Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/553/12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано судом: 09.04.2015. Зареєстровано: 10.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2015.
Дата набрання законної сили: 31.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"31" березня 2015 р.                                                   Справа №   5015/553/12
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого-судді                                                                                                  М.І.Хабіб 
		суддів                                                                                                                 В.М. Гриців   
		                                                                                                                                Я.О. Юрченка                                                                                                                        
		при секретарі судового засідання  Мазепа Н.,
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" за № 5015/553-15 від 18.07.2014
		на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014
		у справі № 5015/553/12
		за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  "Львівгаз", м. Львів
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія", м. Київ
		про визнання права власності на автомобіль та визнання недійсним пункту договору
		 
		та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Перша Західно-Українська лізингова компанія", м.Київ
		до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  "Львівгаз", м. Львів
		про визнання права власності на автомобіль
		 
		За участю представників:
		позивача: Гарбузюк Р.О.- представник (довіреність в матеріалах справи) 
		відповідача: Білоусов О.А. - ліквідатор.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		26.09.2011 позивач - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" про визнання права власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС 0091 ВО (далі - автомобіль). 
		Позов обґрунтовано тим, що за договором фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008, укладеним з відповідачем, позивач повністю виконав свої зобов'язання, остаточний розрахунок проведено30.06.2011, проте відповідач  не вчинив дій по передачі у власність позивачу предмета лізингу(автомобіля) та не надав на вимогу позивача документів, необхідних для оформлення права власності на автомобіль. Посилаючись на ст.ст. 316-319, 806-808ЦК України, позивач вважає, що у нього виникло право власності на об'єкт лізингу.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 позов було повернено без розгляду. Постановою  Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2011, справу передано  на розгляд Господарського суду міста Києва, який  16.12. 2011 порушив провадження у справі №57/11, а ухвалою від 27.01.2012 матеріали справи скерував за підсудністю до Господарського суду Львівської області. 
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2012 у справі №5015/553/12 (суддя Березяк Н.Є.)позов задоволено, визнано право власності позивача на автомобіль, присуджено до стягнення з відповідача судові витрати(т.2, а.с.95-100).
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013( колегія у складі суддів: головуючого Мирутенко О.Л., суддів Г.М.Гнатюк, Н.М. Кравчук) скасовано рішення місцевого господарського суду від 14.06.2012, постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову( т.2, а.с. 189-192). 
		 
		Постановою Вищого господарського суду від 23.04.2014 у справі №5015/553/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013, справу №5015/553/12 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області( т.3, а.с.88-92).
		Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вказав на неповне з'ясування всіх обставин справи, оскільки 14.11.2011порушена справа про банкрутство відповідача, позивач є конкурсним кредитором, він подав заяву з вимогами до боржника, які ґрунтуються на виконанні сторонами договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008, однак суди попередніх інстанцій не з'ясували питання щодо включення чи не включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів.
		 
		Ухвалою від 19.05.2014 суд першої інстанції ( суддя Рим Т.Я.) прийняв справу до нового розгляду, розгляд справи призначив на 04.06.2014.
		03.06.2014 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним пункт 7.3 додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу" до Договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008 ( далі -Правила) (т3, а.с.103 ).
		Ухвалою суду першої інстанції від 12.06.2014 прийнято до розгляду зазначену заяву (т.3, а.с. 161-162).
		 
		04.06.2014 відповідач -  ТзОВ "Перша Західно-Українська Лізингова компанія" в особі ліквідатора Білоусова О.А.  подав зустрічну позовну заяву  про визнання  за відповідачем права власності на автомобіль - Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО (а.с.116-120 т.3). 
		Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008 відповідач по акту від 07.10.2008 передав позивачу предмет лізингу. За умовами договору строк лізингу становить 24 місяці, позивач мав сплачувати платежі згідно з графіком , а останній платіж мав бути сплачений не пізніше 07.10.2010, проте позивач  неналежним чином виконав узяті на себе зобов'язання в частині сплати лізингових платежів, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, які позивач не сплатив. Вказує на те, що грошові кошти в сумі 9   795,57грн, які сплачені позивачем 30.06.2011,  були направлені на погашення неустойки в сумі 4   060,18грн.Стверджує, що сума заборгованості по несвоєчасно сплачених платежах становить 5   735,39грн, а сума штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені лізингові платежі за період з 30.06.2011по 03.06.2014 становить 12   358,03грн. Відповідач стверджує, що положення пункту 7.3 додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу" до договору є спеціальними нормами по відношенню до положень п.7.2 цих Правил, що за Правилами право власності на автомобіль не може автоматично переходити до лізингоодержувача, а лише з дотриманням механізму, передбаченого пунктом 7.3 Правил, тобто, шляхом повернення автомобіля лізингодавцеві та подальше укладення договору-купівлі-продажу. 
		Ухвалою від 10.06.2014 Господарський суд Львівської області прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом (т.3, а.с. 114-115).
		 
		12.06.2014 відповідач подав заяву про застосування позовної давності, в якій стверджує, що за вимогою про визнання недійсним п. 7.3 Правил строк позовної давності сплив через 3 роки з моменту укладення договору, тобто  30.09.2011( т.3, а.с 158-159).
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 у справі № 5015/553/12 (суддя Рим Т.Я) відмовлено в задоволенні первісного позову.
		Зустрічний позов задоволено, визнано за ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО.
		Рішення мотивоване положеннями статей 11, 328, 334, 392, 692, 697, 806 Цивільного кодексу України, статтею 292 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 8, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 82, 83, 84, 85, 122 Господарського процесуального кодексу України. 
		Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з положень ч.2 ст. 8 ЗУ «Про фінансовий лізинг», принципу свободи договору та умов договору, якими не передбачено можливості переходу права власності на автомобіль зі спливом  строку дії договору та зі сплатою лізингових платежів, вказав, що позивачем не доведено невідповідність положень п.7.3 Правил нормам закону Відмовляючи в задоволенні первісного позову про визнання права власності на майно,  суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" набувши майно (автомобіль) у власність, передала його у лізинг ПАТ "Львівгаз", відповідно до договору фінансового лізингу від  29.09.2008, умовами якого не  передбачено можливості переходу права власності на вказаний автомобіль  зі спливом строку дії договору та сплати лізингових платежів, крім того, ПАТ "Львівгаз" не виконував належним чином  зобов'язань  по сплаті лізингових платежів і в порушення умов договору фінансового лізингу не передав автомобіль ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія". 
		В частині задоволення зустрічного позову рішення суду мотивоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що саме ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" є належним власником спірного майна. 
		         
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 скасувати. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити. Скаржник посилається на те, що п. 7.3 Правил щодо повернення предмета лізингу та укладення договору купівлі-продажу суперечить ст.632 ЦК України, оскільки після виконання договору ціна може змінюватися. Крім того, судом першої інстанції не враховано положень п. 3.2.5. Правил лізингу, згідно з якими позивач має право набути предмет лізингу у власність лише до закінчення строку договору лізингу, а оспорюваний п. 7.3 Правил лізингу передбачає обов'язок позивача після сплати повної ціни товару повернути предмет лізингу по акту і з дати підписання такого акта договір лізингу буде припиненим. За твердженням апелянта зазначений пункт договору виключає можливість отримання покупцем товару у власність після оплати його повної ціни у всіх випадках, що суперечить ст. 655 ЦК України.
		 
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 5015/553/12 (колегія у складі суддів: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасовано, в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 залишено без змін ( т.4, а.с. 61-69).
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та залишив рішення в цій частині  без змін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог відповідача, апеляційний суд виходив з того, що відповідач- ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" не подано належних доказів набуття ним  права власності на спірне майно - автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО, оскільки в договорі купівлі-продажу № 2120/12 від 01.02.2008, на який він посилається, не зазначено номер шасі автомобіля, відсутній акт приймання-передачі, передбачений договором.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України  від 16.12.2014 скасовано постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 5015/553/12, справу  направлено до Львівського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд( т.4, а.с. 108-116).
		Підставою скасування судом касаційної інстанції постанови апеляційного суду стало те, що судом апеляційної інстанції не були розглянуті в повному обсязі доводи, які  викладені в апеляційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"  на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014, та належним чином не перевірені висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні первісного позову, не перевірено належним чином відповідність договору фінансового лізингу 29.09.2008 та Правил до нього вимогам Закону України "Про фінансовий лізинг". Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що за результатами апеляційного перегляду справи спір про право власності на майно залишився не вирішеним. Також вказав на невиконання вказівок Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 23.04.2014.
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.15 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до нового апеляційного провадження.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.15 за клопотанням (вх.01-04/904/15 від 23.02.15) представників сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК.
		 
		В судовому засіданні 31.03.15 представник скаржника (позивача) підтримав доводи, викладені в   апеляційної скарги та в письмових поясненнях, просив скасувати рішення суду від 09.07.2014, прийняти нове, яким  первісний позов задоволити .
		Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		                   
		Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		 
		29.09.2008 ТзОВ "Перша Західно - Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (лізингоодержувач), яке в подальшому  змінило назву на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", укладено договір фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552(т.1,а.с.10-17), відповідно до умов якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу  за плату у володіння та користування на умовах цього договору та Правил фінансового лізингу (додаток №1 до договору). Найменування предмета лізингу та його характеристики вказані в специфікації ( додаток №2 до договору).
		За умовами договору загальна сума договору становить 387   435,46грн, строк лізингу - 24 місяці з дати підписання акта приймання-передачі.
		Згідно з графіком сплати лізингових платежів( додаток №3 до договору) лізингові платежі сплачуються щомісячно в період з 26.09.2008( авансовий платіж в сумі 55000грн) по жовтень 2010, шляхом сплати коштів на погашення вартості предмета лізингу та на погашення винагороди лізингодавця у визначені графіком строки та у визначених сумах.  
		Відповідно до специфікації ( додаток №2 до договору) предметом лізингу є автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846,  ціна якого з ПДВ становить 275 000грн. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу відповідач за договором № 2120/12 купівлі-продажу автомобіля від 01.02.2008, укладеним з ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", придбав автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado. 03.10.2008 за ТзОВ "Перша західно-українська лізингова компанія" зареєстровано право власності на автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС 0091 ВО, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВСС №085935 (т. 1, а.с. 90).
		 
		По акту прийому-передачі предмета лізингу від 07.10.2008 (т.1,а.с.20 ) відповідач передав в лізинг позивачу  автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС 0091 ВО.
		         За період з  вересня 2008року по жовтень  2009року ( по 20.10.2009) позивач сплатив згідно з графіком лізингові платежі на загальну суму 287 435,46 грн, що підтверджено платіжними дорученнями: №12851 від 30.09.2008  на суму 55 000,00 грн, №14299 від 07.11.2008 на суму 26 793,57 грн, №15971 від 18.12.2008  на суму 24 803,82 грн, №285 від 20.01.2009 на суму 22 993,05 грн, №1322 від 19.02.2009 на суму 21 345,17 грн, №2383 від 23.03.2009  на суму 19 845,52 грн, №3284 від 16.04.2009  на суму 18 480,75 грн, №4130 від 15.05.2009  на суму 17 238,73 грн, №5310 від 23.06.2009  на суму 16 108,40 грн, № 6087 від 17.07.2009  на суму 15 079,72 грн, № 7047 від 18.08.2009  на суму 14 143,53 грн, № 7972 від 21.09.2009  на суму 13 291,52 грн, № 8995 від 20.10.2009  на суму 12 516,11грн ( т.1, а.с. 173-180, т.2, а.с. 18-23).
		У зв'язку  з укладенням 26.04.2010 позивачем - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (новий кредитор) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (первісний кредитор)  договору №26/04/2010 про відступлення первісним кредитором новому кредитору ( позивачу) права вимоги до відповідача- ТзОВ "Перша Західно - Українська лізингова компанія", 07.05.2010 позивач надіслав відповідачу заяву №06-3011 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 100 000,00 грн та припинення своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів за договором  №080926/ФЛ-0552 на суму 100   000грн (т1, а.с.25). Зазначена заява надіслана на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, про що свідчить відповідний опис та поштова квитанція (том 1, а.с. 168, 169).Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача  підтвердив факт зарахуванням зустрічних однорідних вимог ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на суму 100 000,00 грн. 
		 
		Таким чином, позивач сплатив всю суму договору 387   435,46грн (287 435,46  + 100   000).
		Крім того, платіжним дорученням  № 4778 від 30.06.2011  позивач додатково  сплатив за договором  ще  9 795,57 грн ( т.1, а.с. 24).
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 було порушено провадження у справі №44-277-б про банкрутство ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном( т.2, а.с. 138-140).
		ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 04.01.2012 №06-92 (том 2, а.с. 24-27) з майновими вимогами до боржника   -ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" на суму 614 359,14 грн, в т.ч на суму387   435,46грн у зв'язку з сплатою лізингових платежів за договором фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552. Зазначена заява була надіслана на адресу суду, боржника та арбітражного керуючого Білоусова О. А. (том 2, а.с. 36, 37,38).
		 
		Постановою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі №44/277-б ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,  ліквідатором боржника призначено Білоусова О.А. (а.с.114-119 т.1).  
		 
		В подальшому ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою №44/244-4 від 02.06.2014 (том 3, а.с. 100), якою просило повернути без розгляду заяву від 04.01.2012 №06-92 з майновими вимогами до боржника - ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія", оскільки боржник не може мати грошових зобов'язань  перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" за договором фінансового лізингу. 
		Ухвалою від 22.10.2014  у справі №44/277-б  заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" з кредиторськими вимогами до ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" у справі №44/277-б про його банкрутство  залишено без розгляду( т.4, а.с.125-131). 
		 
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.07.2013 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" зверталося до Господарського суду м.Києва  у межах справи № 44/277-б про банкрутство ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" із заявою про виключення Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО, з ліквідаційної маси боржника ( т.2, а.с. 153-155). 
		Ухвалою Господарського суду м.Києва від 14.10.2013 у справі № 44/277-б, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"  в частині виключення зазначеного автомобіля із ліквідаційної маси боржника було відхилено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.10.2013 змінено, а саме: доповнено п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 14.10.2013р. у справі № 44/277-б, абз.2 наступного змісту: "У задоволенні заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" в частині вимог про виключення з ліквідаційної маси ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" транспортного засобу TOYOTA LAND CRUASER 120 PRADO, державний номерний знак ВС0091ВО, 2008 року, номер шасі JTEBU29J305142846 - відмовити"( т.3, а.с. 20-21).
		 
		Отже, станом на час розгляду  даної справи № 5015/553/12 спірне майно  - автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС0091ВО,  включене до ліквідаційної маси відповідача - ТзОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія", якого визнано банкрутом. 
		 
		Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення                       з наступних підстав.
		Згідно із ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). 
		До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. 
		До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. 
		Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
		 
		Частиною ч. 2 ст. 1 ЗУ « Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). 
		Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);розмір лізингових платежів;інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди( ч.2 ст.6 Закону)
		 
		Відповідно до ст. 16 цього Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. 
		Лізингові платежі можуть включати:
		а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
		б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
		в) компенсацію відсотків за кредитом; 
		г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
		Частиною 2 ст. 8 Закону встановлено, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. 
		 
		За умовами договору (п.7.1 Правил - додатку № 1 до договору)  упродовж строку дії договору право власності на предмет договору належить лізингодавцю.
		Пунктом 7.2 Правил встановлено, що  після закінчення строку дії договору за умови  належного та повного виконання зобов'язань за договором, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з умов договору (штрафу, пені), предмет договору переходить у власність лізингоодержувача за ціною останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу. Фактичний перехід права власності на предмет лізингу оформляється двостороннім актом про повне виконання сторонами зобов'язань за договором, окрім виключень, передбачених п. 7.3 Правил.
		Пунктом  7.3 Правил встановлено,  якщо предметом лізингу є транспортний засіб, то після закінчення строку дії договору у разі  належного та повного виконання зобов'язань за договором, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з умов договору ( штрафу, пені), лізингоодержувач  повертає та фактично передає предмет лізингу лізингодавцеві по акту повернення предмета лізингу. Після здійснення такого повернення  лізингоодержувач  отримує право переважної купівлі майна.
		 
		Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника та вважає, що положення п.7.3 Правил суперечать закону з огляду на наступне. 
		Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом ( ст. 806 ЦК України , ч.1 ст. 2 Закону « Про фінансовий лізинг»).
		 
		Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		В силу ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається( ч. 3 ст.632 ЦК України).
		 
		Отже умова договору ( п.7.3 Правил) про повернення лізингоодержувачем предмета лізингу після закінчення строку дії договору та повного виконання зобов'язань за договором, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з умов договору, після якого ( повернення)  лізингоодержувач отримує право переважної купівлі  предмета лізингу суперечить закону, оскільки ціна предмета лізингу включена до складу лізингових платежів і в силу закону жодної купівлі лізингоодержувачем  предмета лізингу після повного виконання умов договору,  сплати ціни договору, в т.ч. сплати вартості предмета лізингу,  не може бути.
		Крім того, положення пункту 7.3 Правил суперечить іншим положенням Правил, зокрема, пункту 7.1 Правил,  яким встановлено, що  право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві лише упродовж строку дії договору. А відповідно до положень пункту 7.2 Правил після закінчення строку дії договору за умови  належного та повного виконання зобов'язань за договором, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з умов договору (штрафу, пені), предмет договору переходить у власність  лізингоодержувача за ціною  останнього лізингового платежу, який є ціною викупу предмета лізингу.
		Названі обставини дають підстави для висновку, що положення п.7.3 Правил позбавляють  позивача  можливості після закінчення строку договору та сплати  всіх  платежів за договором, в т.ч. ціни предмета лізингу, набути у власність предмет лізингу, тобто, не спрямовані  на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором. 
		 
		Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч.1 ст.203 ).
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 5  ст. 203).
		Відповідно до ч.1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		З огляду на умови договору, а саме, включення до складу лізингових платежів ціни предмета лізингу,  можна припустити,  що договір був би укладений і без включення до нього положень пункту 7.3Правил.
		 
		На підставі викладеного апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відповідність  положень пункту 7.3 Правил закону.
		 
		Заперечуючи проти вимоги позивача про визнання за ним права власності на автомобіль та стверджуючи про своє право  на автомобіль, відповідач в зустрічній позовній заяві   вказує на  неналежне виконання позивачем умов договору та наявність заборгованості за договором. Стверджує, що сума заборгованості по несвоєчасно сплачених платежах становить 5   735,39грн, а сума штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені лізингові платежі за період з 30.06.2011по 03.06.2014 становить 12   358,03грн. Зазначає, що  грошові кошти в сумі 9   795,57грн, які сплачені позивачем 30.06.2011,  були направлені на погашення неустойки в сумі 4   060,18грн.
		 
		Апеляційний суд вважає твердження відповідача про наявність заборгованості позивача за договором необґрунтованими та такими , що суперечать фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
		Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору фінансового лізингу відповідач передав позивачу  07.10.2008 автомобіль в лізинг терміном на 24 місяці.  За умовами договору позивач мав сплатити лізингові платежі згідно з графіком   в сумі 387   435,46грн, з яких -  275   000грн мав сплати на відшкодування вартості автомобіля, та  112   435,46 грн. - як винагороду лізингодавцеві  в термін до  08.10.2010.
		 
		Позивач повністю сплатив лізингові платежі 07.05.2010 в сумі 387   435,46грн шляхом сплати коштів в сумі  287 435,46 грн та  шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 100   000грн,  хоча строк сплати був встановлений договором до 08.10.2010.  
		Крім того, платіжним дорученням  № 4778 від 30.06.2011  позивач додатково  сплатив за договором  ще  9 795,57 грн ( т.1, а.с. 24). 
		З листів відповідача  №2658 від 17.05.2011( т.3, а.с. 59), №2676 від 24.06.2011(том 2, а.с. 185) вбачається,  що відповідач не врахував платіж, сплачений платіжним дорученням  №285 від 20.01.2009 на суму 22 993,05 грн( т.2, а.с. 21) та  відмовлявся проводити зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 100   000грн за заявою позивача від 07.05.2010 та безпідставно  визначив  заборгованість станом на 13.05.2011  в сумі 109 795,57 грн та безпідставно нарахував за період з листопада 2008 року по червень 2011 року  21 606,54 грн. пені, 14.299,02 грн. інфляційних втрат, 3 907,56 грн. - 3% річних. В подальшому відповідач підтвердив зарахування зустрічних вимог  позивача на суму 100   000,00грн на підставі заяви позивача від 07.05.2010.
		 
		В зустрічній позовній заяві відповідач вказує на зарахування грошових коштів в сумі 9   795,57грн, які сплачені позивачем 30.06.2011, на погашення неустойки в сумі 4   060,18грн.
		За таких обставин, вказана у зустрічній позовній заяві заборгованість по лізингових платежах на суму 5   735,39 грн фактично є надлишково сплаченими позивачем коштами на суму 5735,39грн (9 795,57 - 4060,18), оскільки станом на 30.06.2011 заборгованості по лізингових платежах не було, всі лізингові платежі були сплачені достроково ще 07.05.2010, а неустойка, за твердженнями відповідача, становила 4060,18грн. 
		Отже, після сплати  30.06.2011  у позивача не було заборгованості ні за лізинговими платежами, ні за будь-якими іншими, що випливають з умов договору, тому нарахування штрафних санкцій за період з 30.06.2011по 03.06.2014, про які вказано у зустрічній позовній заяві , є безпідставним.
		 
		Слід зазначити, що за умовами договору ( п. 5.1 Правил - Додатку №1 до договору)  у випадку прострочення строків оплати лізингових платежів, лізингоодержувач   зобов'язаний перерахувати лізингодавцеві пеню упродовж 5 -ти банківських днів  з дати отримання вимоги у розмірі 0.1% від суми боргу за кожен день прострочення.
		Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження  пред'явлення позивачу до повної сплати позивачем всієї суми договору( 07.05.2010) будь-яких вимог щодо сплати пені, відтак, невиконання позивачем  обов'язку по сплаті пені.  
		На підставі викладеного  колегія суддів  вважає, що  у зв'язку  із закінченням строку дії договору, повним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором та  відсутністю заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що виникають з умов договору,  автомобіль перейшов у власність позивача.  Твердження відповідача  про те, що він є належним власником  автомобіля, суперечать закону та умовам договору ( п. 7.1, 7.2 Правил), оскільки  після закінчення строку  дії договору  та отримання лізингодавцем  повної ціни предмета лізингу та повної вартості лізингових та інших платежів за договором,  предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача. 
		 
		З огляду на  положення ст. 264 ЦК України, положення пункту 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»від 29 травня 2013 року N 10, із змінами і доповненнями, та враховуючи пред'явлення  позивачем 26.09.2011( згідно з поштовим штемпелем на конверті) позову до відповідача, що випливає з договору фінансового лізингу № 080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008, апеляційний суд відхиляє заяву відповідача про застосування  наслідків сплаву позовної давності щодо вимоги  про визнання недійсним п. 7.3 Правил - додатку №1 до договору фінансового лізингу № 080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008.
		Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним п.7.3 Правил та визнання за ним права власності на автомобіль колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, а зустрічна вимога відповідача про визнання за ним права власності на автомобіль є безпідставною, вона суперечить закону та положенням пунктів 7.1, 7.2 Правил, відтак не підлягає до задоволення. 
		 
		Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.     
		Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.   
		На підставі викладеного колегія суддів вважає, що внаслідок неповного  дослідження  обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального  права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Отже, апеляційну скаргу позивача належить задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
		В судовому засіданні 31.03.2015 представник позивача заявив, що, враховуючи визнання відповідача банкрутом,  не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, сплаченого позивачем. Відтак, судовий збір, сплачений позивачем, покладається на позивача, а сплачений відповідачем - на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задоволити.
		Рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 у справі № 5015/553/12 скасувати. Прийняти нове рішення, яким первісний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задоволити.
		Визнати недійсним  пункт 7.3 « Загальних правил фінансового лізингу» - додатку №1 до Договору фінансового лізингу №080926/ФЛ-0552 від 29.09.2008, укладеного Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія", м. Київ.
		Визнати за Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", ідент. код 03349039, місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул.. Золота,42 право власності автомобіль Toyota Land Cruiser 120 Prado, номер шасі JTEBU29J305142846, державний номерний знак ВС 0091 ВО.
		У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" про визнання права власності на автомобіль відмовити.
		2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		3.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова підписана 03.04.2015
		 
		Головуюча-суддя М.І. Хабіб 
		Суддя                                                                                          В.М. Гриців
		Суддя                                                                                          Я.О. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...