Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-32/13806-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2015. Зареєстровано: 21.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2015 року Справа № 5011-32/13806-2012 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від прокуратури:Боднарчук В.М. посв. № 023013 від 22.11.2013р. від позивача-1:Уланов І.В. дов. від 14.01.2015р. № 001-53 від позивача-2:Уланов І.В. дов. від 23.12.2014р. № 062/01/10-11392від позивача-3:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідачів-1, 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи:Кісельов Є.О. - директор розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р.у справі№ 5011-32/13806-2012 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської державної адміністрації, 2.Департамента комунальної власності міста Києва,  3.Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа"до1. Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс"третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Грін"провизнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу нерухомого майна.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі  Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності міста Києва, Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" про:
		- визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007р.                   № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.02.2007р.        № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", загальною площею 534,8 м2, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні;
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори, укладеного 06.03.2008р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ "Рудана Плюс".
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на результати перевірки, проведеної прокуратурою міста Києва у 2012 році щодо законності приватизації приміщення загальною площею 534,8 м2, розташованого у м. Києві по провулку Тихвінському, 1, корп. 1 літ "Б", якою були виявлені порушення щодо законності їх відчуження, які полягали в тому, що спірне майно належить до категорії майна, що не підлягає приватизації згідно з Законом України "Про приватизацію державного майна" в редакції від 20.06.2007 р., оскільки спірне майно є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, яким є Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" згідно зі статутом, має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. у справі № 5011-32/13806-2012, з урахуванням ухвали від 19.12.2012р. про виправлення описки, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013р., позов задоволено повністю.
		Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014р. постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. скасовано, справу № 5011-32/13806-2012 направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013р. скасовано, справу № 5011-32/13806-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Підставою для нового розгляду стало неналежне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій наступних обставин: чи були наявні у Київської міської ради повноваження на відчуження спірної будівлі від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва, чи являється Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" єдиним майновим комплексом, який як нерухомість належав на момент продажу спірного майна на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, чи може спірна будівля бути в силу приписів частини 4 статті 191 Цивільного кодексу України самостійним об'єктом купівлі-продажу та інших правочинів, та чи відноситься спірний об'єкт нерухомості до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджений Законом України від 07.07.1999р. № 847-XIV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не зазначили, яким конкретно інтересам держави і суспільства суперечить оспорюваний договір купівлі-продажу, а також достеменно не визначили початковий момент перебігу позовної давності у даному спорі.
		За результатами нового розгляду справи № 5011-32/13806-2012, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), у задоволенні позову Заступник прокурора міста Києва відмовлено повністю.
		Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 182, 191, 203, 215, 327, 256, 261 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 26, статей 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з посиланням на те, що прокурором не було доведено порушення законодавства при проведенні приватизації майна, що є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, у зв'язку з чим підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. №151/1985 немає, що також свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори від 06.03.2008р. При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що нежила будівля площею 534,8 м2 по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "б" у м. Києві є окремим індивідуально визначеним майном, яке належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, а не частиною цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", яке не було включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а отже відчуження спірного майна шляхом продажу на аукціоні відповідно до рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. №151/1985 є цілком правомірним. Строки позовної давності судами застосовані не були з огляду на те, що прокурором та позивачами не було доведено порушення їх прав або охоронюваних законом інтересів.
		Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р., заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, порушення вимог ч.ч. 2, 3 статті 191 Цивільного кодексу України, приписів ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та неправильне застосування приписів Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", оскільки, на його думку, судами не було враховано, що не включення КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не надає право на відчуження майна, на яке поширюється пряма законодавча норма щодо заборони приватизації, враховуючи, що спірне майно, як вважає скаржник, є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу. Крім того, скаржник наголошує на тому, що внаслідок прийняття Київською міською радою рішення від 22.08.2007р. № 151/1985 та подальшого відчуження спірного майна за договором купівлі-продажу від 06.03.2008р. були порушені права та законні інтереси КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", оскільки підприємство фактично було позбавлено приміщення для розміщення інженерно-технічних працівників та необхідної їм техніки.
		Від ТОВ "Форест Грін" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому третя особа просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, в них викладених. 
		Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" до Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, було включено нежилу будівлю площею 540,0 м2 за адресою: м. Київ, провулок Тихвінський, 1, корпус 1.  
		У подальшому рішеннями Київської міської ради від 20.12.2007р. № 1462/4295 та від 28.08.2008р. № 106/106 було змінено характеристики спірного майна і визначено, що об'єктом приватизації є нежила будівля площею 534,8 м2 за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", яка підлягає продажу на аукціоні.
		За наслідками проведеного аукціону 06.03.2008р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності міста Києва, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс", як переможцем аукціону, укладено договір купівлі-продажу спірного майна. Вказаний договір був 06.03.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І. із реєстрацією в реєстрі за № 915. 
		06.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  "Рудана Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" укладено договір купівлі-продажу будівлі контори, який 06.05.2008р. був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. із реєстрацією в реєстрі за № 1988. 
		У 2012 році за зверненням голови громадського об'єднання "Спілка порятунку Голосіїва" від 21.05.2012р. прокуратурою міста Києва було проведено перевірку обставин приватизації і відчуження спірного майна, за результатами якої 15.06.2012р. заступником прокурора міста Києва внесено протест на рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985, який на момент звернення до суду з даною позовною заявою розглянутий не був.
		Предмет позову у даній справі становлять вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", загальною площею 534,8 м2, до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори від 06.03.2008р., укладеного між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ "Рудана Плюс".
		В обґрунтування своїх вимог заступник прокурора міста Києва посилається на те, що оспорюваним рішенням Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985 порушуються законні права та інтереси позивачів у справі, оскільки спірне майно є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, яким є КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" згідно зі статутом, має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації, а укладений договір купівлі-продажу від 06.03.2008р. не відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки укладений на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.
		За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. 
		Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірний об'єкт нерухомості - нежила будівля площею 534,8 м2 по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "б" у м. Києві, є окремим індивідуально визначеним майном, яке належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, від імені та в інтересах якої Київська міська рада прийняла оспорюване рішення від 22.08.2007р. №151/1985, і відповідно відчуження спірного майна на підставі вказаного рішення шляхом укладення договору купівлі-продажу будівлі контори від 06.03.2008р. є правомірним.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. 
		Згідно з пунктами 1.1, 4.1 статуту КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказане підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядковується Київській міській державній адміністрації, створене з метою ведення лісогосподарської діяльності на закріпленій за підприємством території, охорони і захисту лісу від самовільних рубок, пожеж, хвороб і шкідників, утримання його в належному санітарному стані згідно з чинним лісовим та природоохоронним законодавством України.
		Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статуту КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно підприємства становлять основні фонди і оборотні кошти, а також матеріальні і фінансові ресурси, вартість яких відображається у його самостійному балансі. Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві повного господарського відання.
		Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 28.03.2002р. № 27 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва" спірна будівля контори була закріплена на праві повного господарського відання за КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа". 
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. 
		За приписами пункту "а" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи.
		Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було затверджено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до вказаного Закону, станом на дату прийняття спірного рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985, до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, були віднесені Київське державне лісогосподарське підприємство, Держане мисливське господарство "Київське", Українська державна база авіаційної охорони лісів, Український державний проектно-вишукувальний інститут лісового господарства "Укрдіпроліс".
		При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" є комунальним підприємством, заснованим органом місцевого самоврядування, перебуває у його підпорядкуванні, не належало до сфери управління Держкомлісгоспа та не було включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. 
		За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно (у тому числі грошові кошти), що належить територіальній громаді, управління яким здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. 
		Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. 
		Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірний об'єкт нерухомості - нежила будівля площею 534,8 м2 по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "б" у м. Києві, як індивідуально визначене майно, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 29.01.2008 р. При цьому судами встановлено, що належність майна до комунальної власності міста Києва та його реєстрації як індивідуально визначеного майна підтверджується відповіддю Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 30.09.2014р. № 41237 (И-2014), в якому також повідомляється, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Київ, провулок Тихвінський, 1, відомості про те, що інвентаризовані за цією адресою об'єкти є цілісним майновим комплексом - відсутні.
		Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відповідності до наказу Головного управління з питань майна № 27 від 28.03.2002р. за КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" на праві повного господарського відання закріплено основні фонди, згідно із додатком 3. При цьому суди зауважили, що вказане не доводить віднесення таких основних фондів до цілісного майнового комплексу, до того ж, у вказаному додатку 3 відсутня будівля контори  площею 534,8 м2, яка є предметом спору в даній справі.
		Відповідно до частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначено індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
		Згідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
		Відповідно до приписів частини 3 статті 191 Цивільного кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
		Відповідно до положень частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.
		На підставі комплексного аналізу доказів суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що  нежила будівля площею 534,8 м2 по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "Б" у м. Києві є окремим індивідуально визначеним майном, яке належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, а не частиною єдиного майнового комплексу КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", і відповідно не відноситься до категорії майна, що  підлягає приватизації згідно з Законом України "Про приватизацію державного майна", а отже на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна Київська міська рада мала повноваження на відчуження цього майна від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва.
		З викладеного вбачається, що ні прокурором, ні позивачами у справі, в особі яких прокурор звернувся до суду з даним позовом, не було доведено наявність порушення Київською міською радою при винесенні рішення від 22.08.2007р. №151/1985 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині приватизації майна, що є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу. Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Київська міська рада, приймаючи оспорюване рішення від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва, діяла в межах своєї компетенції та у відповідності до норм чинного на момент прийняття рішення законодавства.
		За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007р. № 151/1985, яким до Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, було включено нежилу будівлю площею 534,8 м2 за адресою: м. Київ, провулок Тихвінський, 1, корпус 1.
		Враховуючи викладене, відчуження спірного майна на підставі вказаного рішення шляхом укладення договору купівлі-продажу будівлі контори від 06.03.2008р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Рудана Плюс", суди попередніх інстанцій визнали правомірним, таким, що не суперечить інтересам держави і суспільства, та не порушує права та законні інтереси позивачів, зокрема, КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа". 
		З огляду на викладені обставини та враховуючи, що прокурор, звертаючись з позовом в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.03.2008р., всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів суду наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди дійшли правомірного та обґрунтованого висновку, що підстави для визнання оспорюваного договору недійсним в розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні.
		Стосовно строку позовної давності, про застосування якого заявляв представник Київської міської ради в суді першої інстанції, суди попередніх інстанцій, керуючись приписами статті 261 Цивільного кодексу України та враховуючи положення пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р.  № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", дійшли висновку про відсутність підстав для його застосування, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на те, що у даному випадку прокурором та позивачами у справі не було доведено порушення їх прав або охоронюваних законом інтересів.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі заступника прокурора міста Києва, які стосуються порушення та неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності", що не підлягають приватизації", не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку та визнаються судом касаційної інстанції необґрунтованими.
		Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
		Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови відсутні.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. у справі № 5011-32/13806-2012 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.О. Євсіков
		 
		Судді:                                                                                          О.А. Кролевець
		 
		                                                                                                    О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...