Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-4кс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		         
		ПОСТАНОВА
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		19 березня 2015 року                                                                                                                                     м. Київ 
		Судова  палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого  заступника Голови Верховного Суду України -             секретаря Судової палати у кримінальних справах                                                                                                            ОСОБА_24,суддів:ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_38, ОСОБА_37,                   ОСОБА_36, ОСОБА_35, ОСОБА_34,         ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_31, ОСОБА_30,за участю:  старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України ОСОБА_39, потерпілої  ОСОБА_17, представника потерпілої  ОСОБА_18,захисника ОСОБА_19, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою захисника ОСОБА_19 про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2014 року у кримінальній справі щодо ОСОБА_20, 
		у с т а н о в и л а: 
		вироком Ірпінського міського суду Київської області від                             28 листопада 2013 року ОСОБА_20,                              ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до  позбавлення волі на строк вісім років.                                    
		ОСОБА_20 визнано винуватим у тому, що він увечері                    6 грудня 2011 року неподалік будинку АДРЕСА_1 помітив знайомого ОСОБА_21, з яким перебував у неприязних відносинах, і вирішив спричинити йому тілесні ушкодження. Реалізуючи свій намір та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, ОСОБА_20 підбіг до ОСОБА_21 і зненацька вдарив його правою ногою в голову. У результаті потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому тім'яної, скроневої, потиличної кісток праворуч, від яких той помер у лікарні.
		                             Апеляційний суд Київської області ухвалою від 29 квітня 2014 року  змінив вирок щодо ОСОБА_20, пом'якшивши покарання за частиною 2 статті 121 КК до позбавлення волі на строк сім років.
		                              Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_20 залишила без змін.
		                              У заяві захисник ОСОБА_19 просить переглянути рішення касаційного суду щодо ОСОБА_20 із підстави неоднакового застосування однієї і тієї самої норми кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Стверджує, що  касаційна інстанція безпідставно погодилася з висновками судів нижчої ланки щодо кваліфікації дій ОСОБА_20 за частиною 2 статті 121 КК. Вважає, що дії ОСОБА_20 слід кваліфікувати за частиною 1 статті 119 КК, оскільки тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого, внаслідок яких настала смерть, виникли не від удару ногою засудженого ОСОБА_20, а через падіння потерпілого та удар головою об тверду поверхню (асфальт). 
		На обґрунтування неоднакового правозастосування захисник посилається на ухвали касаційного суду від 13 березня, 17 квітня та            4 листопада  2014 року, в яких подібні суспільно небезпечні діяння були розцінені як вбивство через необережність і кваліфіковані за частиною 1 статті 119 КК.                    
		Захисник ОСОБА_19 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                                 14 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_20, а справу направити на новий касаційний розгляд.
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, пояснення захисника         ОСОБА_19, який підтримав заяву, пояснення потерпілої          ОСОБА_17, її представника ОСОБА_18 та прокурора, які заперечували проти задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи і матеріали, додані до заяви, вивчила висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговорила доводи заяви і дійшла висновку про таке.
		1. Підстава для перегляду Судом касаційного рішення щодо ОСОБА_20 в аспекті положень пункту 1 частини першої статті 40012 КПК 1960 року зумовлюється виключно тими фактичними обставинами, які встановлені судовими інстанціями нижчого рівня і зазначені в рішеннях, що набрали законної сили.           
		2. Предметом перегляду справи є розмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (частина 2 статті 121 КК), і вбивства через необережність (частина 1 статті 119 КК). 
		3. Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризуються суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.
		Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
		4. Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненість  або злочинної недбалості.
		Суд раніше висловив правовий висновок про ознаки розмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (частина 2 статті 121 КК), і вбивства через необережність (частина 1 статті 119 КК).
		Судом наголошено, що розмежування цих складів злочинів здебільшого здійснюється за їх суб'єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків, у зв'язку з чим судам належить ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень (справа № 5-8 кс 13).
		5. У кримінальній справі, в якій заперечується правильність рішення суду касаційної інстанції, встановлено, що ОСОБА_20 із неприязні підбіг до  ОСОБА_21 та умисно вдарив його правою ногою в голову, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому тім'яної, скроневої, потиличної кісток праворуч, від яких той помер у лікарні. 
		За фактичними обставинами, встановленими судами нижчої ланки, дії ОСОБА_20 мали активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_21 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, існував прямий причинний зв'язок. 
		Встановлено, що ОСОБА_20 займався спортом, володів навиками нанесення ударів у системі спеціальних видів боротьби (тхеквондо). Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_20, умисно завдаючи без будь-якого попередження удар з великою силою взутою ногою в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню землі (асфальт), від чого його здоров'ю буде спричинена тяжка шкода, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто ОСОБА_20 діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях ОСОБА_20 щодо спричинення потерпілому     ОСОБА_21 тяжкого тілесного ушкодження. Щодо спричинення смерті потерпілому, то в діях ОСОБА_20 має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. 
		Зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_20 ознак складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками вбивства через необережність, тобто злочину, передбаченого статтею 119 КК.
		6. У наданих для порівняння ухвалах судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2014 року та 17 квітня 2014 року фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, щодо яких ухвалено ці рішення, подібні за окремими елементами складу злочину до обставин діяння, вчиненого ОСОБА_20, однак отримали кримінально-правову кваліфікацію за статтею 119 КК.
		Так, у справі щодо ОСОБА_5 (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  4 листопада 2014  року) встановлено, що засуджений не мав умислу на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, а удар завдав рефлекторно, як відповідь на дії потерпілого, який завдав йому удар першим. Після цього ОСОБА_5 намагався привести потерпілого до свідомості, а також допоміг посадити його в автомобіль для переміщення в лікарню.
		У справі щодо ОСОБА_22 (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                                 17 квітня 2014 року) встановлено, що засуджений, будучи сильною спортивно розвинутою особою, під час конфлікту з групою незнайомих осіб завдав ОСОБА_23, який привставав із землі і неочікувано для ОСОБА_22 узяв його за руку, один удар правою рукою в ділянку кута нижньої щелепи зліва і верхньої третини шиї по лівобічній поверхні, не врахувавши при цьому силу удару, не передбачивши можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю. Отже, умислом ОСОБА_22 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях вбачається необережна вина. 
		Таким чином, у рішеннях, які порівнюються, де касаційний суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування статті 119 КК, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, вчинених ОСОБА_5, та ОСОБА_22, й обставини злочину, вчиненого ОСОБА_20, хоча за зовнішнім виявом і схожі між собою, мають спільні риси, тобто є подібними, але різняться за об'єктивною та суб'єктивною сторонами. І ця відмінність не вказує на неоднакове застосування норми кримінального закону.
		Крім того, захисник надав копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                       13 березня 2014 року, згідно з якою ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно, безпричинно завдав один удар великої сили кулаком в область обличчя ОСОБА_22, від якого останній упав, вдарився потиличною частиною голови об тверде покриття з тротуарної плитки та отримав тілесні ушкодження, від яких того ж дня помер. 
		Разом з тим, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України не бере до уваги зазначену ухвалу, оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення, а справу направлено на новий судовий розгляд із підстав порушення вимог кримінально-процесуального закону, а не у зв'язку з неправильністю кваліфікації дій ОСОБА_4.
		Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, підстав для визнання незаконним рішення касаційного суду щодо ОСОБА_20 немає. 
		Керуючись пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, статтями 400№І, 400Іє, 400І№, 400Іі Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а: 
		відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_19 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_20. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400№І Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.                   
		Головуючий:                                                                                               ОСОБА_24
		        Судді: ОСОБА_25  ОСОБА_36
		 ОСОБА_26 ОСОБА_35
		 ОСОБА_27 ОСОБА_34
		 ОСОБА_28 ОСОБА_33
		 ОСОБА_29 ОСОБА_32
		 ОСОБА_38 ОСОБА_31 ОСОБА_37 ОСОБА_30

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...