Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3671/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2015. Зареєстровано: 25.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                      
		            ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                             РІШЕННЯ
		"19" березня 2015 р.Справа  № 916/3671/14
		За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
		до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
		про стягнення 75 000,00 грн.                                                            
		                                        
		                                                                                            Головуючий суддя Цісельський О.В.
		                                                                                                                     судді Никифорчук М.І.
		                                                                                                               Рога Н.В.
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Джаноян Л.А. за довіреністю № б/н від 12.02.2014 року; 
		від відповідача: не з'явився 
		 
		 
		В судовому засіданні у відповідності до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 09.10.2014р. до 15 год. 40 хв. 23.10.2014р.
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 75 000,00 грн. компенсації.
		 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2014р. позовну заяву (вх.№3742/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно                         №916/3671/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
		Клопотання відповідача про зобов'язання позивача перекласти зміст письмових доказів на державну мову (вх.№27791/14 від 22.10.2014р.) - судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
		22.10.2014р. відповідач подав до суду клопотання про витребування у позивача оригіналів документів (вх.№27790/14), яке судом не задоволено з підстав його необґрунтованості.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2014р. судом у справі №916/3671/14 було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на розгляд якої поставлено наступні питання:
		1) Чи містить зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1", розміщене на товарі кіндер "ІНФОРМАЦІЯ_2", придбаному представником ТОВ „Маша і Мєдвєдь" у крамниці „ІНФОРМАЦІЯ_3", АДРЕСА_1, за чеком від 12.05.2014р., риси персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1", як складової аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша і Мєдвєдь", визначивши які саме риси є тотожними, а які відмінними ? 
		2) Чи є частина аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" - малюнку із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" оригінальною?   
		У зв'язку із призначенням судової експертизи, провадження у справі №916/3671/14 було  зупинено.
		05.01.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов висновок Науково-дослідного інституту судової експертизи з питань інтелектуальної власності (вх.№24/15), у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. справу №916/3671/14 було призначено до колегіального розгляду.
		Розпорядженням в.о. керівника апарату суду щодо призначення членів колегії №56 від 19.01.2015р., справу №916/3671/14 було призначено до повторного автоматичного розподілу для визначення членів колегії, відповідно до якого визначеного наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Рога Н.В.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2015р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Рога Н.В. було прийнято справу №916/3671/14 до свого провадження.
		Заява відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№3990/15 від 11.02.2015р.) судом була задоволена.
		Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
		 Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.03.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення, повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду відзив на позов (вх.№26375/14 від 08.10.2014р.), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
		Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
		Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
		 
		08 червня 2010 р. між ТОВ  Студія „Анімаккорд" (первинний власник  аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а також його частини - персонажу „Маша") та ТОВ "Маша і Мєдвєдь" був укладений Договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Маша і Мєдвєдь" набуває виключного права на аудіовізуальний твір - серіал "Маша і Мєдвєдь", основні ідентифікаційні характеристики  якого передбачені додатками, які є невід'ємними частинами Договору.
		Відповідно до п.2 додатку №1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р.  одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір  передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору, незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких додатках до договорів.
		Як зазначає позивач посилається на те, що представником ТОВ "Маша і Мєдвєдь" в крамниці „ІНФОРМАЦІЯ_3", АДРЕСА_1,  в якій здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 незаконно розповсюджуються контрофактна продукція, саме кіндери із зображенням персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1", який є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Мєдвєдь". 
		12.05.2014р. представником ТОВ „Маша і Мєдвєдь" особисто було придбано товар - кіндер, який містить персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується товарним чеком від 12.05.2014р. 
		В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зображення персонажу „ІНФОРМАЦІЯ_1" незаконно використовується відповідачем, без відповідного дозволу ТОВ „Маша і Мєдвєдь", яке є власником  виключних прав в повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", в тому числі і на персонаж „Маша", який в силу ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір. 
		Зі змісту висновку експерта Науково-дослідного інституту судової експертизи з питань інтелектуальної власності №168/14 від 19.12.2014р. вбачається, що малюнок із зображенням "ІНФОРМАЦІЯ_1" із мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" є оригінальною частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно. Має місце відтворення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" у зображенні, що розміщено на товарі кіндер "Маша і Мєдвєдь", який наявний в матеріалах справи. 
		З врахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 без належного дозволу здійснила незаконне використання персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1", чим вчинила порушення майнових авторських прав ТОВ „Маша і Мєдвєдь", у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. 
		 
		Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.
		 
		У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.
		Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним; 
		3) припинення дії, яка порушує право; 
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 
		5) примусове виконання обов'язку в натурі; 
		6) зміна правовідношення; 
		7) припинення правовідношення; 
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. 
		Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		За приписами частини першої      статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права"      автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у       статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Згідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. 
		Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. 
		Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. 
		Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п. 51.2. Постанови).
		За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори. 
		Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - "ІНФОРМАЦІЯ_1" є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.
		Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 
		Частиною другою ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст. ст.21 - 25 цього Закону.
		В п. 26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р.  №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" ( із змінами і доповненнями) , також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого ст.1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними;  невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.
		Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у  нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь", або його частини.
		Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права. 
		Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача  в рамках п. б. ч. 1 ст. 50 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних  примірників творів.
		Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 73  000,00 грн., позивач вказує, що робить це з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача. 
		Будь-яких інших обґрунтувань та доказів, які б свідчили про справедливість, добросовісність та розумність визначення такого розміру компенсації позивач суду не надав.
		За приписами ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь". 
		Приписами ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що особа, яка має  авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера "С" обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. 
		Звертаючись з позовом, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про сповіщення ним про його авторські права з метою запобігання їх порушенню; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач замовляв виготовлення товару - кіндер, з розміщенням на ньому персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою подальшої реалізації; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач здійснював оптовий продаж товару - кіндеру „ІНФОРМАЦІЯ_1" з розміщеним на ньому персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_1"; позивач не надав суду доказів, які б свідчили про передбачуваний розмір збитків потерпілої особи (позивача) або розмір доходу відповідача, отриманого внаслідок реалізації товару - кіндеру„ІНФОРМАЦІЯ_1", на якому зображений персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" із кадрів серій мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь".
		Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідачем було реалізовано одну одиницю товару -  кіндер, на якому  зображений персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1", вартість цього товару 2,50 грн. за одиницю. 
		Судом враховано, що відповідачем здійснювалася реалізація саме товару - кіндер, на якому було  зображено персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1". 
		Суд вважає, що розмір доходу відповідача від реалізації зазначеного товару  в будь-якому випадку, менший за 2,50 грн., оскільки в ціну 2,50 грн. за одну одиницю товару,  як мінімум, включені витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом цієї продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати), можливі наднормативні витрати та інші операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут та інші).
		Крім того, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації товару - кіндер, на якому було  зображено персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1". 
		Слід також зауважити, що позивач не надав суду доказів наявності раніше вчинених відповідачем порушень виключного права позивача на аудіовізуальний твір "Маша і Мєдвєдь", доказів або пояснень щодо можливостей відновлення попереднього стану, який існував до реалізації відповідачем товару - кіндер, на якому було зображено персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1"  та переліку необхідних для цього зусиль.
		Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2014р. по справі №910/10421/14.
		Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем, розмір отриманого доходу, суд дійшов  висновку, що стягнення з відповідача компенсації в сумі 75 000,00 грн. за порушення відповідачем авторських прав позивача шляхом реалізації товару - кіндер із зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1" по ціні 2,50 грн., не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.
		За таких обставин,  заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задоволенню судом не підлягають.
		Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Пунктом 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р.,    №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"  передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд відмовляє товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" у задоволені позову в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		                                                   ВИРІШИВ:
		 
		1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" - відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
		Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
		Повний текст рішення складено 23 березня 2015 р. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                       О.В. Цісельський 
		 
		Суддя                                                                                                               Н.В. Рога
		 
		Суддя                                                                                                               М.І. Никифорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...