Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/17452/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2015. Зареєстровано: 23.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2015.
Дата набрання законної сили: 27.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		Справа № 569/17452/14-ц
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2015 року     Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		головуючий суддя - Галінська В.В.
		при секретарі - Калетинець Т.В.
		з участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
		представників відповідача - Бершадської І.М., Пелиха А.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - голова правління ПАТ «Державний ощадний банк України» Пишний Андрій Григорович, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, відшкодування моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, по якому просить суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду від 08 квітня 2014 року про поновлення на роботі на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», а також стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100000 грн., посилаючись на те, що він за рішенням суду від 08 квітня 2014 року був поновлений на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», але вказане рішення, яке підлягало негайному виконанню виконано не було, у зв'язку з чим він знаходився у вимушеному прогулі. Крім того, у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі йому завдано моральної шкоди.
		В судовому засіданні представником позивача було двічі уточнено позовні вимоги, підстава та предмет позову не змінено. Після прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог у судовому засіданні 17 квітня 2015 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, так як прийняття судом уточнення позовних вимог з того самого предмету спору та з тих самих підстав не тягне за собою обов'язкового відкладення розгляду справи.
		В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали повністю. Надати інформацію про стан здоров'я позивача, діагнози та лікування відмовилися з посиланням на конфіденційність даної інформації і небажанням позивачем її розголошувати.
		Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, за якими позов ПАТ «Державний ощадний банк України» не визнає, заперечує проти його задоволення, посилаючи на те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» повністю виконало рішення суду від 08 квітня 2014 року. По питанню відшкодування моральної шкоди зазначили, що позивачем не надано суду належні та допустимі докази, що підтверджують наявність самої моральної шкоди, якими саме діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, наявності причинного зв'язку між нею і протиправними діями (бездіяльністю) відповідача та вини останнього в заподіянні шкоди, з чого виходив позивач, визначаючи розмір шкоди. Крім того, вказали, що з відповідача на користь позивача за рішенням суду про поновлення на роботі за ст.. 237-1 УЗпП України стягнуто 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди, що унеможливлює повторне стягнення моральної шкоди на його користь і тягне за собою порушення ст.. 61 Конституції України. 
		В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, з заявленими доводами не погодилися, пояснивши, що вони є необґрунтованими, просили в задоволенні позову відмовити.
		Третя особа Пишний А.Г. подав до суду заяву про не бажання брати участь у справі в якості третьої особи і розгляд даної справи за його відсутності. Суд не приймає відмову третьої особи від участі у даній справі, так як ним було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 32), згідно якої у відповідності до ст.. 36 ЦПК України його було залучено до участі у даній справі проти чого він до 31 березня 2015 року не заперечував.
		Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин.
		Наказом № 300-к від 11 листопада 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2» звільнено ОСОБА_2 з посади начальника філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» 11 листопада 2013 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Рішенням Рівненського міського суду від 07 лютого 2014 року в задоволенні позову йому відмовлено. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 квітня 2014 року рішення Рівненського міського суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним наказ ПАТ «Державний ощадний банк України» від 11 листопада 2013 року № 300-к «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» з 11 листопада 2013 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 93568,29 грн. та 2000 грн. моральну шкоду, вирішено питання про стягнення судових витрат. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника філії Рівненського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», а також стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 19985,46 грн. допущено до негайного виконання. (а.с. 6-9). Зазначене рішення суду було оскаржене відповідачем у касаційному порядку, однак у відкритті касаційного провадження відмовлено. 
		Незважаючи на те, що рішення суду від 08 квітня 2014 року щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» підлягало негайному виконанню та набрало законної сили, воно не було виконано відповідачем.
		На протязі тривалого часу, у період якого ОСОБА_2 не поновлений на роботі, тобто рішення суду не було виконано відповідачем, позивач звертався до різних вищих державних інстанцій, органів тощо (а.с. 24-27).
		Крім того, позивач звернувся до суду та отримав виконавчі листи для примусового виконання рішення апеляційного суду Рівненської області, які надіслав до державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві. 30 квітня 2014 року постановою державного виконавця Трухановським О.Д. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 569/22447/13-ц виданого 18 квітня 2014 року апеляційн6им судом Рівненської області про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» з 11 листопада 2013 року, встановлено 7 денний строк для добровільного виконання рішення суду. Однак і в порядку виконавчого провадження рішення про поновлення на роботі не виконано. Вказівка представника відповідача про виконання рішення в цій частині не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, зокрема не надано суду постанови про закінчення виконавчого провадження чи наказу про поновлення на роботі позивача на день розгляду справи.
		Таким чином, позивача з 09 квітня 2014 року по день розгляду справи судом 17 квітня 2015 року безпідставно не було поновлено на роботі на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», у зв'язку з чим ОСОБА_2 знаходився у вимушеному прогулі, який підлягає оплаті.
		Як вбачається з рішення апеляційного суду Рівненської області (а.с.8 на звороті), 
		згідно довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 19985,46 грн., а середньоденна - 908,43 грн. Суд, не приймає доводи представника відповідача про невідповідність даного розміру заробітної плати на даний час, так як були внесені зміни з питань оподаткування доходів фізичних осіб і це може вплинути на визначення розміру заробітної плати, так як відповідно до п.п.3 п. 3 Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 на податковому обліку як фізична-особа підприємець у ДПІ у м. Рівному не перебуває (а.с. 90), та не перебуває на обліку у Рівненському міському центрі зайнятості як безробітний та не отримував допомогу по безробіттю, в тому числі одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності з 08 квітня 2014 року (а.с. 65).
		З врахуванням періоду часу, з якого ОСОБА_2 мав бути поновлений на посаді - з 09 квітня 2015 року та день розгляду справи - 17 квітня 2015 року ОСОБА_2 мав отримати заробітну плату у розмірі 233466,51 грн. (908,43 грн.х257 роб.дні). Заперечення представників відповідачів про невідповідність кількості днів прогулу, робочому часу відповідача, не заслуговують на увагу, так як належними доказами не спростовані. Жодних заперечень з даного приводу представниками в письмових запереченнях не висловлено.
		У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України).
		Виходячи із змісту даної норми, предметом позову у даній справі є саме затримка виконання власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення на роботі, а не рішення про виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, тому всі доводи представника відповідача з цього приводу є неналежними доказами і суд не бере до розгляду дані докази (а.с. 152-154).
		Під час звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_2 стверджує, що такі дії відповідача завдали йому моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100000 грн.
		Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Суд, розглянувши справу повно та всебічно, вважає доведеним та встановленим, що такі тривалі та неправомірні дії відповідача у невиконанні рішення суду, яке підлягало негайному виконанню, тим більше яке у подальшому набрало законної сили, дійсно завдали позивачу моральних страждань, моральної шкоди, у зв'язку з чим суд вражає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заподіяну йому моральну шкоду.
		Стосовно розміру моральної шкоди, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		Під моральною шкодою, заподіяною позивачу по справі, є втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних позивачу діями відповідача.
		Відшкодування моральної шкоди передбачено вимогами ст.. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини його фізичних та душевних страждань, пов'язаних з неправомірною поведінкою щодо нього. У зв'язку з тим, що межі відшкодування моральної шкоди законом не встановленні, суд керується принципом розумності і справедливості, та оцінює заподіяну шкоду відповідачем позивачу у розмірі 5000 грн.
		Суд вважає законним стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду, оскільки сам факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню приніс позивачу хвилювання, страждання, поставив його у скрутне матеріальне становище, втратив матеріальне благополуччя, а також істотно погіршились нормальні життєві зв'язки та перспектива ділової репутації.
		Важливо, в межах розумності, правильно визначити розмір моральної шкоди в залежності від тяжкості моральних витрат, тривалості страждань, наслідків завданої шкоди відповідачем, а також часу, необхідного на відновлення попереднього стану позивача.
		Суд визнає недоведеним, що протиправні дії у не поновленні позивача на роботі призвели до погіршення стану його здоров'я, матеріали справи не містять достатніх, допустимих доказів з цього приводу.
		Вказівка представника відповідача на неможливість подвійного притягнення до відповідальності за ст.. 237-1 КЗпП України не заслуговує на увагу, так як моральна шкода у розмірі 2000 грн. була стягнута на користь позивача у зв'язку із незаконним звільненням, а в даному випадку суд дійшов до висновку про завдання моральної шкоди позивачу саме фактом невиконання рішення суду про поновлення на роботі, тобто з іншої підстави.
		Так, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 233466,51 грн. та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Також, відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2384,66 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60,88, 212-215 ЦПК України,суд,- 
		 
		 ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - голова правління ПАТ «Державний ощадний банк України» Пишний Андрій Григорович, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення в розмірі 233466 (двісті тридцять три тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 51 копійку та 5000 (п'ять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 2384,66 грн.
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
		 
		Суддя -  підпис
		згідно з оригіналом:
		Суддя Рівненського міського суду                                               В.В.Галінська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...