Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/541/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2015. Зареєстровано: 06.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" квітня 2015 р.                                                                        Справа № 911/541/15  
		          
		 
		Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/541/15
		за позовом першого заступника прокурора Київської області, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 27/2, в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ідентифікаційний код: 35278561, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15; адреса для листування: 01196, м. Київ, вул. Святошинська, 30,
		та Державного підприємства "ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", ідентифікаційний код: 00992094, місцезнаходження: 07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Київська,
		до приватного підприємства "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК", ідентифікаційний код: 38085064, місцезнаходження: 07360, Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільрада, садівницьке товариство "ЛЕБЕДІВКА", вул. Сагайдачного, буд. 50,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Київської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код: 00022533, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1,
		про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки, -
		 
		за участю представників учасників судового процесу:
		прокурор: Попелюк В.В., службове посвідчення від 12.12.2014 року за № 030757;
		від позивача -1: не з'явився;
		від позивача - 2: Горячек Я.О., яка діє на підставі довіреності від 30.12.2014 року за № 10-01/650;
		від відповідача: Кукоба О.М., який діє на підставі довіреності від 18.02.2015 року б/№;
		від 3-ї особи: Хільчук О.О., яка діє на підставі довіреності від 05.01.2015 року за №4-к, -
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		перший заступник прокурора Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі  Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (далі за текстом: Позивач - 1) та Державного підприємства "ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (далі за текстом: Позивач - 2) з позовною заявою до приватного підприємства "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК" (далі за текстом: Відповідач) про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки.
		Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач використовує не за цільовим призначенням лісові ділянки, які знаходяться в його користуванні на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 року (далі за текстом: Договір), в зв'язку з чим Прокурор просить розірвати даний Договір та зобов'язати Відповідача повернути лісові ділянки Позивачу - 2.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2015 року порушено провадження у справі № 911/541/15 та розгляд останньої призначено на 16.03.2015 року.
		12.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов лист від 12.03.2015 року №1 (вх. № 5597/15 від 12.03.2015 року) з доданими документами, в тому числі відзивом на позовну заяву.
		16.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача - 2 надійшов лист від 16.03.2015 року б/№ (вх. № 5882/15 від 16.03.2015 року) з доданими документами.
		16.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Прокурора надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи від 16.03.2015 року № 05/2-294вих15 (вх. № 5913/15 від 16.03.2015 року), у якому Прокурор просить залучити Київську обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача у справі № 911/541/15.
		16.03.2015 року в судове засідання з'явились Прокурор, представники Позивача - 2 та Відповідача, які надали свої пояснення по справі. Прокурор вимоги ухвали суду від 14.02.2015 року не виконав, витребувані судом документи не подав. Представник Позивача - 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали від 14.02.2015 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча й був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Ухвалою суду від 16.03.2015 року задоволено клопотання прокуратури Київської області про залучення до участі у справі третьої особи від 16.03.2015 року № 0512-294вих15 (вх. № 5913/15 від 16.03.2015 року) шляхом залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Київську обласну державну адміністрацію (ідентифікаційний код: 00022533, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1), та відкладено розгляд справи на 30.03.2015 року.
		30.03.2015 року в судове засідання з'явились Прокурор, представники Позивача - 2, Відповідача та 3-ї особи, які надали свої пояснення по справі. Представник Позивача - 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали від 16.03.2015 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча й був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Прокурор вимоги ухвали суду від 16.03.2015 року не виконав, витребувані судом документи не подав. Представник Відповідача подав додаткові заперечення проти позову від 30.03.2015 року б/н (вх. № 7142/15 від 30.03.2015 року). Прокурором, представниками Позивача, Відповідача та 3-ї особи подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору від 30.03.2015 року б/н. Ухвалою суду від 30.03.2015 року задоволено спільне клопотання Прокурора, Позивача - 2, Відповідача та 3-ї особи від 30.03.2015 року б/н (вх. № 7140/15 від 30.03.2015 року) про продовження вирішення спору шляхом продовження строку розгляду спору у справі № 911/541/15 на п'ятнадцять днів до 28.04.2015 року та відкладено розгляд справи на 27.04.2015 року.
		27.04.2015 року в судове засідання з'явився Прокурор, Позивач - 2, 3-я особа, які частково виконали вимоги попередніх ухвал суду, дали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. Позивач - 1 в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.  
		Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Позивача - 1 не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвали господарського суду Київської області від 14.02.2015 року, від 16.03.2015 року та від 30.03.2015 року у справі № 911/541/15 направлені на адресу Позивача - 1, суд дійшов висновку, що Позивач - 1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
		Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
		Враховуючи надані Прокурором, Позивачем - 2, Відповідачем і 3-ю особою пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
		У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора, Позивача - 2, 3-ї особи і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.04.2015 року.
		Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
		Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача - 2, 3-ї особи та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		прокуратурою Київської області проведено перевірку у сфері охорони земельних та лісових ресурсів, за наслідками якої виявленні значні порушення вимог земельного та лісового законодавства під час укладення договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 року б/н щодо довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками і лісами на території Вишгородського району Київської області, що грубо порушує державні інтереси з наступних підстав.
		Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.04.2012 року за № 166 виділено ПП «Лебедівський лісовичок» лісові ділянки, площею 2,8494 га, у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурного-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (квартал 158 Пірнівського лісництва) і розташовані на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області.
		На підставі вказаного розпорядження між ПП «Лебедівський лісовичок» та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 року б/н (далі за текстом: Договір).
		Згідно із п. 1 Договору, ПП «Лебедівський лісовичок» надано у довгострокове тимчасове користування лісові ділянки, загальною площею 2,8494 га, з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділах № 1,2,4,5,6 кварталу 158 Пірнівського лісництва ДП «Вищедубечанське лісове господарство», які знаходяться на території Лебедівської сільської ради в межах Вишгородського району Київської області, без вилучення у постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 94612,40 грн. відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки лісових ділянок, який є додатком до вказаного договору.
		Вказаний договір зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012 року за № 9.
		Згідно із п. 4.3 Договору, ПП «Лебедівський лісовичок» зобов'язано проводити використання лісових ділянок у порядку, визначеному цим Договором та законодавством, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташовані лісові ділянки, виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства України. 
		Однак, в порушення вказаних умов Договору, ПП «Лебедівський лісовичок» побудовано паркан із цегляних стовпів на бетонному фундаменті та встановлено опори вуличного освітлення, висотою орієнтовно 5м.
		Вказані споруди встановлені без погодження із ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт.
		Одночасно в ході розгляду справи встановлено, що згідно припису від 12.05.2014 року за № 22, виданого ДП «Вищедубечанське лісове господарство» Відповідачу, вищевказані будівельні роботи із влаштування зазначених споруд виконано ПП «Лебедівський лісовичок» без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Копія припису знаходиться в матеріалах справи.
		Дані факти порушення Відповідачем вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також підтверджуються актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.05.2014 року б/н, який складено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, та актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 16-29.05.2014 року б/н, що складений Державною екологічною інспекцією у Київській області. Копія актів знаходиться в матеріалах справи.
		Результати проведеної спеціалістами ДП «Вищедубечанське лісове господарство», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Державної екологічної інспекції у Київській області перевірок та дії цих спеціалістів Відповідачем не оскаржувались.
		Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
		Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих цілей, проведення науково дослідних робіт.
		Суд погоджується з позицією Прокурора, що положеннями ст. 20 Лісового кодексу України визначено права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
		Так, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
		Частиною 2 вказаної статті зазначеного Кодексу встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; не порушувати прав інших лісокористувачів.
		Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
		Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.
		У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.
		Конституція України в ст. 16 передбачає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. 
		Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» в ч. 1 ст. 5 передбачає, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.
		Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
		Відповідно до ст.ст. 598, 653 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно ч. 2 ст. 22 Лісового кодексу України, встановлено підстави припинення права користування лісами, зокрема використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення.
		Кореспондується вказана вище норма закону і в Правилах використання корисних властивостей лісів, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року за № 502.
		Зокрема, п. 5.6 даних Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.
		Пунктом 6.4 цих же Правил визначено, що спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
		За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції Прокурора з приводу того, що ПП «Лебедівський лісовичок» в порушення умов п. 4.3. Договору, вимог ст.ст. 20, 74 Лісового кодексу України, ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 року за № 502, без дозволу постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, зведено капітальний паркан та споруди, які не передбачені проектом благоустрою, парканом частково обмежено загальний доступ до лісової ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин, встановлених ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, і призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Судом береться до уваги позиція Прокурора з приводу того, що Відповідачем договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками був зареєстрований у встановленому законом порядку, внаслідок чого відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом розірвання даного договору в судовому порядку та повернення земельних ділянок у користування ДП «Вищедубечанський лісгосп».
		Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 785 передбачає, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Пунктом 6.1 Договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 01.06.2012 року передбачено, що Сторона 2 протягом 10 (десяти) календарних днів після закінчення дії Даного договору повертає Стороні 1 вказані в п. 1.1 Договору лісові ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона їх одержала.
		Таким чином, враховуючи те, що Договором передбачено повернення лісової ділянки лише після закінчення дії договору, то Прокурором обґрунтовано та вірно заявлено вимоги щодо зобов'язання Відповідача повернути у первинному стані земельну ділянку внаслідок розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками.
		Згідно ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках передбачених законом.
		Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
		Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
		Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено порушення справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
		Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
		Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі 
		№ 3-рп/99 від 08.04.99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує  необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.99 передбачає, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		За таких обставин Прокурором обґрунтовано та вірно від імені держави в якості позивача визначено Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», як державні органи, права та законні інтереси яких порушені ПП «Лебедівський лісовичок».
		У зв'язку з наведеним Прокурором вірно обрано спосіб та метод захисту і відновлення інтересів держави відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" шляхом пред'явлення відповідного позову в порядку господарського судочинства.
		Є доведеною та обґрунтованою позиція Прокурора, що у сфері охорони навколишнього природного середовища загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускається.
		Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність суду за допомогою належних і допустимих доказів позовних вимог Прокурора про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки, в зв'язку з чим дані вимоги Прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
		У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем в ході розгляду справи. 
		Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору. 
		Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. 
		В зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" до приватного підприємства "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК" про розірвання договору та зобов'язання повернути лісові ділянки, - задовольнити повністю.
		2.          Розірвати договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками від 01.06.2012 року № б/н, укладений між державним підприємством "ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", ідентифікаційний код: 00992094, місцезнаходження: 07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Київська, та приватним підприємством "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК", ідентифікаційний код: 38085064, місцезнаходження: 07360, Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільрада, садівницьке товариство "ЛЕБЕДІВКА", вул. Сагайдачного, буд. 50, який зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис від 06.06.2012 року за № 9.
		3.          Зобов'язати приватне підприємство "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК", ідентифікаційний код: 38085064, місцезнаходження: 07360, Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільрада, садівницьке товариство "ЛЕБЕДІВКА", вул. Сагайдачного, буд. 50, повернути державному підприємству "ВИЩЕДУБЕЧАНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО", ідентифікаційний код: 00992094, місцезнаходження: 07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Київська, лісові ділянки, площею 2,8494 га, з нормативно-грошовою оцінкою 94612,40 грн. (дев'яносто чотири тисячі шістсот дванадцять гривень 40 коп.), які розташовані у виділах № 1, 2, 4, 5, 6 кварталу 158 Пірнівського лісництва в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
		4.          Стягнути з приватного підприємства "ЛЕБЕДІВСЬКИЙ ЛІСОВИЧОК", ідентифікаційний код: 38085064, місцезнаходження: 07360, Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільрада, садівницьке товариство "ЛЕБЕДІВКА", вул. Сагайдачного, буд. 50, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 3110,25 грн. (три тисячі сто десять гривень 25 коп.).
		5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
		 
		 
		Суддя                                                                                     П.Ф. Скутельник
		 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 05 травня 2015 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...