Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11717/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2015. Зареєстровано: 20.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 квітня 2015 року Справа № 910/11717/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
		головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу  Державного підприємства "Антонов"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.11.2014та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.01.2015у справі№910/11717/14 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Антонов"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"прозобов'язання вчинити певні діїза участю представників сторінвід позивача:Трохимчук О.І.від відповідача:не з'явився 
		ВСТАНОВИВ:
		Державне підприємство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про: 
		- зобов'язання закрити поточні рахунки позивача №26009735051210, №26043735051210, №26008735051211, №26007735051212, №26006735051213, №26005735051214, №26004735051215, №26003735051216, №26002735051217, №26181011051001, №26084005121000, №26028005121011, №26009005121018, №26020005121019, відкриті у ПАТ "Брокбізнесбанк";
		- зобов'язання перерахувати з рахунків позивача №26009735051210, №26009005121018, №26008735051211, №26006735051213, №26005735051214, №26004735051215, №26003735051216, №26002735051217, №26043735051210, №26084005121000 залишок грошових коштів у сумі 128315437,05 грн. на рахунок позивача №2600602005, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України";
		- зобов'язання перерахувати з рахунків позивача №26008735051211, №26007735051212 залишок коштів в сумі 141098,74 євро на рахунок позивача №2600602005, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України";
		- зобов'язання перерахувати з рахунків позивача №26008735051211, №26007735051212, №26181011051001, №26028005121011, №26020005121019 залишок коштів в сумі 7715708,55 доларів США на рахунок позивача №2600602005, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України";
		- зобов'язання перерахувати з рахунку позивача №26008735051211  залишок коштів в сумі 21266154,38 російських рублів на рахунок позивача №2600602005, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України";
		- зобов'язання перерахувати з рахунку позивача №26008735051211 залишок коштів в сумі 275 англійських фунтів стерлінгів на рахунок позивача №2600602005, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 (суддя Васильченко Т.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (колегія суддів у складі: Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.), у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального і матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в справі.
		Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
		Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.02.2010 між сторонами у справі укладено Договір №5121 (далі - Договір) про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого відповідач (банк) відкриває позивачу (клієнту) поточний рахунок у національній і/або іноземній валюті, в тому числі у банківських металах, бюджетний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.
		За умовами Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства та його установчих документів, крім випадків примусового стягнення коштів (пп. 4.2.1 Договору). А банк зобов'язаний своєчасно здійснювати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта і здійснювати за його дорученням усі розрахункові, касові і валютні операції відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України, проводити розрахункові операції за дорученням клієнта відповідно до діючих правил здійснення безготівкових розрахунків та забезпечувати збереження ввірених йому грошових коштів (пп. 3.1.2, 3.1.3, 3.1.9 п. 3.1 Договору). Договір є укладеним на невизначений строк і діє протягом часу обслуговування клієнта банком (п. 8.2 Договору). 
		Згідно з п.п. 9.2, 9.3 Договору клієнт має право порушити питання про закриття рахунку та розірвання договору з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням про це банку. При розірванні договору та закритті рахунку за бажанням клієнта банк здійснює завершальні операції за рахунком, у тому числі перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення клієнта на рахунок клієнта в іншому банку, зазначений в заяві про закриття рахунку. Датою закриття рахунку є день, наступний за днем останньої операції за рахунком.
		Платіжним дорученням в іноземній валюті №25 від 17.02.2014 позивач звернувся до відповідача щодо перерахування коштів у розмірі 2450732,77 доларів США на рахунок ДП "Антонов", відкритий у ПАТ "ВТБ Банк", у рахунок погашення тіла кредиту згідно з кредитним договором №21ВД від 21.09.2011. Згідно з випискою по особовому рахунку №26008735051211 від 18.02.2014 відповідач здійснив перерахування коштів у сумі 2450732,77 доларів США на виконання платіжного доручення №25 від 17.02.2014. Однак згідно з випискою по особовому рахунку №26008735051211 від 25.02.2014 відповідач повернув невідправлений переказ грошових коштів позивача за вказаним платіжним дорученням.
		Позивачем 27.02.2014 повторно подано відповідачу платіжне доручення на перерахування коштів у сумі 2450732,77 доларів США на рахунок ДП "Антонов", відкритий у ПАТ "ВТБ Банк", у рахунок погашення тіла кредиту згідно з кредитним договором №21ВД від 21.09.2011, яке залишилось не виконаним відповідачем. 
		06.06.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання Договору, закриття рахунків та перерахування залишку коштів на рахунки позивача, відкриті у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
		Разом з тим, згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 за №9 у ПАТ "Брокбізнесбанк" з 03.03.2014 запроваджена тимчасова адміністрація. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2014 за №42 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк".
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 за №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 11.06.2014 рішення №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" на період з 11.06.2014 до 10.06.2015.
		Вимоги позивача включено до переліку (реєстру) акцептованих уповноваженою особою Фонду вимог.
		Однак позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про зобов'язання відповідача закрити поточні рахунки ДП "Антонов", відкриті у ПАТ "Брокбізнесбанк", а також зобов'язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів з рахунків позивача на його рахунок, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. 
		У силу ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
		Водночас Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у п. 16 ст. 2 визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Однак зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). 
		Поняття кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
		Порядок ліквідації банків врегульований розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч. 4 ст. 45 якого протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. 
		З дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). 
		Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.
		Згідно з п. 20.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за №492 після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку. 
		При цьому в п. 4.27 глави 4 розділу V рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 за №2 передбачено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.
		Зважаючи на положення викладених правових норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач є кредитором відповідача за Договором, а вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача, є майновими вимогами кредитора, які не могли бути виконані відповідачем у силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації. Така позиція відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.03.2015 у справі №910/9232/14. 
		У подальшому вимоги позивача включені до переліку (реєстру) акцептованих уповноваженою особою Фонду вимог і задоволення цих вимог поза межами процедури ліквідації банку не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже порушить у цілому баланс інтересів кредиторів банку. 
		Доводи скаржника щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують висновок про необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при його ліквідації.
		З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні заявлених позивачем взаємопов'язаних вимог про зобов'язання перерахувати кошти та про зобов'язання закрити поточні рахунки. Скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. 
		Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України. 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №910/11717/14 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя           О.Євсіков
		 
		Судді          О.Кролевець
		 
		                                                                                                       О.Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...