Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/28658/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		25 листопада 2014 року м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
		 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарі  ОСОБА_4 
		з участю прокурора  ОСОБА_5 
		підозрюваного  ОСОБА_6 
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8  
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві, із застосуванням відеоконференцзв`язку з ізолятором тимчасового тримання, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014року, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС п`ятого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2015 року щодо 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді Президента Громадської організації «Федерація Гандболу України», маючого на утриманні неповнолітнього сина 1998 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, -
		 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави. Захисник зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає матеріалам кримінального провадження, винесена з порушенням норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, посилається на те, що слідчий суддя при розгляді клопотання належним чином не оцінив доказів, які спростовують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Також захисник стверджує, що постанова про оголошення ОСОБА_6 в розшук винесена незаконно. При цьому посилається на те, що повідомлення про підозру та повістки про виклик до слідчого надсилалися на адресу, за якою він ніколи не проживав, а за місцем реєстрації жодних викликів не надходило. Крім того, в обґрунтування своїх тверджень захисник вказує, що ОСОБА_6 , як публічна особа, неодноразово відкрито приймав участь у масових публічних акціях та в жовтні 2014 року зареєстрував в органах МВС України дозвіл на зброю, що дає підстави вважати факт розшуку ОСОБА_6 надуманим та непідтвердженим. Захисник вважає неправомірним висновок слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про такі дії з боку ОСОБА_6 . Також захисник зазначає, що слідчий суддя при розгляді клопотання не врахував дані, які позитивно характеризують особу ОСОБА_6 , його сімейний стан та стан здоров`я.
		Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного та захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до порядку, який передбачено кримінально-процесуальним законом, апеляційний суд переглядає законність прийнятого судового рішення, виходячи зі змісту клопотання слідчого та долучених до нього матеріалів. 
		Однак, матеріалів кримінального провадження на запит апеляційного суду орган досудового розслідування не надав та причин відмови не повідомив.
		Як вбачається з матеріалів клопотання, 31 травня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та розпочато розслідування слідчим управлінням ГУ МВС України.
		Постановою Першого заступника Генерального прокурора України від 08 вересня 2014 року, в зв`язку з неефективністю проведення досудового розслідування слідчим управлінням ГУ МВС України подальше проведення досудового розслідування доручено Головному слідчому управлінню Генеральної прокуратури України.
		06 жовтня 2014 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотаннями про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 з метою приводу для розгляду клопотання.
		07 жовтня 2014 року слідчим суддею надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 , а 16 листопада 2014 року ОСОБА_6 затримано на підставі вказаної ухвали слідчого судді та доставлено до суду для розгляду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Ухвалою слідчого судді від 18 листопада 2014 року задоволено клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погодившись з доводами клопотання слідчого, слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. 
		Однак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя ухвалив рішення, яке не відповідає матеріалам кримінального провадження, винесене з порушенням норм КПК України та міжнародного законодавства, про що обґрунтовано зазначає в своїй апеляційній скарзі захисник. 
		Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
		Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України однією з необхідних передумов для застосування запобіжного заходу щодо особи є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею злочину.
		Виходячи з цього, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчому судді слід мати на увазі, що коли сторона кримінального провадження не доводить, що існує обґрунтована підозра у вчиненні особою злочину, передбаченого конкретною статтею та частиною статтіКК України (випадки завищення кваліфікації), слідчий суддя повинен відмовити у задоволенні клопотання. Це правило поширюється і на випадки вирішення питання про наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак відповідного злочину, наявність яких сторона кримінального провадження повинна довести перед судом. Випадки неправильної (завищеної) кваліфікації злочину є фактично не доведенням підозри вчинення особою того злочину, в межах розслідування якого вноситься клопотання, а тому таке клопотання не може бути задоволено судом.
		Як зазначено у клопотанні, 31 травня 2014 року приблизно о 05 год. 30 хв.  ОСОБА_6 , знаходячись біля кафе «Джаст» по вул. Б. Хмельницького, 39 в м. Києві, групою осіб, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмета (ножа), заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. 
		Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування попередньо кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України. 
		На думку слідчого судді клопотання та матеріали додані до нього, містять достатні докази, що свідчать про вчинення ОСОБА_6 вказаного злочину з відповідними кваліфікуючими ознаками, а тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, достатньої для задоволення клопотання слідчого та застосування запобіжного заходу. 
		З такими висновками слідчого судді погодитися неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам КПК України.
		Як відомо, в законодавстві України відсутнє визначення «обґрунтованої підозри» у вчиненні особою злочину, однак, Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні злочину передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Такі факти мають бути досить переконливими, щоб суддя на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.
		Виходячи з наявних в суді матеріалів апеляційний суд, не заперечує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 хуліганства, однак вважає, що орган досудового розслідування у своєму розпорядженні немає достатніх доказів, які б на даному етапі розслідування переконували суд в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити зазначений злочин за наявності такої кваліфікуючої ознаки, як застосування ножа. 
		Так, в поясненнях потерпілого від 23 липня 2014 року, зазначено, що під час вчинення хуліганських дій у руках ОСОБА_6 він бачив ніж, при цьому вказав навіть колір рукоятки та приблизний розмір леза. В поясненнях від 02 жовтня 2014 року потерпілий вказав вже на те, що детально описати ніж не може, так як бачив в руці ОСОБА_6 предмет, схожий на ніж. В обох поясненнях потерпілий зазначив, що ніж в руках ОСОБА_6 також бачили охоронець клубу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », його дружина та знайома, однак органом досудового розслідування протоколів допиту дружини та знайомої потерпілого до матеріалів клопотання долучено не було, а в протоколі допиту охоронець клубу «Джаст» повідомив, що ножа в руках ОСОБА_6 взагалі не бачив. 
		Таким чином, на підставі викладеного не можна вважати, що на розгляд суду було надано достатні дані, що підтверджують вірогідність вчинення ОСОБА_6 протиправних дій, які підпадають під диспозицію ч. 4 ст. 296 КК України, а отже обґрунтованість підозри фактично є недоведеною. Наявність в матеріалах провадження лише пояснень потерпілого, які до того ж є суперечливими, обґрунтованість підозри не доводять.
		Крім того, звертає на себе увагу та обставина, що в матеріалах клопотання міститься посилання на те, що у потерпілого також відбиралися пояснення 31 травня 2014 року, однак у своїх поясненнях від 02 жовтня 2014 року, крім іншого, потерпілий вказав, що таких показів, які вказані в протоколі допиту від 31 травня 2014 року він не надавав, підпис на першому аркуші протоколу він не вчиняв. Зазначених пояснень від 31 травня 2014 року в матеріалах клопотання немає та відсутні дані перевірки вказаних фактів. Викладене свідчить про наявність ознак упередженості та неефективності при здійсненні досудового розслідування.
		Наступною обов`язковою, передбаченою ст. 177 КПК України, підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки з її боку.
		Виходячи зі змісту ст. 177, 178, 183, 184, 194 КПК України, наявність кожного ризику повинна носити конкретний характер та доводитися відповідними, належними і допустимими доказами. З огляду на вказані вимоги закону, якщо за матеріалами кримінального провадження відсутні докази, які доводять наявність ризиків, то суд зобов`язаний відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
		Як зазначив слідчий суддя в своїй ухвалі, у даному кримінальному провадженні, на його думку, доведенонаявність ризиків того, що ОСОБА_6 може ухилятися від слідства та суду, про що свідчать ті обставини, що постановою слідчого він був оголошений в розшук та часто виїжджав за кордон; а також може впливати на учасників кримінального провадження, що вбачається з пояснень потерпілого та свідка, які повідомили про вжиття підозрюваним заходів, направлених на зміну показань потерпілого. 
		Разом з тим такі висновки слідчого судді не відповідають матеріалам кримінального провадження.
		Дійсно, з матеріалів клопотання вбачається, що 29 вересня 2014 року постановою слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 оголошено в розшук в порядку ст. 281 КПК України, як особу місцезнаходження якої невідоме.
		Разом з тим, для того, щоб постанова слідчого ґрунтувалася на вимогах КПК України, перед тим як оголосити розшук підозрюваного, слідчий повинен вчинити певну сукупність слідчих та процесуальних дій, однак, як вбачається з матеріалів клопотання, відповідних дій слідчий не вчинив.
		В першу чергу, слідчий повинен виконати вимоги ст. 276279 КПК України щодо повідомлення особі про підозру. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається особисто, а у випадку неможливості особистого вручення, вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
		В ч. 3 ст. 111, ч. 2 ст. 135 КПК України зазначено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повідомлення для передачі підозрюваному вручається під розписку дорослому члену смі`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		З матеріалів клопотання видно, що 14 серпня 2014 року слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. В повідомленні про підозру зазначено, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_3 і до клопотання долучено реєстр відправлення повідомлення на зазначену адресу. 
		Однак, в матеріалах клопотання відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 дійсно проживає за вказаною адресою, не має даних про вручення підозри особисто та до матеріалів захисником долучено інформацію про те, що повідомлення було повернуто на поштове відділення у зв`язку з неможливістю вручити адресату. Проте, даних про вчинення процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 135 КПК України, клопотання не містить, що свідчить про неналежне виконання вимог ст. 276279 КПК України, а отже і неправомірне оголошення особи в розшук, яка процесуального статусу «підозрюваного», у передбаченому КПК України порядку, не отримала.
		Також, до моменту оголошення особи в розшук, слідчий має зібрати докази, які свідчать про те, що підозрюваний переховується від слідства або місце його перебування невідоме. Збирання доказів, які підтверджують те, що підозрюваний саме переховується від слідства, а не перебуває в іншому місці з поважних причин, пов`язана із допитом родичів, сусідів, знайомих, співробітників стосовно можливого місця перебування підозрюваного та у процесі допиту встановлення найбільш широкого кола осіб, які, можливо, мають інформацію про його місце перебування. Про відсутність інформації щодо місця перебування підозрюваного можна говорити лише тоді, коли така робота проведена, однак позитивних результатів не надала. 
		В матеріалах клопотання міститься копії повісток про виклик ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України. В повістках зазначено, що вони направлені за адресою місця проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_3 та за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Також до клопотання долучені рапорти слідчого про те, що ОСОБА_6 на вказані виклики не з`явився та поважності причин неявки не повідомив. 
		Разом з тим, даних про направлення повісток у спосіб передбачений ст. 135 КПК України, в клопотанні не міститься. Слідчий в своєму рапорті вказав, що зазначена повістка направлена ОСОБА_6 у встановленому ст. 139 КПК України порядку, однак зміст ст. 139 КПК України не визначає порядок направлення повістки особі, а вказує лише на наслідки не прибуття на виклик. До того ж, як слушно звертає увагу апелянт, вказані рапорти не мають резолюції керівництва та реєстраційного номеру, що ставить під сумнів належність та допустимість вказаного рапорту, як доказу вчинення відповідної процесуальної дії.
		Більше того, в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані, що ОСОБА_6 дійсно проживав за адресою АДРЕСА_3 . Також відсутні дані про опитування сусідів, знайомих, родичів, співробітників 
		на предмет з`ясування, чи є зазначена адреса місцем проживання ОСОБА_6 та можливого фактичного місця перебування ОСОБА_6 . В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_6 заперечують факт проживання останнього за вказаною адресою, стверджують, що ОСОБА_6 з серпня 2014 року проживав за адресою АДРЕСА_2 і спростувати ці твердження матеріалами клопотання не видається можливим.
		Крім того, в постанові про розшук слідчий вказав про те вже, що ОСОБА_6 проживає за іншою адресою, а саме по    АДРЕСА_4 , як зазначено у повістці.
		В матеріалах судової справи також відсутні відомості про те, що батьки ОСОБА_6 , які проживають за місцем його реєстрації, отримували повісти про виклик ОСОБА_6 до слідчого чи опитувалися з метою з`ясування місця перебування ОСОБА_6 .
		В матеріалах клопотання відсутні дані допиту знайомих, співробітників стосовно можливого місця перебування підозрюваного, відсутні запити до відповідних установ, а також про направлення повісток до житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_6 чи за місцем роботи, як того вимагає ст. 135 КПК України.
		Таким чином, наявні в матеріалах судової справи дані дають обґрунтовані підстави вважати, що розшук ОСОБА_6 оголошено за відсутності для цього законних підстав, проте слідчий суддя не надав належної оцінки цим обставинам.
		Більше того, викликають сумніви посилання слідчого судді на те, що органами досудового розслідування проводився розшук ОСОБА_6 , як комплекс заходів, спрямованих на виявлення особи, яка, на думку слідчого, переховуються від слідства.
		Зокрема, слід звернути увагу на те, що оперативні працівники з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 неодноразово відвідували адресу по    АДРЕСА_5 . Однак, матеріали справи не дають відповіді на питання з яких джерел з`ясована зазначена адреса та чому вона відрізняється від тієї, за якою направлялися повістки про виклик та повідомлення про підозру, в яких зазначено, що ОСОБА_6 проживає за адресою  АДРЕСА_3 .
		Крім того, ОСОБА_6 обіймає посаду Президента Федерації гандболу України і як публічна особа постійно приймав участь у різних масових публічних акціях із діяльності Федерації. Даний факт підтверджується прийняттям участі в Генеральній Асамблеї Національного олімпійського комітету України 07 жовтня 2014 року, де він був включений членом Комітету від Федерації гандболу України. 28 жовтня 2014 року був особисто присутній в м. Бровари на відкритті Чемпіонату України з гандболу серед жінок Суперліги сезону 2014-2015 рр. 02 листопада 2014 року ОСОБА_6 , як Президент Федерації гандболу України, був присутній на гандбольному матчі кваліфікації до Чемпіонату Європи  2016 між національними збірними командами України та Угорщини. Більше того, на всіх зазначених заходах були присутні представники засобів масової інформації, в тому числі і телеканалів. 
		Звертає на себе увагу і такий незаперечний факт, що 29 жовтня 2014 року ОСОБА_6 в органах внутрішніх справ отримав дозвіл на право зберігання, носіння зброї, що в ухвалі слідчого судді не отримало відповідної оцінки. 
		Тобто, зазначені дані дають підстави вважати, що ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, направлених на приховування інформації щодо свого місцезнаходження, що, як правильно зазначає апелянт, дає підстави вважати факт розшуку ОСОБА_6 надуманим, а ризик можливого ухилення від слідства не підтвердженим.
		Посилання слідчого судді з приводу наявності ризику ухилення ОСОБА_6 від слідства на ті обставини, що він часто виїздить за кордон також є безпідставними. Зазначене право гарантоване законами України і реалізація його не може нести для особи жодних обтяжень; особа може використовувати це право настільки часто, наскільки забажає, якщо це не порушує інших приписів законів. Тим більше, ОСОБА_6 останній раз перетинав кордон України до моменту вчинення розслідуваного злочину та до моменту отримання повідомлення про підозру у його вчиненні. Професійна діяльність ОСОБА_6 тісно пов`язана з виїздом за кордон України і підстав розцінювати цей факт, як критерій ризику, апеляційний суд не вбачає. 
		Твердження слідчого та слідчого судді про те, що ОСОБА_6 може впливати на свідків та потерпілого, не заслуговують на увагу.
		Наявність зазначеного ризику завжди повинна бути підтверджена даними, що чітко вказують на психологічний чи то фізичний тиск на потерпілого та свідків і джерело такого доказу повинно бути безумовним.
		В своєму рішенні «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. 
		Так, в матеріалах клопотання міститься пояснення потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 , які зазначили, що ОСОБА_6 через ОСОБА_12 вживає заходів щодо схилення потерпілого до зміни показань з метою уникнення кримінальної відповідальності. Разом з тим такі, дані не можуть вважатися належними доказами наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, по-перше, ОСОБА_6 факт незаконного впливу на потерпілого заперечив, орган досудового розслідування, в свою чергу, свідка ОСОБА_13 , який би міг підтвердити те, що ОСОБА_6 звертався до нього з відповідним проханням про вплив на потерпілого, не опитав, а показання з чужих слів, згідно ст. 97 КПК України, може бути визнано допустимим доказом за відсутності можливості допитати особу та/або наявності певної сукупності додаткових даних, підтверджуючих ці обставини; по-друге, немає будь-яких підстав вважати, що такий вплив був ініційований саме ОСОБА_6 , зважаючи на ті обставини, що по справі є декілька осіб, підозрюваних у вчиненні даного злочину.
		Більше того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Невмержицький проти України» слід мати на увазі, що по мірі прогресу провадження та завершення збирання доказів ризик того, що підозрюваний загрожуватиме свідкам, потерпілим мінімізується.Згідно матеріалів клопотання, з моменту вчинення злочину минуло близько півроку та потерпілий неодноразово допитувався слідчим і не змінював своїх показань, а тому наявність ризику впливу на потерпілого взагалі спростовується. 
		Висновки ж слідчого судді щодо можливого впливу ОСОБА_6 на свідків у кримінальному провадженні жодним чином не мотивовані та матеріалами кримінального провадження не підтверджені.
		Таким чином, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні є недоведеним.
		Дані про особу ОСОБА_6 , його сімейний стан, активна громадська діяльність, позитивні характеристики також не дають підстав вважати обґрунтованими твердження щодо наявності ризиків, викладених у клопотанні та ухвалі.
		Ті обставини, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні іншого злочину, відповідно до ст. 178 КПК України, мають враховуватися при визначенні ступеню ризиків у кримінальному провадженні, проте, самі по собі, без наявності інших достатніх даних, не дають підстав стверджувати, що такі ризики існують.
		З урахуванням викладеного, на переконання апеляційного суду ухвала слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконною, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого з підстав відсутності доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 того злочину, в межах якого внесено клопотання слідчого та відсутності відповідних, належних, допустимих даних наявності ризиків, які б могли бути підставами для втручання у право особи на свободу, шляхом застосування будь-якого запобіжного заходу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, суд має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставин, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		Враховуючи вказану вимогу закону та ті обставини, що перед органом досудового розслідування стоїть завдання у розслідуванні факту хуліганства за участю ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_6 з`являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду під час здійснення досудового розслідування з метою забезпечення з`ясування істини у кримінальному провадженні.
		 
		Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС п`ятого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2015 року щодо  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.
		Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС п`ятого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо  ОСОБА_6 . 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
		Зобов`язати  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду під час здійснення досудового розслідування.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді: 
		 
		 
		 
		Справа № 11-сс/796/2301/2014 Категорія ст. 183 КПК України.
		Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_14 .
		Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...