Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3389/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2015. Зареєстровано: 21.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31.03.2015Справа №910/3389/15-г
		За позовом Корпорації "Альтіс-Холдинг" 
		до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу та реалізації інфраструктурних проектів
		про стягнення 69 684 224,52 грн. 
		 
		                                                                                                            Суддя Якименко М.М.                                                                                                                                      
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Махно Д.О. - довіреність б/н від 11.06.2014 року;
		від відповідача: не з'явилися;
		від третьої особи-1: не з'явилися;
		від третьої особи-2: не з'явилися;
		 
		Обставини справи :
		 
		Корпорація «Альтіс-Холдинг» звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» про стягнення 69 684 224,52 грн. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості виконаних робіт, згідно умов Договору підряду №17-12/10 на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж ДП аеропорт "Львів" в частині «Будівництво зовнішніх інженерних мереж» за державні кошти від 17.12.201 року.
		З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 51 514 027,41 грн. - основного боргу, 2 633 566,44 грн. - 3% річних, 15 536 630,67 грн. - інфляційних втрат, 73 080,00 грн. - судового збору.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.03.2015 року.
		18.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про залучення Державної казначейської служби України, Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу та реалізації інфраструктурних проектів в якості співвідповідачів.
		18.03.2015 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли документи по справі.
		В судове засідання 18.03.2015 року представник позивача з'явився, залишив вирішення поданого клопотання на розсуд суду.
		Представник відповідача в судове засідання 18.03.2015 року не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
		Відповідно до ч.1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги до Державної казначейської служби України, Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу та реалізації інфраструктурних проектів відсутні, а тому клопотання представника відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
		В той же час, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи, суд вважає за необхідне залучити Державну казначейську службу України, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу та реалізації інфраструктурних проектів в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		Відповідно до ч.3 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
		Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 31.03.2015 року.
		31.03.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав додаткові пояснення.
		В судове засідання 31.03.2015 року представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались сторонам на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
		Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
		В судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
		Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 31.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17.12.2010 року між Корпорацією «Альтіс-Холдинг» (далі по тексту - генпідрядник, позивач) та Державним підприємством «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір підряду №17-12/10 на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж ДП аеропорт "Львів" в частині «Будівництво зовнішніх інженерних мереж» за державні кошти (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Генпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувані роботи по об'єкту : «Реконструкція існуючого пасажирського терміналу та зовнішніх інженерних мереж ДГІ "Міжнародний аеропорт "Львів" в частині «Будівництво зовнішніх інженерних мереж» ( надалі - «Об'єкт»}, а Замовник - прийняти та оплатити виконані за Договором роботи.
		Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 27.03.2012 року), ціна цього Договору є динамічною і становить 242 392 254,00 грн.
		Згідно з п. 4.4. Договору, виконані роботи оплачуються замовником на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт після їх підписання та у відповідності до Додатку 5 «Графік фінансування».
		Роботи за договором прийняті відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписаною між сторонами Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень-2 2012 року.
		Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати вартості виконаних робіт в розмірі 51 514 027,41 грн.
		На підтвердження позовних вимог позивач надав суду підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.04.2013 року, згідно якого відповідач визнав перед позивачем заборгованість в розмірі 51 514 027,41 грн.
		Суду не надано жодного доказу сплати відповідачем 51 514 027,41 грн. заборгованості, яка виникла на підставі Договору.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач не сплатив на користь позивача вартість виконаних робіт, та має перед ним заборгованість в розмірі 51 514 027,41 грн.
		У відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу не оплати виконаних позивачем робіт, посилався на відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, однак на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 року у справі № 11/446).
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 51 514 027,41 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
		Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 633 566,44 грн. - 3% річних, 15 536 630,67 грн. - інфляційних втрат.
		Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 633 566,44 грн. - 3% річних, 15 536 630,67 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва,  -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (03118, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХОТІВСЬКА, будинок 4, ЛІТЕРА "А", код ЄДРПОУ 37122901) на користь Корпорації «Альтіс-Холдинг» (03146, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАЧАЛОВА, будинок 5-В, код ЄДРПОУ 32048530) 51 514 027 (п'ятдесят один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн. 41 коп. - основного боргу, 2 633 566 (два мільйони шістсот тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 44 коп. - 3% річних, 15 536 630 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять шість тисяч шістсот тридцять) грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Якименко М.М.
		 
		 
		Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 08.04.2015 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...