		     Не заслуговують на увагу посилання в апеляційних скаргах на те, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист інтересів неналежного позивача - Новоушицької райдержадміністрації.
		           Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор вправі звертатися до суду із позовом на захист інтересів держави. 
		     Частиною 2 ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		          Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 прокурори подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, у тому числі потреба у здійсненні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами конкретних державних підприємств, а держава може вбачати інтерес не тільки в діяльності цих підприємств.
		          В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що незаконне використання ОСОБА_6 земельної ділянки водного фонду рекреаційного призначення під будівництво елінгу, яке також було проведено останнім всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави. При цьому, прокурор визначив райдержадміністрацію як орган, який, на його думку, повинен представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.
		         Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його реєстрації, ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		        Разом із тим, ухвалюючи рішення в частині задоволення позову про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинного будівництва, суд припустився помилки.
		        Частиною 1 статті 316, частиною 3 статті 319 та частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		        У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		         Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
		     Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.  
		         Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.
		     В силу ч. 1 ст. 19 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
		     Відповідно до ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		          Частинами 1 і 4 статті 376 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		     Як передбачено ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		     Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.
		     Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
		     Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		     Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і свідоцтво про право власності на нерухоме майно як правовстановлюючий документ є необхідними передумовами державної реєстрації прав особи на це майно, тобто підставою для виникнення у особи права власності на нерухомість.
		     Вимога захисту порушених прав власника на землю, на якій розташоване нерухоме майно, реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою про визнання рішення про державну реєстрацію прав і свідоцтва про право власності на це майно недійсними.
		     Запис до Державного реєстру речових прав щодо права власності ОСОБА_6 на 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку внесений на підставі рішення реєстратора від 24.11.2013 року №8272015, після чого ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2013 року серії САВ № 508941 (індексний номер 13334824).
		     Вимога про визнання рішення про державну реєстрацію прав і свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними позивачем не заявлялись, внаслідок чого відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на зазначене майно.
		          Здійснивши державну реєстрації права власності ОСОБА_6 на 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку, держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення права ОСОБА_6 на нерухоме майно, тому без скасування цієї реєстрації це майно не може бути знесено.
		         Не врахувавши даних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що в цій частині вимог позов прокурора є підставним і обґрунтованим.     
		          В силу ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
		         Як передбачено ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		     Згідно до ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		     Частиною 2 статті 32 ЦПК України визначено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
		     В силу п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.  
		     У відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
		     Зі змісту положень ст. 30 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.
		Прокурор заявив вимоги про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації та знесення всього елінгу з кімнатами відпочинку посилаючись на незаконність цього будівництва, що призводить до порушення майнових прав держави.
		     Разом із тим, крім ОСОБА_6, участь у будівництві брав ОСОБА_8, який спільно з останнім подав до Інспекції ДАБК декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, а в подальшому набув права власності на іншу 1/2 частину елінгу з кімнатами відпочинку. Через деякий час ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відчужили свої частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_11, а той, в свою чергу, передав своє майно в іпотеку ОСОБА_10
		     Таким чином, усі вказані особи є безпосередніми учасниками спірних відносин, а рішення у справі впливає або може вплинути на їх права та обов'язки.     
		     Враховуючи предмет і підстави заявленого прокурором позову, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мали брати участь у справі як співвідповідачі, однак лише ОСОБА_7 був залучений судом до участі у справі як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		     В порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив належним чином позивачеві його права, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі вищевказаних осіб, як співвідповідачів, та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст.ст. 32, 33 ЦПК України, не попередив позивача про наслідки вчинення або невчинення цих процесуальних дій, не сприяв здійсненню прав сторін.
		     Це призвело до того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 31 ЦПК України. 
		     Апеляційний суд, відповідно до повноважень, передбачених ст. 307 ЦПК України,  не може усунути зазначені порушення. 
		     Відповідно, в зв'язку з тим, що позовні вимоги до всіх належних відповідачів позивачем не заявлялись, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. 
		     Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір», Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.
		     Разом з тим, суд першої інстанції, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами не врахував вимог даної норми закону. 
		          Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки в даному випадку має місце неправильне застосування судом норм матеріального права. Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області судового збору підлягає скасуванню.
		        Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оспорюється, а тому апеляційним судом не переглядається.
		       Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів  
		 
		в и р і ш и л а :   
		        Апеляційні скарги державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» та ОСОБА_6 задовольнити частково.
		        Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року в частині скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинного будівництва, стягнення з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
		        В позові виконувача обов'язків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Новоушицької районної державної адміністрації про скасування реєстрації 29 жовтня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області декларації про готовність об'єкта до експлуатації (елінг з кімнатами відпочинку (А-ІІ) серії ХМ №202133010985, скасування державної реєстрації права власності за №8272015 від 24.11.2013 року за ОСОБА_6 1/2 частини елінгу з кімнатами відпочинку, що розташований по АДРЕСА_1 Новоушицького району Хмельницької області, та знесення цього будівництва відмовити.
		         В решті рішення суду залишити без змін.
		         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. 
		 
		   Головуюча: /підпис/ 
		  Судді: /підписи/
		  З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                 І.В. П'єнта 
		 
		 ____________________________________________________________________________
		   Головуючий у першій інстанції - Яцина О.І.                 Провадження № 22-ц/792/341/15
		   Доповідач -П'єнта І.В.                                                       Категорія № 19, 23

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...