Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7679/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2015. Зареєстровано: 06.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2015.
Дата набрання законної сили: 09.06.2015
Результат оскарження 09.06.2015 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.04.2015Справа №910/7679/15-гза позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМОНДІС ЗАПОРІЖЖЯ"
		до                      Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"
		про                     зобов'язання виконати платіжні доручення
		Суддя Лиськов М.О.
		Представники сторін:
		від позивача:                     Івашков С.О. (дов. № 473/1 від 10.04.2015)
		від відповідача:           Ауксутіс Е.С. (дов. № 04/565 від 03.03.2015)
		 
		Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.04.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремондіз Запоріжжя» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 380 від 23.03.2015 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про зобов'язання виконати платіжне доручення.
		Ухвалою суду від 01.04.2015 року було порушено провадження у справі № 910/7679/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.2015 року.
		15.04.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 
		Представники сторін з'явились в судове засідання, призначене на 16.04.2015, надали пояснення по суті справи.
		16.04.2015 представник змивача подав клопотання про винесення окремої ухвали, суд розглянувши клопотання, відмовив в його задоволенні, у зв'язку з тим, що не вбачає у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення.
		У судовому засіданні 16.04.2015 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 29.04.2015 року.
		Представники сторін, в судове засідання призначене на 29.04.2015 з'явились, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі. 
		У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		16.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонідіс Запоріжжя» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» в особі Філії «Запорізька дирекція ТОВ УКБ «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо» було укладено Договір банківського рахунку №98, за умовами якого Відповідач відкрив Позивачу поточний мультивалютний рахунок № 26000050200098 у гривні.
		Банк бере на себе зобов'язання приймати та зараховувати на рахунок гроші кошти, що надходять на Рахунок, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що відповідають чинному законодавству України, в тому числі нормативним актам НБУ.
		01.02.2010 між сторонами було укладено Додатковий договір до Договору банківського рахунку №98 від 16.01.2014.
		У 2011 році рахунок № 26000050200098.980 було змінено на рахунок  № 26003600100098.980 в національній валюті, у зв'язку з реорганізацією філії Запорізької дирекції ПАТ «Банк Камбіо». Зазначені обставини підтверджуються листом про зміну рахунків від 28.04.2011 № 1951, а також довідкою вих. №156/4 від 14.10.2014.
		30.09.2014 Позивачем було сформовано та надано Відповідачу на виконання платіжне доручення № 12754 на суму 727 000 грн. 00 коп. 
		Згідно з повідомленням Відповідача платіжне доручення № 12754 від 30.09.2014 не виконане у зв'язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку. 
		Відповідно до довідки вих. 209/3 від 03.12.2014 залишок грошових коштів на рахунку Позивача становить 1 462 740, 95 грн., що є достатнім для виконання платіжного доручення № 12754 від 30.09.2014. 
		Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, платіжного доручення.
		Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 вказаного Закону).      
		Пунктом 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22; далі - Інструкція) передбачено, що банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". 
		Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
		Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
		Однак, вищевказані платіжні доручення Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.
		Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточних рахунках позивача, відкритих у Банку.
		Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання. Зворотного відповідачем не доведено.
		За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України).
		За приписами частини 2 статті 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		Судом встановлено, що всупереч вказаної норми Банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження своїми коштами, що знаходяться на його поточних рахунках, відкритих у Банку.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 року прийнято рішення №  140 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на    тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на    три місяця з  05.12.2014 по 04.03.2015 включно.
		Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
		Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
		За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. 
		Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. 
		Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. 
		Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Отже, враховуючи вищенаведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, вимоги позивача про зобов'язання виконати платіжне доручення на користь Публічного Акціонерного Товариства «Банк Камбіо» , є майновим зобов'язанням.
		Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
		У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення відповідачем перерахованої позивачем спірної суми коштів.
		Крім того, як встановлено судом, після порушення провадження у справі, на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 02.03.2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Додусенка В.І. строком на 1 рік з 02.03.2015 року по 01.03.2016 року включно.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Частиною 4 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
		Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
		Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження:  складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. 
		Частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
		Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено , що задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, так статтею 52 Закону встановлено, порядок черговості задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
		При цьому задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас, задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
		Таким чином, відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Аналогічна правова позиція викладене в Постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі №910/15058/14. 
		З огляду на викладене та враховуючи те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним у спорі між позивачем та відповідачем, відносно якого, на момент виникнення спору прийнято рішення про його ліквідацію, передбачено, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку черговості, передбаченої цим законом, господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Запоріжжя» до Публічного акціонерного товариства "Банк "Камбіо" про зобов'язання здійснити платіжне доручення - відсутні.
		Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.
		Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,- 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  У позові відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повний текст рішення 05.05.2015
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         Лиськов М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...