Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/4970/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2015. Зареєстровано: 03.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2015.
Дата набрання законної сили: 01.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"01" квітня 2015 р.                                                            Справа № 908/4970/14  
		 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І. , суддя  Тарасова І. В. 
		 
		при секретарі Полубояриній Н.В.
		 
		за участю представників сторін:
		 
		позивача - Мушинської Ю.О., довіреність від 20.03.2015 р. № 134
		відповідача -  Болотіна  М.В., довіреність від 01.04.2015 р. без номера
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1413 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/4970/14 
		за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична група" м. Луцьк Волинської області
		до  Приватного акціонерного товариства  "Алеро", м. Запоріжжя 
		про  усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу газової заправки та стягнення  майнової шкоди, завданої неправомірними діями. 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		 Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична група" звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Алеро" про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 2,7206 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 15, шляхом демонтажу розташованої на цій земельній ділянці газової заправки за рахунок Приватного акціонерного товариства "АЛЕРО" та стягнення з відповідача завданої внаслідок  неправомірного використання  вказаної земельної ділянки майнової шкоди в розмірі 15694,88 грн.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року у справі № 908/4970/14 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено.
		      Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "АЛЕРО"  усунути перешкоди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична група" в користуванні земельною ділянкою загальною площею 2,7206 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського,15, шляхом демонтажу розташованої на цій земельній ділянці газової заправки за рахунок Приватного акціонерного товариства "АЛЕРО" .
		   З Приватного акціонерного товариства "АЛЕРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна теплоенергетична група" стягнуто майнову шкоду в розмірі 15 694, 88 грн  та  3045 грн. витрат по сплаті судового збору.
		      Відповідач із зазначеним рішенням не погодився, подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати  та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
		      В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про самовільне зайняття земельної ділянки площею 2,7206 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 15, оскільки не врахував факт укладення 15 квітня 1999 р. між  Запорізьким юридичним інститутом МВС України та Закритим акціонерним  товариством «Алеро»  договору оренди  № 1/597 землі виробничого майданчику, розміром  600 кв.м., розташованого  на території, відведеної для будівництва учбового корпусу інституту по вул. Перемоги, для розташування  пересувної заправки автомобілів зрідженим газом,  відповідно до  п 10.1 якого та статті 33 Закону України «Про оренду землі» цей договір  після закінчення строку його дії (12 місяців) щороку продовжувався на той самий строк, у зв'язку з відсутністю письмових заперечень сторін.
		     Окрім цього апелянт зазначає, що спірна земельна ділянка  ним використовується на підставі  укладеного між районною державною адміністрацією  Запорізької міської ради та Приватним акціонерним товариством «Алеро» договору від 17.04.2014 р. № 175 про закріплення та утримання об'єктів благоустрою  в належному стані.
		     Також апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про залучення Салівончук  М.І., в якості  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать вказаній особі на праві власності у відповідності  до наданого суду  витягу з Державного реєстру речових прав  на нерухоме майно  № 4027966.
		    Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що господарським судом Запорізької області  було у повному обсязі з'ясовано та правильно встановлено обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а викладені в рішенні висновки суду відповідають обставинам справи.
		      Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		       Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 18 серпня 2010 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Західна енергозберігаюча компанія" (орендар, згідно статуту з 06 жовтня 2011 р. змінив назву на ТОВ "Західна теплоенергетична група") укладено договір оренди землі площею 2,7206 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського,15, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 21 серпня 2010 року за № 041026101985 (далі договір оренди № 041026101985).
		Дана земельна ділянка передана позивачу в оренду для розміщення відкритої платної автостоянки № 26 (п.1. договору оренди № 041026101985).
		Згідно з  п. п. 3, 4 договору № 041026101985 на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: автостоянка орендаря, інші об'єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається разом з автостоянкою орендаря.
		Пунктом 8 договору № 041026101985 передбачено, що договір укладається строком до 26.04.2016 р.
		Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено акт № 81 від 31 липня 2014 р., зі змісту якого вбачається те, що за результатом перевірки було виявлено наявність самовільно зайнятих земель (стор. 2 п.5), встановлено факт заподіяння шкоди земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (стор.4 п.16.1). В детальному описі виявленого порушення (стор. 5 Акту №81 від 31 липня 2014 р.) зазначено, що рішенням Запорізької міської ради від 23.06.2010р. №69/8 ТОВ "Західна Енергозберігаюча Компанія" передана в оренду земельна ділянка площею 2,7206 га по пр. Маяковського, 15 для розташування відкритої платної автостоянки № 26. На момент перевірки, при обстеженні на місцевості з'ясовано, що частина зазначеної земельної ділянки площею 0,4146га самовільно зайнята ПрАТ "Алеро" та використовується під розташування газової заправки. Ділянка огороджена капітальним та сітчаним парканом. Перевіркою встановлено, що документи, що посвідчують державну реєстрацію права користування ПрАТ "Алеро" на земельну ділянку по пр. Маяковського, 15/Лермонтова, 28 загальною площею 0,4146 га відсутні, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України.
		За фактом вказаного порушення директора ПрАТ "Алеро" Болотіна М. В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення від 04 серпня 2014 р. № 000031/31 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 04 серпня 2014 р. № 2-02/31). Директору ПрАТ "Алеро" Болотіну М. В. виданий припис від 04 серпня 2014 р. № 000047/47 з вимогою у місячний термін вжити дієвих заходів щодо усунення порушення земельного законодавства та повідомити про виконання припису до 04 вересня 2014 р.
		Вказаний припис не оскаржено, доказів його виконання  суду не надано.
		Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		 Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Згідно зі  статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року № 963-IV, самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. 
		В пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
		Зважаючи на наведені обставини та норми, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що право землекористування позивача підтверджено договором оренди землі від 18 серпня 2010 року, укладеним між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Західна енергозберігаюча компанія" (орендар, згідно статуту з 06 жовтня 2011 р. змінив назву на ТОВ "Західна теплоенергетична група"), який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 21 серпня 2010 року за № 041026101985.
		Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Договір від 18.08.2010 р. № 041026101985 є чинним, судом недійсним не визнавався.
		Право позивача як землекористувача порушено внаслідок самовільного зайняття відповідачем частини (0,4146га) земельної ділянка площею 2,7206 га по пр. Маяковського, 15, яка є предметом договору від 18.08.2010 р. № 041026101985. 
		Зазначене правопорушення підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме: актом перевірки № 81 від 31 липня 2014 року, актом обстеження земельної ділянки № 14 від 04 серпня 14 року, протоколом про адміністративні правопорушення № 000031/31 від 04 серпня 2014 року, постановою про накладення адміністративного стягнення № 2-02/31 від 04 серпня 2014 року, приписом № 000047/47 від 04 серпня 2014 року. 
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України.
		Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві землі забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		Відповідно до ч. 1 статті  212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
		Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України:
		1. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема:
		б) самовільне зайняття земельних ділянок.
		Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Оскільки зміст правопорушення  у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки складають дії по створенню власникові  чи землекористувачу  перешкод у користуванні та розпорядженні нею, без заволодіння земельною ділянкою, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що захист прав землекористувача в такому випадку здійснюється  за наведеною правовою нормою за допомогою негаторного позову, предметом якого є позадоговірна вимога позивача, який володіє земельною ділянкою про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. 
		Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.
		Таким чином, при поданні негаторного позову, на позивача покладається обов'язок доведення вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, тобто факту протиправної поведінки відповідача, а на останнього правомірність таких дій, у випадку їх вчинення.
		Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не мав правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки,  чим порушив права позивача як орендаря цієї ділянки самостійно господарювати на ній відповідно до умов договору оренди землі ( стаття 25 Закону України «Про оренду землі» ).
		Позивач зазначив в позовній заяві, що йому стало відомо про те, що відповідач для провадження господарської діяльності по реалізації скрапленого газу на спірній земельній ділянці отримав дозвіл  на розміщення  об'єкта торгівлі.
		Відповідно до Положення про місцевий збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 9 від 23 грудня 2005 року, а саме ч.2. п. 1. Розділу V. Порядок видачі дозволів на розміщення дозволи на розміщення засобів пересувної торговельної мережі, торгівлі з автоцистерн скрапленим газом, дозволи по наданню послуг населенню поза приміщеннями, торгових об'єктів та об'єктів сфери послуг на ярмарках, загальноміських та районних заходах видаються районними адміністраціями міської ради, на території яких розміщуються ці об'єкти, а п. 4 вказаного Положення передбачено, що для отримання дозволу на розміщення об'єкта торгівлі або сфери послуг суб'єкту господарювання необхідно надати заяву, до якої додати ряд документів, серед яких - копія правовстановлюючого документу на земельну ділянку - для об'єктів, розташованих на спеціально відведених земельних ділянках, що експлуатуються без наявності приміщення.
		В п. 2.30, 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, ордер або інші дозвільні документи на право торгівлі не належать до документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою. Ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України.
		З цих самих підстав господарський суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача як на підставу  використання спірної земельної ділянки укладений 17.04.2014 р. між районною адміністрацією Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району та ПрАТ "Алеро"  Договір №175 про закріплення та утримання об'єктів благоустрою в належному стані, що  укладався на підставі Розпорядження голови районної адміністрації від 21.03.2014 р. №161р, яким за ПрАТ "Алеро" як користувачем закріплено об'єкт благоустрою та прилегла територія до нього для утримання його в належному стані.
		Також господарський суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на договір оренди № 1/597 від 15.04.1999 р. в якості правової підстави для зайняття спірної земельної ділянк, зазначивши, що  вказаний договір за своєю правовою природою не є договором оренди землі в розумінні ст.13 Закону України «Про оренду землі», оскільки його предметом є передання в оренду не земельної ділянки, а виробничого майданчику, розміром 600 (шістсот) кв. метрів, розташованого на території відведеної для будівництва учбового корпусу інституту по вул. Перемоги, для розташування пересувної АГНС (заправка автомобілів зрідженим газом), він не містить істотних умов притаманних договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV в редакції станом на 15.04.1999 р. (об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження) щодо використання земельної ділянки, тощо).
		Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що  позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 2,7206 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 15, шляхом демонтажу розташованої на цій земельній ділянці газової заправки за рахунок Приватного акціонерного товариства "АЛЕРО" підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		   Згідно з п. б ч. 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та    юридичні    особи   несуть  цивільну відповідальність  відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
		        Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України.
		        Згідно з вказаною статтею майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		       Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Виходячи з цієї норми, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільного правопорушення, який включає: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди , прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
		Враховуючи вказану норму та положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, позивач повинен довести протиправність поведінки заподіювача, наявність шкоди (її розмір), безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача  та шкодою в заявленому розмірі, а відповідач-відсутність своєї  вини в заподіянні шкоди.
		 В пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"  роз'яснено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
		- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
		- протокол про адміністративне правопорушення;
		- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
		- акт обстеження земельної ділянки.
		      Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді, юридичним особоам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
		      Наведеними вище  матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується протиправна поведінка відповідача - використання відповідачем частини земельної ділянки, що перебуває в оренді позивача, без правовстановлюючого документу на земельну ділянку для здійснення господарської діяльності, дозвіл на яку передбачає наявність такого документу
		Шкода, завдана позивачу, визначена у грошовій сумі, яка була сплачена в якості орендної плати орендодавцю за земельну ділянку, яку позивач не міг використати, оскільки вона була незаконно зайнята відповідачем;
		Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, з моменту, коли було встановлено факт вчинення відповідачем неправомірних дій - порушення земельного законодавства, тобто з моменту складення акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області 31 липня 2014 р., відповідач повинен сплатити позивачу майнову шкоду в розмірі 15 694, 88 гривень, завдану позивачу неправомірними діями - незаконним використанням земельної ділянки площею 0,4146 га, оскільки позивач не міг використовувати цю частину земельної ділянки, через зайняття її відповідачем.
		Позивачем сплачено орендну плату за серпень 2014 р., вересень 2014 р., жовтень 2014 року на користь місцевого бюджету міста Запоріжжя, що підтверджується: платіжним дорученням № 1406 від 23 вересня 2014 р. на суму 34 329, 89 грн., платіжним дорученням № 1584 від 29 жовтня 2014 р. на суму 34 329, 89 грн., платіжним дорученням № 1730 від 20.11.2014 р. 
		В п. 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
		Розмір шкоди, визначений позивачем не перевищує розміру шкоди, визначеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області відповідно до розрахунку, виконаного на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 в сумі 21540 грн., а тому є обґрунтованим(т. 2 а.с. 45).
		При цьому місцевий господарський суд вірно врахував, що шкода завдана саме орендареві земельної ділянки, а не орендодавцеві - Запорізькій міській раді, яка отримала плату за користування спірною земельною ділянкою від орендаря, тому саме позивач має право вимагати відшкодування такої шкоди, а не Запорізька міська рада.
		         Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою полягає в тому, що через  незаконні дії відповідача, що полягають у самовільному зайнятті земельної ділянки, яку орендує позивач останній був позбавлений можливості використовувати її відповідно до умов договору, але змушений був при цьому   сплачувати орендну плату за чинним  договором оренди землі  від 18 серпня 2010 року № 041026101985, який  відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання.
		Вина відповідача,окрім того, що підтверджується  зазначеними вище матеріалами справи про адміністративне провадження,  відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України презюмується.
		Відповідач, враховуючи наявність зазначених матеріалів справи про адміністративне правопорушення,   не довів відсутність його вини у самовільному використанні земельної ділянки.
		   Зважаючи на це, колегія суддів   погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача завданої внаслідок  неправомірного використання ним спірної земельної ділянки майнової шкоди в розмірі 15694,88 грн.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірного відхилення судом першої інстанції його клопотання про залучення Салівончук Марії Іллівни в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив зазначене клопотання, пославшись на наступне.
		В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що позивач у позові не конкретизує, яку саме частку земельної ділянки на його думку ПрАТ "Алеро" незаконно зайняло та чому саме ця частка становить 0, 4146 га. Крім того, відповідач зазначає, що позивач приховав той факт, що на зазначеній території землі, поблизу АЗС, розташований інший об'єкт нерухомого майна, який належить фізичній особі. Відповідно до проектної документації, в пояснювальній записці зазначено, що на проектованій земельній ділянці є самовільно розташовані будівлі, які підлягають знесенню. У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ідентифікаційний номер витягу 4027966, об'єкт нерухомого майна: магазин літ. А, склад літ.Б, склад літ. В та уборна літ. У, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 26а, належать Салівончук Марії Іллівні.
		Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
		У даній справі матеріально-правова вимога пред'явлена  до ПрАТ "Алеро", а не до будь-якої фізичної особи, стосується вона рухомого майна - газозаправної станції. Спірна земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 15, нерухоме ж майно, яке вказано у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4027966 розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 26а. Таким чином, Салівончук Марія Іллівна з належним їй нерухомим майном не має відношення до вимоги позивача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 2,7206 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 15, шляхом демонтажу розташованої на цій земельній ділянці газової заправки, тобто рухомого майна відповідача. Відповідно процесуальні підстави для задоволення клопотання відповідача - відсутні.
		Колегія суддів наголошує, що відповідач в апеляційній скарзі не навів, в чому полягає неправомірність наведених вище мотивів суду, за якими він відхилив  вказане клопотання і які норми при цьому порушено. 
		 Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
		      Виходячи з викладеного та  керуючись ст. 99,  п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		                                                    ПОСТАНОВИЛА:
		 
		        Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.       
		      Рішення господарського суду Запорізької області від 02 лютого 2015 року  у справі № 908/4970/14 залишити без змін.
		       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
		       Повний текст постанови складено   02.04.15 р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Горбачова Л.П.
		 
		Суддя                                                                                           Потапенко В.І.  
		 
		Суддя                                                                                           Тарасова І. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...