Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-3а15к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		24 березня 2015 рокум. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогоКривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В. Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (далі - Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України 
		(далі - Митниця, Міндоходів відповідно), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ, ДКСУ відповідно) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми надмірно сплачених митних платежів,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо нерозгляду заяви Товариства від 
		18 березня 2014 року № 0318/1; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства суму надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями Митниці від 2 жовтня 2013 року 
		№ 100270000/2013/700330/2, 7 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700340/2, 10 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700355/2 та 15 жовтня 2013 року 
		№ 100270000/2013/700365/2 в розмірі 49 991 грн 41 коп.
		Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що воно подало Митниці в утановленому чинним законодавством порядку заяву від 18 березня 2014 року № 0318/1 щодо повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів, до якої було додано всі необхідні документи. Митниця за результатами розгляду зазначеної заяви не вчинила жодної з дій, визначених Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення). Також позивач зазначив про те, що наслідки протиправної бездіяльності Митниці мали бути усунені шляхом стягнення на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів. 
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
		16 жовтня 2014 року, в позові відмовив.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 жовтня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на зазначені рішення судів попередніх інстанцій.
		Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме положень розділу ІІІ Порядку повернення.
		На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2014 року (справа № К/800/62139/13), яка, на думку Товариства, підтверджує неоднакове правозастосування.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 грудня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України виходячи із того, що у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення Порядку повернення у подібних правовідносинах.
		У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в позові, з висновком яких погодився й Вищий адміністративний суд України, виходили із того, що оскільки за результатами розгляду заяви позивача від 18 березня 2014 року 
		№ 0318/1 року Митниця надала відповідь листом від 12 травня 2014 року 
		№ 5662/1/26-70-52-05, яким повідомила про відсутність правових підстав для повернення коштів, щодо яких подано зазначену заяву, з Державного бюджету України, то в діях Митниці відсутня бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивача про повернення суми надмірно сплачених митних платежів. Крім того, обов'язок щодо перерахування відповідних коштів виникає в органу Державного казначейства України тільки після отримання від відповідного митного органу висновку про повернення, складеного за результатами розгляду заяви платника податків. У зв'язку з тим, що у ГУ ДКСУ такий висновок був відсутній, то не було і підстав для здійснення повернення відповідних коштів з бюджету на користь позивача. 
		Натомість у судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції виходив із того, що згідно з Порядком повернення підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього Порядку, або відсутність переплати. Оскільки позивач діяв згідно із вимогами законодавства, підстав для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів немає, то бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача є протиправною.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні Порядку повернення, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина третя статті 301 Митного кодексу України).
		Алгоритм дій державних органів щодо повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів,  помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, врегульовано Порядком повернення.
		Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. 
		Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
		Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
		Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
		Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
		На час виникнення спору взаємовідносини територіальних органів Міндоходів (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами ДКСУ в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань врегульовані Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міндоходів і Міністерства фінансів України від 
		30 грудня 2013 року № 882/1188 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923; далі - Порядок взаємодії).
		За змістом пунктів 5, 7, 10 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється у визначеному законодавством порядку органом ДКСУ на підставі отриманого від органу Міндоходів висновку, погодженого місцевим фінансовим органом. 
		Орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу ДКСУ для виконання (пункт 8 Порядку взаємодії).
		При цьому, виходячи зі змісту пункту 11 Порядку повернення відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення.
		Так, у справі, яка розглядається, суди встановили, що внаслідок набрання законної сили рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі № 826/348/14 були визнані протиправними та скасовані рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 2 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700330/2, 7 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700340/2, 10 жовтня 2013 року 
		№ 100270000/2013/700355/2, 15 жовтня 2013 року № 100270000/2013/700365/2. 
		Оскільки Товариство провело оплату платежів з урахуванням зазначених рішень митного органу, то 18 березня 2014 року воно звернулось до Митниці з заявою 
		№ 0318/1 щодо повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів. Проте, як установили суди, митний орган обмежився формальною відпискою.
		За таких обставин та з урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками, то така бездіяльність митного органу є протиправною. 
		Крім цього, Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо розгляду справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року 
		(справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 
		25 листопада 2014 року (справа 21-338а14) він зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 
		20 липня 2007 року № 611/147 (який був чинним на час виникнення спірних відносин; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
		Подібний висновок міститься також і в постанові Верховного Суду України від 
		25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14). 
		Отже, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим його ухвала від 
		23 жовтня 2014 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а: 
		Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий В.В. КривенкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...