Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19795/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2015. Зареєстровано: 07.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2015.
Дата набрання законної сили: 20.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		ун. № 759/19795/14-ц
		пр. №  2/759/1254/15
		06 квітня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду: суддя Величко Т.О. при секретарі Самайда А.В., Голубенко Т.В. розглянувши цивільну справу    за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя соба  Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини , -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   
		                                                                         в с т а н о в и в :
		Позивач у справі звернувся із вказним позовом до суду про визначеня місця проживання одної з його трьох доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 разом із її батьком ОСОБА_1 за його зареєстованим місцем проживання позивача АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що з 12.08.1996 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Позивач заначав, що від шлюбу з відповідачем вони мають трьох неповнолітніх доньок ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивач зазначає, що в даний час шлюб між ним та відповідачем розірвано за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2014 року, яке набрало законної сили. 
		Позивач зазначав, що спору щодо місця проживання його доньок ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4 не має та узгоджено з відповідачем. Але є спір щодо визначення місця проживання його доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , яка після розірвання шлюбу відповідача з ним виявила бажання проживати разом із батьком. Позивач зазначає, що відповідач проти цього заперечує, та вказує, що за адресою АДРЕСА_2 ліпщі умови проживання, де зараз мешкає відповідач та його три доньки ніж у нього, але його донька ОСОБА_3 бажає проживати саме зі своїм батьком, посилаючись на непорузуміння її бажань та інтересів із матір"ю та сестрами. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову та просили суд позов задоволнити, окрім того надали суду докази про працевлаштування позивача на роботу та умовний поділ гіпсокартонною перегородкою кімнати позивача за адресою АДРЕСА_1 , яка належить йому нааправі власності, та створення умов проживання для доньки.
		В судовому засіданні відповідач проти позову заперечувала, зазначала, що не створює перешкод у спілкуванні доньки ОСОБА_3 з позивачем, що донька часто відвідує батька за його місцем проживання, часто залишається у ньго, спілкується із ним, а тому не вважає за необхідне визначати місце проживання з позивачем, оскільки сестри мають спілкуватися між собою та проживати разом. Також зазанчала, що позивач більше прихильний психологічно до доньки ОСОБА_3, більше їй приділяє часу ніж іншим донькам, що бажання проживати ОСОБА_3 з позивачем, є бажанням вийти із під контролю матері та примхи доньки, які притаманні у її віці.
		В судовому засіданні позивач наполягав на задоволені позову, зазначав, що ініціатором розлучення була саме відповідач, що він не мав бажання розривати шлюб з відповідачем та бажав проживати разом та виховувати доньок. Відповдач зазначав, що донька ОСОБА_3 бажає проживати з ним але продовжувати спілкуватися із відповідачем та сестрами.
		В судовому засіданні було з"ясовано думку неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, яка повідомила суду, що має більшу прихильність до батька, що він її розуміє, та переймається її проблемами та інтересами більше ніж матір, але вона також дуже добре відноситься до матері та сестер, любить їх, та вважає, що в сім"ї зараз складний період після розірвання шлюбу між батьками та спокійніше вона себе почуває саме з батьком.
		Третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації просили ухвалити рішення на користь дитини, підтримали висновок від 29.01.2015 року ( а.с.30-31).
		Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.
		Судом встановлено, що сторони у справі проживали разом та перебували у зареєстрованому шлюбі з серпня 1996 року та за рішенням суду від 10.11.2014 року шлюб було розірвано( а.с.59а).
		Судом встанвоено, що строрни у справі мають трьох неовнолітніх доньок ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2, разом із відповідачем, де дітям створені належні умови для проживання, наавчання та розвитку, що підтверджено доказами ( а.с.53-57).
		Судом встановлено, що позивач у справі проживає у однокімнатній квартирі за адресоюм. АДРЕСА_1 яка належить йому на праві власності, де кімнату розміром 21 кв.м поділено навпіл гіпсокартновою стіною та створено кімнату для дитини, де є ліжко, письмовий стіл, комп"ютер для навчання, поличка для книжок, у створеній кімнаті також є вікно, що підтверджено доказами ( а.с.42,66,67-72).
		З поданих сторонами доказів щодо умов проживання, суд дійшов висновку, що в квартирі відповідача за адресою АДРЕСА_2, умови проживання для дітей значно ліпщі та площа квартри складається із трьох кімнат ніж у квартирі позивача.
		Судом встановлено, що згідно Висновку Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації29.01.2015 року ( а.с.30-31), рекомендовано суду визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, разом із матір"ю та встановлено, що умови проживання за місцем мешкання відповідача та дітей значно ліпщі, що відповідач офіційно працює та може утримувати дітей. Також встановлено, що позивач офіційно не працює, за місцем роботи характеризується позитивно.
		Судом встановлено, що позивач у справі працевлаштувався на роботу, та надав суду докази з місця роботи ( а.с.73,74,80-82), та сплачує аліменти за рішенням суду на трьох доньок ( а.с.27,60-62).
		Судом встановлено, що відповідач також працює, що підтвержено доказами ( а.с.58,59), за місцем роботи також характеризується позитивно.
		Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними дооворами України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч.2 ст.1 Європейської Конвенції про здійсненя прав дітей (1991р), предметом цієї Конвенції є підтримка у найвищіх інтересах дітей їхніх прав. Зі змісту ст. 3 Конвенції вбачається, що першачергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Зі змісту ст. 150 СК України вбачається, що одним із основних батьківських обов»язків є обов»язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему приоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприйняття. Батьки повинні виховувати особистість, яка б із повагою ставилася б до прав та свобод інших людей, любила б свою сім»ю та родину. Принципом Конвенції існує принцип загальної та одинакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 
		Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхних прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.
		Відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обов»язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батькі у шлюбі між собою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами та особисте виховання дитини, а потім згідно ч.2 цієї статті батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, а також згідно ч. 3 цієї статті батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які не суперечать закону, моральним засадам суспільства.
		Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов»язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюваться всуперч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. 
		Відповідно до ч.2 ст. 160 СК України встанволено, що місце проживаннядитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		Зважаючи на те, що відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, своботи та інтереси фізичних осіб, зважаючи на те, що згідно ч.ч.1,2ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов»язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всуперч інтересам дитини, суд дійшов висновку, що необхідно позов задовольнити, оскільки з 08.08.2015 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, виповнюється чотирнадцять років та згідно вимог ст.160 СК України вона сама буде мати право визначати місце свого проживання, оскільки  ОСОБА_3 комфортніше себе почуває разом із батьком, який її розуміє та перймається її інтересами та потребами, та з урахуванням того, що позивач у справі продовжує сплачувати аліменти на трьох дітй на коритсь відповідача, працевлаштувався на роботу та створив належні умови для проживання, виховання та навчання доньки, суд вважає що в цьому випадку інтереси дитини порушені не будуть.
		На підставі наведеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.3,4, 10, 11,57- 61, 88, 208-209, 212-218, 294 ЦПК України, ст.ст. 140-156 Сімейного Кодексу України, Конвенції про права дитини, суд
		                                                         
		                                                                 ВИРІШИВ:
		    Позов задовольнити.
		    Визначити міце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 разом із її батьком ОСОБА_1 за його зареєстованим місцем проживання позивача АДРЕСА_1 .
		    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу проголошення, у разі відсутності осіб, з часу отримання копії рішення суду.
		Суддя:                                  Т.О. Величко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...