Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/1154/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2015. Зареєстровано: 27.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    Справа №442/1154/15-ц 
		Провадження №2/442/638/2015 
		      
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 27 лютого 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 
		в складі: 
		головуючого - судді Івасівки А.П.
		при секретарі -         Тацишин Г.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - Дрогобицької міської ради про зобов'язання до вчинення дій, визнання права власності, -  
		ВСТАНОВИВ :
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просить зобов»язати останнє укласти основний договір оренди нежитлового приміщення, що по АДРЕСА_1, загальною площею 53,6 кв.м. на умовах, визначених попереднім договором від 01.10.2014 року, визнати за ним право власності на вказане нежитлове приміщення. В обґрунтування позову, покликається на те, що 01.02.2014 року між ним та відповідачем було укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого сторони зобов'язались до 10.02.2015 року укласти основний договір оренди нежитлових приміщень, а саме Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що по АДРЕСА_1, загальною площею 53,6 кв.м., на умовах, визначених цим Договором для здійснення в подальшому в них господарської діяльності. Ціна такої оренди складає 2000 грн. на місяць. 10.01.2015 року він звернувся з листом та проектом договору до відповідача з вимогою про укладення основного договору оренди спірного нежитлового приміщення, однак відповідачем не надано жодної відповіді та не підписано. Станом на момент подання позову, відповідач відмовляється від укладення договору оренди вказаного вище нежитлового приміщення, чим порушує взяті на себе зобов'язання за попереднім договором. Разом з тим, КП ДОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» видано технічний паспорт на спірне нежитлове приміщення. Рішенням Дрогобицької міської ради №772 від 09.11.2012 року йому надано дозвіл на укладення Договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення МАФ, в результаті чого між ним та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради укладено 01.06.2013 року відповідний договір. Відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради йому було видано паспорт для здійснення підприємницької діяльності. Як вбачається з плану-схеми, розміщення споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 60 кв.м. на АДРЕСА_1, всіма дозвільними службами м. Дрогобича надано дозвіл на будівництво та експлуатацію даної споруди.
		Станом на даний час йому не відомі обставини незаконності набуття права власності ним в розумінні ч.2 ст. 328 ЦК України, однак ОСОБА_2 не визнається право власності за ним на спірне нежитлове приміщення.
		Позивач в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та підтримання позовних вимог, зокрема збільшених.
		Відповідач у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та письмове заперечення проти позову, зокрема таке викладене з тих підстав, що жодних документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт немає. В подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі.
		Представник третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, подав заяву про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень щодо задоволення заявленого позову. 
		Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до частково задоволення, виходячи з наступних міркувань. 
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Матеріалами справи встановлено, що 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення. Загальною площею 53,6 кв.м., що по АДРЕСА_1 строком на один рік з орендною платою у розмірі 6000 грн. на рік з урахуванням її індексації, що здійснюється у порядку, визначеному у п. 3.2., яку може бути змінено шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Такий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Основний договір оренди укладається у тому ж порядку, що й попередній Договір оренди.
		10.01.2015 року позивач з листом та проектом договору оренди звернувся до відповідача з вимогою щодо укладення основного договору оренди даного нежитлового приміщення. Проте ним не дано жодної відповіді і не вчинено жодних дій на виставлену вимогу. 
		Так, ОСОБА_1 начальником управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 01.06.2013 року надано особистий строковий сервітут для розміщення двох спарених архітектурних форм площею 30 кв.м. кожна в АДРЕСА_1, загальною площею 60 (2х30), розташування та межі яких зазначено в Паспорті прив'язки малої архітектурної форми, копія якого є невід'ємним додатком до цього Договору, із закріпленням території для благоустрою площею 25 кв.м. строк дії договору - п'ять років.
		Згідно технічного паспорту КП ЛОР Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 11.12.2014 року площа нежитлової будівлі літ. «А-1», що на АДРЕСА_1, становить 53, 6 кв.м..
		Паспорт прив'язки такої нежитлової будівлі погоджений відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 03.10.2014 року, філією Дрогобицького управління газового господарства, КП «Дрогобичводоканал», Дрогобицьким районом електричних мереж ВАТ «Львівобленерго», КП «Дрогобичтеплоенерго», ЦТП №5 м. Дрогобич «Укртелеком».
		Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), що передбачено ч. 1 ст.98 ЗК України.
		Виходячи з приписів вказаних норм земельний сервітут встановлюється тільки для власника або землекористувача земельної ділянки на користування чужою (іншою) земельною ділянкою.
		Порядок передачі земельних ділянок у користування визначено ст.ст. 123,124, 134 ЗК України, відповідно до яких передача земельних ділянок здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
		Окрім того, згідно положень пункту 2.34. та 2.38. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. 
		Цивільне законодавство України не містить визначення понять «володіння» і «користування» майном. В пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» надане доктринальне визначення цих понять. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вказаному листі зазначає, що під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.
		Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
		Системний аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що, саме позивач, будучи сервітуарієм земельної ділянки, на якій розташований спірний павільйон, є особою, яка наділена правом щодо розміщення на орендованій позивачем площі об'єктів рухомого та нерухомого майна, і за якою, якщо законом або рішенням суду не встановлено інше, презюмується статус фактичного володільця відповідного майна. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1-3 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Так, позивач у спосіб, не заборонений законом набув право власності на вищезгадане нежитлове приміщення, що підтверджується наявним технічним паспортом, виготовленим КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» на нежитлове приміщення, договором про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.10.2013 року, рішеннями Дрогобицької міської ради № 1040 від 23.05.2013 року та № 929 від 31.01.2013 року. 
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Станом на сьогоднішній день суду невідомі обставини, які б свідчили про незаконність набуття Позивачем права власності в розумінні ч. 2 ст. 328 ЦК України. Жодних доказів неправомірного набуття позивачем права власності на зазначений об'єкт відповідачем не зазначено.
		Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання на нього права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		З аналізу обставин справи можна зробити висновок, що право власності на об'єкт не визнається відповідачем.
		Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України є визнання права. А тому заявлена позивачем вимога про визнання права власності на об'єкт є підставною і підлягає до задоволення.
		Що стосується заявленої вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 договір оренди спірного нежитлового приміщення, то в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
		Згідно приписів ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти основний договір в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. 
		Частиною 2 ст. 635 ЦК України передбачено, що якщо сторона, яка не обґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
		Аналізуючи наведені приписи ст. 635 ЦК України та обставини справи вбачається, що чинним законодавством не передбачено право, вразі ухиляння від укладення договору, передбаченого попереднім договором, на звернення до суду з позовом про зобов'язання до укладення договору, передбаченого попереднім договором, а визначено лише право контрагента на відшкодування збитків, завдані простроченням. А так позивачем заявлена вимога про зобов'язання до укладення основного договору оренди об'єкту, то така не підлягає до задоволення. 
		Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд,- 
		ВИРІШИВ :
		Позов задоволити частково. 
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, що по АДРЕСА_1, загальною площею 53,6 кв.м..
		В решті позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого. 
		Суддя                                        Івасівка А.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...