Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-32а15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		3 березня 2015 року                                                                                                                                м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючого                 Кривенка В.В., 
		суддів:      Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2622 про стягнення грошової компенсації, 
		встановила:
		 
		У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (далі -постанова № 889) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 (далі - постанова № 161), та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату зазначеної допомоги.
		На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що до грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка належить йому до виплати на підставі пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII) у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889 у редакції постанови № 161.
		Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 28 січня  2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. 
		Суди виходили з того, що при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII, до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою № 889.
		У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника управління з виховної та соціально-психологічної роботи - начальника відділення з виховної та соціально-психологічної роботи територіального управління «Північ» військової частини А0197. Наказом Міністерства оборони України від 14 грудня 2003 року № 406 звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі). Згідно з наказом командира військової частини А0197 від 27 грудня 2013 року № 300 (далі - наказ № 300) ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та з грошового і речового забезпечення при військовій частині А0197 з 27 грудня 2013 року.
		З квітня по грудень 2013 року ОСОБА_1 отримував щомісячну грошову винагороду, передбачену постановою № 889.
		Наказом № 300 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 3 липня 2014 року скасував постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та постановив нову постанову - про відмову в задоволенні позову.
		Це рішення суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути включена у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати її з підстави неоднакового застосування цим судом статті 9 Закону № 2011-XII у подібних правовідносинах та постановити рішення про задоволення позову в повному обсязі. 
		На підтвердження неоднакового правозастосування послався на рішення Вищого адміністративного суду України від 28 травня і 25 вересня 2014 року (справи №№ К/800/17400/14, К/800/23928/14 відповідно). У цих рішеннях зазначений суд визнав, що грошова винагорода, встановлена постановою № 889, виплачувалась позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, і тому на підставі статті 9 Закону № 2011-XII має включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
		В аспекті заявлених вимог колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.
		Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		За пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада
		2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
		На час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).
		Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		Надалі до постанови № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.
		13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 161, згідно з якою назва і пункт 1 постанови № 889 викладені в новій редакції.
		Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди: 
		1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 
		2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): 
		з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; 
		з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; 
		з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; 
		з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; 
		з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 
		3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
		Згідно з пунктом 2 постанови № 161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.
		При цьому зміни, що вносилися до постанови № 889, істотно не зачіпали положень пункту 2 цієї постанови.
		На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від              15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 
		29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
		У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
		Зокрема, в пункті 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
		За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
		Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. 
		У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
		Відповідно до положень пункту 10 Інструкції командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
		У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції в редакції від                 15 листопада 2010 року). 
		Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови № 889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011- ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. 
		Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові. 
		Аналогічне розуміння положень постанови № 889 Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 жовтня 2013 року та 4 листопада                2014 року (справи №№ 21-368а13, 21-473а14 відповідно).
		Оскільки висновки касаційного суду в рішенні, яке переглядається, ґрунтуються на фактичних обставинах справи, відповідають змісту нормативно-правових актів, неоднаковість застосування яких оспорюється, та узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, то заява про незаконність цього рішення і необхідність його скасування не підлягає задоволенню.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                                                                            В.В. Кривенко
		 
		Судді:                              О.Ф. Волков М.І. Гриців
		                                                                           
		О.А. Коротких О.В. Кривенда
		                                                                           П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко
		                                                                           І.Л. Самсін О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...