Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/3964/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2015. Зареєстровано: 27.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		22.04.2015р.                                                   м. Київ                              К/800/57652/14 
		 
		 
		 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Борисенко І.В., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В., 
		представника позивача Войтовича С.М.,
		представника відповідача Борисова І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області 
		на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року 
		та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року
		у справі № 810/3964/14
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Л.С. Центр-Захисту» (далі - позивач, ТОВ «Л.С. Центр-Захисту»)
		до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ)
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ТОВ «Л.С. Центр-Захисту» звернулось у липні 2014 року до суду з адміністративним позовом до Броварської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2014 року № 0005672202 та № 0005682202.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, позов задоволено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
		Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гефест Альянс» за період з 01.05.2013 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт № 294/10-06-22-02/34838089 від 28.05.2014 року.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 481 971,00 гривня; пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 426 172,00 гривні.
		Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ «Л.С. Центр-Захисту» здійснювало безтоварні операції з придбання монтажних та пусконалагоджувальних робіт від ТОВ «Гефест Альянс» за період з 01.05.2013 року по 31.01.2014 року, які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів, з приводу чого було порушено кримінальне провадження № 32014100000000036.
		12.06.2014 року Броварська ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0005672202, яким збільшила ТОВ «Л.С. Центр-Захисту» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 722 957,00 гривень, у тому числі: 481 971,00 гривня за основним платежем, 240 986,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми «Р» № 0005682202, яким збільшила ТОВ «Л.С. Центр-Захисту» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 639 258,00 гривень, у тому числі: 426 172,00 гривні за основним платежем, 213 086,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: електромонтажні роботи; інші будівельно-монтажні роботи; надання інших допоміжних комерційних послуг; діяльність у сфері права; консультування з питань комерційної діяльності й керування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії; надання послуг технічного консультування в цих сферах.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, 04.01.2013 року, 04.05.2013 року та 09.01.2014 року між позивачем (замовником) та ТОВ «Гефест Альянс» (підрядником) було укладені три договори підряду № 0113, № 0513 та № 141 відповідно, згідно до умов яких підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги), а замовник - прийняти та своєчасно оплатити виконану роботу.
		На виконання вказаних договорів зазначений контрагент у перевіряємому періоді виконав роботи (надав послуги), видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цієї роботи (послуг). 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, вищезазначені договори були укладені позивачем на виконання раніше укладених договорів між ТОВ «Гефест Альянс» та ТОВ «ВП «Євротехнології», «МЖК-1», ДП «Кюне і Нагель», всеукраїнською Асоціацією громадських організацій «АЛЬРАІД», діяльність по яким входить до основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010.
		TOB «БК «Гефест Альянс» надало ТОВ «Л.С. Центр-Захисту» Дозвіл № 2978.12.32-41.20 Територіального управління ДКУ з Промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву на виконання робіт з підвищеною небезпекою, а у жовтні 2013 року TOB «БК «Гефест Альянс» надало копію ліцензії Серія АЕ №279599, видану 02.10.2013 року.
		Судами встановлено, що на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагента ТОВ «Гефест Альянс» були чинні. Крім того, ТОВ «Гефест Альянс» було зареєстроване платником податку на додану вартість.
		Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
		Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
		Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Відповідно до п. 198.3  ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до  статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1  статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2  ст. 198 ПК України  вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.
		Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами; додатковими угодами до договорів; рахунками-фактурами; довідками про вартість виконаних робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт; податковими накладними; банківськими виписками; актами звірок; специфікаціями; актами здачі-прийняття робіт; довідкою про відсутність заборгованості.
		Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реальності та товарності спірних операцій.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.  
		Щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження порушеного за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, зокрема, створення і ТОВ «Гефест Альянс», передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, в якому встановлено, що підписи в наданих на дослідження документах виконані невстановленими особами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли це до уваги, оскільки останнє не є належним доказом у справі відповідно до ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
		Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.     
		Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі № 810/3964/14 - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 Головуючий суддя:            (підпис)  І.О. БухтіяроваСудді:            (підпис)  І.В. Борисенко              (підпис)   І.В. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...