Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-1316св15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		іменем  україни
		 01 квітня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого         Червинської М.Є.,                            
		 
		суддів:                                  Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
		                                                          Парінової І.К., Писаної Т.О.,                                                                                            
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Борщівського району електромереж до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним,
		за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 09 грудня 2014 року, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2014 року відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» в особі Борщівського району електромереж (далі - ВАТ «Тернопільобленерго» Борщівського району електричних мереж) звернулось до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнювало у процесі розгляду справи, і остаточно просило визнати укладеним договір про користування електричною енергією від 06 червня 2014 року НОМЕР_1 між ВАТ «Тернопільобленерго» Борщівського району електричних мереж  та  ОСОБА_3 на умовах позивача, які відповідають умовам Типового договору згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН).
		На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між   ВАТ «Тернопільобленерго» та відповідачкою  склалися цивільно-правові відносини  на підставі фактичного отримання послуг з енергопостачання, проте ОСОБА_3 не погодилась з п. п. 1, 4, 11.9 та 16 проекту надісланого позивачем договору, запропонувавши свою редакцію, яку виклала у протоколі розбіжностей. Оскільки в процесі переговорів сторони не досягли згоди щодо умов договору, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від              06 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.
		Визнано укладеним договір про користування електричною енергією від 06 червня 2014 року НОМЕР_1 між ВАТ «Тернопільобленерго» Борщівського району електричних мереж та ОСОБА_3
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 09 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 листопада              2014 року змінено стосовно умов договору про користування електричною енергією від 06 червня 2014 року НОМЕР_1  між ВАТ «Тернопільобленерго» Борщівського району електричних мереж та ОСОБА_3, зазначивши в п. 1 потужність постачання електричної енергії з 2,2 кВт на 6,5 кВт і в п. 4 величину струму з 16 А на 32 А.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		У касаційній скарзі ВАТ «Тернопільобленерго», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, врахував договір про користування електричною енергією                    від 16 вересня 2013 року НОМЕР_1, укладений позивачем з попереднім споживачем - ОСОБА_5, дійшовши висновку, що запропонована позивачем новому споживачу - ОСОБА_3 редакція п. п. 1, 4 спірного договору на тих же умовах, які діяли з попереднім споживачем, відповідає вимогам ПКЕЕН; при цьому суд зазначив, що відповідачка не позбавлена можливості звернутися до позивача у встановленому порядку щодо зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності.
		 
		Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду щодо умов спірного договору, за п. 1 визначивши потужність постачання електричної енергії з 2,2 кВт на 6,5 кВт та у  п. 4 визначивши величину струму з 16 А на 32 А, погодився з висновком суду першої інстанції щодо споживання електричної енергії лише на підставі договору з енергопостачальником; проте дійшов висновку, що запропоновані відповідачкою  у протоколі розбіжностей умови договору у п. п. 1, 4 не суперечать ПКЕЕН, а тому повинні бути погоджені сторонами при укладенні вказаного договору.
		 
		Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.        
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власницею 1/7 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, та уповноважена іншими співвласниками на укладання договору про користування електричною енергією.
		Також судом встановлено, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини на підставі фактичного отримання послуг з енергопостачання, оскільки попередній договір про користування електричною енергією по особовому рахунку НОМЕР_1 був укладений з матір'ю відповідачки - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
		У відповідь на звернення ОСОБА_3 із заявою про укладення договору про користування електричною енергією по особовому рахунку                 НОМЕР_1 позивач направив на її адресу проект вказаного вище договору, втім, не погодившись з умовами запропонованого договору, ОСОБА_3 направила на адресу позивача протокол розбіжностей щодо редакції п. п. 1, 4, 11.9 та 16 (а. с. 12-13, 14, 15).
		Відносини з приводу укладання договору на постачання електричної енергії та її споживання регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою  Кабінету  Міністрів України  від              26 липня 1999 року № 1357, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної  комісії з питань регулювання електроенергетики України  від  31 липня 1996 року № 28                 (у редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
		Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		 Розкриваючи зміст засади свободи договору, ст. ст. 6, 627 ЦК України визначають, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. 
		Водночас статті 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. 
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2                             ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
		Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
		З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить  вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». 
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-110 цс 12 від 10 жовтня 2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.
		Згідно з п. 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.
		Форма і зміст (умови) Типового договору про користування електричною енергією викладені в додатку 1 до ПКЕЕН.
		Відповідно до п. 4 ПКЕЕН у договорі обов'язково зазначається величина потужності, яка  визначається  виходячи  з  потужності  наявних  у   споживача струмоприймачів.  При цьому загальна потужність не може бути вищою за  потужність,  передбачену  технічними  умовами  чи   технічними характеристиками електромережі споживача. Споживач може внести  пропозиції щодо зміни зазначеної у договорі величини електричної   потужності та у разі відмови енергопостачальник надає споживачеві   обґрунтовану письмову відповідь.
		Разом з тим, відповідно до п. 42 ПКЕЕН споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки,  здійснювані  з  метою збільшення споживання електричної потужності, та забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових  посвідчень  до  квартири  або  іншого об'єкта   для   обстеження  приладу  обліку,  електроустановок  та електропроводки.
		Виходячи із системного аналізу наведених актів цивільного законодавства та викладених обставин справи колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, врахувавши попередні договірні відносини, які існували щодо постачання електричної енергії на умовах договірної потужності 2,2 кВт, та фактичне отримання послуг ОСОБА_3 за вказаною договірною потужністю, дійшов обґрунтованого висновку, що умови Типового договору є обов'язковими для сторін  договору, а в разі необхідності зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності  відповідачка не позбавлена можливості звернутися до позивача у встановленому чинним законодавством порядку; наразі, матеріали справи не містять звернень ОСОБА_3 до позивача з заявами  про збільшення потужності електроустановок відповідно до вимог п. п. 4, 42 ПКЕЕН.
		Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду щодо умов договору, не встановивши жодних порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі, вдався до переоцінки письмових доказів, які були досліджені місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, та, не врахувавши п. 42 ПКЕЕН та послідовність дій заявника, який має намір змінити технічні параметри електропостачання електроустановки,  дійшов помилкового висновку, що запропонована відповідачкою редакція п. п. 1, 4 договору не суперечить вимогам чинного законодавства у сфері постачання електричної енергії для населення та не порушує прав позивача - енергопостачальника.  
		Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права, а тому скасоване апеляційним судом в цій частині помилково. 
		Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції. 
		Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		                              
		Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» задовольнити.
		                              Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 09 грудня             2014 року скасувати, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2014 року залишити в силі. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                     М.Є. Червинська 
		                                
		Судді:                                                                                                                                А.О. Леванчук 
		 
		                                                                                         Л.М. Мазур
		 
		                                                                                         І.К. Парінова                      
		 
		                                                                                         Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...