Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1426/15-г : не визначено.
Надіслано судом: 25.03.2015. Зареєстровано: 25.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.03.2015Справа №910/1426/15-г
		За позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі  1) Головного управління Держземагентства у Київській області,      2) Міністерства аграрної політики та продовольства України, 3) Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»до1) Київської обласної державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа»провизнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянкиСуддя Смирнова Ю.М.
		 
		Представники: 
		прокурорПідяш О.С.від позивача-1 не з'явивсявід позивача-2не з'явивсявід позивача-3Лімонтова В.С. - представник від відповідача-1 Борецька О.Ю. - представник від відповідача-2Гнидка М.В. - представник 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» з позовом до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа» про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 № 551 «Про надання в оренду земельної ділянки» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.09.2004 між відповідачами (в редакції клопотання про виправлення помилок, поданого 10.03.2015).  
		Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані розпорядження та договір порушують права та інтереси позивачів, оскільки вилучення земельної ділянки у позивача-3 та надання її в користування відповідачу-2 здійснено з порушенням земельного законодавства. Прокурор зазначає, що оскаржуване розпорядження прийняте поза межами компетенції  та є фактичним розпорядженням земельною ділянкою державного підприємства без належного погодження із землекористувачем та органом управління майном. 
		Позивачі-1,2 в судові засідання не з'явились, письмових пояснень по справі не надали, своїм процесуальним правом не скористались.
		Позивач-3 позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та зазначає, що спірне розпорядження прийняте без отримання належним чином оформленої добровільної відмови позивача-3 від права постійного користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 142 Земельного кодексу України. Також позивач-3 зазначає, що відповідачем-2 до даного часу не відшкодовано позивачу-3 збитки, заподіяні внаслідок вилучення спірної земельної ділянки.
		Відповідач-1 проти позову заперечує та вважає, що спірне розпорядження було видано Київською облдержадміністрацією в межах її повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Також відповідач-1 вказує, що прокурором не надано належних і допустимих доказів про проведення відповідної перевірки Київської обласної державної адміністрації, отже відповідач-1 вважає, що строк позовної давності є пропущеним.
		Відповідач-2 проти позову також заперечує та зазначає, що прокуратура Києво-Святошинського району Київської області зверталась до суду з аналогічним позовом та рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 911/4352/13 від 03.11.2014, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено. 
		В судовому засіданні 19.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 526 від 20.08.2004 «Про погодження місця розташування об'єкта» (далі - розпорядження № 526) погоджено місце розташування об'єкта Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа» - земельну ділянку площею 3,4 га сіножатей за рахунок земель Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу.
		Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 551 від 31.08.2004 «Про надання в оренду земельної ділянки» (далі - розпорядження № 551, оскаржуване розпорядження) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Медіа» під розміщення торговельно-промислового комплексу на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, розроблений Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за договором від 05.08.2004 № 7403, вирішено вилучити з постійного користування Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та надати в оренду на 49 років ТОВ «Медіа» земельну ділянку площею 3,4 га (сіножаті) на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району під розміщення торговельно-промислового комплексу; доручено Києво-Святошинській райдержадміністрації укласти та підписати від імені обласної держадміністрації договір оренди спірної земельної ділянки із ТОВ "Медіа" після затвердження в установленому порядку її нормативної грошової оцінки та за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва у встановленому порядку, передбачивши обмеження щодо використання земельної ділянки, визначені чинним законодавством та матеріалами погодження проекту відведення
		07.09.2004 між Київською обласною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач-1) та ТОВ «Медіа» (орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-2139 (далі - Договір).
		За умовами вказаного Договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності, загальною площею 3,4 га (сіножаті - 3,4), розміщену на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за межами населеного пункту, для розміщення торгівельно-промислового комплексу.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття розпорядження) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. 
		Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
		Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронних і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
		Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) передбачено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання про виділення земельної ділянки у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
		Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
		Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно з  п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
		Київська обласна державна адміністрація листом № 11-32-7119 надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа» згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для розміщення торговельно-промислового комплексу.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка є державною власністю та станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження перебувала на праві постійного користування у Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на підставі державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ № 003658 від 11.11.2002.
		Відповідно до Статуту Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» в редакції 2002 року підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України, яке є органом управління майном підприємства.
		Тому, в даному випадку необхідно враховувати положення ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України щодо порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, враховуючи юридичний статус землекористувача та положення його Статуту, виходячи з належності земельних ділянок до земель державної власності.
		У відповідності до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
		Механізм добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою передбачений у ст. 142 Земельного кодексу України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		Добровільна відмова - це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки або землекористувача, яке пов'язане з небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності або праві користування земельної ділянки. Тобто особа самостійно і з доброї волі відмовляється від наданого їй права використовувати земельну ділянку. Волевиявлення особи повинно бути оформлено у відповідну форму - письмову заяву про добровільну відмову від права власності або права постійного користування. 
		Проте, як свідчать матеріали справи, Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» з відповідною заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до власника земельної ділянки не зверталось. 
		При цьому, суд відзначає, що наявні в матеріалах справи лист № 672 від 06.08.2004 за підписом заступника генерального директора ДП НДВА «Пуща-Водиця» Мостицького О.К., адресований ТОВ «Медіа» про погодження місця розташування земельної ділянки під розміщення торгівельно-промислового комплексу ТОВ «Медіа» та висновок заступника генерального директора ДП НДВА «Пуща-Водиця» Мостицького О.К. від 26.08.2004 №715 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Медіа» для розміщення торгівельно-промислового комплексу в межах Соф.Борщагівської сільської ради» не може вважатись належним чином оформленою відмовою від права постійного користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 142 Земельного кодексу України.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вилучення у позивача-3 спірної земельної ділянки та її передача в оренду відповідачу-2 здійснено незаконно, оскільки таке вилучення і наступна передача в оренду могли бути здійснені не інакше як за наявності факту припинення права постійного користування такою ділянкою за добровільною відмовою землекористувача, оформленою відповідною заявою.
		Недотримання відповідачем-1 зазначених вимог дає підстави для визнання оспорюваного розпорядження стосовно затвердження проекту землеустрою, вилучення земельної ділянки з постійного користування позивача-3 та надання її в орендну відповідачу-2 протиправним, оскільки воно прийнято без урахування норм права, що підлягали застосуванню при прийнятті вказаного розпорядження.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2014 № 21-459а13.
		Посилання відповідача-2 на недоведеність наявності у позивача-3 права постійного користування спірною земельною ділянкою спростовується матеріалами справи, зокрема, проектом землеустрою спірної земельної ділянки з усіма висновками та погодженнями до нього. 
		Також суд відхиляє посилання відповідачів на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 911/4352/13 від 03.11.2014, оскільки підстави, з яких прокурор просить визнати оспорюване розпорядження в межах справи №910/1426/15-г, не є тотожними з тими підставами,  на яких ґрунтується  позов у справі №911/4352/13.
		Також судом враховано наступне. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		За змістом п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Враховуючи викладене, вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 № 551 «Про надання в оренду земельної ділянки» з огляду на встановлену судом відсутність дотримання порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		У відповідності до п. 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
		Згідно із абз. 4 п. 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.
		Встановлення судом невідповідності розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 551 від 31.08.2004 положенням чинного на момент їх прийняття законодавства України свідчить про порушення встановленого ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" порядку передачі в оренду земельної ділянки із земель державної власності, що згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного Договору недійсним.
		Відповідно до п. а ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження та укладення договору) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
		Пунктом 5 розпорядження № 551 доручено укласти договір оренди спірної земельної ділянки з відповідачем-2 лише за умови попереднього відшкодування ним втрат сільськогосподарського виробництва.
		Згідно з п. 5 постанови Кабінету міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» № 284 від 19.04.1993 (в редакції чинній станом на час прийняття розпорядження та укладення договору) збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
		Однак, як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем-3, в порушення вищезазначених норм відповідачем-2 до даного часу не відшкодовані позивачу-3 збитки, заподіяні внаслідок вилучення спірної земельної ділянки.
		У запереченнях відповідача-1 проти позовної заяви № 11-26/10674 від 12.02.2015, які надійшли до суду 18.02.2015, останнім зазначено, що прокурором не надано належних і допустимих доказів про проведення відповідної перевірки Київської обласної державної адміністрації, отже відповідач-1 вважає, що строк позовної давності є пропущеним.
		Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Оспорюване розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 551 було прийнято 31.08.2004, а оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено 07.09.2004.
		При цьому позов про визнання зазначених розпорядження та договору недійсними було подано до суду Першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» у січні 2015 року.
		У позовній заяві Перший заступник прокурора Київської області зазначив, що прокурор, Міністерство аграрної політики та продовольства України та Головне управління Держземагентства у Київській області не є сторонами оспорюваної угоди, а про обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом прокуратура дізналася лише в 2013 році під час проведення перевірки.
		Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, однак зазначені норми не наділяють прокурора статусом самостійного позивача, тому відлік позовної давності для звернення прокурора до суду з даним позовом повинен відраховуватись не з моменту проведення перевірки та встановлення обставин, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом, а з того часу коли позивачам стало відомо про існування оскаржуваних розпорядження та договору. 
		Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14 та постанові від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14. 
		За таких обставин,  підстави вважати строк позовної давності пропущеним відсутні.
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 31.08.2004 № 551 «Про надання в оренду земельної ділянки».
		3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 07.09.2004 між Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 00022533) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10, ідентифікаційний код 32518788), посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-2139.
		4. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 00022533) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 10, ідентифікаційний код 32518788) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено: 24.03.2015
		 
		Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...