Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3649/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2015. Зареєстровано: 24.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 квітня 2015 року Справа № 908/3649/14                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
		головуючого      Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача-Толсторебров І.М.,відповідача третьої особи-не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні   касаційну скаргу  ТОВ "Ларга-М"на рішення та постанову                                       господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015у справі№908/3649/14за позовомПАТ "Банк "Київська Русь" до (третя особаТОВ "Ларга-М" - ПАТ "Альба Україна")простягнення коштівВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Потапенко В.І.), позов задоволено - на підставі ст.ст.512,514,516,526,549,625,629,655 ЦК України та ст.ст.216,230,232 ГК України стягнуто з ТОВ "Ларга-М" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 150981,88 грн. заборгованості, 11615,27 грн. пені, 3% річних у розмірі 1563,59 грн. та 9058,92 грн. інфляційних втрат.
		ТОВ "Ларга-М" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.116,143,145,203,512,549,550,631,651,654 ЦК України, ст.ст.65,82,188 ГК України та ст.ст.43,79,82,83 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що договір відступлення права вимоги від 05.06.2014 №70504-20/14-7 (далі - договір від 05.06.0214) суперечить чинному законодавству України, так як укладений з порушенням прав та законних інтересів відповідача (без надання згоди на його укладення), а, відтак, є недійсним. Крім того, на думку заявника, договір від 05.06.0214 не містить таких істотних умов господарського договору, як сума, що відступається, та строк дії договору, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків. Скаржник також вказує на те, що позивач відступив право вимоги за договором купівлі-продажу, який був підписаний від імені відповідача неуповноваженою особою. Разом з цим, заявник стверджує про незаконну відмову суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до набрання законної сили рішення по справі №910/25205/14 (про визнання недійсним договору від 05.06.2014).
		Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2010р. між ПАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ "Ларга-М" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №879 (далі - договір №879 від 04.01.2010), відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.
		Згідно з п.1.2 договору №879 від 04.01.2010 товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням цін митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних. Кожна товарна партія формується шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціна, місце поставки, термін поставки. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару (п.2.3 договору №879 від 04.01.2010). 
		Пунктом 2.4 договору №879 від 04.01.2010 передбачено, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням зазначаються у видаткових накладних.
		Пунктом 2.5 договору №879 від 04.01.2010 визначено, що сума договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних.
		У пункті 5.2 договору №879 від 04.01.2010, з урахуванням протоколу розбіжностей від 04.01.2010, сторонами узгоджено, що оплата за товар здійснюється через 14 днів з моменту отримання товару покупцем. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (п.6.1 договору №879 від 04.01.2010).
		На виконання умов договору №879 від 04.01.2010, ПАТ "Альба Україна" поставило ТОВ "Ларга-М" товар на загальну суму 150981,88 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладним, без зауважень та заперечень з боку відповідача.
		Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином в частині оплати вартості товару не виконав, що є порушенням умов договору купівлі-продажу.
		05.06.2014р. між ПАТ "Альба Україна" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №70504-20/14-7 (далі - договір №70504-20/14-7 від 05.06.2014), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор приймає (купує) за 150981,88 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Ларга-М" у сумі 150981,88 грн., що випливає з договору купівлі-продажу №879 від 04.01.2010, укладеного між боржником та первісним кредитором. 
		05.06.2014р. між первісним кредитором та новим кредитором складено та підписано сторонами акт приймання-передачі права вимоги.
		Колегія відхиляє помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на недійсність договору про відступлення права вимоги №70504-20/14-7 від 05.06.2014 за договором купівлі-продажу №879 від 04.01.2010, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 залишено без змін рішення господарського суду м.Києва від 23.12.2014 у справі №910/25205/14 (за участю тих же сторін), яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги №70504-20/14-7 від 05.06.2014.
		Вказаний юридичний факт, який в силу імперативних приписів ч.3 ст.35 ГПК України не підлягає повторному доведенню, в свою чергу, свідчать про дійсність договору №70504-20/14-7 від 05.06.2014, чим спростовуються недоречні твердження скаржника про зворотне. 
		Водночас, не заслуговують на увагу бездоказові посилання заявника на неукладеність договору від 05.06.0214, як такого, що не містить певних істотних умов господарського договору, оскільки, по-перше, вказані обставини не доведено відповідачем. По-друге, підтвердженням того факту, що договір від 05.06.2014 слід вважати укладеним, є рішення господарського суду м.Києва від 23.12.2014 у справі №910/25205/14, яким спір про визнання недійсним договору №70504-20/14-7 від 05.06.2014 вирішено по суті, а не припинено провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки недійсним не може бути визнано неукладений договір, тобто такий, що не відбувся (ч.8 ст.181 ГК України).
		Адже, як роз'яснено в абзацах 4,6 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.
		Разом з тим, колегія вважає помилковими твердження скаржника про безпідставну відмову судом у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до набрання законної сили рішення по справі №910/25205/14 (про визнання недійсним договору від 05.06.2014), з огляду на таке.
		Дійсно, згідно з ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.
		Однак, як роз'яснено у п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 ст.35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
		Таким чином, суд першої інстанції врахував вказані вимоги процесуального закону виходячи з можливості розгляду даної справи до завершення розгляду справи №910/25205/14 про визнання недійсним договору від 05.06.2014, оскільки господарський суд, розглядаючи справу про стягнення заборгованості по суті заявлених позовних вимог, не позбавлений можливості надати правову оцінку угодам, на підставі яких заявлено цей позов.
		Відтак, колегія погоджується з правомірним висновком місцевого суду про те, що вирішення спору у справі №910/25205/14 не могло бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі у відповідності з вимогами ст.43 ГПК України.
		Колегія відхиляє помилкові посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на недійсність договору купівлі-продажу №879 від 04.01.2010, як підписаного зі сторони ТОВ "Ларга-М" не уповноваженою на це особою, з огляду на таке.
		Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
		Згідно з ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
		Як роз'яснено в п.3.4 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
		Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано вчинення ним юридично значимих дій щодо схвалення договору купівлі-продажу №879 від 04.01.2010, а саме шляхом прийняття поставленого товару на загальну суму в розмірі 150981,88 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками без зауважень та заперечень з боку відповідача.
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано, що всупереч ст.ст.516,525,526,655 ЦК України відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті товару за договором купівлі-продажу №879 від 04.01.2010, право вимоги щодо яких було відступлене позивачу первісним кредитором (ПАТ "Альба Україна"), у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед ПАТ "Банк "Київська Русь" у розмірі 150981,88 грн.
		Отже, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 150981,88 грн.
		Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу №879 від 04.01.2010 сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем п.5.2 цього договору, він виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.
		В свою чергу, згідно п.7.2 договору про відступлення права вимоги №70504-20/14-7 від 05.06.2014, крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням боржником вимоги, яку було відступлено за цим договором.
		Таким чином, колегія погоджується з висновками судів про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11615,27 грн., нарахованої за період з 21.05.2014р. по 23.09.2014р.
		Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..
		Відтак, суди обґрунтовано стягнули з відповідача 3% річних у сумі 1563,59 грн., нарахованих за період з 21.05.2014р. по 23.09.2014р., та 9058,92 грн. інфляційних втрат.
		Інші наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі №908/3649/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Ларга-М" - без задоволення.
		 
		Головуючий, суддя                                                                                                                     В.Овечкін
		 
		Судді:                                                                                                                                               Є.Чернов
		 
		                                                                                                                                                     В.Цвігун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...