Справа
№ 22ц-1405/2009
|
Головуючий у
першій інстанції - КУЗЬМІН
М.В.
|
Категорія
- цивільна
|
Доповідач
- ЗІНЧЕНКО С.П.
|
Р І Ш Е Н Н Я
І
М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03
серпня 2009 року
|
|
м.
Чернігів
|
|
АПЕЛЯЦІЙНИЙ
СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
|
|
головуючого-судді:
|
МАМОНОВОЇ
О.Є
|
суддів:
|
ЗІНЧЕНКО
С.П., ЛАЗОРЕНКА М.І.
|
при
секретарі: за участю:
|
ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м.Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Відділу ДАЇ УМВС України в
Чернігівській області, прокурора Чернігівської області в інтересах Головного управління Державного
казначейства України в Чернігівській області на рішення Новозаводського
районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6
до відділу ДАЇ УМВС України в Чернігівській області, Головного управління
Державного казначейства України в Чернігівській області про стягнення моральної шкоди внаслідок
незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2009 року ОСОБА_6. звернувся
до суду з позовом до відділу ДАЇ УМВС України в Чернігівській області,
Головному управління Державного казначейства України в Чернігівській області
про стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до
адміністративної відповідальності. Третьою особою на стороні відповідача
вказано ОСОБА_7.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_7. працюючи
інспектором дорожньо-патрульної служби Чернігівського відділу ДАЇ з
обслуговування адміністративної території міста Чернігова та автомобільно-технічної
інспекції при УМВС України в Чернігівській області зловживаючи владою та діючи
в особистих інтересах 03.02.2008 року,
19.02.2008 року та 05.03.2008 року склав завідомо неправдиві протоколи про
адміністративне правопорушення ОСОБА_6. Правил дорожнього руху.
Постановами Семенівського районного
суду Чернігівської області від 04.03.2009 року та від 21.04. 2009 року
вищезазначені протоколи за участю ОСОБА_6. були розглянути та провадження по
них були закриті за відсутністю зі сторони останнього події вказаного в
протоколах адміністративного
правопорушення.
Посилаючись на те, що внаслідок
неправомірних дій інспектора
дорожньо-патрульної служби
Чернігівського відділу ДАЇ
ОСОБА_7. йому завдано моральну шкоду, просив стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Чернігівській області на його користь 20000 грн.
Ухвалою Новозаводського районного
суду від 20 березня 2009 року залучено до участі в справі в якості другого
відповідача відділ ДАЇ УМВС України в
Чернігівській області.
Рішенням Новозаводського районного
суду м. Чернігова від 30 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_8. задоволені
частково. Стягнуто з Державного бюджету
України на користь ОСОБА_6. в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Зобов”язано Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській
області провести виплату вказаної суми
шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, передбаченого для даних відшкодувань.
В апеляційній скарзі Відділ
Державтоінспекції УМВС України в
Чернігівській області просив прийняти рішення, яким у задоволенні позовних
вимог ОСОБА_6. відмовити, посилаючись на те, що шкода завдана фізичним особам
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх
посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень,
покладається саме на державу, а не зазначені органи. Крім того зазначив, що
структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків
України не передбачає видатків \коштів\ на відшкодування шкоди, завданої незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок
видатків на їх утримання.
В апеляційній скарзі прокурор
Чернігівської області, якій діє в інтересах Головного управління Державного
казначейства просив апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення
яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що рішення суду в частині
покладення обов”язку на Головне управління Державного казначейства
сплатити на користь ОСОБА_8. завдану
моральну шкоду в сумі 1000 грн. шляхом списання з єдиного казначейського
рахунку є прямим порушенням норм матеріального права, оскільки головному управлінню не
встановлені бюджетні призначення та, відповідно, не надані бюджетні асигнування
для відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання, досудового
слідства, прокуратури та суду. Посилається на ст.1 Закону України від01.12.1994
року за №266\94-ВР „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”,
якою встановлено вичерпний перелік
випадків, настання яких передбачає відшкодування шкоди. Вважає, що при
порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина, міліція
зобов'язана вжити заходи до поновлення цих прав, відшкодування завданих
матеріальних збитків.
Заслухавши суддю-доповідача,
пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, та
обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про
те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під
час ухвалення рішення суд вирішує такі
питання:
чи мали місце обставини, якими
обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються,
чи є інші фактичні данні \ пропущення
строку позовної давності, тощо\,
які правовідносини сторін випливають
із встановлених обставин,
яка правова норма підлягає
застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи частково позовні вимоги
ОСОБА_6,, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.23, п.2 ст.1176 ЦК
України щодо відшкодування шкоди завданої незаконними діями працівника МВС
України ОСОБА_7, який перебуваючи на посаді інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в
Чернігівській області, склав відносно
позивача протоколи про адміністративне правопорушення за ст.122 ч.2 КУпАП
України. Зазначені протоколи були розглянуті Семенівським районним судом
Чернігівської області та провадження по них було закрито у зв”язку з відсутністю події правопорушення. Тому суд
вважав, що позивачу неправомірними діями працівника УМВС заподіяна моральна
шкода, яка повинна бути стягнута з Державного бюджету України.
Проте, погодитися з таким висновком
суду не можна через неправильне застосування судом норм матеріального
права.
По справі встановлено, щоОСОБА_7.
працюючи інспектором дорожньо-патрульної служби при УМВС України в
Чернігівській області 03.02.2008 року,
19.02.2008 року та 05.03.2008 року склав завідомо неправдиві протоколи про
адміністративне правопорушення ОСОБА_6. Правил дорожнього руху та направив на
розгляд до Семенівського районного суду, Чернігівської області.
Зазначені протоколи були розглянути
судом, ОСОБА_6. не був притягнутий до адміністративної відповідальності за
порушення Правил дорожнього руху, в зв”язу з відсутністю події та складу
адміністративного правопорушення,
постановами Семенівського
районного суду від 04.03.2009 року та від 21.04.2009 року провадження в справах про адміністративне
правопорушення ОСОБА_6. Правил дорожнього руху закрито.
Вироком Новозаводського районного
суду м. Чернігова від 01 липня 2008 року ОСОБА_7. за злочині передбачені ч.1
ст.366, ч.3 ст.364 КК України засуджений до чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права
обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки, без конфіскації
на підставі ст.ст..70, 75 КК
України звільнений від відбування
призначеного покарання за вироком суду з іспитовим строком на два роки.
Згідно ч.2 ст.1176 ЦК України право
на відшкодування шкоди, завданої
фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,
прокуратури або суду, виникає, у
випадках передбачених законом.
Законом України „Про порядок
відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994 року , зокрема п.2 ст.1
передбачені випадки, настання яких передбачає відшкодування шкоди. А саме,
відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного
застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної
конфіскації майна, незаконного накладання штрафу.
Стаття 2 цього Закону передбачає випадки, які
дають право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а саме:
постановлення виправдувального вироку суду,
встановлення в обвинувальному вироку
суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого,
незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду
кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно,
незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують
чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення
оперативно-розшукових заходів,
закриття кримінальної справи за
відсутністю події злочину, відсутністю події злочину або недоведеністю участі
обвинуваченого у вчиненні злочину,
відмови в порушенні кримінальної
справи або закриття кримінальної справи, з підстав, зазначених у п.2 частини
першої цієї статті.
закриття справи про адміністративне
порушення.
Отже, право на відшкодування шкоди,
завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури
і суду настає лише при встановлені
незаконних дій посадових осіб зазначених органів.
Таким чином, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не
породжує обов'язку по відшкодуванню шкоди
за відсутності підстав передбачених
ст. 1 зазначеного Закону.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.4
Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”
відшкодування моральної шкоди проводиться
у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури
і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до
порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових
зусиль для організації свого життя.
Частиною 5 цієї ж норми Закону
визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові
внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або
позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до роз'яснень,
викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року
№4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної \немайнової \
шкоди, обов'язковому доведенню підлягають наявність моральної шкоди,
протиправність діяння заподіювача шкоди та причиний зв'язок між діями
відповідача та завданою шкодою.
Позивачем по даній справі не надано
жодних доказів на підтвердження, завданої йому неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства,
прокуратури і суду моральної шкоди, а
також не надано доказів на підтвердження
заподіяних йому страждань
внаслідок фізичного чи психічного впливу та на причиний зв'язок між шкодою, на
наявність якої позивач посилається, та постановами Семенівського районного суду
Чернігівської області від 04.03.2009 року та від 21.04. 2009 року про закриття відносно нього провадження по
адміністративних справах.
Враховуючи наведені обставини,
апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_6.
відповідно до ст.1176 ЦК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 316, 319, 324
ЦПК України, ст.1176 ЦК України, Законом
України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними
діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, апеляційний
суд,
ВИРІШИВ
:
Апеляційні скарги Відділу ДАЇ УМВС
України в Чернігівській області, прокурора Чернігівської області в інтересах
Головного Управління Державного казначейства України в Чернігівській області -
задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду
м.Чернігова від 30 квітня 2009 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити.
Рішення суду набуває законної сили
негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду
України.
Головуючий: Судді: