Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 708/752/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2015. Зареєстровано: 29.04.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2015.
Дата набрання законної сили: 08.05.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 708/752/14-к 
		 Номер провадження № 1-кп/708/2/15 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 квітня 2015 року  
		Чигиринський районний суд Черкаської області
		в складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чигирині кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Великі Хутори Чугуївського району Харківської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, інваліда 3 групи, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 375, ч.2 ст.364 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 (прізвище з Ковтун на Лозінську змінено відповідно до актового запису про шлюб №388 від 20.07.2012 року, складеного Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області) в період часу з 11.05.2004 року по 23.11.2012 року обіймала посаду судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, на яку була призначена відповідно до Указу Президента України Про призначення суддів від 11.05.2004 року за №514/2004 та звільнена відповідно до наказу виконувача обов`язків голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.11.2012 року за №70-о Про звільнення судді на підставі Указу Президента України від 09.11.2012 року за №633/2012 Про звільнення суддів, таким чином втративши статус судді, визначений Законом України Про судоустрій і статус суддів.
		 ОСОБА_6 на протязі періоду здійснення повноважень з 11.05.2004 року по 23.11.2012 року, являючись суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда, відповідно до ст., ст. 6, 55, 124, 126-129 Конституції України, ст., ст. 1-4, 6, 10 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), ст., ст. 1-3, 22, 24 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), ст., ст. 1-5, 17, 21-23, 47, 51 Про судоустрій і статус суддів, здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, а також функції представника судової влади, займаючи вищевказану посаду являлася службовою особою у застосуванні ст. 364 КК України, згідно до примітки №1.
		Виконуючи протягом вищевказаного часу обов`язки судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, ОСОБА_6 у своїй службовій діяльності зобов`язана була керуватися чинними нормативно-правовими актами, серед яких найвищу юридичну силу має Конституція України, а також повинна була керуватися змістом правових норм законів України, інших нормативно-правових актів, які приймаються на основі Конституції України та відповідають їй, та, окрім того, чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, серед яких, зокрема при здійсненні правосуддя у формі цивільного судочинства є:
		-    ст. 6 Конституції України, якою передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;
		-    ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		-    ст. 55 Конституції України, якою передбачено, що права людини та громадянина захищаються судом; Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
		-    ст. 124 Конституції України, якою передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається; Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції; Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України;
		-    ст. 126 Конституції України, якою передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України; Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється;
		-    ст. 127 Конституції України, якою передбачено, що правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні;
		-    ст. 129 Конституції України, якою передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону; 
		-    ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру;
		-    ст. 2 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, якою передбачено, що кожною державою повинно бути забезпечено всякій особі, права і свободи якої порушено, ефективний засіб правового захисту, окрім того, повинно бути забезпечено, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту;
		-    положеннями Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, якими встановлено, що принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін;
		-    ст. 1 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що професійні судді (далі  судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади; Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов`язки на професійній основі в Конституційному судді України та судах загальної юрисдикції;
		-    ст. 2 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України;
		-    ст. 3 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні;
		-    ст. 6 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), якою встановлені обов`язки суддів, а саме: при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнівів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності;
		-    ст. 10 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що вперше призначений суддя приймає присягу такого змісту: Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкорятись тільки закону, бути об`єктивним і справедливим;
		-    ст. 1 Закону Україну Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; 
		-    ст. 2 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави;
		- ст. 11 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України; Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України;
		-    ст. 14 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону;
		-    ст. 22 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення;
		-    ст. 23 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що суддя місцевого суду здійснює:
		1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи; 
		3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням; 
		4) інші передбачені законом повноваження; 
		- ст. 59 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), якою передбачено, що професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених цим Законом; 
		   - ст. 1 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; Судову владу реалізують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур;
		   - ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
		   - ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-кого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права;
		   - ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;
		   - ст. 23 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачено, що суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом;
		   - ст. 54 Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою встановлені обов`язки судді, у т.ч. щодо своєчасного, справедливого та безпосереднього розгляду і вирішенню судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримання правил судової етики, виявлення поваги до учасників процесу, додержання присяги судді, виконувати вимоги та дотримуватись обмежень, встановлених Законом України Про засади запобігання і протидії корупції;
		   - ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), якою передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; 
		ст. 2 ЦПК України, якою передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи;
		-    ст. 4 ЦПК України, якою передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України;
		-    ст. 6 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи; Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом;
		-    ст. 8 ЦПК України, якою передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
		-    ст. 11 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
		-    ст. 14 ЦПК України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами;
		-    ст. 15 ЦПК України, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 
		-    ст. 18 ЦПК України, якою передбачено, що цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду;
		-    ст. 20 ЦПК України, якою передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлюваний, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
		-    ст. 23 ЦПК України, якою передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути мотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами; Дозволяється відвід (самовідвід) після цього лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами;
		-    ст. 57 ЦПК України, якою передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів;
		-    ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір;
		-    ст. 107 ЦПК України, якою передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами;
		-    ст. 114 ЦПК України, якою передбачено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини;
		-    ст. 115 ЦПК України, якою передбачено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановлюється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилається позивачеві;
		-    ст. 116 ЦПК України, якою передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, у т.ч. якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;
		-    ст. 119 ЦПК України, якою передбачено, що позовна заява у т.ч. повинна містити викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
		-    ст. 121 ЦПК України, якою передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання у т. ч. вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Крім цього, заява повертається у випадках, коли, у тому числі, справа не підсудна цьому суду. Про повернення позовної заяви суддя постановлює ухвалу;
		-    ст. 127 ЦПК України, якою передбачено, що після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі  копія позовної заяви;
		-    ст. 158 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності;
		-    ст. 159 ЦПК України, якою передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі;
		-    ст. 174 ЦПК України, якою передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд;
		-    ст. 177 ЦПК України, якою передбачено, що суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений;
		-    ст. 179 ЦПК України, якою передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
		-    ст. 212 ЦПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті;
		-    ст. 213 ЦПК України, якою передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні;
		-    ст. 214 ЦПК України, якою передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує у т.ч. такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
		-    ст. 218 ЦПК України, якою передбачено, що рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК України. Головуючий роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення;
		-    ст. 222 ЦПК України (в редакції до внесення змін від 17.11.2009 року та 07.07.2010 року), якою передбачено, що копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п`яти днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п`яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
		-    ст. 222 ЦПК України, якою передбачено, що копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею;
		-    ст. 223 ЦПК України (в редакції до внесення змін від 07.07.2010 року), якою передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
		-    ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
		-    ст. 16 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
		- ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
		-    ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може визнаний судом недійсним;
		-    ст. 316 ЦК України, якою передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; 
		-    ст. 327 ЦК України, якою передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування;
		Окрім того, обіймаючи протягом вищевказаного строку посаду судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, ОСОБА_6 , здійснюючи правосуддя, у тому числу і у формі цивільного судочинства, повинна була неухильно дотримуватися окрім вищевказаних і інших нормативно-правових актів, які складають систему законодавства України.
		Проте, ОСОБА_6 , будучи представником влади, суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда, маючи обсяг повноважень, який дозволяв останній прийняти законне та обґрунтоване рішення, але спонукаєма жадобою до наживи, незаконного збагачення, діючи умисно, вчинила злочин у вигляді постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, вчинене з корисливих мотивів, при наступних обставинах.
		05.03.2008 року, судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_6 за місцем здійснення службової діяльності останньою, в приміщенні Ленінського районного суду м. Кіровограда, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. В. Перспективна, 40, передано в порядку чинної на момент передачі редакції ст.118 ЦПК України до розгляду матеріали позовних заяв, які пред`явлені від імені позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до співвідповідачів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 51, 2 кв.м, укладеного 24.07.2007 року між ОСОБА_8 та департаментом економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, та визнання права власності за позивачем на зазначене нежитлове підвальне приміщення, а також щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , площею 50, 9 кв. м, укладеного 12.07.2007 року між ОСОБА_8 та департаментом економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, та визнання права власності за позивачем на зазначене нежитлове підвальне приміщення, про що наявні відповідні відмітки у реєстрі вхідної кореспонденції зазначеного суду датовані 05.03.2008 року за №10672 та №10653 відповідно.
		Зі змісту викладених обставин у зазначених матеріалах позовних заяв, якими від імені позивача ОСОБА_7 обґрунтовано позовні вимоги, вбачається, що останній на праві приватної власності належать квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 відповідно. 
		Окрім того, змістом матеріалів позовних заяв зазначено, що між ОСОБА_8 та департаментом економіки і фінансів Кіровоградської міської ради 24.07.2007 року та 12.07.2007 року укладено договори оренди індивідуально визначеного майна щодо оренди підвальних приміщень розташованих за адресами: АДРЕСА_2 , площею 51,2 кв. м та АДРЕСА_3 , площею 50,9 кв. м відповідно. Позивачем відмічено, що вказані договори є недійсними з наступних підстав. Під вищевказаними приміщеннями квартир житлових будинків існують підвальні приміщення зазначеними площинами 51,2 кв. м. та 50,9 кв. м відповідно (далі - спірні приміщення), які є допоміжними до приміщень будинків розташованими на території м. Кіровограда за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 відповідно. Відповідачем ОСОБА_8 дані приміщення не використовуються. На момент подання позовних заяв підвальні приміщення фактично ніхто не використовував, більш того, ніхто крім позивача ОСОБА_7 не виконував обов`язок власника нерухомого майна - несення тягаря утримання майна, що передбачено ст. 322 ЦПК України. Відповідно до ст. 143 Конституції України, ст. 327 ЦК України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради делеговані повноваження щодо здійснення права власності на об`єкти права комунальної власності, які знаходяться в межах міста Кіровограда. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року за №4-рп/2004 (справа №1-2/2004) допоміжні приміщення, в тому числі підвальні приміщення, передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними приміщень. Перед позивачем постало питання ефективного та безпечного здійснення права власності, оскільки внаслідок тривалої бездіяльності щодо утримання підвального приміщення воно прийшло до часткової руйнації, та призвело до руйнації приміщень вищевказаних квартир власником яких є позивач, і створило подальшу загрозу їх руйнування. Внаслідок бездіяльності департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради та ОСОБА_8 , в порушення ст. 322 ЦК України, спірні приміщення зазнали значних пошкоджень, а саме: з`явилася вологість, що виникла внаслідок пошкодження гідроізоляції фундаменту будинку, яка перевищує усі допустимі норми (внаслідок чого має місце випадання цегли із стін), стіни мають тріщини, щілини, зазори, має місце значного розтріскування та відлущення стін, стелі тощо та інші дефекти, подальша бездіяльність щодо проведення капітального ремонту призведе до руйнації спірних приміщень та приміщень вищевказаних квартир власником яких є позивач. Позивачем за власні кошти проводилися ремонтні роботи по відновленню спірних підвальних приміщень одночасно із реконструкцією зазначених квартир позивача. Відповідні незручності створили для позивача несприятливі умови фінансового характеру, оскільки позивач вимушений докладати додаткових зусиль і додаткових затрат для проведення ремонту в спірних приміщеннях. Разом з тим позивачем зазначено, що в порушення вимог ст. 316 ЦК України, ст. 4 Закону України Про власність, позивач позбавлений права на здійснення свого права незалежно від волі інших осіб, адже на даний час внаслідок неналежного технічного стану та незадовільної експлуатаційної придатності (викликаного тривалою бездіяльністю департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради), вищевказані приміщення квартир належних на праві приватної власності позивачеві ним не можуть використовуватися належним чином, що накладає істотні обмеження на нормальну експлуатацію, та мету використання своєї власності. Між тим, спірні підвальні приміщення захаращено горючим сміттям, в ньому не проведено планово - попереджувального ремонту електромереж, яка знаходиться у пожежонебезпечному стані внаслідок умов підвищеної вологості. Потенційні наслідки, на думку позивача, могли бути значними, оскільки в разі можливої аварії, буде заподіяна шкода іншим особам у вигляді загрози їх життю і таке інше. Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України Про власність власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, навіть, якщо ці порушення і не були поєднанні з позбавленням права володіння. Внаслідок неспроможності та відмовою від виконання належного утримання майна з боку департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, з метою забезпечення збереження вищевказаних квартир належних позивачеві та вищевказаних спірних приміщень шляхом належного догляду за ними, своєчасного і якісного проведення їх ремонту, а також запобігання виникненню аварійних ситуацій, подальшого запобігання порушення технічного стану квартир належних позивачеві, враховуючи доцільність та подальшу ефективність експлуатації всієї будівлі в цілому, найдоцільнішим вирішенням питання спільного утримання спірних приміщень та вищевказаних квартир позивача в належному технічному стані та запобіганню подальшої руйнації майна позивача, враховуючи аналіз з погляду на кращий варіант для нормального їх використання, є, на думку ОСОБА_7 , визнання одноособового права власності на зазначені спірні підвальні приміщення за позивачем задля відновлення встановлених вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України прав позивача та належного виконання обов`язку власника щодо тягаря утримання майна. Спірні приміщення повністю ізольовані від житлового будинку. Позивачем зазначено, що на момент подання зазначених матеріалів позовних заяв відсутній механізм реалізації права встановленого у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України, а тому встановивши право неможливо його реалізувати, але будь-яке право потребує захисту в судовому порядку. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. До того ж п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений такий вид захисту цивільних прав, як визнання права.
		На підставі вищевикладених обставин, якими від імені позивача ОСОБА_7 обґрунтовано зміст позовних вимог, останньою, керуючись п.п. 1.1 п. 1 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року за №4-рп/2004 (справа №1-2/2004), ст. 4, п. 2 та п. 5 ст. 48 Закону України Про власність, ст.ст. 11, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України, останньою звернено до Ленінського районного суду м. Кіровограда з проханням щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 51, 2 кв. м, укладеного 24.07.2007 року між ОСОБА_8 та департаментом економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, та визнання права власності за позивачем на зазначене нежитлове підвальне приміщення, а також щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , площею 50, 9 кв. м, укладеного 12.07.2007 року між ОСОБА_8 та департаментом економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, та визнання права власності за позивачем на зазначене нежитлове підвальне приміщення.
		В подальшому, отримавши 06.03.2008 року за місцем здійснення службових обов`язків  в приміщенні Ленінського районного суду м. Кіровограда для розгляду вищевказані матеріали позовних заяв, суддею зазначеного суду ОСОБА_6 , вивчивши їх зміст, встановивши у розумінні застосування п. 3 ч. 1 ст. 20 ЦПК України та п. 11 ч. 1 ст. 32 КПК України (в редакції 1960 року), наявність серед сторін зазначених цивільних процесів власних близьких родичів у вигляді позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області, зареєстрованої на час подання вищевказаних матеріалів позовних заяв за адресою: АДРЕСА_6 , яка приходиться матір`ю зазначеного судді, а також у вигляді співвідповідача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Великі Хутори Шевченківського району Харківської області, зареєстрованої на час подання вищевказаних позовних заяв за адресою: АДРЕСА_7 , яка приходиться племінницею зазначеного судді, та які на час подання зазначених матеріалів цивільних позовів фактично спільно проживали разом із суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_6 у належній останній на праві приватної власності квартирі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , окрім цього, також встановивши, порушення вимог ст. 119 ЦПК України щодо невідповідності поданих матеріалів зазначених позовних заяв положенням вказаної правової норми, оскільки вказані матеріали не містили відомостей щодо зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, якими позивачем обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: щодо фактів підтвердження відсутності використання вищевказаних нежитлових приміщень співвідповідачами ОСОБА_8 та департаментом економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, а також фактів тривалої бездіяльності з боку зазначених співвідповідачів, яке призвело до часткової руйнації і створило подальшу загрозу руйнування зазначених приміщень, щодо фактів несення тягаря утримання зазначеного нерухомого майна позивачем та витрачання щодо утримання та проведення ремонтних робіт власних коштів, щодо фактів володіння на праві приватною власності позивачем квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_8 та корпус 3 відповідно, а також, керуючись ст. 114 ЦПК України встановивши, що справи не підсудні Ленінському районному суду м.Кіровограда, оскільки позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна, або основної його частини, у той час, як зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на території Кіровського району м.Кіровограда, спонукаєма жадобою до наживи, діючи умисно та протиправно, переслідуючи корисливий мотив у вигляді неправомірного обернення на користь своєї матері ОСОБА_7 вищезазначених об`єктів нерухомого майна з можливістю самостійного подальшого розпорядження майновими правами щодо даних об`єктів, враховуючи, що в силу похилого віку, спільного проживання, а також необізнаності щодо злочинного умислу з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не має на меті здійснювати будь-яких дій направлених на використання, утримання та розпорядження, умисно не прийняла відповідні процесуальні рішення у вигляді постановлення відповідних ухвал, передбачені ст. 121 ЦПК України, щодо повернення матеріалів позовних заяв позивачеві у зв`язку із порушенням оформлення змісту матеріалів позовних заяв, передбачених ст. 119 ЦПК України, а також враховуючи, що справи даному суду не підсудні, та, переслідуючи свою злочинну мету у вигляді постановлення суддею за наслідками судового розгляду зазначених цивільних справ завідомо неправосудного рішення, при цьому переслідуючи вищезазначений корисливий мотив, 06.03.2008 року за місцем здійснення своєї професійної діяльності судді  у приміщенні вищевказаного суду постановила, за наслідками розгляду вищевказаних матеріалів позовних заяв, ухвали про відкриття проваджень по справам, таким чином відкривши провадження по цивільним справам, яким присвоєно номери  №2-1309/08 та №2-1324/08 відповідно, зазначивши при цьому у описових частинах зазначених ухвал відомості щодо відповідності вимогам ст. 119 ЦПК України форми та змісту поданих позовних заяв та відсутності перешкод для відкриття проваджень, передбачених ст. 121 та ч. 2 ст. 122 ЦПК України, що не відповідало дійсності.
		Окрім того, продовжуючи свої умисні, протиправні дії, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що сторонами у даних цивільних процесах є близькі родичі, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20, ч. 1 та ч. 3 ст. 23 ЦПК України, унеможливлює участь даного судді у розгляді зазначених цивільних справ та суддя підлягає відводу (самовідводу), однак, всупереч зазначеним процесуальним нормам цивільного процесуального законодавства, бажаючи якнайшвидшого настання своєї вищевказаної злочинної мети, суддею ОСОБА_6 не здійснено жодних дій та не прийнято відповідних процесуальних рішень щодо заявлення самовідводів у зазначених цивільних справах, та продовжуючи свої злочинні дії, зазначеним суддею у найкоротший строк призначено попередні розгляди зазначених цивільних справ. 
		Відповідно до резолютивних частин зазначених ухвал від 06.03.2008 року суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_6 попередній розгляд зазначених цивільних справ призначений на 11.03.2008 року о 17 год. 20 хв. у залі судового засідання №11 (каб. 510) приміщення зазначеного районного суду.
		Надалі, продовжуючи свої протиправні, умисні дії, переслідуючи вищевказану злочинну мету, спрямовану на постановлення кінцевого неправосудного рішення, усвідомлюючи, що під час попереднього судового розгляду зазначених цивільних справ та їх судового розгляду позивачеві  ОСОБА_7 , яка приходиться матір`ю судді ОСОБА_6 , в силу похилого віку, а також в силу відсутності необхідного та достатнього рівня правових знань, буде важко реалізувати свої права, передбачені нормами ЦПК України, суддею ОСОБА_6 напередодні попереднього розгляду зазначених цивільних справ, точний час досудовим слідством не встановлений, звернено з проханням до свого знайомого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , маючого вищу юридичну освіту, з метою представлення останнім інтересів позивача ОСОБА_7 у зазначених цивільних процесах, для цього ОСОБА_6 передано копію відповідної довіреності від 11.03.2008 року, виданої ОСОБА_7 та посвідчену начальником КРЕП №4 м. Кіровограда ОСОБА_10 , яку останнім з метою підтвердження своїх повноважень в подальшому долучено під час попереднього судового розгляду зазначених цивільних справ.
		Далі, реалізуючи свою протиправну вищевказану мету, з метою якнайшвидшої її реалізації, а також відшукання найпростішого шляху її втілення, швидкого, протиправного вирішення справи, у тому числі шляхом створення умов неявки сторін провадження, суддею ОСОБА_6 під час попереднього розгляду зазначених цивільних справ, які останньою розпочато одночасно о 19 год. 07 хв. 11.03.2008 року у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №510 Ленінського районного суду м. Кіровограда, за наявності лише явки вищевказаного представника позивача ОСОБА_9 , забезпечено надходження до суду заяв від імені співвідповідача ОСОБА_8 за номерами реєстру вхідної кореспонденції від 11.03.2008 року №11071 та №11072 відповідно, яка приходиться племінницею судді ОСОБА_6 , щодо не заперечення проти позовних вимог позивача ОСОБА_7 , яка приходиться бабкою ОСОБА_8 , та разом з тим, використовуючи умови неявки представників іншого співвідповідача  департаменту економіки і фінансів Кіровоградської міської ради, від імені начебто якого за номерами реєстру вхідної кореспонденції суду від 11.03.2008 року №11356 та №11355 відповідно надійшли листи невідомого походження щодо не заперечення проти позовних вимог позивача, при цьому не містячи на собі обов`язкових реквізитів у вигляді порядкових номерів документації вихідної кореспонденції зазначеного Департаменту, а також виконані під їх змістом підписи начебто від імені директора зазначеного Департаменту ОСОБА_11 насправді останньому не належать та даній особі не відомо щодо обставин складання та спрямування даних листів до Ленінського районного суду м. Кіровограда, що підтверджується висновком експерта №419/02 від 29.03.2013 року за наслідками проведення судово-почеркознавчої експертизи КВ ОНДІСЕ, зазначеним суддею прийнято рішення про подальше проведення попереднього засідання по даним цивільним справам, враховуючи явку лише представника позивача, при цьому, що ОСОБА_6 було достовірно відомо про відсутність повноважень будь-кого із службових осіб зазначеного Департаменту щодо відчуження майна комунальної власності, оскільки вирішення даних питань є виключною компетенцією сесії Кіровоградської міської ради.
		Також, протягом вищевказаного часу, під час подальшого попереднього розгляду зазначених цивільних справ за клопотанням представника позивача вищевказані цивільні справи, враховуючи однорідність вищевказаних позовних вимог за позовом одного й того ж позивача до одних і тих же відповідачів, керуючись ст. 126 ЦПК України суддею ОСОБА_6 об`єднані в одне провадження із присвоєнням підсумкового номеру №2-1309/08, про що від 11.03.2008 року постановлена відповідна ухвала.
		Окрім того, продовжуючи свої протиправні дії, за наслідками проведення попереднього засідання, суддею ОСОБА_6 прийнято рішення про призначення зазначеної цивільної справи до розгляду одразу після закінчення її попереднього розгляду, про що постановлена відповідна ухвала від 11.03.2008 року, при цьому за наслідками проведення попереднього розгляду зазначеної цивільної справи представником позивача вищевказані позовні вимоги підтримано в повному обсязі та підстави для їх зміни були відсутні.
		Надалі, розпочавши у вищевказаній судовій залі, одразу після закінчення попереднього розгляду зазначеної цивільної справи, розгляд справи по суті, ОСОБА_6 , продовжуючи діяти протиправно, переслідуючи вищевказану незмінну злочинну мету, діючи всупереч вищевказаним правовим нормам, достовірно знаючи щодо обов`язку суду, передбаченого ст. 159 ЦПК України, під час розгляду справи безпосередньо дослідити докази у справі, якими стороною позивача обґрунтовуються позовні вимоги, не здійснила будь-яких процесуальних та процедурних дій щодо їх дослідження, оскільки достовірно знала та усвідомлювала хибність змісту вищевказаних матеріалів позовних заяв щодо обставин, якими позивач обґрунтовувала власні позовні вимоги, а також те, що її мати  позивач ОСОБА_7 ніколи не володіла на праві власності квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_8 та корпус 3 відповідно, ніколи не здійснювала утримання вищевказаних нежитлових підвальних приміщень, не здійснювала ремонтних робіт у даних приміщеннях та не використовувала з даною метою власних коштів, окрім того, даним суддею і у подальшому не заявлено самовідвід з мотивів викладених вище, оскільки сторонами цивільного процесу є близькі родичі зазначеного судді, та не спрямовано зазначену цивільну справу до іншого суду, оскільки вона не підсудна Ленінському районному суду м. Кіровограда, також не здійснивши будь-яких власних процесуальних перевірочних дій направлених на перевірку обґрунтувань позивачем власних позовних вимог, не дослідивши думку щодо змісту позовних вимог представників департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, а також власників житла у вищевказаних багатоповерхових будинках, та взагалі не маючи будь-яких підстав для розгляду зазначеної цивільної справи та задоволення позовних вимог своєї матері  позивача ОСОБА_7 о 19 год. 53 хв. 11.03.2008 року видалилася із вищевказаної зали судових засідань №11 (каб. №510) до нарадчої кімнати, яким слугував власний службовий кабінет зазначеного судді, повернувшись до зазначеної зали судових засідань цього ж дня оголосила о 20 год. 16 хв. неправосудне судове рішення іменем України від 11.03.2008 року, яким повністю задоволено позовні вимоги позивача  власної матері ОСОБА_7 , керуючись при цьому вищевказаними корисливими мотивами, та окрім того, спричинивши тяжкі наслідки громадським інтересам у вигляді неправомірного визнання права власності на майно територіальної громади - зазначені нежитлові підвальні приміщення, загальна вартість яких на момент прийняття зазначеного неправосудного рішення складала відповідно до висновку експерта №34 від 08.04.2013 року за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи НДЛСЕ 239672 грн., володіння та управління якими від імені органу місцевого самоврядування здійснював департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, а також спричинивши підрив престижу та авторитету органу державної (судової) влади, оскільки зазначена суддя покликана захищати, перш за все правовий порядок в державі, а не порушувати його. 
		Прокурором Ленінського району м. Кіровограда на вказане рішення суду 06.02.2009 року внесено апеляційну скаргу.
		Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24.06.2009 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково та справу направлено на новий розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда, ухвалою якого від 18.12.2009 року (суддя - ОСОБА_12 ) позовна заява ОСОБА_7 залишена без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленим.
		Окрім того, ОСОБА_6 , протягом періоду здійснення повноважень з 11.05.2004 року по 23.11.2012 року, являючись суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда, відповідно до ст., ст. 6, 55, 124, 126-129 Конституції України, ст., ст. 1-4, 6, 10 Закону України Про статус суддів (в редакції 1992 року із змінами та доповненнями), ст., ст. 1-3, 22, 24 Закону України Про судоустрій України (в редакції 2002 року із змінами та доповненнями), ст., ст. 1-5, 17, 21-23, 47, 51 Про судоустрій і статус суддів, здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, а також функції представника судової влади, займаючи вищевказану посаду являлася службовою особою у застосуванні ст. 364 КК України згідно примітки №1.
		Виконуючи протягом вищевказаного часу обов`язки судді Ленінського районного суду м. Кіровограда, Лозінська ( ОСОБА_13 ), будучи представником влади та службовою особою у своїй службовій діяльності зобов`язана керуватися чинними нормативно-правовими актами серед яких найвищу юридичну силу має Конституція України, також повинна керуватися змістом правових норм законів України, інших нормативно-правових актів, які приймаються на основі Конституції України та відповідають їй, та, окрім того, чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Однак, остання, діючи умисно та цілеспрямовано, спонукаєма жадобою до наживи, діючи з особливим цинізмом, будучи впевненою у безкарності щодо вчинення особистих злочинних дій, при цьому хибно сподіваючись на застосування відносно себе законодавчо встановленої гарантії у вигляді недоторканості суддів, зловживаючи владою та службовим становищем, достовірно знаючи, що поряд із вищевказаними нежитловими підвальними приміщення, права власності за якими протиправно визнано за ОСОБА_7 суддею ОСОБА_6 на підставі ухваленого вищевказаного неправосудного рішення від 11.03.2008 року за наслідками розгляду цивільної справи №2-1309/08, які розміщені на території Кіровського району м. Кіровограда за адресами: АДРЕСА_2 , площею 51, 2 кв. м та АДРЕСА_3 , площею 50,9 кв. м, розташовані суміжні нежитлові підвальні приміщення, які мають спільний внутрішній доступ із вищевказаними приміщеннями, загальними площинами 46, 2 кв. м та 48, 2 кв. м відповідно, володіння та управління якими від імені органу місцевого самоврядування здійснював департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив у вигляді неправомірного додаткового обернення на користь своєї матері ОСОБА_7 зазначених об`єктів нерухомого майна площинами 46, 2 кв. м та 48, 2 кв. м відповідно, з передбаченою можливістю самостійного подальшого розпорядження майновими правами щодо даних об`єктів, враховуючи, що в силу похилого віку, спільного проживання, а також необізнаності щодо злочинного умислу з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не має на меті здійснювати будь-яких дій направлених на використання, утримання та розпорядження зазначеними об`єктами нерухомого майна, реалізуючи свої подальші злочинні дії, всупереч інтересам служби, оскільки державою зазначена особа наділена виключними повноваженнями щодо захисту правового порядку та здійснення правосуддя, а не грубого ігнорування норм чинного законодавства, спричиняючи підрив престижу та авторитету органу державної (судової) влади, за місцем здійснення своєї професійної діяльності у приміщенні Ленінського районного суду м. Кіровограда, остання, точний час досудовим слідством не встановлений, вчинила службове підроблення у вигляді внесення до офіційного документу  вищевказаного ухваленого іменем України 11.03.2008 року рішення зазначеного судді за наслідками розгляду цивільної справи №2-1309/08 за позовами матері судді ОСОБА_7 до співвідповідачів у вигляді племінниці зазначеного судді  ОСОБА_8 та департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради щодо визнання права власності, неправдиві відомості в описовій частині, а також резолютивній частині зазначеного рішення у вигляді зміни квадратур площин вищевказаних нежитлових підвальних приміщень, право власності за якими на підставі вищевказаного судового рішення протиправно визнано за ОСОБА_7 , а саме у той час як за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлові підвальні приміщення, розташовані на території АДРЕСА_2 , площею 51, 2 кв. м та по АДРЕСА_3 , площею, 50, 9 кв., суддею ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, особисто внесено до вищевказаного рішення від 11.03.2008 року по цивільній справі №2-1309/08 неправдиві відомості із зазначенням загальних квадратур площин у вищевказаних нежитлових підвальних приміщеннях, за якими визнано право власності за позивачем ОСОБА_7 , яка приходиться матір`ю судді, у вигляді 97, 4 кв. м та 99, 1 кв. м відповідно, при цьому зазначеним суддею ОСОБА_6 виконано власний підпис, що підтверджується висновком експерта №335 від 18.11.2013 року за наслідками проведення судово-почеркознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області, а також дане рішення посвідчене вказаним суддею печаткою Ленінського районного суду м. Кіровограда, при цьому за наслідками розгляду вищевказаної цивільної справи позовні вимоги сторонами процесу не змінювалися.
		Надалі, суддею ОСОБА_6 , переслідуючи свій вищевказаний злочинний умисел, рішення іменем України за наслідками розгляду цивільної справи №2-1309/08, яке містило особисто внесені зазначеним суддею завідомо неправдиві вищезазначені відомості, підписане суддею, а також посвідчене останньою печаткою Ленінського районного суду м. Кіровограда, у кількості 2-х примірників видане з наявними відбитками штампів у вигляді позначок: З оригіналом згідно, а також виконаною відміткою про набрання законної сили 21.03.2008 року, власному знайомому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , маючого вищу юридичну освіту, до якого Лозінська ( ОСОБА_13 ), точний час та місце досудовим слідством не встановлено, звернулася з проханням щодо здійснення державної реєстрації права власності за її матір`ю ОСОБА_7 , при цьому останній був не усвідомлений щодо злочинного умислу даного судді, та за власним сприянням здійснив, звернувшись із вказаними офіційними документами, які містили неправдиві відомості, до обласного комунального підприємства Кіровоградське ООБТІ, де даним комунальним підприємством 21.11.2008 року здійснено реєстрацію права власності на підставі вказаних рішень, які містили неправдиві відомості, та таким чином за ОСОБА_7 було здійснено державну реєстрацію нежитлових підвальних приміщень, які розташовані на території АДРЕСА_2 , площею 97,4 кв. м та по АДРЕСА_3 , площею 99, 1 кв. м, про що сформовано відповідні витяги ОКП КООБТІ за №21006184 та №21006284.
		Таким чином, своїми протиправними, умисними діями, ОСОБА_6 спричинила тяжкі наслідки громадським інтересам у вигляді здійснення вищевказаних дій направлених на протиправну державну реєстрацію права власності за своєю матір`ю ОСОБА_7 на вищевказане майно комунальної власності, загальна вартість якого відповідно до висновку експерта №34 від 08.04.2013 року за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи НДЛСЕ складала 461 269 грн., яким до вчинення зазначених протиправних дій правомірно володів та здійснював управління від імені органу місцевого самоврядування департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, та, разом з тим, у сукупності із вищевказаними злочинними діями, спричинила також тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету органу судової влади, покликаного на захист негативних протиправних проявів у суспільстві, забезпечення правового порядку, а не здійснення його систематичного та цинічного порушення. 
		7 квітня 2015 року між ст.прокурором прокуроратури м.Кіровограда ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 в присутності захисника останньої ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості.
		За умовами даної угоди обвинувачена ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375 та ч. 2 ст. 364 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро кається у їх вчиненні та висловлює жаль з приводу цього.
		З моменту вчинення кримінальних правопорушень пройшло шість років, будь-яких правопорушень вона не вчиняла, до будь-якої правової відповідальності не притягалась, є не судимою. 
		По місцю роботи та проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря  нарколога або лікаря  психіатра не перебуває.
		ОСОБА_6 є інвалідом 3-ї групи в зв`язку з отриманою в 2009 році черепно-мозковою травмою, а також захворюванням хребта, у зв`язку з чим двічі на рік потребує стаціонарного лікування за напрямком неврологія.
		Неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні в зв`язку з онкологічним захворюванням, перенесла дві операції, пов`язані з онкологією: стоїть на обліку за цим напрямком, потребує постійного контролю та лікування. 
		Стан здоров`я на теперішній час виключає можливість активно працювати.
		Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, є каяття, активне сприяння органам досудового розслідування у розкритті злочину.
		Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_6  по ч. 2 ст. 375 та ч. 2 ст. 364 КК України та погодилися з призначенням останній за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 375 КК України, покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;
		за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на строк один рік.
		Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком в два роки та покладенням на неї обов`язку відповідно до вимог ст.76 КК України у вигляді заборони виїзду за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
		При погодженні призначення покарання враховувались особисті дані ОСОБА_6 , обставини, що пом`якшують її покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. 
		Обвинуваченій зрозумілі наслідки укладення вище вказаної угоди, підстави і порядок оскарження вироку, яким буде затверджено дану угоду, а також їй роз`яснено наслідки невиконання та ухилення від виконання угоди про визнання винуватості.
		У судовому засіданні прокурор, обвинувачена ОСОБА_6  та її захисник підтримали угоду про визнання винуватості від 07.04.2015 року та просили суд її затвердити.
		Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності укладення угоди з боку обвинуваченої ОСОБА_6 , перевіривши угоду на відповідність вимогам ст., ст. 472-473 КПК України, суд вважає можливим зазначену угоду затвердити. 
		Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		При цьому, як передбачено ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Як було встановлено судом, ОСОБА_6  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, тобто в постановленні суддею завідомо неправосудного рішення, вчинене з корисливих мотивів, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським та державним інтересам.
		Згідно до ст.12 КК України, злочини, передбачені ч.2 ст. 375 та ч. 2 ст. 364 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
		Судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
		Як передбачено ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_5 і призначення їй узгодженої сторонами міри покарання.
		Речові докази по кримінальному провадженню  документи, вилучені з приміщення Кіровоградської міської ради  необхідно повернути Кіровоградській міській раді; документи, вилучені з приміщення Ленінського районного сулу м. Кіровограда - слід повернути до Ленінського районного сулу м. Кіровограда; інвентаризаційні справи, вилучені з приміщення ОКП Кіровоградське ООБТІ - залишити при матеріалах кримінального провадження; документи, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження і визнані в якості речових доказів  також необхідно залишити при матеріалах криміналнрого провадження. 
		Також з обвинуваченої на користь держави необхідно стягнути витрати на проведення судово-почеркознавчих експертиз та судової будівельно-технічної експертизи в сумі 6334,08грн.
		На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 370, 374, 474, 475 КПК України, суд
		З А С У Д И В:
		Угоду від 7 квітня 2015 року, укладену між ст.прокурором прокуроратури м.Кіровограда ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 про визнання винуватості, затвердити.  
		Визнати винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 375 і ч.2 ст.364 КК України, і призначити їй покарання:
		по ч.2 ст. 375 КК України  п`ять років позбавлення волі;
		по ч.2 ст.364 КК України  три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строк на один рік.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
		На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком в два роки.
		На підставі п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати засуджену не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
		Строк відбування покарання визначати з моменту проголошення вироку.
		Речові докази  документи, вилучені з приміщення Кіровоградської міської ради  повернути Кіровоградській міській раді; документи, вилучені з приміщення Ленінського районного сулу м. Кіровограда - повернути до Ленінського районного сулу м. Кіровограда; інвентаризаційні справи, вилучені з приміщення ОКП Кіровоградське ООБТІ - залишити при матеріалах кримінального провадження; документи, що знаходяться в матеріалах криміналнього провадження і визнані в якості речових доказів  залишити при матеріалах криміналнрого провадження. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі шість тисяч триста тридцять чотири гривні 08коп.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку вручити засудженій, захиснику та прокурору негайно після його проголошення.   
		            
		                   Головуюча

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...