Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1702/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 16.04.2015. Зареєстровано: 17.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.04.2015Справа №910/1702/15-г
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
		до Комунального підприємства «Київпастранс»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про стягнення 39 861 910,21 грн., -
		Суддя Морозов С.М.
		За участю представників сторін:
		від позивача: Матвієвський А.О. (представник за довіреністю №160215 від 16.02.2015р.);                                                  
		від відповідача: Вичіков В.В. (представник за довіреністю №01/184 від 19.02.2015р.);
		                             Музика В.І. (представник за довіреністю №06-5/96 від 10.03.2015р.);
		від третьої особи: Петрушко М.М. (представник за довіреністю №001974 від 02.04.2015р.).
		          
		Обставини справи:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі - відповідач) про стягнення збитків у загальному розмірі 39 861 9100,21 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за Договором від 21.05.2012 № 06/80-12 про закупівлю товару за державні кошти, а саме не оплачено позивачу вартість поставленого товару, що призвело до завдання позивачу збитків у зв'язку з необхідністю сплати позивачем додаткових процентів за користування кредитами за Договором кредитної лінії № 105-08 від 29.08.2008р. на суму 15 760 273,97 грн. та процентів за Договором про відкриття кредитної лінії № 72 від 31.10.2008 на суму 15 760 273,97 грн., а також у зв'язку з нарахуванням позивачу пені за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 8 341 362,27 грн. 
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що кредитні кошти, отримані позивачем за Договорами № 105-08 від 29.08.2008 та № 72 від 31.10.2008 на фінансування виконання Договору № 06/80-12 від 21.05.2012 не призначалися. Також відповідач у відзиві зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що пеня у сфері ЗЕД в сумі 8 341 362,21 грн., що нарахована позивачу податковим органом, пов'язана із закупівлею матеріалів саме для виготовлення тролейбусів для відповідача.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду суддею Морозовим С.М. та порушено провадження у справі,  судове засідання призначено на 17.02.2015р.
		В судове засідання 17.02.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2015. 
		В судовому засіданні 24.02.2015р. розгляд справи відкладено до 17.03.2015. В судовому засіданні 17.03.2015р. розгляд справи відкладено до 24.03.2015. В судове засідання 24.03.2015 представник третьої особи не з'явився, за клопотанням сторін розгляд справи продовжено на 15 днів терміном до 13.04.2015, розгляд справи відкладено до 31.03.2015. В судовому засіданні 31.03.2015 розгляд справи відкладено до 07.04.2015.
		В судовому засіданні 07 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		21.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (відповідач, Покупець) було укладено Договір №06/80-12 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу тролейбуси зчленовані з низьким рівнем підлоги довжиною понад 18,7 метрів ЛАЗ Е-301 (надалі - тролейбуси) в кількості 17 одиниць (п.п. 1.1, 1.2 Договору). 
		Пунктом 3.1 Договору визначено, що сума (ціна) цього Договору становить 62 900 000,00 грн. 
		Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач 08.10.2012р. поставив відповідачу 17 тролейбусів вартістю по 3 700 000,00 грн. кожний, всього на суму 62 900 000,00 грн. Факт передачі тролейбусів підтверджується підписаними сторонами двосторонніми Актами приймання - передачі тролейбусів (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи)  та не заперечується відповідачем. 
		Спір між сторонами у цій справі виник на підставі того, що позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачами умов Договору щодо оплати вартості поставлених тролейбусів, позивач зазнав прямих збитків, у вигляді сплачених процентів за договором про відкриття кредитної лінії № 72 від 31.10.2008 та  № договором кредитної лінії № 105-08 від 29.08.2008р., а також нарахованої пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 8 341 362,27 грн.  При цьому позивач обґрунтовує таке твердження тим, що в разі належного виконання відповідачами вказаних зобов'язань, позивач би вчасно погасив заборгованість за кредитними договорами та розраховувався із своїми контрагентами за поставку комплектуючих по зовнішньоекономічним контрактам, що унеможливило б нарахування процентів за кредитами та пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 
		Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		Стягнення збитків (в тому числі у вигляді упущеної вигоди) є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, в межах цієї справи господарський суд має дослідити обставини, які б свідчили б про факти наявності/відсутності протиправної поведінки відповідача (а саме виконання ним зобов'язань за Договором), про розмір збитків позивача, причинно - наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем умов Договору та збитками позивача, наявність/відсутність вини відповідача у завданні збитків.
		У відповідності до п. 4.5 Договору відповідач здійснює остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання - передачі кожної одиниці товару, за умови наявності на бюджетному рахунку коштів цільового при значення.
		У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		За правилом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У відповідності до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:   1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;   2) зміна умов зобов'язання;   3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Зважаючи на те, що Акти приймання - передачі тролейбусів були підписані сторонами 08.10.2012р., строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати їх вартості, згідно умов п. 4.5 Договору, був встановлений до 15.10.2012р. включно (зважаючи на те, що 13 і 14 жовтня 2012 року були вихідними днями).   
		Як свідчать матеріали справи, а відповідачем не спростовано, останній не здійснив оплату за поставлені йому позивачем згідно умов Договору тролейбуси на загальну суму 62 900 000,00 грн.  ні в установлений Договором строк, ні на час розгляду господарським судом цієї справи. Таким чином, відповідачем було порушено зобов'язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару.    
		Посилання відповідача на умови Договору, що пов'язують можливість оплати вартості поставленого товару з наявністю коштів цільового призначення на бюджетному рахунку відповідача, як на підставу звільненні його від відповідальності, не приймаються судом до уваги, як безпідставні та такі, що не відповідають чинному законодавству, зважаючи на наступне.
		У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Так, статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Таким чином, в разі повного прийняття товару у покупця виникає обов'язок сплатити повну вартість такого товару. Законодавство не містить виключені з такого правила. 
		Крім того, статтею 617 ЦК України визначено, що не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відсутність у боржника необхідних коштів.
		Тому відсутність у відповідача коштів не може бути підставою для звільнення його від обов'язку з оплати отриманого товару, оскільки в разі відсутності коштів для оплати відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору (а саме прийняття товару від позивача) з моменту виявлення відсутності коштів для оплати такого товару, а не приймати його. 
		Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.  
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
		За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, що виразилася в порушенні ним умов Договору щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 62 900 000,00 грн., а також про наявність вини відповідача в такому порушенні, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує його бездіяльність, а відповідачем не надано доказів того, що ним вчинялися будь-які дії, що свідчили б про його намір і волю на виконання зазначеного зобов'язання.
		У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Згідно ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції,   сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Як свідчать матеріали справи, 29 серпня 2008 року між позивачем і Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі - Банк) було укладено Договір кредитної лінії № 105-08 (надалі Кредитний договір № 105-08), за умовами якого Банк надав  позивачу грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної кредитної відновлювальної лінії з лімітом у розмірі 30 000 000,00 грн. строком до 15.12.2008 зі сплатою за користування кредитом 25% річних.
		До Кредитного договору № 105-08 сторонами неодноразово вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод щодо розміру кредиту, відсоткової ставки та строку його повернення. 
		Згідно додаткової угоди № 7 від 31.05.2010 ліміт кредиту встановлено в розмірі  22503746 грн., термін повернення кредиту продовжено до 20.12.2010. Згідно додаткової угоди №8 від 01.06.2011 відсоткову ставку за користування кредитом зменшено до 21% річних. 
		Відповідно до пункту 5.3.1 Кредитного договору № 105-08 відповідач зобов'язався повернути кредит в строки і в порядку, передбачені цим Договором.
		Пунктом 5.3.2 Кредитного договору № 105-08 передбачено обов'язок відповідача щомісячно, починаючи з серпня 2008 року сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і в порядку, передбачених цим договором.
		В зв'язку з тим, що позивачем не виконувались умови Кредитного договору № 105-08 щодо сплати у встановлені кредитним договором терміни суми кредиту та відсотків за користування кредитом, виникненням прострочки по сплаті платежів по кредиту та відсотках Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості станом на 11 січня 2011 року в сумі 24980467 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.06.2012 у справі №5015/232/11-33/371, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2012, позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі  (належним чином засвідчена копія рішення міститься в матеріалах справи), стягнуто з ТОВ «Львівські автобусні заводи» суму кредиту в розмірі 22 465 846,00 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 2 144 354,99 грн., підвищені відсотки в сумі 118 822,79 грн., пеню в сумі 251 444,02 грн.
		Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2013 по справі № 910/2211/13 задоволено позов Банку та стягнуто з ТОВ «Львівські автобусні заводи» заборгованість за Кредитним договором № 105-08 за період з 12.01.2011р. по 15.01.2013р., а саме 9 935 443,46 грн. відсотків за користування кредитом, 86 170,36 грн. підвищених відсотків та 235 705,58 грн. пені. 
		Як вже було встановлено, строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати вартості отриманих від позивача тролейбусів настав з 08.10.2012 (з дня прийняття тролейбусів). А тому в разі належного виконання відповідачем вказаного зобов'язання у встановлений п. 4.5 Договору строк до 15.10.2012р., позивач мав би можливість сплатити заборгованість по сумі кредиту згідно Кредитного договору № 105-08. У зв'язку ж із прострочкою відповідача, позивач починаючи із 16.10.2012р. був змушений нести додаткові витрати у вигляді процентів за користування кредитом. 
		Зважаючи на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2013 по справі № 910/2211/13 стягнуто з позивача проценти за користування кредитом по Кредитному договору № 105-08 за період по 15.01.2013р., обґрунтованою сумою збитків (додаткових витрат позивача на сплату процентів за користування кредитом) є розмір нарахованих і стягнутих процентів за період з 16.10.2012р. (з початку прострочення відповідача) до 15.01.2013р. (дати, по яку з позивача стягнуто вказану заборгованість згідно із рішенням суду), всього за 91 день. Зважаючи на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 27.06.2012р. по справі № 5015/232/11-33/371 було встановлено, що сума заборгованості позивача за кредитом згідно Кредитного договору № 105-08 становить 22 465 846,00 грн., а визначений таким договором розмір відсотків становив у цей період - 21% річних, обґрунтований розмір збитків позивача у вигляді додаткових витрат на сплату процентів за користування кредитом становить 1 176 225,50 грн. (22 465 846,00 грн. х 21% / 365 днів у році х 91 день). 
		Крім того, 31 жовтня 2008 року між позивачем і Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (надалі - Банк-1) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 72 (надалі Кредитний договір № 72), за умовами якого Банк надав позивачу грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної кредитної лінії у розмірі 30 000 000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 25% річних (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 Кредитного договору №72).
		Пунктами 4.1, 7.1 Кредитного договору № 72 передбачено обов'язок відповідача щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірах і в порядку, передбачених цим договором.
		В забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором №72 між Банком-1 і позивачем 21.11.2008р. було укладено Іпотечний договір, за яким позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно (будівлі загальною площею 12659,4 кв.м.), яке знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 45 (надалі - предмет іпотеки).
		Як підтверджується ПАТ «Український професійний банк» в наданій до матеріалів справи довідці № 01-10/751 від 24.03.2015, за умовами Кредитного договору №72  позивач отримав кредит в сумі 29 250 000,00 грн.
		Як свідчать дані наявної в матеріалах справи Інформації про виконавче провадження, та додатково підтверджується ПАТ «Український професійний банк», в зв'язку з тим, що позивачем не виконувались умови Кредитного договору № 72 щодо сплати у встановлені кредитним договором терміни суми кредиту та відсотків за користування кредитом, Банк-1 звернувся за стягненням до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міхірьової О.А., якою 18.09.2013 було вчинено виконавчий напис № 2097 та звернено стягнення на нерухоме майно позивача, що було предметом Іпотечного договору від 21.11.2008 на загальну суму 31 257 249,96 грн. 03.10.2013 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрите виконавче провадження з виконання вимог виконавчого напису нотаріусу № 2097 від 18.09.2013. В межах вказаного виконавчого провадження 17.11.2014 була здійснена реалізація предмета іпотеки та Банку-1, як стягувачу видано Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. 
		Як свідчить інформація ПАТ «Український професійний банк», надана в Довідці № 01-10/751 від 24.03.2015, Банком-1 за період з 31.10.2008 по 30.05.2014 було нараховано позивачу процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 72 на загальну суму 33 930 142,12 грн., з яких позивачем самостійно погашено 22 521 656,82 грн., та здійснено погашення процентів в межах виконавчого провадження шляхом реалізації предмету іпотеки на суму 11 408 485,30 грн.
		З урахуванням викладеного, обґрунтованою сумою збитків (додаткових витрат позивача на сплату процентів за користування кредитом) по Кредитному договору №72 є розмір нарахованих і стягнутих процентів за період з 26.10.2012р. (дати укладення Договору застави майнових прав, яким визначене цільове використання кредиту) до 30.05.2014 р. (дати, до якої Банком-1 були нараховані проценти, фактично стягнуті за виконавчим написом нотаріуса), всього за 581 день. Розмір збитків позивача у вигляді додаткових витрат на сплату процентів за користування кредитом за Кредитним договором №72 становить 11 639 896,00 грн. (29 250 000,00 грн. х 25% / 365 днів у році х 581 день). 
		Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, а саме невиконанням ним зобов'язання зі сплати вартості отриманого від позивача товару за Договором, та наявністю збитків позивача у сумі 1 176 225,50 грн. за Кредитним договором № 105-08 та у сумі 11 639 896,00 грн. за Кредитним договором № 72, як додаткових витрат на сплату процентів за користування кредитами, що підтверджується наступним.     
		В матеріалах справи міститься лист ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» № 03/3180 від 23.05.2012, адресований позивачу, в якому йдеться про те, що Банк надає дозвіл позивачу використати кошти, отримані за Кредитним договором № 105-08 для виробництва та поставки 17 тролейбусів ЛАЗ Е301.
		09 червня 2012 року між позивачем і Банком було укладено Договір застави майнових прав, за яким позивач з метою забезпечення зобов'язань позивача за Кредитним договором № 105-08, передав в заставу Банку майнові права на дебіторську заборгованість згідно Договору від 21.05.2012 № 06/80-12 в сумі 62 900 000,00 грн. авансування виробництва тролейбусів.  
		У відповідності до п. 1.2 Договору застави майнових прав від 09.06.2012 за домовленістю сторін кредитні кошти спрямовуються на фінансування виробництва тролейбусів Е-301 - 17 одиниць на замовлення КП «Київпастранс» згідно договору від 21.05.2012 № 06/80-12.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що починаючи із 09 червня 2012 року позивачем і Банком умовами Договору застави майнових прав встановлено цільове використання кредитних коштів за Кредитним договором № 105-08 на фінансування виробництва тролейбусів згідно з умовами Договору від 21.05.2012 № 06/80-12, укладеного з відповідачем. 
		В матеріалах справи міститься лист ПАТ «Український Професійний Банк» № 13-10/2480 від 24.05.2012, адресований позивачу, в якому йдеться про те, що Банк надає дозвіл позивачу спрямувати кошти, отримані за Кредитним договором № 72 для виробництва нових тролейбусів.
		Крім того, 24.10.2012 ПАТ «Український Професійний Банк» було направлено позивачу лист, яким надано дозвіл використати кошти у сумі 30 000 000,00 грн., отриманих за Кредитним договором № 72, для виконання Договору № 06/80-12 від 21.05.2002 між позивачем і КП «Київпастранс» на постачання 17 тролейбусів ЛАЗ Е-301.
		26 жовтня 2012 року між позивачем і Банком-1 було укладено Договір застави, за яким позивач з метою забезпечення зобов'язань позивача за Кредитним договором № 72, передав в заставу Банку майнові права на грошові кошти  в сумі 62 900 000,00 грн., які надійдуть на поточний рахунок позивача в якості розрахунку КП «Київпастранс» за тролейбуси згідно Договору від 21.05.2012 № 06/80-12.  
		У відповідності до п. 1.1 Договору застави від 26.10.2012 за Банк-1 надає позивачу дозвіл на використання отриманих кредитних коштів для виконання  договору від 21.05.2012 № 06/80-12, укладеного між позивачем і КП «Київпастранс» на поставку  тролейбусів Е-301 в кількості 17 одиниць за ціною 3 700 000,00 грн. за одиницю.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що починаючи із 26.10.2012р. позивачем і Банком умовами Договору застави встановлено цільове використання кредитних коштів за Кредитним договором № 72 на фінансування виробництва тролейбусів згідно з умовами Договору від 21.05.2012 № 06/80-12, укладеного з відповідачем. 
		Як свідчать матеріали справи та зазначалося вище, зобов'язання відповідача зі сплати вартості отриманих від позивача тролейбусів за Договором, виникло з 08.10.2012р. (дати підписання сторонами Актів приймання - передачі тролейбусів) та строк виконання цього зобов'язання тривав до 15.10.2012р. включно (згідно умов п. 4.5 Договору). Як встановлено вище, в цей період кредитні кошти, отримані позивачем за Кредитним договором № 105-08 вже використовувалися позивачем на цілі, визначені Договором № 06/80-12 від 21.05.2012. А листом № 13-10/2480 від 24.05.2012 ПАТ «Український Професійний Банк» погоджено використання кредитних коштів за Кредитним договором № 72 на ці цілі (що в подальшому було оформлено укладенням Договору застави). 
		А тому зважаючи на наявність зазначених вище умов, в разі належного виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманих 08.10.2012р. від позивача тролейбусів в загальній сумі 62 900 000,00 грн., позивач мав би можливість погасити суму кредитів, отриманих ним від Банку за Кредитним договором № 105-08 та Банку-1 за Кредитним договором №72, що припинило б нарахування Банками процентів за користування цими кредитами. А прострочення відповідача призвело до стягнення з позивача додаткових витрат у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, що є збитками позивача. 
		За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у формі понесених позивачем додаткових витрат на сплату процентів за користування кредитами згідно Кредитного договору № 105-80 в сумі 1 176 225,50 грн.  та Кредитного договору № 72 в сумі 11 639 896,00 грн. є обґрунтованими, оскільки судом встановлено наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки у вигляді порушення зобов'язання щодо сплати вартості поставленого позивачем товару; наявності збитків позивача у вигляді понесених витрат на сплату процентів за користування цільовими кредитами; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; наявність його вини у такому порушенні.
		Крім того, в матеріалах справи наявне Податкове повідомлення - рішення від 15.08.2013 № 000022, за яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня у сфері ЗЕД, в загальній сумі 8 341 362,27 грн. 
		Позивач стверджує, що вказана сума пені нарахована у зв'язку з порушенням позивачем вимог законодавства щодо здійснення розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності, які сталися через порушення відповідачем зобов'язання зі сплати вартості поставлених тролейбусів за Договором. Позивач зазначає про те, що він не мав можливості здійснити оплату поставлених йому комплектуючих до тролейбусів за зовнішньоекономічними контрактами в зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за Договором, що й призвело до порушення позивачем валютного законодавства.   
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		Згідно із ст. 2 цього Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
		Як стверджує позивач, зовнішньоекономічні контракти укладалися ним з метою поставки комплектуючих до тролейбусів, що виготовлялися позивачем за умовами Договору з відповідачем. За таких умов контракти, які були укладені позивачем або поставка товарів (комплектуючих) за якими була здійснена після дати поставки відповідачу тролейбусів не можуть бути пов'язані із виконанням позивачем зобов'язань за Договором, оскільки товари за такими контрактами не могли б використовуватися для виготовлення тролейбусів, так як останні вже були поставлені відповідачу. Тому поставка комплектуючих до тролейбусів могла здійснюватися лише за контрактами, поставка товарів за якими на митну територію України була здійснена до 08.10.2012. Враховуючи встановлений ст. ст. 1, 2 Закону строк, прострочення за такими контрактами (поставками за ними) могло виникнути лише до 17.04.2013р. (08.10.2012 + 180 днів). 
		З іншого боку, якщо прострочення виникло до настання кінцевого строку оплати відповідачем вартості поставлених тролейбусів (до 15.10.2012р.), то стягнення збитків у вигляді нарахованої пені за такими контрактами не може вважатися обґрунтованим, оскільки такі порушення не є пов'язаними із неправомірною поведінкою відповідача (простроченням відповідача) зважаючи на те, що у останнього у встановлений ст. ст. 1, 2 Закону термін (на протязі 180 днів) ще б не виникло обов'язку зі сплати вартості поставлених тролейбусів.  
		За таких умов обґрунтованими є збитки позивача на сплату пені у сфері ЗЕД тільки за контрактами, за якими прострочення виникло у період з 16.10.2012 по 17.04.2013. 
		Проаналізувавши розрахунок пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки ТОВ «ЛАЗ», наявний у матеріалах справи, господарський суд прийшов до висновку про наявність причинно - наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем умов Договору і спричиненими позивачу збитками лише в частині нарахованої пені на суму 5 617 193,70 грн. за наступними зовнішньоекономічними контрактами:  контракт № 005 від 07.12.2010 (пеня в сумі 1 378 516, 54 грн.), контракт № 01.02.2011 від 01.02.2011 (пеня в сумі 37 090,54 грн.), контракт № 19.08.2010 від 19.08.2010 (пеня в сумі 100 730, 60 грн.),  контракт № 54/56 від 21.04.2010 (пеня в сумі 100 815, 30 грн.), частково за контрактом № 28/02/2011 від 28.02.2011 (пеня в сумі 921 498,92 грн., 86 657,41 грн. та 1 640 679,34 грн.), контракт № 10/11/10 від 10.11.2010 (пеня в сумі 527 876,03 грн.), контракт № WK 03 від 20.06.2012 (пеня в сумі 257 888,36 грн.), контракт № 030 від 20.06.2012 (пеня в сумі 85 535,52 грн.), контракт № 020 від 16.08.2011 (пеня в сумі 141 588,43 грн.), контракт № 06/05/12 від 06.05.2012 (пеня в сумі 78 489,78 грн.), контракт № 03/02 від 24.02.2011 (пеня в сумі 200 744,22 грн.), контракт № 54-560/04-2010 від 21.04.2010 (пеня в сумі 50 571,38 грн.), контракт № UA 06-10 від 28.06.2010 (пеня в сумі 16,69 грн.), контракт № 2307 від 23.07.2012 (пеня в сумі 8 495,26 грн.).
		За таких обставин, з урахуванням всього вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення збитків в загальному розмірі 18 433 314,00 грн., в тому числі збитки у вигляді додаткових витрат позивача на сплату процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 105-08 в сумі 1 176 225,50 грн., процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 72 в сумі 11 639 896,00 грн. та збитки у вигляді нарахованої пені у сфері ЗЕД в сумі 5 617 193,70 грн.   
		У відповідності до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Позивачем не доведено обгрутованість підстав для стягнення збитків у розмірі 21 428 596,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. 
		Судовий збір позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 73080,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити частково.      
		2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вулиця Набережне шосе, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) збитки в розмірі 18 433 314,00 грн. (вісімнадцять мільйонів чотириста тридцять три тисячі триста чотирнадцять гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. ( сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок). 
		3. В іншій частині в позові відмовити.  
		4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 14.04.2015р.
		 
		Суддя                                                                                                                      С.М. Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...