Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0270/4493/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість), що адмініструється органами державної податкової служби.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2015. Зареєстровано: 24.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		16.03.2015                                                  м. Київ                              К/9991/9781/12 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		головуючого                          Ланченко Л.В.  
		суддів                                      Пилипчук Н.Г. 
		          Цвіркуна Ю.І.
		за участю секретаря               Ковтун О.С.
		представників: позивача       Благуна Б.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
		Державної податкової інспекції у м. Вінниці 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012
		у справі №2а/0270/4493/11
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віойл-Агро»
		до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
		про визнання протиправним  та скасування податкового повідомлення - рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		             
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011, залишеною без змін ухвалою  Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 23.06.2010 №0002462330.
		 
		У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
		 
		Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з такого.                                                  
		Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №2567/2330/31414911 від 14.06.2011.
		 
		Перевірка здійснювалася на підставі податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року, а також актів перевірок ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», без урахування первинної документації.
		 
		Перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року по операціях з постачальниками, по яких угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. 
		 
		За висновками акта перевірки такі дії призвели до порушення позивачем вимог:
		- п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997  (із змінами та доповненнями), ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обновлені ними по правочинам, здійсненим TOB «Віойл-Агро» при придбанні товарів (послуг) у ПП «Азов Хліб 2005» в сумі 2216071 грн., ВАТ «АТП 10556» в сумі 280859 грн., ПП «Алєктон» в сумі 185400 грн., TOB «Да-Груп» в сумі 1143954 грн., TOB «Інтерсервісплюс» в сумі 132951 грн., в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 3959235 грн.;
		- пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року, на суму 3959235 грн.
		 
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002462330 від 23.06.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 4949044 грн., у тому числі за основним платежем 3959235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 989809 грн.
		 
		Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки, викладені в акті, зроблені лише на підставі податкових декларацій позивача з ПДВ за грудень 2010 року, а також актів перевірок ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс», без урахування первинної документації. Причиною цього стало те, що позивач дізнався про проведення перевірки 10.06.2011, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа, у той час як перевірка проведена у період з 08.06.2011 по 09.06.2011. Таким чином, перевірка проведена без дотримання вимог п.79.2 ст.79, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, податковий орган позбавив можливості платника податків надати первинну документацію необхідну для проведення перевірки, що в сукупності призвело до необ'єктивного проведення перевірки без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. 
		 
		Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6  пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
		 
		При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
		 
		За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною  декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений  підпунктом 7.2.6  пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 між TOB «Віойл-Агро» та ПП «Азов Хліб 2005», ВАТ «АТП 10556», ПП «Алєктон», TOB «Да-Груп», TOB «Інтерсервісплюс» було укладено ряд договорів, а саме:
		з ПП «Азов Хліб 2005» укладено договір поставки №1031-21012074041 від 07.12.2010, згідно якого TOB «Віойл-Агро» придбало у ПП «Азов Хліб 2005» на умовах EXW франко-елеватор ВАТ «Мелітопольський елеватор» 3056,65 тон соняшника на загальну суму 13296427,50 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2216071,25 грн.;
		з ВАТ «АТП 10556» укладено договір № 10 М-Т від 01.01.2010, згідно якого ВАТ «АТП 10556» надало послуги по забезпеченню TOB «Віойл-Агро» медичним контролем та інструктажем водіїв, а також стоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 800,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 133,33 грн. Також укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 0102/03 від 01.02.2010, згідно якого ВАТ «АТП 10556» надало послуги TOB «Віойл-Агро» по перевезенню вантажів на загальну суму 1684354,31 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 280725,69 грн.;
		з ПП «Алєктон» укладено договір поставки №1031-21011023240 від 01.11.2010, договір поставки №1031-21012154137 від 15.12.2010, договір поставки №1031-21012214189 від 21.12.2010, згідно яких TOB «Віойл-Агро» придбало у ПП «Алєктон» на умовах EXW франко-склад ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» 242,775 тон соняшника на загальну суму 1112403,15 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 185400,52 грн.;
		з TOB «Да-Груп» укладено договір поставки №301110-01 від 30.11.2010, згідно якого TOB «Віойл-Агро» придбало у TOB «Да-Груп» на умовах DDU ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат» 635,53 тон олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 6863724,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1143954,00 грн.;
		з TOB «Інтерсервісплюс» укладено договір поставки №1031-21012064023 від 06.12.2010, договір поставки №1031-21012084056 від 08.12.2010, договір поставки №1031-21012174172 від 17.12.2010, договір поставки №1031-21012214196 від 20.12.2010, згідно яких TOB «Віойл-Агро» придбало у TOB «Інтерсервісплюс» на умовах EXW франко-склад ПАТ «Чернівецький олійножировий комбінат» 185,185 тон соняшника на загальну суму 797703,80 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 132950,63 грн.
		 
		Факт отримання позивачем товарів, робіт, послуг за вказаний період підтверджується: по договору з ПП «Азов Хліб 2005» - договором поставки, складськими квитанціями, видатковими накладними, податковими накладними, договором зберігання; по договору з ВАТ «АТП 10556» - договором надання послуг, актами надання послуг, податковими накладними; по договору з ПП «Алєктон» - договорами поставки, товарно-транспортними накладними, накладними на прийнятий на переробку соняшник, журналом якості насіння соняшнику яке надходить автомобільним та залізничним транспортом, видатковими накладними, податковими накладними, договором на переробку давальницької сировини; по договору з ТОВ «Да-Груп» - договором поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами приймання жирової сировини, податковими накладними, договором на переробку давальницької сировини; по договору з ТОВ «Інтерсервісплюс» - договорами поставки, товарно-транспортними накладними, накладними на прийнятий до переробки соняшнику, квитанціями на прийом до переробки давальницького олієнасіння, ярликами-пробами, актами контрольного переважування вантажу, видатковими накладними, податковими накладними, договором на переробку давальницької сировини, що відповідає Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України 11 вересня 2009 року № 656, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 03 грудня 2009 року №1163/17179, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики України 13 жовтня 2008 року № 661, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 року за № 1111/15802, є первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та які є підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за вказаними договорами.
		 
		Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, усі вони були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.
		 
		Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.
		 
		Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.
		 
		Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.
		 
		Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
		?
		Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
		 
		Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.
		 
		З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 - без змін.
		Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
		 
		                             Головуючий                                                         Л.В.Ланченко  
		                                Судді                                                                  Н.Г.Пилипчук
		                                                                                                            Ю.І.Цвіркун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...