Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/1449/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Підкуп особи, яка надає публічні послуги.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2015. Зареєстровано: 28.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2015.

Результат оскарження 29.09.2015 Апеляційний суд Харківської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                        Справа №621/1449/14-к
		Пр. №1-кп/621/13/15
		 
		ВИРОК
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 27 квітня 2015 року м. Зміїв
		Зміївський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 , з боку захисту: обвинувачених  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження № 12014220000000146 за обвинувальним актом відносно 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берека Первомайського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, з вищою освітою, працюючого на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера МВС України, не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,
		 встановив:
		ОСОБА_11 , згідно наказу № 492/к від 15.08.2007 Державної виконавчої служби України, з 15.08.2012 працюючи на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області займає посаду державного службовця, віднесеного відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» до 6 категорії класифікації посад, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Так, згідно Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний, міжрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 10.04.2012 №549/5, начальник відділу державної виконавчої служби: очолює Відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу Відділу, представляє Відділ у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та підзвітний перед Головою ДВС України та відповідним Управлінням державної виконавчої служби за організацію та результати діяльності Відділу; забезпечує виконання Відділом Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, Міністра юстиції, Голови ДВС України, наказів Мін`юсту, ДВС України та головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації; вносить начальнику Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подання, погоджене начальником Управління державної виконавчої служби, щодо призначення на посади та звільнення з посад державних виконавців та інших працівників Відділу; вносить начальнику Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі пропозиції, погоджені з начальником Управління державної виконавчої служби, щодо заохочення і притягнення до дисциплінарної відповідальності державних виконавців та інших працівників Відділу: вносить начальнику відповідного Управління державної виконавчої служби пропозиції щодо проекту структури, штатного розпису та кошторису видатків на утримання Відділу; організовує роботу зі службовими документами, здійснює контроль за веденням номенклатурних справ Відділу відповідно до встановленого порядку та вимог законодавства з діловодства; забезпечує і контролює дотримання працівниками Відділу виконавської та трудової дисципліни; організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов`язаних із діяльністю Відділу, організовує перевірку викладених у них фактів, проводить особистий прийом громадян; виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; розподіляє обов`язки між працівниками Відділу, розробляє їх посадові інструкції; у межах повноважень дає обов`язкові для виконання доручення працівникам Відділу; розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
		В перших числах березня 2014 року до ОСОБА_12 звернувся ОСОБА_10 з метою з`ясування питання щодо сприяння в знятті арешту з рухомого та нерухомого майна, зокрема з домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить останньому. В свою чергу ОСОБА_12 , з метою з`ясування вищезазначеного питання звернувся до свого давнього знайомого - начальника відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Харківське. області ОСОБА_11 .
		В ході обговорення умов щодо можливості позитивного вирішення вказаного питання ОСОБА_11 , не належно виконуючи покладені на нього службові обов`язки, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно та протиправно в особистих інтересах, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про те, що арешт на рухоме та нерухоме майно, зокрема, домоволодіння ОСОБА_10 , не накладався, не ставлячи ОСОБА_12 до відома щодо зазначених обставин, погодився на пропозицію ОСОБА_12 та пообіцяв позитивно вирішити питання зняття арешту з домоволодіння ОСОБА_10 .
		При цьому, з метою маскування та можливого викриття своєї протиправної діяльності, ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_12 виступити посередником між ним та ОСОБА_10 , а саме передати останньому вимоги ОСОБА_11 щодо передачі ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 40000 гривень за позитивне вирішення питання, безпосередньо отримати від ОСОБА_10 та передати ОСОБА_11 , за заздалегідь обумовлену частину неправомірної вигоди, тобто фактично виконувати функції пособника скоєння кримінального правопорушення, на що ОСОБА_12 відповів згодою.
		В процесі подальшого спілкування ОСОБА_12 з ОСОБА_10 , останній у зв`язку з крайнє необхідністю вирішення питання щодо зняття арешту зі свого домоволодіння, був вимушений погодитись на незаконну пропозицію ОСОБА_12 щодо передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 40000 гривень для подальшої передачі вказаних грошових коштів ОСОБА_11 .
		Таким чином, 5 березня 2014 року, близько 21.00 годин, ОСОБА_12 , виконуючи покладені на нього функції, знаходячись біля міського цвинтаря, розташованого за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Сизранцева, зустрівся з ОСОБА_10 та отримав від нього частину неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень, які в цей же день передав ОСОБА_11 за вирішення питання про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, зокрема, з домоволодіння ОСОБА_13 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
		25 березня 2014 року близько 17.00 години ОСОБА_11 , продовжуючи виконувати свій умисел на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно та протиправно в особистих інтересах, з корисливих мотивів, знаходячись в службовому кабінеті, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , зустрівся з ОСОБА_12 та отримав від останнього другу частину переданої ОСОБА_10 неправомірної вигоди в розмірі 33000 гривень та 200 доларів США, що еквівалентно 2075,24 гривень. ОСОБА_11 , діючи згідно попередньої домовленості, передав ОСОБА_12 частину отриманої від ОСОБА_10 неправомірної вигоди в розмірі 2000 гривень за вирішення питання про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, зокрема, з домоволодіння ОСОБА_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
		 Таким чином, на думку органу досудового слідства, своїми умисними діями, які виразились у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України 
		 ОСОБА_12 своїми діями, що виразились у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
		 У відповідності до положень ст.337 КПК України розгляд справи судом проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення крмінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом"якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття крммінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. 
		Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_11 вину не визнав та пояснив, що у січні 2014 року до нього звертався особисто ОСОБА_10 , а потім ОСОБА_12 за проханням ОСОБА_14 , з питанням щодо зняття арешту з майна, належного ОСОБА_10 . Крім того, виконавче провадження у відношенні ОСОБА_10 знаходилося на виконанні у державного виконавця ОСОБА_15 , тому вчиняти будь-які дії щодо його виконання за своїми обов"язками він не міг. 
		Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_12 вину не визнав та пояснив, що ініціатором спілкування його з ОСОБА_10 був ОСОБА_14 . З січня 2014 року ОСОБА_14 декілька разів телефонував йому з проханням про зустріч, коли вони зустрілися, ОСОБА_14 почав йому розповівдати про свого давнього знайомого ОСОБА_10 , у якого за борги по кредиту накладено арешт на будинок. Крім того, ОСОБА_16 розповів про те, що ОСОБА_10 зустрічався з ОСОБА_11 та пропонував йому за винагороду зняти арешт з будинку з метою продажу та уникнення від реалізації за борги, на що ОСОБА_17 категорично відмовився. У зв`язку з чим, ОСОБА_16 просив умовити ОСОБА_11 погодитися за матеріальну вигоду та зняти арешт з будинку.
		Будучи допитаним у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що влітку 2013 року вирішив продати будинок, однак в БТІ, нотаріус, а також представник банку йому повідомляли про те, що його домоволодіння під арештом. Виконавчим провадженням він не цікавився, а одразу звернувся до ОСОБА_11 з пропозицією зняття арешту за винагороду, однак ОСОБА_11 повідомив, що не може допомогти у вирішенні даного питання. Тоді він звернувся до ОСОБА_12 , який погодився допомогти у вирішенні даного питання за сорок тисяч гривень. Письмові договори з ОСОБА_12 з даного приводу не укладалися. У березні 2014 року він звернуувся до міліції з заявою про вимагання хабара.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що у неї на виконанні знаходився виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_10 кредитної заборгованості на користь ПАТ "Приватбанк". Будь-яких вказівок щодо проведення чи не проведення дій у даному виконавчому прорвадженні від ОСОБА_11 не надходило.
		Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що працював у ПАТ "Приватбанк", зустрічався з ОСОБА_10 , який пропонував йому винагороду за позитивне вирішення питання, оскільки мав перед банком заборгованість. У грудні 2013 року пояснював у ВДВС та ОСОБА_10 про те, як можна реструктувати борг.
		ОСОБА_19 , допитаний у судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що у лютому 2014 року бачив ОСОБА_14 біля домоволодіння ОСОБА_12 . ОСОБА_14 просив ОСОБА_12 , щоб той допоміг його товаришу вирішити питання у ВДВС за винагороду. Також, він повідомив ОСОБА_12 про те, що знає ОСОБА_14 як непорядну людину, оскільки працював з ним у міліції.
		Будучи допитаним у якості свідка ОСОБА_20 пояснив, що був присутній у якості понятого при огляді місця події та підтвердив факт вилучення грошових коштів у ОСОБА_11 у його робочому кабінеті із шухляді стола. При цьому ОСОБА_11 жодних зауважень з приводу даної слідчої дії не робив.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що знайомий з ОСОБА_10 декілька років. ОСОБА_10 звертався до нього за консультацією з приводу погашення боргу перед ПАТ «Приватбанк» та жодних дій щодо провокації пропозиції чи давання неправомірної вигоди начальнику ВДВС Зміївського РУЮ ОСОБА_11 він не пропонував. Та не надава жодних порад з цього приводу.
		Судом встановлено, що 21 березня 2014 року ОСОБА_10 звернувся до УМВС України в Харківській області з заявою про прийняття мір стосовно начальника відділу державної виконавчої служби Зміївського РУЮ Харківської області ОСОБА_11 , який через посередника ОСОБА_12 вимагає з нього грошові кошти (т. 1 а.п. 159). Вказана заява була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 206 від 21.03.2014 року (т. 1 а.п. 160)
		Відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 24.03.2014 року, старшим о/у в ОВС УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_21 , за дорученням старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області від 24.03. 2014 р., № 21/2 - 146 - 14, в адміністративній будівлі ГУМВСУ в Х/о в приміщенні кабінету № 14 (м. Харків, вул. Раднаркомівська, 6.13), здійснив огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, в присутності понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Вказані грошові кошти належать УФСБО ГУМВС України в Харківській області необхідні для участі у проведенні заходів для отримання фактичних даних про факт вимагання та отримання неправомірної вигоди начальником відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 за посередництва ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.п. 161-163)
		З протоколу огляда місця події від 25.03.2014 року вбачається, що під час огляду виявлено та вилучено у ОСОБА_11 полімерний пакет з контрольним зразком вати та рідиною для змивів; пакет зі змивом з правої кісті ОСОБА_11 ; пакет зі змивом з лівої кісті ОСОБА_11 ; полімерний пакет з грошовими коштами в сумі 33000 грн. та 200 доларів США; полімерний пакет з картонним коробком з логотипом «ВАЗ-2108 LADA WATER LEVEL SENSOR»; службове посвідчення на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_1 (т. 1 а.п. 176-177)
		З протоколу огляда місця події від 25.03.2014 року вбачається, що під час огляду виявлено та вилучено у ОСОБА_24 полімерний пакет з контрольним зразком вати та рідиною для змивів; пакет зі змивом з правої долоні ОСОБА_12 ; пакет зі змивом з лівої долоні ОСОБА_12 ; пакет з грошовими коштами в сумі 2000 грн.; пакет з паперовим конвертом, в якому знаходились грошові кошти (т. 1 а.п. 178-179)
		З протоколу про результати контролю за вчиненням злочину за заявою ОСОБА_10 щодо вимагання у нього неправомірної вигоди у розмірі 40000 грн. начальником відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 за посередництва ОСОБА_12 , за вчинення дій, спрямованих на не вжиття заходів по стягненню суми боргу на користь позивача за виконавчим провадженням, шляхом зняття з державного реєстру міністерства юстиції України речових прав на нерухоме майно арешту на нерухоме майно боржника. 24.03.2014 року о 18 годині 10 хвилин у службовому кабінеті № 14 приміщення ГУМВС України в Харківській області за адресою: м. Харків, вул.. Раднаркомівська, 13 здійснено огляд, помітку та вручення заявнику ОСОБА_10 заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів. Вказані грошові кошти належать УФСБО ГУМВС України в Харківській області необхідні для участі у проведенні заходів для отримання фактичних даних про факт вимагання та отримання неправомірної вигоди начальником відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 за посередництва ОСОБА_12 .
		Біля 07 год. 05 хв. 25.03.2014 заявник ОСОБА_10 зустрівся з посередником ОСОБА_25 у власному автомобілі біля будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де за попередньою домовленістю з останнім він повинен був передати грошові кошти у сумі 35 000 гривень для подальшої передачі начальнику відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 за можливість вчинення дій останнім зі зняття арешту на нерухоме майно заявника. Біля 07 год. 15 хв. 25.03.2014 року з особистого автомобіля ОСОБА_10 вийшов посередник ОСОБА_12 та в подальшому заявник повідомив, що передав грошові кошти у розмірі 35 000 гривень ОСОБА_12 , які він поклав до кишені власного одягу. Приблизно о 16.30 25.03.2014 року посередник ОСОБА_12 зайшов до службового кабінету ОСОБА_11 . Під час зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в службовому кабінеті, останній передав грошові кошти у розмірі 35 000 гривень ОСОБА_11 (т. 1 а.п. 181-184)
		Відповідно до висновків експерта науково  дослідного експертно  криміналістичного центру № 52 від 11.04.2014 року, на поверхні грошових купюр сумою 33000 гривень і 200 доларів США, на ватних тампонах змивами з долоней рук гр. ОСОБА_11 , на ватних тампонах зі змивами з долоней рук ОСОБА_12 , на внутрішній поверхні картонної коробки з написом «ВАЗ 2108 LADA WATER LEVEL SENSOR» і на фрагменті аркуша паперу, представленого у якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює яскраво-зеленим кольором. На поверхні грошових купюр сумою 2000 гривень, на зовнішній і внутрішній поверхні паперу конверту білого кольору і на поверхні двох контрольних ватних тампонів нашарування спеціальної хімічної речовини відсутні. Нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні грошових купюр сумою 33000 гривень і 200 доларів США, нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з долоней рук гр. ОСОБА_11 , нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з долоней рук гр. ОСОБА_12 , нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на внутрішній поверхні картонної коробки з написом «ВАЗ 2108 LADA WATER LEVEL SENSOR», мають спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки грошових купюр на поверхні фрагменту аркуша паперу білого кольору (т. 1 а.п. 185-192) 
		Згідно висновку експерта науково  дослідного експертно  криміналістичного центру № 147 від 15.04.2014 року, грошовий знак США номіналом 100 доларів з відтиском печатки ФРС, м. Атланта штат Джоржія, буква банку «F», цифра банку «6», кліше С8-С108-203, серійний номер С F34271307А, 2001 року випуску, (вилучений у ОСОБА_11 ), - не відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території США. Даний «грошовий знак» виготовлений комбінованим способом: всі зображення на ньому (крім серійних номерів, печатки Скарбниці та фону паперу) виконані за допомогою форм глибокого друку; а серійні номери, печатка Скарбниці та фон паперу надруковані струминно  крапельним способом друку. Грошовий знак США номіналом 100 доларів з відтиском печатки ФРС, м. Сан-Франциско штат Каліфорнія, буква бланку «L», цифра банку «12», кліше D3-D234-296, серійний номер Н L11414537В, 2006 року випуску, (вилучений у гр.. ОСОБА_11 ), - не відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території США. Даний «грошовий знак» виготовлений комбінованим способом: всі зображення на ньому (крім серійних номерів) виконані за допомогою форм плаского офсетного друку, а серійні номери надруковані електрофотографічним способом друку (т. 1 а.п.193-208)
		Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 38257084, 01.06.2013 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції ОСОБА_15 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2020/2669/12, виданим 04.02.2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_10 боргу у розмірі 165238,56 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 2 а.п. 2)
		11 червня 2013 року головним державним виконавцем ОСОБА_15 на ім`я начальника ВДАІ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, до відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, УПФУ в Зміївському районі направлено запити щодо наявного рухомого та нерухомого майна ОСОБА_10 (т. 2 а.п. 7-9)
		11 червня 2013 року за вихідним № 04-37/В-1-1672 та 05.12.2013 року за вихідним № 04-37/В-1/5089 ОСОБА_10 було викликано до Відділу державної виконавчої служби Зміївського РУЮ Харківської області. Повторний виклик був отриманий ОСОБА_10 17.12.2013 року. (т. 2 а.п. 9, 15) 
		У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. 
		Відповідно до положення ст. 27 даного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслудвання, прокурора, слідчого судді, суду.
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 05.11.2013 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції ОСОБА_15 було зроблено запит щодо нерухомого майна, зареєстрованого на ім.»я ОСОБА_10 . Відповідно до даних Інформаційної довідки ОСОБА_10 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_3 (т. 2 а.п. 13)
		 Що стосується юридичної кваліфікації, необхідно зазначити, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би вказував на вимагання неправомірної вигоди. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_11 , як службова особа, що займає відповідальне становище, згідно зі своїми обов`язками та функціями не був наділений правом приймати рішення по суті, що встановлено ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»
		 Обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження № 12014220000000146 за правовою кваліфікацією протиправних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 368 КК України занесено до ЄРДР 21 березня 2014 року.
		    Підставою стала заява потерпілого ОСОБА_26 від 21 березня 2014 року про вимагання у нього нальником відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_11 за посередництва ОСОБА_12 40000 гривень за прийняття рішення про зняття арешту з належного йому домоволодіння АДРЕСА_3 . Вказана заява зареєстрована у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 206 від 21.03.2014 (Т.1 а.п.9, 159-160)
		 Як на докази отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням належного ОСОБА_11 службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, сторона обвинувачення посилається на протоколи та додатки до них про здійснення оперативно-технічного заходу від 14.05 2014, 16.05.2014, 26.02.2014 року ( Т.1 а.с.209-221).
		    На думку сторони обвинувачення, вказані письмові докази містять інформацію про виявлення умислу на отримання неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_11 за посередництва обвинуваченого ОСОБА_12 , вимагання цієї неправомірної вигоди та спосіб її отримання.
		    При оцінюванні на предмет допустимості як доказу у кримінальній справі фактичних даних, що містяться у вказаних протоколах та додатках до них, суд враховує положення ч.2 ст. 246 КПК України, згідно якої негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263,264 ( в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		    Відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		    Відповідно до ч.6 ст.246 КПК України проводити негласні (розшукові) дії має право слідчий , який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби, органів Державної прикордонної служби, органів Державної митної служби.
		    Відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		    Відповідно до положень ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність , встановлену законом.
		   Стороною обвинувачення не надано відомостей про те, що ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківськї області 1215 ЦТ від 17.03.2014 року, 1213 ЦТ від 17.03.2014 року, 1215 ЦТ від 17.04.2014 року, 995 ЦТ від 04.03.2014 року , 2874 ЦТ від 27.12.2013 року ухвалені в рамках кримінального провадження № 12014220000000146, внесеного до Єдиного реєстру досудових розсідувань від 21.03.2014 року із визначенням стоку їх дії.
		 За наведеного, розмови потерпілого ОСОБА_26 із обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в період часу, що передував початку досудового розслідування, тобто до 21 березня 2014 року, та слідчі дії проведені на підставі ухвал слідчого судді до початку досудового розслідування і складені на підставі них протоколи про результати здійснення оперативно-технічного заходу ( Т.1 а.с.209-221) 
		 Стороною обвинувачення не надано довідки з апеляційного суду Харківської області про те, що дійсно апеляційним судом Харківської області у відповідності до вимог ст. ст. 8,9 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність» надавався дозвіл на проведення оперативно - розшукових заходів із застосуванням оперативно - технічних засобів, які тимчасово обмежують права фізичних осіб, відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а саме: постанови слідчого судді апеляційного суду Харківськї області 1215 ЦТ від 17.03.2014 року, 1213 ЦТ від 17.03.2014 року, 1215 ЦТ від 17.04.2014 року, 995 ЦТ від 04.03.2014 року , 2874 ЦТ від 27.12.2013 із зазначеннм строку їх дії. Тобто, вказані у протоколах про здійснення оперативно  технічного заходу дії здійснювалися, зокрема відео та аудіоу записи в межах дії вказаних ухвал слідчого судді. За таких обставин суд вважає, що можливість усунення таких порушень однозначно відсутня, а відтак, із зазначених мотивів, суд визнає вказані докази недопустимим та відкидає, так як вони отримані, не в порядку, встановленому КПК України.
		    Згідно ст. 86 КПК України доказ вважається допустимим якщо він отриманий у порядку встановленому Кодексом. 
		   Інших доказів вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, не надано.
		 Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		   Показовою є справа «Кестас Раманаускас проти Литовської Республіки». Заявник  тодішній прокурор Каунаського повіту. До нього через знайомого V.S. звернувся A.Z. із проханням закрити кримінальну справу проти третьої особи. За це запропонував $3 тис. Пан Кестас відмовив, та після неодноразових пропозицій урешті погодився. ОСОБА_27 , який працював у відділі боротьби з корупцією МВС, звернувся до органів прокуратури з проханням надати дозвіл на використання «моделі симулювання протиправної поведінки». Один із аргументів  A.Z. підозрював, що прокурор брав хабарі й у минулому.
		 Після взяття ним обумовленої суми Раманаускаса затримали. Його звільнили з роботи й засудили до 19 місяців ув`язнення. Усі національні суди були однозначними: хабарник, винний. Натомість ЄСПЛ зазначив, що всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, треба визнати недопустимими. Понад те, їх не можна виправдати навіть суспільним інтересом.
		 ЄСПЛ визнав дії V.S. та A.Z. підбурюванням: у справі не було доказів, що прокурор Раманаускас раніше скоював корупційні злочини, а до того ж, як свідчать записи телефонних розмов, зустрічі прокурора з A.Z. відбувалися з ініціативи останнього. Тож, як наслідок, через контакти, встановлені з почину V.S. та A.Z., правоохоронні органи явно схиляли прокурора до злочину. І це тоді як, окрім чуток, не було об`єктивних підстав припускати, що він бере хабарі.
		 Це не єдине рішення ЄСПЛ стосовно провокацій правоохоронців, винесене на користь засуджених. Аналогічно було визнано незаконність дій поліції у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії». Євросуд зазначив, що «підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до скоєння злочину, який в іншому випадку не був би скоєний».
		   У типових справах щодо провокацій Європейський суд з прав людини зазначає, що під час здійснення спеціальних слідчих заходів виникає ризик підбурювання з боку поліції. А тому межі їх застосування мають бути чітко визначені 
		   Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		    Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, коли службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням, покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		    Стороною обвинувачення не надано доказів про те, що ОСОБА_11 завдяки своєму службовому становищу міг вжити та вжив заходів до вчинення іншими службовими особами за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням, покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов`язків.
		    Допитана в судовму засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вказівок, чи прохань з боку її начальника ОСОБА_11 про зняття арешту з будинку АДРЕСА_3 у рамках виконавчого провадження вона не отримувала.
		   За фактичними даними, які викладені у обвинувальному аткі, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 , достовірно знаючи про те, що арешт на рухоме та нерухоме майно, зокрема, домоволодіння ОСОБА_26 не накладався, не ставлячи ОСОБА_12 до відома щодо зазначених обставин, погодився на пропозицію ОСОБА_12 та пообіцяв позитивно вирішити питання зняття арешту з домоволодіння.
		    Дані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме: копією витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу Державної влади від 25.03.2014 за № 377, виданого об 11 год.06 хв. на запит ВДВС Зміївського РУЮ, де обтяженням вказано все рухоме майно (Т.1 а.с.244). Та Копією відповіді реєстраційної служби Зміївського РУЮ від 23.04.2015 року, згідно якої про наявність чи відсутність заборони (арешту) нерухомого майна , а саме: будинку АДРЕСА_3 з 01.06.2013 року по 26.03.2014 року не зареєстровано. Заяв ОСОБА_26 у вказаний період часу з зазначеного питання не зареєстровано ( т. а.п.)
		    Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_26 на користь ПАТ «Приватбанк» у суми 165238 грн.56 коп. відкрито 01.06.2013 року.
		    З цього часу ОСОБА_26 є боржником у виконавчому провадженні, та має виконати добровільно рішення суду, чи має бути виконано вказане рішення примусово державним виконавцем в провадженні якого перебує виконавче провадження, а саме ОСОБА_15 у строки визначені законом.
		    Станом на 21.03.2014 року процедура примусового стягненя на нерухоме майно ОСОБА_26 , а саме буд. АДРЕСА_3 із описом та накладенням арешту на вказане майно не розпочалась, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження № 986/1.
		    Із письмовими заявами до головного державного виконавця ОСОБА_15 та начальника виконавчої служби ОСОБА_11 про зняття арешту з метою реалізації свого права власника в період часу до 21.03.2014 року ОСОБА_26 не звертався, про що сам потерпілий повідомив в судовому засіданні та свідчать досліджені матеріали виконавчого провадження.
		    Знаючи процедуру звернення стягнення на нерухоме майно в рамках примусового виконання рішення суду, потепілий ОСОБА_26 25.03.2014 року продав буд. АДРЕСА_3 своїй дружині ОСОБА_28 за 20000 грн. Таким чином, унеможливив звернення стягнення за рішенням суду у примусовому порядку. (Т.2 а.п. 172-173)
		    Ставлячи питання про зняття арешту із вказаного будинку для досягнення зазначеної цілі потерпілий ОСОБА_26 діяв у спосіб, що не передбачений ЗУ «Про виконавче провадження», тобто не захищав своє право, чи законний інтерс.
		Згідно Постанови Верховного Суду України від 04.10.2012 року № 514кс12 вказано, якщо хабародавець (той, хто надає неправомірну вигоду) бажає через давання хабара (неправомірної вигоди) отримати свої незаконнії інтереси, то вимога особи, котра отримала хабар (неправомірну вигоду) для задовлення незаконних інтересів того, хто надає хабар (неправомірну вигоду), не повинна визнаватися вимаганням хабара (неправомірної вигоди).
		Відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України, висновки Верховного Суду України, викладені у його ухвалах, у випадках, передбачених у частині другій статті 455 і частині другій статті 456 цього Кодексу, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.
		    В судовому засіданні встановлено та повністю підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, що грошові кошти в сумі 33000 гривень 25 березня 2014 року отримані ОСОБА_11 від ОСОБА_12 .
		    Даний факт підтверджується протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 24 березня 2014 року, протоколом огляду місця події від 25.03.2014 року згідно якого у шухляді робочого столу за присутності ОСОБА_11 вилучено грошові коти у сумі 33000 грн. та 200 дол. США, які за індивідуальними характеристиками співпадають із грошима зазначеними у протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 24.03.2014 року. Та змиви з рук ОСОБА_11 , де відповідно до висновків судово-хімічної експертиз № 52 від 11.04.2014 року встановлена тотожність хімічної речови, яка містилась на заздалегідь помічених грошових купюрах та на ватних тампонах зі змивами з долоней рук обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (Т.1 а.п. 161,176,181-184, 185-187) 
		   Того ж дня 25.03.2014 року ОСОБА_11 був затриманий та вказані грошові кошти в останнього були вилучені, таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_11 вчинив всі необхідні дії для заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_26 .
		    Суд враховує той факт, що в судовому засіданні не доведено через неналежність доказів, суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України у діях обвинуваченого ОСОБА_11 . А саме того, що вказані грошові кошти він отримав за вчинення дій, що пов`язані із його службовим становищем, а саме, у знятті арешту із домоволодіння АДРЕСА_3 , що належало ОСОБА_10 , чи вказані грошові кошти мав передати головному державному виконавцю ОСОБА_15 за дані дії, або ж авторитетом свого службового становища вплинув на державного виконавця з метою зняття арешту.
		    Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
		    За приписами ч. 3 ст. 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення , якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		 Враховуючи той факт, що предметом неправомірної вигоди були грошові кошти, які не належать потерпілому ОСОБА_26 , а згідно протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 24.03.2014 року належать УФСБО ГУМВС України в Харкіській області і необхідні для участі у проведенні заходів для отримання неправомірної вигоди начальником відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11 за посередництва ОСОБА_12 (Т.1 а.с.161-163)
		    Як вбачається із п. 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» давання хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади. Склад цього злочину наявний не тільки тоді, коли хабар дається за вчинення певних дій в інтересах того, хто його дає, а й тоді, коли це робиться в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.
		    Судовим розглядом встановлено, що начальник відділу ДВС Зміївського РУЮ ОСОБА_11 не міг вчинити дій щодо накладення чи зняття арешту із домоволодіння АДРЕСА_3 , що належало боржнику ОСОБА_26 в ході виконавчого провадження № 986/1 від 01.06.2013 року , яке перебувало на виконанні у головного державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ ОСОБА_15 , так як це відповідно до ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» віднесено до виключної компетенції держаного виконавця. Доказів про надання усних чи письмових вказівок ОСОБА_11 своїй підлеглій ОСОБА_15 про накладення чи зняття арешту із буд. АДРЕСА_3 , що належав ОСОБА_26 , не надано.
		    Відповідно до абз. 2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК ( 2341-14 ), а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху на давання хабара. Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на давання останнього.
		    Тож, отримання ОСОБА_11 грошових коштів, що належать державі з метою необхідності для участі у проведенні заходів для отримання неправомірної вигоди начальником відділу державної виконавчої служби Зміївського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_11  за посередництва ОСОБА_12 , слід було кваліфікувати не за ст. 368 КК ( 2341-14 ), а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху на давання хабара.
		   Однак, стороною обвинувачення, відповідно до ст.. 338 КПК України не змінено обвинувачення в суді, а суд не має можливості вийти за межі пред`явленого обвинувачення, так як вказана ідеальна сукупність злочинів збільшує обсяг обвинувачення ОСОБА_11  та не покращує його становище, що не відповідає ч.3 ст.337 КПК УКраїни
		    Відповідно до ст.62 Конституції України,п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»,всі сумніви щодо доведеності обвинувачення,якщо їх неможливо усунути , повинні тлумачитись на користь підсудного.
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.. 291 цього Кодексу.
		Натомість, із обвинувального акту, затвердженого 25 травня 2014 року, вбачається, що він складений у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК України, та підозрою ОСОБА_12 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
		 Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи.
		   Таким чином, оцінивши всі зібрані і досліджені в ході судового розгляду докази в їх сукупності, суд вважає, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_11 у скоєнні злочину, а саме: одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь  якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, що передбачено ч. 4 ст. 368 КК України (в ред.. ЗУ 221-VII від 18.04.2013), та дійшов висновку, що ОСОБА_11 слід виправдати за даним обвинуваченням.
		 Відповідно до ст..26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
		 Так, як суд не встановив у діях ОСОБА_11 виконавця злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, то і відсутній інститут співучасті у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
		   За наведеного, ОСОБА_12 слід виправдати у вчиненні пособництва у вчинені злочину, а саме: у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 с.27 ч.4 ст. 368 КК України.
		   Твердження обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо скоєння злочину, передбаченого ст.. 370 КК України відносно них співробітником міліції ОСОБА_14 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, так як виходячи із принципу змагальності сторін кримінального провадження, належних та допустимих доказів з цього приводу обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не надано. 
		 Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.. 100 КПК України. 
		 Керуючись 368, 373, 374 КПК України, суд                          ухвалив:
		ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 368 КК (в редакції № 221-VІI від 18.04.2013) - виправдати, за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (в редакції закону № 221-VІI від 18.04.2013 року).
		 ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК (в редакції закону № 221-VІI від 18.04.2013 року) - виправдати, за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції закону № 221-VІI від 18.04.2013 року).
		 Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків прибути за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, обраний ОСОБА_11  продовжити до набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків прибути за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, обраний ОСОБА_12  продовжити до набрання вироком законної сили.
		 Речові докази у кримінальному провадженні № 12014220000000164:
		службове посвідчення державної виконавчої служби України №00486 на ім`я ОСОБА_11  повернути ОСОБА_11 ;
		копії матеріалів виконавчого провадження №1764 індекс В-1 номер за ЄДРВП №34140379; копії матеріалів виконавчого провадження №986/1 номер за ЄДРВП №38257084  залишити в матеріалах провадження;
		   грошові кошти в сумі 33000 гривень  обернути в дохід держави;
		   грошові кошти у сумі 200 доларів США  знищити як фальшиві;
		   грошові кошти в сумі 2000 гривень  повернути ОСОБА_12 ; 
		   полімерний пакет з написом на бирці: «Змив з правої руки ОСОБА_11 », в якому знаходиться ватний тампон з нашаруванням речовини сірого кольору; полімерний пакет з написом на бирці: «Змив з лівої руки ОСОБА_11 », в якому знаходиться ватний тампон з нашаруванням речовини сірого кольору; полімерний пакет з написом на бирці: «Ватний тампон зі змивами з правої руки ОСОБА_12 », в якому знаходиться ватний тампон з нашаруванням речовини сірого кольору; полімерний пакет з написом на бирці: «Ватний тампон зі змивами з лівої руки ОСОБА_12 », в якому знаходиться ватний тампон з нашаруванням речовини сірого кольору  знищити;
		   полімерний пакет з написом на бирці: картонна коробка з надписом «ВАЗ 2108 LADA WATER LEVEL SENSOR», в якій знаходились гроші в сумі 33000 гривень; полімерний пакет з написом на бирці: «Паперовий конверт в якому знаходились гроші в сумі 2000 гривень; полімерний пакет з написом на бирці: «Контрольний зразок вати та рідини для змивів з кістей рук ОСОБА_11 », в якому знаходиться ватний тампон без видимих нашарувань; полімерний пакет з написом на бирці: «Контрольний зразок вати та рідини для змивів з кістей рук ОСОБА_12 », в якому знаходиться ватний тампон без видимих нашарувань; полімерний пакет з написом на бирці: «Опечатано контрольний образец специального химического вещества «Светлячок-М», которым произведена пометка денежних средств» - знищити;
		   відеокасету «80МУ Ргешіит МіпіБУ ВУМ60» №04НК4Ю8Р1308. з оглядом місця події від 25.03.2014  зберігати в матеріалах даного провадження;
		копію Наказу ГУЮ в Харківській області №564/3 від 15.08.2012; копіяю свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №111138; копію Наказу ГУЮ в Харківській області №658/3 від 30.10.2008; копію посадової інструкції головного державного виконавця ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області; протокол від 14.05.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №44/1941 нт, на 2-х аркушах; протокол від 14.05.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №44/1942 нт, на 1-му аркуші; протокол від 14.05.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №44/1940 нт, на 2-х аркушах; протокол від 16.05.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №44/1960 нт, на 1-му аркуші; протокол від 14.05.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №44/1943 нт. на 4-х аркушах; протокол від 26.02.2014 про результати здійснення оперативно-технічного заходу №59/684 нт, на 3-х аркушах; корпус карти пам`яті «Тгашсепсі 4 ОВ» у адаптері з інв. № 74нт; корпус карти пам`яті «ТЕАМ 4 ОВ» у адаптері з інв. № 95 нт; корпус карти пам`яті з інв. № 101 нт; корпус карти пам`яті з інв. № 110 нт; корпус СД диска «КГОАТА 16Х БУБ-К». інв. № 100 нт цт  зберігати в матеріалах даного провадження.
		   Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок суду першої інстанції набирає сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...