копія
Справа №10/
2-173
Головуючий в 1-й інстанції Салоїд Н.М.
Категорія
ч.1 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М
У К Р А Ї Н И
16
червня 2009 року
м. Хмельницький
Суддя судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є. за участі секретаря
Яцишиної Р.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького
міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року,
в с т а н о в и в:
Постановою
Хмельницького міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року ОСОБА_1, 1989 року народження, жителя с. Шаровечка
Хмельницького району, непрацюючого,
визнано
винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього стягнення
у виді 3000 гривень штрафу.
Відповідно до цієї постанови о 09
годині 00 хвилин 22 лютого 2009 року в с. Дзеленці Волочиського району ОСОБА_1
керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження
експертизи на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив
п.2.5. Правил дорожнього руху України.
В апеляції ОСОБА_1 просить постанову
скасувати, прийняти нову постанову, якою застосувати до нього громадські роботи
від 40 до 50 годин, посилаючись на те, що він не має самостійного заробітку,
так як являється студентом Хмельницького економічного університету денної форми
навчання, особистого майна немає, і сплатити штраф у сумі 3000 грн. не може.
Зазначає, що суд розглянув оскаржувану постанову у його відсутність, не
повідомивши його про місце і час розгляду справи.
Заслухавши пояснення
ОСОБА_1 на підтримку апеляції, дослідивши нові докази, які необґрунтовано
раніше не досліджувалися місцевим судом, перевіривши матеріали справи та доводи
скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2
ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його
оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається
особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак відомості про
вручення ОСОБА_1протоколу про адміністративне правопорушення у справі відсутні,
сам ОСОБА_1вручення йому протоколу заперечує, а інспектор ДАІ ОСОБА_5, який
складав протокол про адміністративне правопорушення, при апеляційному розгляді
справи факт вручення одного екземпляру протоколу ОСОБА_1підтвердити не зміг. У
протоколі відмітки про це немає.
Відповідно до ст.268
КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності
цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про
своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не
надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак відомості про належне
повідомлення ОСОБА_1 про час розгляду справи про адміністративне правопорушення
в суді у ній відсутні, а ОСОБА_1стверджує, що в суд на розгляд справи його
ніхто не викликав.
Таким чином як при порушенні
провадження у справі про адміністративне правопорушення, так і при розгляді справи
в суді було порушено право ОСОБА_1 на захист.
Крім того, відповідно до ст.260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами
України, з метою припинення адміністративних правопорушень, крім іншого,
допускаються адміністративне затримання особи, вилучення посвідчення водія,
тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування
транспортними засобами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого
сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують
їх увагу та швидкість реакції (ч.1). Порядок адміністративного затримання,
вилучення посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу,
відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд на стан
алкогольного сп'яніння з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим
Кодексом та іншими законами України (ч.2).
Зокрема, порядок і підстави вилучення
посвідчення водія визначені ст.265-1 КУпАП. За змістом цієї статті посвідчення
водія вилучається і у випадках, коли особа підозрюється у вчиненні
правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 цього Кодексу.
Відповідно до ст.265-2 КУпАП у разі
наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, перелічені у ч.1-й
цієї статті, у тому числі частинами першою, другою, третьою і четвертою ст.130
цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує
транспортний засіб, після чого зобов'язаний надати особі можливість повідомити
про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місце знаходження іншу особу
за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця
постійної дислокації.
Згідно ж із ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і
щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного
сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами
та оглядові на стан алкогольного сп'яніння (ч.1). Такий огляд водія проводиться
з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності
двох свідків (ч.2). І лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан
алкогольного сп'яніння працівником міліції з використанням спеціальних
технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в
закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан
алкогольного сп'яніння і перелік яких затверджений управлінням охорони здоров'я
місцевих адміністрацій (ч.3). Направлення особи для огляду на стан алкогольного
сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України (ч.6). Крім того, у разі відсторонення особи від
керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом
надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної
категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Проте під час розгляду справи апеляційним
судом встановлено, що жодного з наведених заходів з метою припинення
адміністративного правопорушення працівниками ДАІ щодо ОСОБА_1, його
посвідчення водія та автомобіля, яким він керував, вжито не було, що саме по
собі вже викликає сумнів у тому, що у ОСОБА_1 в той час були ознаки сп'яніння.
Крім того, достовірних та допустимих
доказів керування ОСОБА_1транспортним засобом з ознаками алкогольного
сп'яніння, а також того, що йому 22 лютого 2009 року працівниками міліції було
запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння із використанням спеціальних
технічних засобів чи у конкретному медичному закладі, який має право проводити
такий огляд, в ході дослідження нових доказів не встановлено.
Так, при апеляційному розгляді справи
ОСОБА_1 пояснив, що вранці 22 лютого 2009 року він керував належним його
батькові автомобілем за дорученням і у тверезому стані. Працівники ДАІ, які
його зупинили, не пропонували йому ні пройти огляд на стан сп'яніння з
використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, ні їхати на
обстеження для встановлення стану сп'яніння у медичний заклад, а під погрозою
забрати автомобіль на штрафний майданчик примусили його написати у протоколі,
що він 21 лютого 2009 року о 14 годині випив пива, і дозволили їхати далі. При
цьому сказали, що за це йому нічого не буде, від керування транспортним засобом
його не відсторонювали, запису про таку заборону в протоколі не робили і
підпису під таким записом він не ставив. А після надання йому для огляду
протоколу про адміністративне правопорушення також пояснив, що підпис у
протоколі під записом у верхньому лівому куті протоколу про заборону керувати
т.з. на протязі 4 годин схожий на його підпис, але вчинений не ним.
Про те, що ОСОБА_122 лютого 2009 року
не перебував у стані сп'яніння, підтвердив і допитаний при апеляційному
розгляді справи свідок ОСОБА_2зазначивши, що запаху алкоголю від ОСОБА_1, який
вранці того дня приїжджав до нього у справах в с. Дзеленці, він не чув, останній
при ньому спиртного не вживав і поїхав від нього тверезим.
Пояснення ж допитаних в апеляційному
суді у якості свідків ОСОБА_3ОСОБА_4 та інспектора ОСОБА_5 який складав
протокол про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1тоді керував
транспортним засобом з ознаками сп'яніння і відмовився від проходження огляду
на стан сп'яніння, не можуть бути визнані достовірними, оскільки вони є
непослідовними та суперечливими.
Зокрема, спочатку ОСОБА_5в
апеляційному суді пояснив, що відчувши запах спиртного з рота ОСОБА_1 він
запропонував йому пройти медичний огляд, а коли той відмовився, то запросив
його у свій службовий автомобіль, де склав відповідний протокол, після чого
ОСОБА_1поїхав на своєму автомобілі додому. Потім стверджував, що спочатку запропонував
ОСОБА_1продути трубку „Контролю тверезості” (далі - „КТ”), а коли він
відмовився, то запропонував пройти огляд в медичному закладі і заборонив
керувати автомобілем. Але у якому конкретно закладі пропонував пройти огляд
ОСОБА_5пояснити не зміг, як не зміг пояснити і того, чому ОСОБА_1після
складання протоколу продовжив керувати транспортним засобом.
Свідки ж ОСОБА_6, який у той день ніс
службу разом з ОСОБА_5, та ОСОБА_4, якого за поясненнями ОСОБА_5 і ОСОБА_6вони
підвозили до якогось села у якості пасажира, в апеляційному суді стверджували,
що ОСОБА_5не пропонував ОСОБА_1продувати трубку „КТ”, а також, що одразу після
складання протоколу ОСОБА_1повернули документи і відпустили, він на своєму
автомобілі поїхав далі.
Пояснення ОСОБА_6та ОСОБА_4 в цій частині
не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки вони співпадають з
наведеними поясненнями ОСОБА_1.
Пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6та ОСОБА_4
про те, що ОСОБА_1керував автомобілем з ознаками сп'яніння, не можуть бути
визнані достовірними ще і тому, що вони стверджують, що ОСОБА_1тоді пояснив, що
увечері минулого дня він випив 100-200 грамів горілки, а ОСОБА_1пояснив, і це
підтверджується його записом у протоколі, що його примусили написати, що він
вдень 21 лютого 2009 року випив пляшку пива.
Протокол про адміністративне
правопорушення, складений щодо ОСОБА_1, також не може бути визнаний достовірним
і допустимим доказом, оскільки, по-перше, він складений з порушенням
встановленого законом порядку, по-друге, зазначені у ньому дані не узгоджуються
з наведеними поясненнями самого ОСОБА_1 та свідків.
А будь-яких інших належних,
допустимих та достовірних доказів, які вказували б на наявність у діях ОСОБА_1
складу адміністративного правопорушення, у справі не має.
Пояснення ж ОСОБА_1, власноручно
записані ним у протоколі про адміністративне правопорушення під час його
складання, від яких він відмовляється і які не підтверджені іншими доказами,
аналогічно до положень ст.ст. 73 та 74 КПК України не можуть бути покладені в
основу його обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130
КУпАП.
За таких обставин, враховуючи, що
відповідно до ч.7 КУпАП апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної
скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування
норм матеріального права або порушення норм процесуального права, вважаю, що
порушене щодо ОСОБА_1 провадження підлягає закриттю за відсутності в його діях
вказаного правопорушення.
На підставі
викладеного, керуючись ч.7, ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу задовольнити
частково.
Постанову Хмельницького
міськрайонного суду від 9 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а
провадження у справі - закрити за відсутністю у його діях складу
правопорушення, передбаченого ч.1
ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили
негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Копія
вірна:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області
С.Є.Ващенко