Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/39/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2015. Зареєстровано: 25.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2015.
Дата набрання законної сили: 06.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		======================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 березня 2015 року Справа № 915/39/15 
		 
		За позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону 
		54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18-а
		 
		в інтересах держави в особі:
		 
		Позивач:Міністерство оборони України
		03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6
		 
		Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф-Буд» 
		54038, м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25/6, кв. 59
		 
		Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв
		 54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а
		 
		Про: визнання права власності.
		Суддя Смородінова О.Г.
		ПРЕДСТАВНИКИ:
		Від позивача: Саламатін О.В., за довіреністю;
		Від відповідача: не з`явився;
		Від ІІІ-особи: Мечинська І.Ю., за довіреністю;
		Від прокуратури: Іващенко С.М.
		СУТЬ СПОРУ:
		 14.01.15 р. до господарського суду від заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України надійшов позов про визнання за державою в особі Міністерства оборони України право власності на об`єкт нерухомості військового містечка № 72, а саме: 
		- навчальний корпус за літ. Н-2, загальною площею 2253,3 кв.м. (зареєстроване в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 28/12) вартістю 1377252,00 грн.;
		- склад за літ. О, загальною площею 272,8 кв.м. (зареєстроване в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 28/13), вартістю 99648,00 грн.
		Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: повідомлення КЕВ м. Миколаєва від 14.01.2015 року; індивідуальних карток обліку будинку (форма 400), Наказу начальника Миколаївського гарнізону № 27 від 13.06.13 р.; актів приймання-передачі основних засобів № 6 та № 45; інвентарних карток обліку основних засобів в бюджетних установах (№ 694 та № 679); зібраних та долучених до позовної заяви документів (рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року (справа №50/10), копія постанови про порушення кримінальної справи №300200700005, за ознаками злочинів передбачених ч.4 ст.190 та ч.2 ст.366 КК України, копія постанови про визнання речовими доказами та накладення арешту на майно за кримінальною справою №300200700005, копія ухвали господарського суду Автономної республіки Крим від 2 березня 2009 року (справа №2-26/9286.2-2008), копії договорів купівлі продажу об`єктів нерухомості від 18.07.2007 року між ТОВ «Мегабудмаксінвест» та ТОВ «Євро-Строй», від 24.06.2008 року між ТОВ «Євро-Строй» та ТОВ «КСК», від 26.06.2009 року між ТОВ «КСК» та ТОВ «Проф-Буд»); норм ст.3 Закону України «Про збройні сили України», ст.ст. 3, 4, 6 Закону України «Про правовій режим майна у Збройних Силах України», ст.ст. 319, 321, 658, 330, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 133, 141 Господарського кодексу України, п. 3 Положення «Про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України» та мотивовані наступним: 
		в місті Миколаєві, за адресою Проспект Героїв Сталінграду, 22-а, розташоване військове містечко №72, яке перебуває в оперативному управління Міністерства оборони України та знаходиться на бухгалтерському обліку квартирно-експлуатаційного відділу (далі КЕВ) м. Миколаїв, на фондах якого дислокується військова частина А0224. Будівлі та споруди військового містечка №72 перебувають на бухгалтерському обліку в КЕВ м. Миколаїв. На початку 2006 року не встановлені посадові особи Міністерства оборони України, які мали доступ до печатки філії ЦСБУ «Укроборонбуд» та документів із зразками підписів директора вказаної філії громадянина ОСОБА_1 , вирішили здійснити незаконне відчуження зазначеного військового майна (об`єктів нерухомості військового містечка №72), в зв`язку з чим вступили в попередню змову з посадовими особами Приватного підприємства «РАФА».
		Проте, Міністерством оборони України не вносилося до Кабінету Міністрів України подання, щодо відчуження об`єктів нерухомих та інших споруд військового містечка №72. Рішення стосовно відчуження об`єктів нерухомості військового містечка №72, Кабінетом Міністрів України не приймалося, нерухомість військового містечка №72, як встановлено під час розслідування кримінальної справи №300200700005, під час розгляду господарським судом Миколаївської області справи №17/50/07-ЗН(07), під час розгляду господарським судом м. Києва справи №50/10 вибула з володіння КЕВ м. Миколаїв та Міністерства оборони України не з їх волі.
		Об`єкти нерухомості військового містечка №72 на теперішній час знаходяться на обліку та у володінні Міністерства оборони України, його структурного підрозділу  КЕВ м. Миколаєва, але право власності на них оспорюється ТОВ «Проф-Буд», яке зареєструвало зазначену нерухомість в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації». В той же час, ТОВ «Проф-Буд», фактично не використовує зазначені вище об`єкти нерухомості, вказані споруди продовжують перебувати на обліку в КЕВ м. Миколаєва та використовуються військовою частиною НОМЕР_1 .
		 
		Представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
		 
		Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні судової ухвали.
		Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. 
		 
		Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: КЕВ м. Миколаїв в письмових поясненнях (вих. №449 від 30.01.2015 року) повністю підтримує позовні вимоги заступника військового прокурора та просить їх задовольнити.
		 
		19.03.2015 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд 
		встановив:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Миколаївського гарнізону стверджує, що спірне нерухоме майно, яке складає об`єкти військового містечка №72, розташоване у м. Миколаєві, по просп. Героїв Сталінграду, 22-а, є державною власністю як майно Збройних Сил України та відповідно до ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України є військовим майном.
		Відповідно до ст.1, 6 цього Закону, Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 р., військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України і відчуження цього майна здійснюється через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються КМ України.
		Згідно зі ст. 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання. Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
		Матеріали справи свідчать, що спірні об`єкти нерухомого майна військового містечка №72, а саме: навчальний корпус за літ. Н-2, загальною площею 2253,3 кв.м. та склад за літ. О, загальною площею 272,8 кв.м. перебувають в оперативному управлінні Міністерства оборони України (МОУ) та знаходяться на бухгалтерському обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, на фондах якого дислокується військова частина А-0224, що підтверджується наданими до справи копіями індивідуальних карток обліку будівлі, витягом з генерального плану військового містечка №72 (номери по генплану відповідно № 129, № 12); Наказом начальника Миколаївського гарнізону № 27 від 13.06.13 р., актами приймання-передачі основних засобів № 6 та № 45.
		Судом також встановлено, що ці об`єкти нерухомого майна знаходяться у володінні позивача та ніколи з володіння не вибували, що не заперечено в судових засіданнях відповідачем.
		При поданні позову прокурор зазначив, що відповідач, ТОВ „Проф-Буд, не визнає право власності держави в особі МОУ на об`єкти нерухомого майна військового містечка №72, про що свідчить сам факт проведення державної реєстрації права власності ТОВ на ці об`єкти.
		Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Отже, враховуючи, що спірні об`єкти нерухомості не вибували з володіння власника (держави) в особі уповноважених органів, подання віндикаційного позову до їх набувача (ТОВ „Проф-Буд) не може призвести до відновлення становища, яке існувало до порушення права власності держави, оскільки предмет відповідних правовідносин в такому випадку відсутній (відсутній предмет спору).
		Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
		За цих обставин саме констатація права власності держави на ці об`єкти перед третіми особами, які це не визнають, за рішенням суду, є єдиним способом захисту порушеного права власності держави, що спроможний забезпечити відновлення становища, що існувало до моменту оформлення відчуження спірних об`єктів.
		Як вбачається з матеріалів справи, первісне відчуження зазначених об`єктів нерухомості відбулося внаслідок визнання договорів №16/03-06/03-3 від 14.04.2006р. «Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України» та від 14.04.2006 року №16/03-06/03 «Про спільне будівництво (реконструкції) об`єктів житлово - цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін дійсними та визнання за ПП „Рафа права власності на спірні об`єкти нерухомості за рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.02.2007р. по справі №17/50/07. Згідно листа Миколаївського МБТІ від 18.09.2007р. 21.02.2007р. право власності було зареєстровано за ПП „Рафа на підставі цього судового рішення.
		В подальшому, рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.11.2007р. по справі №17/50/07-ЗН рішення господарського суду від 07.02.2007р. було скасовано за нововиявленими обставинами та у задоволенні позову було відмовлено.
		Проте, ще 03.05.2007р. господарським судом Автономної Республіки Крим було затверджено мирову угоду по справі №2-11/3939-2007 за позовом ТОВ „Мегабудмаксінвест до ПП „Рафа в порядку ст. 121 ГПК України, за якою ПП „Рафа передало в рахунок погашення боргу перед ТОВ „Мегабудмаксінвест нерухоме майно, належне йому на праві власності, у т.ч. спірні об`єкти нерухомості військового містечка №72.
		Згодом, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2009р. по справі №2-26/9286.2-2008 було задоволено подання військового прокурора Миколаївського гарнізону та ухвалу господарського суду АР Крим від 03.05.2007р. у справі №2-11/3939-2007 про затвердження мирової угоди скасовано, в задоволенні ж заяви ТОВ „Мегабудмаксінвест та ПП „Рафа про затвердження мирової угоди від 23.04.2007р. відмовлено.
		Крім того, рішенням господарського суду м .Києва від 06.08.2008р. по справі №50/10 визнано недійсним інвестиційний договір №16/03-06/03 від 14.04.2006 року Про спільне будівництво (реконструкцію) об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та визнано недійсним договір №16/03-06/03/3 від 14.04.2006р. Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 14.04.2006 року №16/03-06/03 про спільне будівництво (реконструкції) об`єктів житлово - цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладені між МОУ та ПП „Рафа, з підстав порушення вимог законодавства при відчуженні військового майна-об`єктів нерухомого майна військового містечка №72.
		Необхідно зазначити про те, що на час укладання у 2004 році договорів, які в подальшому були визнані недійсними, було чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 299-р «Про затвердження переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке пропонується до відчуження» зі змінами і доповненнями. Майно військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого у м. Миколаєві по проспекту Героїв Сталінграду, 22-А, у переліку майна, дозволеного до відчуження, відсутнє.
		Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 
		Враховуючи викладене, підставою за якою ПП „Рафа оформило правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомості військового містечка №72 та здійснило усі подальші дії, спрямовані на відчуження цього майна, є договори (правочини), визнані судом недійсними, отже будь-яких правових наслідків такі правочини не створили.
		Та обставина, що є чинними договір купівлі-продажу від 18.07.2007р. (стосовно складу літ. О та учбового корпусу за літ. Н-2), договір купівлі-продажу від 24.06.2009р. (стосовно учбового корпусу за літ. Н-2, загальною площею 2253,3 кв.м. та складу за літ. О, загальною площею 272,8 кв.м.), договір купівлі-продажу від 26.06.2009р. (нежитлова будівля літ. Н-2 площею 2253,3кв.м.); договір купівлі-продажу від 26.06.2009 р. (нежитлова будівля за літ. О, загальною площею 272,8 кв.м.) не спричиняє зворотних висновків, оскільки ці правочини вчинені внаслідок укладення недійсних договорів від 14.04.2006р., які не могли створити юридичні наслідки, у т.ч. у вигляді правомірності послідовного відчуження нерухомого майна за цими договорами купівлі-продажу.
		Не є підставою для протилежних висновків і факт проведення державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості за відповідачем: адже така реєстрація згідно з п.1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень свідчить про підтвердження державою певних фактів, проте у разі наявності спору докази проведення державної реєстрації не мають заздалегідь встановленої сили і оцінюються за правилами ст. 43 ГПК України у сукупності з іншими доказами.
		З наявних у справі листів КП „ММБТІ від 23.07.2007р., від 02.10.2013р., витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу вбачається, що адреси спірних об`єктів нерухомості змінювались декілька разів та за останніми відомостями будівлі по просп. Героїв Сталінграду у м. Миколаєві під літерами „О площею 272,8 кв.м., „Н-2 площею 2253,3 кв.м., зареєстровані за номерами відповідно 28/13, 28/12 на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради, зокрема рішення № 2572 від 26.12.2008 р.
		За останнім рішенням Виконкому Миколаївської міської ради відповідачу були видані Свідоцтва про право власності на будівлі під літерами „Н-2 та „О, по просп. Г. Сталінграду відповідно, які наразі мають адреси з зазначенням номерів 28/12, 28/13.
		Проте ці відомості, пов`язані, на думку суду, з намаганням створити перешкоди в ідентифікації зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна як майна у складі військового містечка №72, що було предметом відчуження за недійсними правочинами ПП „Рафа від 14.04.2006р. та знаходились за адресою просп. Героїв Сталінграду, 22-А, суд до уваги не приймає, оскільки щодо ідентичності цих об`єктів в ході розгляду справи ТОВ „Проф-Буд не заперечувало.
		 
		На час укладення вищенаведених договорів та на даний момент, земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 22 «А», яку Міністерство оборони України за спірними договорами зобов`язалося надати для будівництва, знаходиться в межах військового містечка № 72 (м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 22 «А») та належить до земель оборони, що підтверджується поданими сторонами документами та поясненнями учасників судового процесу.
		На час вирішення даного спору рішення про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки повноважним органом не приймалось. На підтвердження іншого, учасниками судового процесу не подано суду жодного доказу.
		Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 визначено правові основи управління об`єктами державної власності, об`єкти управлянні державної власності, коло суб`єктів та їх повноваження щодо управління цими об`єктами.
		До суб`єктів управління об`єктами державної власності статтею 4 Закону віднесено: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи. Які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
		Статтею 6 цього Закону передбачено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить використання у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів, а також іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
		Відповідно до ст.1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» матеріальні цінності військового містечка №72, які за спірними договорами були продані ПП «Рафа», є військовим майном.
		Тобто, в порушення зазначених вимог законодавства державне майно  нерухоме майно військового містечка №72, було відчужено без дозволу Кабінету Міністрів України.
		 
		За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги військового прокурора та позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.
		Таким чином, дослідивши надані документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже  задоволенню їх в повному обсязі.
		 
		Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задовольнити.
		2.Визнання за державою в особі Міністерства оборони України право власності на об`єкти нерухомості військового містечка № 72, а саме: 
		- навчальний корпус за літ. Н-2, загальною площею 2253,3 кв.м. (зареєстроване в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 28/12) вартістю 1377252,00 грн.;
		- склад за літ. О, загальною площею 272,8 кв.м. (зареєстроване в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 28/13), вартістю 99648,00 грн.
		3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф-Буд» (54038, м. Миколаїв, вул. Леваневців, 25/6, кв. 59, код ЄДРПОУ 36486852) на користь державного бюджету України 29538,00 грн. судового збору.
		 
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
		 
		Повне рішення складено 24 березня 2015 року.
		 
		Суддя О.Г.Смородінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...