Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4304/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2015. Зареєстровано: 15.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2015.
Дата набрання законної сили: 27.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"08" квітня 2015 р.Справа  № 916/4304/14
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь";
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
		про стягнення 73 080 грн. 
		Суддя Щавинська Ю.М.
		Представники сторін:
		 
		від позивача: Роман В.С. - довіреність від 23.12.2014 року;
		від відповідача: не з'явився.
		 
		СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 73 080 грн. та витрати по сплаті судового збору.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" шляхом розповсюдження блокноту, на якому незаконно (без дозволу позивача) розміщено зображення персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь".
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2014р. порушено провадження у справі №916/4304/14 із призначенням розгляду в засіданні суду 26.11.2014р. 
		Ухвалою суду від 26.11.2014р. у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014р.
		Ухвалою суду від 17.12.2014р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання ним витребуваних ухвалою суду доказів, необхідності витребування нових доказів, відкладено на 05.01.2014р. 
		Ухвалою суду від 05.01.2015 року у справі № 916/4304/14 призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, на з'ясування якої поставлено наступне питання:
		- чи має місце відтворення зображення персонажу "Маша" з аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" у зображенні, розміщеному на блокноті, який наявний у матеріалах справи?
		Проведення судової експертизи доручено Науково-дослідницькому центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності. 
		10.03.2015 року до канцелярії суду за вх. № 6148/15 від Науково-дослідницького центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшли матеріали судової справи з листом, згідно якого експертна установа зазначає про неможливість проведення судової експертизи з огляду на несплату позивачем її вартості (т. 2 а.с.18-19).
		З урахуванням вказаного, ухвалою суду від 12.03.2015 року провадження у справі                 № 916/4304/14 було поновлено із призначенням розгляду у засіданні суду 08.04.2015 року.
		Зазначеною ухвалою судом було зобов'язано позивача надати пояснення підстав несплати вартості експертизи.
		У судовому засіданні 08.04.2015 року представник  позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначає про те, що несплата вартості експертизи була пов'язана із  відсутністю коштів у ТОВ «Маша і Мєдвєдь» (т. 2 а.с.30-31).
		Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
		Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1  про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, що зазначена у позовній заяві та у спеціальному витязі з ЄДР (т.1 а.с.97-98), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
		Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
		Приймаючи до уваги, що судові відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 27.10.2014 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 26.11.2014 року; ухвали про продовження строку розгляду справи та відкладення від 17.12.2014 року, ухвали про призначення по справі судовлї експертизи та зупинення провадження у справі від 05.01.2015 року та ухвали суду від 12.03.2015 року, які направлялися позивачу на адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР, та адресу здійснення підприємницької діяльності         (т.1 а.с.97-98), були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не проживає» (т.1а.с.94,114, т.2 а.с.2,6,11,15,25), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
		      Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків. 
		В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 
		Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. 
		Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
		Як встановлено судом, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" на правлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі                 73 080 грн., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" персонажу "Маша".
		Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про захист авторського права, зокрема, і за змістом п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
		Враховуючи зазначене, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторін наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об'єкту авторського права.
		Оцінюючи належність Товариству з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", саме персонажу "Маша", суд зазначає наступне.
		Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у      статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (Замовник) та ОСОБА_4 (Автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення №ОК-2/2008 (т.1 а.с.35-36), згідно якого Автор-виконавець зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого телевізійного серіалу "Маша и Медведь" в строк до 23.09.2008 р., а Замовник зобов'язався прийняти його та оплатити. 
		23.09.2008р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" та ОСОБА_4 було підписано акт здачі-приймання робіт (т.1а.с.41), згідно якого  Автор-виконавець створив та передав Замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу  "Маша і Мєдвєдь".  Згідно п.1.3. вказаного акту,  Автор-виконавець передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" ("Первая  встреча", Весело-весело встретим Новый год", "До  весны  не  будить", "Ловись рыбка", "Весна  пришла", "Позвони  мне, позвони", "С волками  жить", "Следы  невиданных зверей" в повному об'ємі Замовнику.
		У подальшому на підставі службового завдання від 12.05.2008р. № 1/МиМ-С1                     (т.1а.с.43-46) ТОВ Студія "АНИМАККОРД" доручило режисеру-постановнику ОСОБА_5, а останнім створено авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь" під робочою назвою „Первая встреча", про що свідчить акт приймання фільму від 06.01.2009р. (т.1 а.с.50-51).
		08.06.2010р. між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (Правовласник) та ТОВ "Маша і Медвєдь" (Набувач) було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") (т.1 а.с.58-61), за умовами якого Правовласник передав Набувачу виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал „Маша и Медведь", а Набувач зобов'язався сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.
		Згідно п. 1.3. вказаного договору правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір.
		У відповідності до п. 1.4. вказаного договору виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі.
		Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 р. № 010601-МиМ (т.1 а.с.62-63) передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правовласник передає Набувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи вказані елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
		За змістом ст. 9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		При цьому, суд зазначає, що у висновку експерта, складеному за результатами проведення експертизи, призначеної Одеським апеляційним господарським судом у справі №916/1026/14 (т.1 а.с.130-148), встановлено обставини, що мають бути враховані судом згідно до вимог ст.35 ГПК України.
		Так, згідно з вказаним висновком зображення персонажу "Маша" було створено для анімаційного дитячого серіалу, при цьому цей персонаж наділено автором певними ознаками, що його індивідуалізують та виділяють серед зображень інших вигаданих мультиплікаційних персонажів. Персонаж "Маша" є маленькою дівчинкою 5-7 років, яка непосидюча, не може всидіти на місці, допитлива, цікава, доброзичлива, має незалежний характер, вперта, наполеглива. Зовнішні характеристики: маленький зріст, біле волосся, біла пряма чолка на лобі, велика голова, великі зелені очі, при посмішці та при розмові видно два передніх верхніх та два передніх нижніх зуби, вдягнена у сорочку, сарафан, хустинку і сандалі, які залежно від ігрової ситуації змінюються за кольором та сезонністю.
		Отже персонаж Маша є динамічним образом, створеним в процесі творчої діяльності її автора, який виражений у об'єктивній формі (у вигляді зображення, що має фіксацію на кіноплівці), має риси та властивості (ім'я, особливості зовнішнього вигляду та характеру), які вирізняють її поміж інших вигаданих персонажів, тобто має усі ознаки оригінальності. 
		Таким чином, згідно висновку експерта, персонаж "Маша" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" є частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватись самостійно.
		Враховуючи зазначене, оскільки персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - "Маша" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008р. між ТОВ Студія "Анімаккорд" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_4 (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (т.1а.с.52-57), відповідно якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша" і "Медведь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" використовуються для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів.
		Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.
		Згідно до п. 2.1. договору право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 09.06.2019р. включно.
		Відповідно до п. 2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
		Вказаним договором також передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).
		При цьому, договором встановлено, що якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (п.2.10. договору).
		Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний   твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Маша", а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		Статтею 443 ЦК України       встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, а також з пояснень представника позивача, наданих під час розгляду справи, 03.07.2014 року представником позивача особисто в одному з мережі магазинів «Мир Сказки» за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 55, в якому ФОП ОСОБА_1. здійснює підприємницьку діяльність, було придбано блокнот із зображенням «Маша» вартістю 10 грн., що підтверджується товарним чеком від 03.07.2014 року (т.1 а.с.81).
		На блокноті розміщено малюнок із зображенням персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", права на який також належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь". 
		18.09.2014р. ТОВ „Маша і Мєдвєдь" було направлено ФОП ОСОБА_1. лист щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору (т.1, а.с.76-80), з вимогою зняти з продажу товар, який містить об'єкти інтелектуальної власності належні позивачу, надати письмове пояснення щодо факту реалізації товару, а також  інформацію та наявні документи (накладні, договори, акти приймання-передачі) відносно постачальників придбаного контрафактного товару та виплатити в добровільному порядку компенсацію в розмірі 37   500,00 грн. (30 мінімальних заробітних плат).
		Зазначена вимога була залишена  відповідачем без реагування. 
		Факт реалізації відповідачем блокноту з розміщеним на ньому малюнком підтверджується також інформацією, що міститься на диску з відеозаписом, який було оглянуто судом у судовому засіданні 08.04.2015 року.
		Аналізуючи питання щодо належності вказаного диску з відеозаписом закупки                        03.07.2014 року контрафактного товару, як належного доказу, суд виходить з наступного.
		Як слідує з норм чинного Господарського процесуального кодексу України, відеозапис у господарському процесі не передбачений в якості окремої категорії доказів.
		Разом з тим, суд вважає, що такий диск з відеозаписом у відповідності до ст. 37 ГПК України може бути віднесено до речових доказів, а саме предметів матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Після закінчення відтворення відеозапису судом було встановлено факт продажу відповідачем саме того блокноту "Маша і Мєдвєдь", який надано представником позивача.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що цей відеозапис є підробкою.
		Враховуючи вищевикладене, а також відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору -мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" персонажу "Маша", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.
		Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або      стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав,      або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації,    що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012    №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
		Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.
		Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 73 080 грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.
		Також позивач звертає увагу суду на те, що оскільки відповідач є власником магазину, торговельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, то для постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобов'язані постачати товари партіями в сотні примірників. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.
		На думку позивача, дійсним наміром відповідача було отримати прибуток незаконним шляхом, через багаторазове порушення виключних прав позивача.
		При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану  до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.
		Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
		ТОВ «Маша і Мєдвєдь», наводячи свою аргументацію щодо заявленого ним до стягнення розміру компенсації вказує, що відповідач, здійснюючи продаж контрафактного товару, наніс ринку невідновлювальну шкоду, яка проявилися у зменшенні ємності самого  ринку.  
		Позивач також зазначає, що для захисту порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" на території України був виданий наказ №02/02, яким визначені ставки добровільної компенсації за порушення авторського права. Відповідно до вказаного наказу у випадку порушення авторських прав фізичною особою-підприємцем (юридичною особою), що здійснює торгівлю в магазинах, встановлюється компенсація у разі добровільного врегулювання порушення у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а у разі відмови від добровільної виплати компенсації, в результаті чого подано позовну заяву про захист авторських прав, в розмірі  60 мінімальних заробітних плат.
		Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
		За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		У підпункті 51.3 пункту 51 вищевказаної постанови від 17.10.2012  №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (станом на день розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить              1 218,00 грн.)
		При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактного товару на суму 10,00 грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту. 
		При цьому, дійсно з матеріалів відеофіксації випливає, що реалізація такого товару відбувалася і до 03.07.2014р. Разом з тим, доказів оптового, багаторазового продажу відповідачем блокнотів із розміщенням на них зображення персонажу „Маша" матеріали справи не містять.
		Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача. 
		Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12 180 грн.
		Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також те, що судові витрати складають мінімальний розмір судового збору, вказані витрати у сумі 1827 грн. покладаються на відповідача, відповідно до  ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		                              
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, м. Москва, вул. Годовікова, буд. 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) суму компенсації в розмірі 12 180 /дванадцять тисяч сто вісімдесят/ грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім / грн. 00 коп.
		 
		3. В решті позову відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Повне рішення складено  14 квітня 2015 р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                       Ю.М. Щавинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...