Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/85/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2015. Зареєстровано: 08.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2015.
Дата набрання законної сили: 17.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 30.03.2015 р.                                                                            Справа№ 914/85/15  
		 
		Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін", с.Гряда Жовківського району Львівської області
		до відповідача Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", м.Львів
		про стягнення 301 442,98 грн.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача Мельникович М.В. - директор; 
		від відповідача Телішевський І.Д. - представник (довіреність б/н від 04.02.2015р.).
		 
		Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" до відповідача Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" про стягнення 301 442,98 грн., з яких 105 206,24 грн. - основний борг, 27 789,53 грн. - пеня, 12 296,63 грн. - 3% річних, 55 152,59 грн. - інфляційні втрати та 100 997,99 грн. - курсова різниця.
		Ухвалою суду від 17.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.02.2015р. В судовому засіданні 04.02.2015р. оголошено перерву до 25.02.2015р. В судовому засіданні 25.02.2015р. оголошено перерву до 11.03.2015р. Ухвалою суду від 11.03.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 25.03.2015р. В судовому засіданні 25.03.2015р. оголошено перерву до 30.03.2015р.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у поданому відзиві та поданих поясненнях. Зокрема представник відповідача зазначив, що позов у даній справі підлягає задоволенню в частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 82 428,13 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
		Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд -
		встановив
		25.04.2013р.  між  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю  "СуммуС Ін" (надалі -
		постачальник) та Львівським комунальним підприємством "Шляхо-ремонтне підприємство Галицького району" (надалі - покупець) укладено договір поставки №25/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити будівельні матеріали такі як: щебінь, бетон, цемент, пісок, розчин вапняний, керамзит, асфальтобетонну суміш, бітум дорожній (надалі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.
		Відповідно до п.1.2. договору орієнтовна загальна вартість поставок за цим договором складає 300 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.
		Згідно із п.4.1. договору датою поставки товару є дата отримання товару згідно накладної, що підтверджує прийняття товару.
		Пунктом 4.2. договору передбачено, що поставка товару може здійснюватися партіями. Про поставку відповідної партії товару сторони оформляють видаткову накладну, яка є невід'ємною частиною цього договору.
		Відповідно до п.4.3. договору, разом з поставкою товару постачальник надає покупцеві видаткову накладну та у разі необхідності податкову накладну. Після отримання видаткової накладної покупець зобов'язаний негайно її підписати та направити постачальнику. У випадку неотримання постачальником належним чином оформленої зі сторони покупця видаткової накладної на протязі 3 днів, видаткова накладна вважається такою, що підписана покупцем, а товар вважається прийнятим покупцем. 
		Перехід до покупця права власності та товар, а також ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, що поставляється за договором, відбувається в момент його поставки відповідно до п.4.1. цього договору (п. 5.1. договору).
		Згідно із п.7.1. договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3-ох робочих днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару.
		Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 927 606,24 грн., проте відповідач порушуючи умови договору не здійснив своєчасної оплати поставленого товару в повному розмірі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 30.12.2014р. становить 105 206,24 грн.
		Відповідно до п.9.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
		Отже, позивач, керуючись п.9.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 27 789,53 грн.
		Також позивач, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 12 296,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 55 152,59 грн.
		Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку збільшення курсу долару США, установленого НБУ, більш ніж на 3% за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну товару та вимагати його оплати покупцем згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі.
		Відтак, керуючись п.7.3. договору позивач нарахував відповідачу курсову різницю в розмірі 100 997,99 грн.
		Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 301 442,98 грн., з яких 105 206,24 грн. - основний борг, 27 789,53 грн. - пеня, 12 296,63 грн. - 3% річних, 55 152,59 грн. - інфляційні втрати та 100 997,99 грн. - курсова різниця.
		Відповідач частково заперечив проти позову, подавши відзив на позовну заяву, а також пояснення по суті спору.
		Зокрема    відповідач   визнав   те,   що   неоплаченою   є   сума   105 206,24  грн.,   однак
		відповідачем відповідно до ст.601 ЦК України було надіслано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 778,11 грн. При цьому Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" зазначає, що згідно накладної №РН-00094 від 20.05.2014р. позивачу було поставлено товар на суму 8 541,79 грн., а згідно накладної №РН-00116 від 30.05.2014р. позивачу поставлено товар на суму 14 236,32 грн. Товар, що був поставлений за вказаними накладними позивачем неоплачений. А відтак, відповідач стверджує, що 22 778,11 грн. були зараховані як однорідні зустрічні вимоги в рахунок погашення основної суми боргу, яка предметом спору у даній справі.
		Таким чином відповідач визнав наявність у нього заборгованості на суму 82 428,13 грн.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач заперечив. При цьому відповідач посилається на п.7.1. договору, де зазначено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 3-ох робочих днів з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару. Однак, як стверджує відповідач, йому позивач не виставляв жодного рахунку, а оплата відповідачем здійснювалась з власної ініціативи, а не на підставі рахунків. Таким чином відповідач стверджує, що з його боку не було прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення 100 997,99 грн. відповідач також заперечив. При цьому відповідач посилається на ч.2 ст.198 ГК України, де зазначено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
		Крім того, відповідач стверджує, що у договорі поставки №25/04 не визначено ні кількість продукції, ні ціну, а отже вказаний договір є неукладений та не може бути підставою щодо стягнення курсової різниці.
		Враховуючи наведене, відповідач проти стягнення з нього на користь позивача 82 428,13 грн. - основного боргу не заперечив, а в решті позовних вимог просив відмовити.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
		Згідно  ст. 655  ЦК  України,  за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона (продавець)
		передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2013р. між сторонами укладено договір поставки №25/04, відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити будівельні матеріали такі як: щебінь, бетон, цемент, пісок, розчин вапняний, керамзит, асфальтобетонну суміш, бітум дорожній (надалі - товар), а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.
		Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується наступними видатковими накладними 
		№РН-0000045 від 29.04.2013р. на суму 47 539,50 грн.; №РН-0000070 від 18.06.2013р. на суму 10 640,00 грн.; №РН-0000072 від 25.06.2013р. на суму 125 600,00 грн.; №РН-0000074 від 25.06.2013р. на суму 39 250,00 грн.; №РН-0000073 від 08.07.2013р. на суму 24 302,00 грн.; №РН-0000078 від 15.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000082 від 15.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000079 від 16.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000080 від 17.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000081 від 18.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000083 від 22.07.2013р. на суму 1 872,00 грн.; №РН-0000084 від 23.07.2013р. на суму 1 872,00 грн.; №РН-0000085 від 24.07.2013р. на суму 1 989,00 грн.; №РН-0000086 від 24.07.2013р. на суму 108 360,00 грн.; №РН-0000087 від 25.07.2013р. на суму 2 223,00 грн.; №РН-0000088 від 26.07.2013р. на суму 108 360,00 грн.; №РН-0000089 від 26.07.2013р. на суму 4 860,00 грн.; №РН-0000090 від 29.07.2013р. на суму 2 700,00 грн.; №РН-0000091 від 30.07.2013р. на суму 2 700,00 грн.; №РН-0000092 від 31.07.2013р. на суму 2 700,00 грн.; №РН-0000093 від 09.08.2013р. на суму 46 440,00 грн.; №РН-0000110 від 09.08.2013р. на суму 40 248,00 грн.; №РН-0000118 від 16.08.2013р. на суму 30 960,00 грн.; №РН-0000099 від 20.08.2013р. на суму 29 944,00 грн.; №РН-0000107 від 29.08.2013р. на суму 8 100,00 грн.; №РН-0000117 від 29.08.2013р. на суму 7 600,00 грн.; №РН-0000108 від 30.08.2013р. на суму 6 210,00 грн.; №РН-0000109 від 30.08.2013р. на суму 11 094,54 грн.; №РН-0000114 від 30.08.2013р. на суму 12 100,80 грн.; №РН-0000106 від 03.09.2013р. на суму 5 748,00 грн.; №РН-0000111 від 06.09.2013р. на суму 58 824,00 грн.; №РН-0000112 від 06.09.2013р. на суму 59 598,00 грн.; №РН-0000113 від 06.09.2013р. на суму 58 050,00 грн.; №РН-0000116 від 06.09.2013р. на суму 22 344,00 грн.; №РН-0000131 від 12.09.2013р. на суму 14 580,00 грн. та №РН-0000007 від 20.01.2014р. на суму 6 497,40 грн.
		Таким чином, як вбачається із матеріалів справи позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 927 606,24 грн. Як стверджує позивач та як визнав відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та поданих поясненнях, неоплаченим залишився товар на суму 105 206,24 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості сторони не подали.
		Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було надіслано заяву №31 від 27.01.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 778,11 грн. При цьому відповідач посилається на накладну №РН-00094 від 20.05.2014р., відповідно до якої, позивачу було поставлено товар на суму 8 541,79 грн. та на накладну №РН-00116 від 30.05.2014р., відповідно до якої позивачу поставлено товар на суму 14 236,32 грн.
		Однак як вбачається із накладної №РН-00116 від 30.05.2014р. на суму 14 236,32 грн.,  вона не підписана зі сторони одержувача ТзОВ «СуммуС Ін», і позивач заперечує поставку на підставі цієї накладної. Таким чином у суду відсутні докази здійснення поставки позивачу товару на суму 14 236,32 грн., що в свою чергу унеможливлює зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 236,32 грн. Разом з тим, поставка товару на підставі накладної №РН-00116 від 30.05.2014р. не є предметом розгляду у даній справі, і вказана поставка заперечується позивачем, водночас позивач погоджується зарахувати зустрічні однорідні вимоги лише по накладній №РН-00094 від 20.05.2014р. на суму 8 541,79 грн., яка підписана як постачальником Львівським комунальним підприємством "Шляхо-ремонтне підприємство
		Галицького району", так і одержувачем ТзОВ «СуммуС Ін».
		Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що відповідач здійснив поставку позивачу товару за накладною №РН-00094 від 20.05.2014р. на суму 8 541,79 грн., яка є підписана обома сторонами, суд дійшов висновку, що відповідно до заяви №31 від 27.01.2015р. зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося на суму 8 541,79 грн., а не на суму 22 778,11 грн., як це стверджує відповідач. Беручи до уваги розрахунок позовних вимог, який долучено позивачем до позовної заяви, початок виникнення заборгованості внаслідок несплати відповідачем за поставлений товар згідно договору № 25/04 від 25.04.2013р., враховуючи зміст заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд дійшов висновку, що вказана сума 8 541,79 грн. є зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача по накладній №РН-0000074 від 25.06.2013р.
		У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 96 664,45 грн. основного боргу.
		Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
		Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Відповідно до п.9.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
		Слід зазначити, що оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 541,79 грн. відбулося в рахунок погашення заборгованості відповідача, яка виникла на підставі накладної №РН-0000074 від 25.06.2013р., то коригування розміру пені, заявленої позивачем до стягнення, судом не здійснювалось з огляду на наступне.
		Як вбачається із розрахунку позовних вимог, пеня нарахована позивачем на заборгованість по накладній №РН-0000074 від 25.06.2013р. за період з 29.06.2013р. по 29.12.2013р., тобто з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України. А, оскільки, поставка відповідачем позивачу товару за накладною №РН-00094 на суму 8 541,79 грн. відбулась 20.05.2014р., то і зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось поза межами періоду нарахування пені по накладній №РН-0000074 від 25.06.2013р., що в свою чергу не впливає на розмір пені.
		Однак як вбачається із розрахунку позовних вимог, при нарахуванні пені по накладних №РН-0000111 від 06.09.2013р., №РН-0000112 від 06.09.2013р., №РН-0000113 від 06.09.2013р. та №РН-0000116 від 06.09.2013р., позивачем невірно визначено період її нарахування, а саме з 10.09.2013 по 26.03.2013р., що є порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України, тобто пеня нарахована за період, що перебільшує 6 місяців.
		Отже, судом здійснено перерахунок розміру пені. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку, що відповідача на користь позивача слід стягнути 27 226,42 грн. пені.
		Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. Позивачем до стягнення заявлено 12 296,63 грн. - 3% річних, 55 152,59 грн. - інфляційних втрат.
		Враховуючи, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось на суму 8 541,79 грн., судом здійснено перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат.
		Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 12 149,20 грн. - 3% річних та 54 163,83 грн. - інфляційних втрат. 
		Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 100 997,99 грн. - курсової різниці, суд зазначає наступне.
		Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку збільшення курсу долару США, установленого НБУ, більш ніж на 3% за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну товару та вимагати його оплати покупцем згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі.
		Проте, єдиними документами, які підтверджують вартість поставленого відповідачем товару є вищезазначені видаткові накладні, в яких визначено ціну товару лише в гривнях, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував узгодження сторонами ціни за поставлений товар в іноземній валюті (аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд у Постанові від 11.02.2015р., у справі № 921/803/14-г/18).
		Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 100 997,99 грн. - курсової різниці слід відмовити.
		Щодо твердження відповідача про те, що жодних підстав для нарахування пені немає, оскільки немає прострочення оплати у зв'язку з тим, що позивач всупереч положенням п.7.1.
		Договору № 25/04 від 25.04.2013р. жодного рахунку не виставляв, і така оплата відповідачем здійснювалась з власної ініціативи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
		У поясненні поданому позивачем (вх. № 10243/15 від 11.03.2015р.) останній зазначив, що разом з видатковими накладними відповідачу надавались рахунки-фактури, і дата рахунків-фактур співпадала з датою видаткової накладної.
		Тим не менше, у спростування заперечень наданих відповідачем, з виписки по рахунку виданої АТ «Укрсиббанк», що містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за поставлений товар на підставі рахунків згідно договору № 25/04 від 25.04.2013р. або на підставі договору.
		Слід зазначити, що вищезазначені видаткові накладні містять інформацію не тільки про назву товару, кількість та ціну, але й платіжні реквізити позивача, згідно яких відповідач міг здійснювати оплату. Такі платіжні реквізити містяться також у договорі, на підставі якого відповідач здійснив часткові оплати.
		При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність обов'язку зі сплати у зв'язку з неодержанням рахунків, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому товар (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 19.11.2014р. у справі №914/1559/14).
		Разом з тим, твердження відповідача про те, що часткові оплати за поставлений товар були здійснені ним з власної ініціативи підтверджує ту обставину, що відповідач міг виконати свій обов'язок по оплаті на підставі видаткової накладної чи договору до виставлення рахунку-фактури позивачем, за умови якщо такий виставлено не було, відтак відповідачем не доведено, що позивач відповідно до змісту ст. 613 ЦК України вважається таким, що прострочив.
		Щодо твердження відповідача про те, що у договорі поставки №25/04 від 25.04.2013р. не визначено ні кількість продукції, ні ціну, а відтак він є неукладений, суд зазначає наступне.
		Орієнтовна вартість поставок визначена в п.1.2. договору. Крім того, вартість та кількість товару, що постачається визначено в накладних, які відповідно до п.4.2. договору є невід'ємними частинами цього договору. Разом з тим, згідно п. 6.1. договору, товар вважається прийнятим по кількості - згідно з кількістю зазначеною у накладній. 
		Водночас слід зазначити, що товар згідно вищезазначених видаткових накладних поставлений на підставі договору № 25/04 від 25.04.2013р., як це вбачається з самих накладних, відтак суд дійшов висновку, що шляхом підписання видаткових накладних, сторони погодили кількість і ціну товару у межах виконання вказаного договору,  враховуючи те, що вартість поставок згідно п.1.2. договору є орієнтовна, а його кількість зазначена у накладній.     
		В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні  бути   підтверджені   певними   засобами   доказування,   не   можуть
		підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Сплата судового збору підтверджується чеком №16122014134142 від 16.12.2014р. на суму 6 028,86 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 803,68 грн. судового збору.
		Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов задоволити частково.
		2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району"  (79019, м.Львів, вул. Льва, буд.4, код ЄДРПОУ 03349022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СуммуС Ін" (80380, вул. Польова, буд.1, с.Гряда Жовківського району Львівської області, код ЄДРПОУ 36762326)        96 664,45 грн. - основного боргу, 27 226,42 грн. - пені, 12 149,20 грн. - 3% річних,    54 163,83 грн. - втрат від інфляції та 3 803,68 грн. - судового збору.
		3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
		5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення
		виготовлено 06.04.2015р.
		 
		Суддя                                                                                      Петрашко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...