Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17794/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2015. Зареєстровано: 19.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.04.2015Справа №910/17794/14
		 
		За позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія»ДоSonders Trading K/S Co., LimitedТреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Neslot Limited (Гонконг)  2. Товариство  з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс-Зерно» Провизнання недійсним акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 2, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited                                                                                                 Суддя Спичак О.М. 
		Представники учасників судового процесу:
		від позивача: Гречана Т.А. - дов. № 760 від 25.12.2014 року;
		від відповідача: не з'явився;
		від третьої особи-1: не з'явився;
		від третьої особи-2: Богаченко П.П. - дов. № 0310/03 від 03.10.2014 року;
		від третьої особи-3: Богаченко П.П. - дов. № 2410/10 від 24.10.2014 року;
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Sonders Trading K/S Co., Limited про визнання недійсним акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 2, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited.
		Ухвалою від 29.08.2014 року було порушено провадження у справі та призначено  розгляд справи на 16.03.2015 року.
		Також ухвалою суду від 29.08.2014 р. було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - компанії Neslot Limited (Гонконг) (місцезнаходження: Suite 1001-2, Albion Plaza, 2-6 Granville Road, Tsim Shai Tsui, Kowloon, Hong Kong), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс-Міндобрива" (місцезнаходження: 67654, Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс-Зерно" (місцезнаходження: 67654, Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60).
		На вимогу ухвали суду від 29.08.2014 р. судом одержано від позивача витребувані документи для подальшого направлення відповідачу та третій особі через Центральний орган іноземної держави (Гонконг), відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року.
		Ухвалою суду від 11.03.2013 р. розгляд справи № 910/17794/14 було зупинено, у звязку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до компетентного органу Гонконгу.
		У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження щодо розгляду справи № 910/17794/14, ухвалою суду від 16.03.2015 року провадження у справі № 910/17794/14 поновлено.
		Представник позивача 10.11.2014 року через канцелярію суду, а також у судовому засіданні 16.03.2015 року подав  клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які судом розглянуто та задоволено.
		Представник третіх осіб - 2,3 у даному судовому засіданні подав письмові пояснення по справі.
		Крім того, у судовому засіданні 16.03.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.
		У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та третьої особи-1, суд відклав розгляд справи на 30.03.2015 року.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 30.03.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представники позивача та третіх осіб-2,3 у судовому засіданні 30.03.2015 року надали усні пояснення, відповідно до яких залишили вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.
		Представник третьої особи-1 в судове засідання 30.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. 
		Також у даному судовому засіданні представник позивача подав додаткові пояснення по справі, а представник третіх осіб-2,3 подав письмові пояснення по справі.
		У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи-1, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 06.04.2015 р.
		Представник відповідача у судове засідання 06.04.2015 р. не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення надання доказів по справі та витребуваної судом інформації.  
		Судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що у відповідача було достатньо часу для можливості надання необхідних доказів по справі, проте останній зазначеного не вчинив.
		Представник третьої особи-1 в судове засідання 06.04.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.           
		Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
		Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. 
		В судовому засіданні 06.04.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників позивача та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.01.2014 р. між ПАТ «ДПЗКУ» та компанією Neslot Limited укладено зовнішньоекономічний  контракт № ЕХР140114-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити компанії Neslot Limited борошно пшеничне 1-го та/або вищого ґатунку в мішках, навалом у кількості 1  100 метричних тонн. Умови поставки - CFR Інкотермс 2010, порт Латакія або Тартус, Сирія. Оплата за партію товару здійснюється Neslot Limited протягом 30 банківських днів з дати надання ПАТ «ДПЗКУ» рахунку-фактури (п. 5.1 контракту № ЕХР140114-1 від 14.01.2014 р.).
		Відповідно до вантажно-митної декларації від 23.01.2014 р. №500060702/2014/000417 ПАТ «ДПЗКУ» поставило компанії Neslot Limited товар на суму 330  056,69 дол. США. Проте, оплату виставленого ПАТ «ДПЗКУ» рахунку-фактури компанія Neslot Limited не здійснила.
		23.01.2014 р. між ПАТ «ДПЗКУ» та компанією Neslot Limited укладено зовнішньоекономічний  контракт № ЕХР230114-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити компанії Neslot Limited борошно пшеничне 1-го та/або вищого ґатунку в мішках, навалом у кількості 5  000 метричних тонн. Умови поставки - CFR Інкотермс 2010, порт Латакія або Тартус, Сирія. Оплата за партію товару здійснюється Neslot Limited протягом 30 банківських днів з дати надання ПАТ «ДПЗКУ» рахунку-фактури (п. 5.1 контракту № ЕХР140114-1 від 14.01.2014 р.).
		Відповідно до вантажно-митних декларацій від 30.01.2014 р. № 500060702/2014/000588, від 06.02.2014 р. № 500060702/2014/000733, від 06.02.2014 р. № 500060702/2014/000732, від 15.02.2014 р. № 500010003/2014/001113, від 15.02.2014 р. № 500010003/2014/001114 ПАТ «ДПЗКУ» поставило компанії Neslot Limited товар на суму 1  720  628,81 дол. США. Проте, оплату виставленого ПАТ «ДПЗКУ» рахунку-фактури компанія Neslot Limited не здійснила.
		Загальна сума заборгованості Neslot Limited перед ПАТ «ДПЗКУ» за контрактами № ЕХР140114-1, № ЕХР230114-1  становила 2  050  740,50 доларів США.
		05.03.2014 між позивачем (сторона-1), компанією Neslot Limited (сторона-2) та відповідачем (сторона-3) укладено угоду про переведення боргу від 05.03.2014 р., з огляду на те, що сторона-2 має зобов'язання сплатити стороні-1 2  050  740,50 дол. США за 6  226,655 МТ борошна 2-го ґатунку: 1  028.214 МТ, вартістю 330  056,69 дол. США згідно зовнішньоекономічного контракту № ЕХР 140114-1 від 14.01.2014 р.; 5  198.441 МТ, вартістю 1  720  683.81 дол. США згідно зовнішньоекономічного контракту №  ЕХР 230114-1 від 23.01.2014 р., а сторона-3 має зобов'язання сплатити стороні-2 2  051  051,99 дол. США за 6  226.655 МТ борошна 2-го ґатунку: 1  028. 214 МТ, вартістю 330  108.10 дол. США згідно контракту № ЕХР140114-1 від 14.01.2014 р.; 5  198.441 МТ, вартістю 1  720  943,89 дол. США згідно контракту № ЕХР230114-1 від 14.01.2014 р. сторони домовили про наступне: сторона-1 не заперечує проти переведення боргу від сторони-2 на сторону-3 в загальній сумі 2  050  740,50 дол. США; сторона-2 не заперечує проти прямого платежу від сторони-3 на користь сторони-1 в загальній сумі 2  050  740,50 дол. США   
		Після підписання даної угоди, сторони погодили, що сторона-1 втрачає право вимагати від сторони-2 оплати за отриманий товар в загальній сумі 2  050  740,50 дол. США; сторона-2 втрачає право вимагати від сторони-3 оплати за отриманий товар в загальній сумі 2  050  740,50 дол. США; сторона-1 набуває права вимагати від сторони-3 виконання платіжних зобов'язань в сумі 2  050 70,50 дол. США.
		Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за контрактами № ЕХР140114-1, № ЕХР230114-1  становила 2  050  740,50 доларів США.
		04.04.2014 між позивачем та відповідачем укладений договір № EPR1, відповідно до умов якого компанія продала, а позивач придбав нематеріальний актив у вигляді права на укладення ексклюзивного договору перевалки зернових з ТОВ «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива». Вартість нематеріального активу за договором № EPR1 - 41 400 000,00 дол. США. 
		Згідно п. 5.3 договору № EPR1 оплата вартості нематеріального активу здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання ПАТ «ДПЗКУ» інвойсу Sonders Ltd. Проте, оплату ПАТ «ДПЗКУ» не здійснило.
		10.04.2014 позивачем та відповідачем підписаний акт про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за контрактами № ЕХР140114-1, № ЕХР230114-1зараховується з частиною заборгованості позивача перед відповідачем за договором № EPR1 на суму 2  050  740,50 дол. США.
		Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним правочину у формі акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 № 2, оскільки він не відповідає  наступним вимогам: вимоги мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що зобов'язання позивача перед відповідачем виникло на підставі договору № EPR1, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивач придбав нематеріальний актив у вигляді права на укладення ексклюзивного договору перевалки з ТОВ «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива».
		Згідно п. 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348, договір про надання послуг з вантажних операцій - договір між портовим оператором або оператором терміналу та замовником, яким визначаються умови надання послуг з вантажних операцій в морському порту.
		Разом з тим, всупереч вищезазначеним нормам, предметом договору № EPR1 від 04.04.2014 р. є не перевалка вантажу, а нематеріальний актив у вигляді ексклюзивного права на укладення договору перевалки.
		Умовами ч. 1 ст. 656 передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. 
		Позивач зазначає, що ТОВ «ТІС-Зерно» не визнало наявність у відповідача ексклюзивного та пріоритетного права на перевалку зернових з можливістю його подальшого відчуження позивачу. Враховуючи, що нормами чинного законодавства не  передбачено право на відчуження того, чого продавець не має в наявності, то договір № EPR1 є не укладеним, у зв'язку з чим позивач не може вважатись зобов'язаним перед відповідачем за договором № EPR1.
		Крім того, позивач у позові зазначає, що за умовами договору № EPR1 (п. 5.3) позивач оплачує відповідачу суму, зазначену в п. 5.2 Договору (41 400 000,00 дол. США), у наступному порядку: не пізніше 5 банківських днів з моменту виставлення відповідачем інвойсу на користь позивача. Проте, відповідач не виставляв інвойс позивачу, чим порушив п. 5.3 договору № EPR1 та унеможливив виконання позивачем обов'язку щодо здійснення оплати. Отже, строк виконання позивачем зобов'язання з оплати ексклюзивних та пріоритетних прав за договором №EPR1 не настав.
		Таким чином, наявність боргу позивача перед відповідачем не підтверджено належними доказами, тому правочин - акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 № 2, укладений між позивачем та відповідачем підлягає визнанню недійсним.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
		Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.
		Відповідно до частин 1 та 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Заявляючи позов про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		За змістом наведених норм вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 
		1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
		2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
		3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Відповідно до п. 5.3 договору № EPR1 від 04.04.2014 р., покупець сплачує продавцю суму зазначену в п. 5.2 даного договору, в наступному порядку: не пізніше п'яти банківських днів з моменту виставлення продавцем інвойса на користь покупця.
		Умовами статті 526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України, оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Тобто в даному випадку, зобов'язання покупця щодо оплати коштів зазначених у п. 5.2 договору № EPR1 від 04.04.2014 р., виникає саме з моменту виставлення продавцем інвойсу на користь покупця, і останній повинен провести оплату не пізніше п'яти банківських днів із вказаного моменту.
		Доказів виставлення продавцем на користь покупця інвойсу за договором № EPR1 від 04.04.2014 р., станом на дату підписання спірного акту, відповідачем суду не надано, тому суд дійшов висновку про правомірність твердження позивача про те, що строк виконання ним зобов'язання з оплати ексклюзивних та пріоритетних прав за договором № EPR1 від 04.04.2014 р. не настав.
		Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
		Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. 
		Предметом договору № EPR1 від 04.04.2014 є продаж продавцем покупцю нематеріальний актив у вигляді права на укладення ексклюзивного (их) договору (ів) перевалки з провайдером послуг, при цьому такий договір перевалки повинен відповідати наступним умовам: передбачає першочерговий і пріоритетний характер надання послуг по перевалці вантажу зі сторони провайдерів послуг. 
		Відповідно до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		26.05.2014 р. позивач звернувся до провайдерів (ТОВ "ТІС-Зерно" та ТОВ "ТІС-Міндобрива") з листом № 130-2-12/1672 з проханням надати роз'яснення щодо порядку використання ПАТ «ДПЗКУ» ексклюзивних та пріоритетних прав на укладення договору на перевалку зернових з ТОВ «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива» передбачених договором № EPR1 від 04.04.2014 р.
		У відповідь на вказаний лист, ТОВ «ТІС-Зерно» повідомило (лист №1006/14 від 10.06.2014 р.), що між ТОВ «ТІС-Зерно» і ПАТ «ДПЗКУ» діє договір про перевалку зернових вантажів №260713 від 26.07.2013 р., а договорів на перевалку вантажів між компанією ТОВ «ТІС-Зерно» і компаніями AIKON GROUP LIMITED і  SONDERS TRADING K/S Co.,Limited, немає.
		Так, в силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 656, ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. 
		За своєю правовою природою, договір № EPR1 від 04.04.2014 р. є договором купівлі-продажу.
		Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. 
		Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). 
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Згідно ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. 
		Тобто, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений  (придбаний, набутий) в майбутньому.
		З наданих ТОВ  «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива» суду письмових пояснень  вбачається, що зазначені юридичні особи не перебувають та не перебували у договірних та або інших зобов'язальних відносинах, переддоговірних перемовинах з компаніями SONDERS TRADING K/S Co.,Limited та AIKON GROUP LIMITED.
		Третіми особами зазначено, що компанія AIKON GROUP LIMITED у літку 2013 р. звернулася до ТОВ  «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива» з проектом Меморандуму про перевалку вантажів, який містив пропозицію на укладення між зазначеними юридичними особами  договору про перевалку вантажів. ТОВ «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива», розглянувши умови Меморандуму, підписали його та направили на підписання компанії AIKON GROUP LIMITED, однак у відповідь підписаний та скріплений печаткою компанії  AIKON GROUP LIMITED Меморандум не отримало. 
		З огляду на наведене, треті особи вважають, що договірні або інші зобов'язальні правовідносини між  ТОВ  «ТІС-Зерно» та ТОВ «ТІС-Міндобрива» та компанією AIKON GROUP LIMITED не виникли, договір про перевалку вантажі між зазначеними особами не укладався.  
		Враховуючи, що відповідачем не було спростовано вищезазначеного, суд приходить до висновку, що на момент укладення договору № EPR1 від 04.04.2014 р. чи в майбутньому у компанії SONDERS TRADING K/S Co.,Limited відсутнє право розпоряджатись нематеріальним активом у вигляді права на укладення ексклюзивних договорів перевалки, які надаються ТОВ «ТІС-Міндобрива» та ТОВ «ТІС-Зерно».
		Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського  процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/14522/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія» до компанії  Sonders Trading K/S Co., Limited про визнання недійсним акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 3, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 р. у зазначеній справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія» задоволено, визнано недійсним акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 3, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited. 
		В зазначеному рішенні суд дійшов висновку про те, що нематеріальний актив, який на думку відповідача є предметом договору EPR1 від 04.04.2014 р. не існує та не належить відповідачу, у зв'язку з чим договір № EPR1 від 04.04.2014 р. не містить предмету, що свідчить про неукладеність зазначеного договору.
		Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на те, що на момент укладення № EPR1 від 04.04.2014 р. чи в майбутньому у компанії SONDERS TRADING K/S Co.,Limited було відсутнє право розпоряджатись нематеріальним активом у вигляді права на укладення ексклюзивних договорів перевалки, суд дійшов висновку, що проведення зарахування зустрічних однорідних вимог 10.04.2014, оформлене актом № 2, суперечить вимогам ст. 601 ЦК України та ст.203 ГК України.
		Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
		Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним правочину - акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 2, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited, судом визнаються доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача
		Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним правочин - акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.04.2014 р. № 2, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та компанією Sonders Trading K/S Co., Limited.
		3. Стягнути з компанії Sonders Trading K/S Co., Limited (місцезнаходження: Unit 1502, 15F Jubilee Centre, 46 Gloucester Road, Wan Chai, Hong Kong) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код ЄДРПОУ 37243279) 1  218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.
		4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71  862 (сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплачений на підставі  платіжного доручення № 117225 від 02.07.2014 року.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено
		14.04.2015 р.
		 
		Суддя                                                                                                             Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...