Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/3293/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); застосування штрафних санкцій за здійснення господарської діяльності, не пов'язаної з оподаткуванням (усього):; інші штрафні санкції.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2015. Зареєстровано: 31.03.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2015.
Дата набрання законної сили: 03.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/3293/15-а
		                     
		            П О С Т А Н О В А
		          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		                    26 березня 2015 року                                                                                 
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді Харечка О.П.,
		при секретарі Сич І.І.,
		з участю позивача ОСОБА_1,
		представника позивача ОСОБА_2,
		представника відповідача ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання дій протиправними і дискримінаційними та зобов'язання вчинення певних дій, -  
		в с т а н о в и в: 
		    
		    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання дій протиправними і дискримінаційними та зобов'язання вчинення певних дій.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що проживала в м. Донецьк до липня 2014 року. З метою уникнення наслідків збройного конфлікту, який розпочався на Донеччині їй довелось з родиною переїхати на Рівненщину. 23 січня 2015 року вона звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР з проханням видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Згідно листа № Н-39 від 26 січня 2015 року відповідач відмовив у видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи мотивуючи це відсутністю відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті. Вважає такі дії відповідача протиправними та дискримінаційними.
		В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, підтримала подані на позов заперечення, пояснила, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лине на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини зазначені у ст. 1 цього Закону. Оскільки заява ОСОБА_1 не містила інформації про зареєстроване місце перебування, тому Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР правомірно відмовило їй у видачі довідки. Просила відмовити у задоволенні позову. 
		Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
		Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженкою м. Донецьк, де проживала до 2014 року. 
		Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданого Калінінським РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області 14.02.2008 року, 05.03.2008 року остання була знята з місця реєстрації проживання за адресою АДРЕСА_1 05.03.2008 року. З 30.10. 2014 року ОСОБА_1 зареєстроване місце перебування у м. Рівне вул. Дубенська, 27/29.
		23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР з проханням видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. 
		Згідно листа № Н-39 від 26 січня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР відмовив у видачі довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи мотивуючи це відсутністю відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті.
		Механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, регулюється порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».
		Порядком передбачено спосіб звернення до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, перелік документів, що подаються в такому випадку, та затверджено форму довідки. В свою чергу, наказом Міністерства соціальної політики України від 08.10.2014 року №738 затверджено форму заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
		Відповідно до п.3 Порядку, заява про взяття на облік повинна містити зокрема відомості про зареєстроване та фактичне місце перебування заявника. 
		Згідно з п.8 Порядку, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; 2) втрачено або викрадено документи, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення. У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.
		В ході судового розгляду знайшли підтвердження обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 постійно проживала у м. Донецьк на момент виникнення негативних наслідків збройного конфлікту, що змусило її покинути місце проживання.
		З 01.12.2007 року позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 814, що підтверджується свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що разом з ОСОБА_1 проживали в м. Донецьк у найманому будинку за адресою АДРЕСА_2 Разом з дружиною займались благодійністю, зокрема він був керівником благодійного фонду «Райдуга», місцезнаходження якого в м. Донецьк. Оскільки на сході України розпочались військові дії, у липні 2014 року він з ОСОБА_1 прийняли рішення виїхати з міста. 
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 з 02.03.2008 року є фізичною особою-підприємцем, місце проживання - АДРЕСА_3 24.12.2014 року зареєструвала припинення підприємницької діяльності. 
		Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, 11.02.2008 року виконавчим комітетом Донецької міської ради проведено державну реєстрацію Благодійного фонду «Райдуга», місцезнаходження якої м. Донецьк вул. 50-ої Гвардійської Дивізії буд. 20 кв. 74. 
		Як вбачається із податкових звітів про використання коштів неприбуткових установ та організацій за 2012, 2013 роки керівником Благодійного фонду «Райдуга» вказано ОСОБА_4 
		Відповідно до виписки № 85/3561 із медичної картки ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КЛПЗ МЛ № 25 за адресою м. Донецьк-20 вул. Кірова, 332 з 09.12.2013 року по 16.12.2013 року. 
		Зі змісту повідомлення КЛПУ «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» від 3.07.2014 року слідує подяка директору Благодійного фонду «Райдуга» ОСОБА_4 за матеріальну допомогу. 
		З довідки від 26.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 працював від фірми «Комфорт» та займався установкою огорожі дитячого садочку № 352 Кіровського районного відділу освіти м. Донецьк з 10.03.-27.06.2014 року. 
		Зібрані по справі докази вказують на те, що ОСОБА_1 постійно проживала у м. Донецьк разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
		Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Також звуження змісту та обсягу і скасування зазначених прав і свобод не допускається.
		    Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою їх обмеження. 
		Відповідно до п. 4. Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» за змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини в п. 62 свого рішення від 20.09.2012 року справі «Федориченко та Лозенко проти України», суд нагадує, по-перше, що згідно його усталеною практикою дискримінація означає неоднакове ставлення, що не ґрунтується на будь-яких об'єктивних і розумних причинах, до осіб за приблизно подібних обставин. 
		В судовому засіданні ОСОБА_1 довела постійне проживання на території, де виникли обставини зазначені у статті 1 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», незважаючи на відсутність у неї реєстрації на день виїзду з м. Донецьк, вона потребує соціальної підтримки від держави для влаштування свого життя і життя своєї родини на новому місці нарівні з іншими переселенцями. 
		Керуючись ст.ст.8, 11, 12, 17-19, 71, 159-163, 186 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання дій протиправними і дискримінаційними та зобов'язання вчинення певних дій задоволити.
		Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР, які полягали у відмові видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, протиправними.
		Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. 
		Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
		Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя:                             Харечко С.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...