Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4499/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2015. Зареєстровано: 23.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2015.
Дата набрання законної сили: 08.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		14 квітня 2015 року                      № 826/4499/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Державної податкової інспекції  у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві   третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку від 14.02.2015 в частині встановлення, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно .
		          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем виконано обов'язок щодо декларування майна, доходів та витрат відповідно до ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та зазначено в декларації за 2013 рік все належне позивачці майно. Також, позивач зазначає, що автомобіль FIAT PUNTO 1996 року випуску не вказано в декларації за 2013 рік, оскільки автомобіль в 2006 році передано по довіреності та в подальшому, в 2008 році, безоплатно відчужено іншій особі. Також, позивач вказує, що уповноваженою особою на перереєстрацію автомобіля є громадянин, якому відчужено автомобіль. Не виконання такою особою обов'язку щодо перереєстрації автомобіля не свідчить про порушенням позивачем  Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»  в частині зазначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (автомобіля). Крім того, позивач зазначила, що податковим органом була проведена перевірка майна набутого нею за весь час трудової діяльності, що є порушенням ч. 5 ст. 5 Закону.
		          В судовому засіданні позивач пояснила, що фактично з 2006 року вона автомобілем не користується. Проте зняти автомобіль з реєстрації на той момент було неможливо, оскільки він перебував у розшуку Інтерполу. З метою врегулювання вказаного питання позивачкою складено генеральну довіреність та акт приймання-передачі автомобіля, в яких вказано обов'язок громадянина ОСОБА_3 щодо зняття з реєстрації автомобіля. Також, позивачка зазначила, що на початку 2012 року вона зателефонувала громадянину ОСОБА_3 та поцікавилась чи знято автомобіль з реєстрації, на що останній повідомив, що переоформив автомобіль на себе. Будучи впевненою, що автомобіль їй не належить позивачка з 2011 року у декларації не вказувала про наявність автомобіля FIAT PUNTO 1996 року випуску.
		Відповідач - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України - письмових пояснень по суті позову не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.
		Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. 
		В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		В подальшому, судом було повторно допитано свідка ОСОБА_3 та ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
		ВСТАНОВИВ:
		На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працює суддею Київського окружного адміністративного суду.
		Відповідно до висновку податкового органу від 14.02.2015 №285/2655-1703 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 ст. 5 Закону від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон) встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно, а саме: позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік у розділі «Відомості про транспортні засоби» не вказано відомості щодо автомобіля FIAT PUNTO 1996 року випуску в період перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст. 2 Закону. 
		Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Особи, зазначені у частинах третій, п'ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п'яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.
		Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.
		Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону особи, які перебувають на посадах, визначених у     пунктах 1-10     частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині     статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частинами  3     або 4     статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
		Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами 3     та 4 статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України     "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10     частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Частиною 8 ст. 3 Закону визначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - перевірка) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 №1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1385/26162 (далі - Порядок).
		Відповідно до п. 3 Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
		1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
		2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
		3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
		4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
		5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
		6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
		З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом отримано від Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві відомості, що за позивачем зареєстровано транспортні засоби FIAT PUNTO (1996 року випуску) та HONDA CR-V (2008 року випуску).
		Позивачем в розділі 35 розділу IV «Відомості про транспортні засоби» не вказано відомості щодо автомобіля FIAT PUNTO 1996 року.
		У зв'язку з викладеним, 15.01.201514 податковим органом позивачу направлено запит про надання пояснень щодо невідповідностей вартості транспортного засобу та нерухомого майна, вказаних у декларації.
		На виконання вимог податкового органу позивачем надано письмові пояснення, зокрема, щодо автомобіля FIAT PUNTO 1996 року випуску, з яких убачається, що вказаний автомобіль у квітні 2006 року передано у користування та в грудні 2009 року безоплатно відчужено громадянину ОСОБА_4 Внаслідок викладеного з 2011 року позивач у деклараціях не вказує автомобіль FIAT PUNTO 1996 року випуску.
		Як зазначено вище, податковим органом складено висновок від 14.02.2015 №285/2655-1703 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 ст. 5 Закону в якому вказано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно.
		Проте, суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу з огляду на наступне.
		По-перше, згідно із ч. 5 ст. 5 Закону перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами 3     та 4 статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України     "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10     частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Отже, перевірці підлягають відомості про вказане у декларації майно, доходи, витрати і зобов'язання набуті особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посаді, в даному випадку судді, з наявною у податкового органу інформацією.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач на посаду судді Київського окружного адміністративного суду призначена Указом Президента України №200/2010 від 20.02.2010 та наказом Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2010 №31-к.
		Отже, фактично податковим органом проведено перевірку майна не за час перебування позивача на посаді (з 2010 року), а за весь період трудової діяльності позивача, що є порушенням ч. 5 ст. 5 Закону.
		По друге, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3  пояснив, що автомобіль FIAT PUNTO 1996 року випуску передано позивачем йому за довіреністю в 2006 році. Також, свідок пояснив, що позивач на початку 2012 року телефонувала йому та уточняла чи переоформлено право власності на автомобіль з позивача на нього, свідка. Також, свідок пояснив, що всі документи для переоформлення права власності автомобіля ним було подано до Управління ДАІ і йому пообіцяли, що за декілька днів переоформлення буде здійснено. А тому, коли зателефонувала позивачка він, свідок, запевнив її, що все переоформлено та зазначив, що присутність позивачки при переоформленні автомобіля є необов'язковою. Свідок повідомив, що з 2006 року він користується автомобілем та має намір далі користуватись.
		Також, свідок додатково повідомив, що на початку 2012 йому зателефонувала позивачка та запитала чи переоформлено автомобіль, на що він повідомив, що автомобіль переоформлено.
		Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
		Згідно зі ст 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		З пояснень свідка вбачається, що фактично він володіє, користується та розпоряджається автомобілем FIAT PUNTO 1996 року випуску, тобто здійснює всі законодавчо визначені правомочності щодо вказаного майна. 
		Отже, хоча й право власності на автомобіль  FIAT PUNTO 1996 року випуску зареєстровано за позивачем, проте фактично власником вказаного автомобіля є інша особа - ОСОБА_3.
		Підсумовуючи викладене, право власності на автомобіль FIAT PUNTO 1996 року випуску набуто на передано іншій особі позивачкою до призначення на посаду судді,  фактично право власності на вказаний автомобіль належить іншій особі, яка повідомила позивачку про переоформлення права власності на автомобіль на себе, ОСОБА_3, отже не зазначивши в декларації згадуваний автомобіль  на думку суду позивачкою у повному обсязі виконано обов'язок щодо декларування відомостей про транспортні засоби, зокрема, що автомобіля FIAT PUNTO 1996 року випуску.
		На думку суду наданими письмовими поясненнями та копіями відповідних довіреностей позивачка усунула вказані розбіжності щодо декларування автомобіля FIAT PUNTO 1996 року випуску.
		З огляду на викладене,  відсутні підстави вважати, що в даному випадку мала місце недостовірність відомостей щодо наявності майна (транспортних засобів) вказаного в декларації.
		Вказане свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу від 14.02.2015 в частині встановлення, що позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо майна набутого за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно та є підставою для задоволення позовних вимог.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.02.2015 №285/2655-1703 в частині встановлення, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо майна набутого за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно.
		 
		Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		 
		Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...